23 квітня 2026 рокусправа № 380/913/26
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.10.2025 №134850015973 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, з 10.10.2025 на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 10.10.2025 звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яку, з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянув відповідач-1 та прийняв рішення про відмову. Підставою для прийняття такого рішення слугувало недосягнення позивачкою пенсійного віку. Вважає, що акт індивідуальної дії прийнято відповідачем-1 без урахування рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, тому є протиправним та таким, що порушує її право на належний соціальний захист, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 26.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачі правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалися, жодних документів процесуального характеру від них на адресу суду не надходило. Про відкриття провадження у справі були проінформовані шляхом направлення тексту ухвали в їх електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які сформовані програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».
За змістом ч. 6 ст. 162 та ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які покликається позивачка, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .
10.10.2025 позивачка після досягнення 50-річного віку звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
За твердженням позивачки, разом із заявою подано копії таких документів:
- паспорта громадянки України та картки платника податків;
- трудової книжки серії НОМЕР_2 ;
- свідоцтва про укладення шлюбу від 23.04.1998 серії НОМЕР_3 ;
- свідоцтв про народження дітей в к-сті 2 штук;
- диплома від 02.07.1993 серії НОМЕР_4 ;
- особових карток працівника в к-сті 3-ох штук;
- довідки від 29.09.2025 № 29 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній;
- довідки від 26.09.2025 № 548 з місця праці;
- рішення Львівської обласної ради від 13.04.2021 № 107 «Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад» шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня»;
- наказу від 01.10.1994 № 20;
- довідки, відповідно до якої перша атестація робочих місць в Психіатричній лікарні Миколаївського району проводилась згідно з наказом від 01.10.1994 № 20;
- наказу від 07.05.2002 № 7 «Про підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги та компенсації»;
- наказу від 03.05.2007 № 25 «Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці»;
- наказу від 04.05.2012 № 36 «Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці»;
- наказу від 04.05.2017 № 50 «Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільги та компенсації за умови праці»;
- висновку від 11.10.2002 № 384 експертизи якості проведення атестації робочих місць за умовами праці;
- висновку 07.06.2007 № 1682 експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці;
- висновку від 02.05.2012 № 3040 експертизи правильності застосування Списку № 2 та якості проведення атестації робочих місць за умовами праці.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Житомирській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 17.10.2025 №134850015973 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
За змістом рішення: «Вік заявника 50 років 4 місяці 3 дні.
Страховий стаж особи становить 31 рік 6 місяців 25 днів. Страховий стаж з урахуванням статті 60 Закону №1788 становить 35 років 6 місяців 25 днів.
Пільговий стаж за списком №2 становить 24 роки 10 місяців 26 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.05.2010 по 30.06.2010, з 01.06.2021 по 30.06.2021, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків.
До пільгових стажу за Списком №2 не зараховано періоди трудової діяльності:
з 08.09.1994 по 01.11.1995 згідно довідки від 26.09.2025 №548, оскільки в атестації робочих місць від 01.10.1994 №20 відсутня атестована посада «санітарка»;
з 07.02.1998 по 30.09.1999, оскільки в атестації робочих місць від 01.10.1994 відсутня атестована посада «молодша медсестра палатна»;
з 01.10.1999 по 06.05.2002, оскільки наявна перерва між атестаціями;
з 03.07.1996 по 31.07.1996, 26.10.2006, 04.07.2016 періоди роботи у відпустці збереження заробітної плати.
Працює.
Таким чином заявник матиме право на пенсійну виплату з 08.06.2030.
Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону №1058 пенсія за віком призначається з дня, на час за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до пункту 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається 3 день прийняття заяви про призначення пенсії або дати реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
За таких обставин вирішено:
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до частини другої статті 114 Закону України» Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з недосягненням пенсійного віку».
Вважаючи рішення відповідача-1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка пред'явила цей позов до суду.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України регламентовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 8 Закону №1058-IV унормовано, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
03.10.2017 року Верховною Радою України прийнято Закон № 2148-VIII, яким Закон № 1058-ІV доповнено розділом XIV-1.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII (у редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності 01.04.2015, п. б ст. 13 Закону №1788-XII викладено у такій редакції: «працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Таким чином, Законом №213-VIII збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».
Згідно з п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, ст. 13, ч.2 ст.14, п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 передбачено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тобто Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення).
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ.
Отже, з 23.01.2020 в Україні діють два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: п. «б» ст.13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та п. 2 ч. 2 ст.114 Закону №1058-IV.
Стосовно позивачки правила цих нормативно-правових актів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за ст.13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.
Враховуючи ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі Серков проти України (заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Суд акцентує на тому, що обрані відповідачем-1 у спірному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з того ж предмету із застосуванням приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь, у спірному випадку, позивачки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 за результатами дослідження аналогічних правовідносин зазначила таке:
«Закон №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення №1-р/2020, встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема за списком №2, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених у рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин існувала колізія між нормами Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення №1-р/2020, з одного боку, та Закону №1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих нормативно-правових актів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тому застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV».
За змістом ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої справи №360/3611/20.
Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у цій справі суд враховує правові висновки, сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20.
Оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання, норми якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду зразкової справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивачки щодо застосування приписів ст. 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII під час призначення їй пенсії.
Зі змісту приписів ст. 13 Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, вбачається, що необхідними умовами для призначення особі пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення пенсійного віку (50 років), наявність страхового (20 років) та пільгового (10 років) стажу.
Судовим розглядом установлено, матеріалами справи підтверджується та відповідачем-1 в оскаржуваному рішенні не заперечується, що на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії вона досягла 50-річного віку, її страховий стаж становив 31 рік 09 місяців 25 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 24 роки 10 місяців 26 днів.
Оскільки у спірній ситуації позивачкою дотримано всі умови, визначені п. «б» ст. 13 Закону №1788-XII (у редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII), вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Строк призначення пенсії унормований ст. 45 Закону №1058-IV.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 45 Закон №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У спірному випадку у позивачки право на призначення пенсії виникло з моменту звернення до пенсійного органу з відповідною заявою 10.10.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з пп. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Оцінюючи рішення відповідача-1 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, суд дійшов висновку, що воно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, та порушує право позивачки на отримання пенсії за віком на пільгових умовах. Тому таке рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення, яке є актом індивідуальної дії, а для прийняття рішення на користь позивачки виконано всі умови, визначені законом, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 призначити з 10.10.2025 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. «б» ст. 13 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Щодо вимоги позивачки про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд враховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - порядок №22-1).
Відповідно до п. 1.1 розділу І порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Зі змісту п. 4.2 розділу IV порядку №22-1 вбачається, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Суд установив, що у межах спірних правовідносин заява позивачки про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Житомирській області та за результатом її розгляду прийнято оскаржуване рішення.
Тому дії зобов'язального характеру щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що прийняв рішення - ГУ ПФУ в Житомирській області.
Наведена правова позиція корелюється з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 18.09.2024 у справі №240/6201/23.
ГУ ПФУ у Львівській області не розглядало заяву позивачки, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні підстави для покладання на нього обов'язку щодо призначення пенсії.
Зважаючи на викладене, позовна вимога зобов'язального характеру, адресована до ГУ ПФУ у Львівській області, задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів позивачки, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керувався таким.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з цим позовом позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Отже, понесені позивачкою документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1064,96 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Житомирській області.
Водночас суд зауважує, що відшкодуванню підлягає вся сума сплаченого судового збору, оскільки, незважаючи на часткове задоволення позову, суд установив порушення прав позивачки внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень і спір по суті вирішено на її користь, тобто задоволена основна позовна вимога немайнового характеру.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.10.2025 №134850015973 про відмову в призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 10.10.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивачка - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: вул. О. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003; ЄДРПОУ 13559341).
Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна