22 квітня 2026 рокусправа № 380/21721/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2025 № 3288 "Про результати службового розслідування за фактом перебування в полоні молодшого сержанта ОСОБА_1 ";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 відновити виплати грошового забезпечення сержанту ОСОБА_1 з 07.12.2023.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2025 № 3288 "Про результати службового розслідування за фактом перебування в полоні молодшого сержаната ОСОБА_1 , такого визнано винним у скоєнні самовільного залишення частини (ст. 429 КК). Підставами для таких висновків, виходячи зі змісту наказу стало: пояснення старшого сержанта ОСОБА_2 , водія взводу протитанкових ракетних комплексів НОМЕР_2 механізованого батальойну в/ч НОМЕР_1 , який не зміг підтвердити або спростувати факт перебування позивача в полоні, пояснення капітана ОСОБА_3 , заступника командира НОМЕР_2 механіхованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , який не зміг підтвердити або спростувати факт перебування позивача в полоні та інформація від "Державного підприємства Український національний центр розбудови миру" (Національне інформаційне бюро), про те що позивач відсутній в їх обліках. Вказаним наказом крім вищевказаного, визнано такими, що втратили чинність пункти 3.1, 4, 5.1 наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 5410 від 21 грудня 2023, за порушення вимог ст. 11, 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності передбаченої п. В ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних сил України у вигляді "Суворої догани," командира роти зобов'язано підготувати проєкт повідомлення про злочин, позивач був позбавлений грошового забезпечення з 07 грудня 2023, додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року, з грудня 2023 року, позбавлений премії з грудня 2023 року, яка передбачена наказом МОУ № 260 від 07 червня 2018 року. Тобто висновки про скоєння позивачем дисциплінарного проступку та злочину побудовані на підставі припущень, з грубим ігноруванням фактичних обставин справи на фоні нелюдського та зневажливого ставлення до позивача після його повернення з полону.
Вказує, що службове розслідування відносно позивача, проведено із порушенням Порядку № 608, обставини, викладені у акті службового розслідування є суперечливими, поза розумним сумнівом не доведено наявності неправомірних дій військовослужбовця, висновки відносно вини позивача, побудовані на припущеннях, його було позбавлено можливості ознайомитись з матеріалами розслідування, з наказом, було позбавлено можливості оскаржити його у встановлений законом строк, відповідно існує необхідність в поновленні пропущеного процесуального строку, оскільки він був пропущений, виходячи з об'єктивних обставин, які існували поза волевиявленням скаржника.
Ухвалою від 05.11.2025 суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
Суд у судовому засіданні 07.01.2026 перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.
Ухвалою від 17.02.2026 суд витребував у Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені:
- копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2025 № 3288 "Про результати службового розслідування за фактом перебування в полоні молодшого сержанта ОСОБА_1 ";
- матеріали службового розслідування щодо ОСОБА_1 , які стали підставою для видачі наказу від 06.06.2025 № 3288.
Відповідач подав відзив на позовну заяву від 24.02.2026 (вх. № 14987), у якому зазначає, що на підставі досліджених документів та за відсутності доказів перебування молодшого сержанта ОСОБА_1 в полоні, в його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст. 429 ККУ (самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю). Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2025 № 3288, вважати таким, що в діях молодшого сержанта ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення ст. 429 ККУ (самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю); вважати такими, що втратили чинність п. 3.1, 4, 5.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2023 № 5410; за порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України молодшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення “СУВОРА ДОГАНА»; підготувати проект повідомлення про кримінальне правопорушення передбачене ст. 429 ККУ (самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю) вчинене молодшим сержантом ОСОБА_1 ; не виплачувати молодшому сержанту ОСОБА_1 грошове забезпечення з 07.12.2023 та додаткову винагороду і премію з грудня 2023 року; підготувати проєкт наказу про виведення в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 . Викладене свідчить про безпідставність позовних вимог. Просить у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача подав відповідь на відзив від 20.03.2026 (вх. № 19268), у якій зазначає, що пояснення військовослужбовця ОСОБА_2 , яке долучено до матеріалів службового розслідування, відібрано по телефону без будь-яких підписів та ознайомлення з текстом пояснення опитуваного. Аналізуючи пояснення військовослужбовця ОСОБА_3 вбачається відсутність будь-яких підписів опитуваного. Тобто висновки про скоєння позивачем дисциплінарного проступку та злочину побудовані на підставі припущень, фальсифікації показів з грубим ігноруванням фактичних обставин справи на фоні нелюдського та зневажливого ставлення до позивача після його повернення з полону. Вказані факти цілком кореспондуються з твердженням сторони позивача щодо фальсифікації матеріалів службового розслідування посадовими особами військової частини та відсутності будь-яких доказів щодо скоєння позивачем самовільного залишення частини. Також звертає увагу, що військова частина, будучи проінформованою та обізнаною про критичний фізичний та психічний стан позивача, якого визнано непридатним до військової служби та таким, що потребує супроводжуючого при пересуванні, діючи цинічно та навмисно, з метою невиплати належних позивачу коштів, визнало його таким, що самовільно залишив частину з 06.06.2025, замість звільнення за станом здоров'я.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2023 № 5843 молодший сержант ОСОБА_1 з 27.05.2022 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .
Командир 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_4 08.12.2023 подав рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 , згідно з яким доповів, що з 08:59 по 21:25 07.12.2023 під час штурмових дій противника позицій ВОП-1 10372 «Челсі», зникли безвісті наступні військовослужбовці: головний сержант 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_1 ; головний сержант 1 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_5 . По даному факту просив призначити службове розслідування, проведення розслідування доручити заступнику командира 7 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшому лейтенанту ОСОБА_3 .
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2023 № 5971 (по стройовій частині) «Про призначення службового розслідування по факту зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_1 » відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, Інструкції про організацію роботи у разі зникнення безвісти та/або потрапляння у полон військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , затвердженої наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2022 № 470 та на підставі рапорту вх. № 29233 від 08.12.2023 командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , майора ОСОБА_6 , з метою встановлення факту та обставин зникнення безвісти головного сержанта 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_1 . Виходячи із вищевикладеного, наказано провести службове розслідування з метою встановлення причин та умов, що сприяли зникненню безвісти головного сержанта 7 механізованої роти3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_1 , а також встановлення ступеня вини посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною події.
Проведеним службовим розслідуванням установлено, що 07.12.2023 з 08:59 по 21:25 під час штурмових дій противника позиції ВОП- 110372 «Челсі», пропав зв'язок з головним сержантом 7 механізованої роти З механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшим сержантом ОСОБА_1 . З пояснень тимчасово виконуючого обов'язки командира 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшого лейтенанта ОСОБА_7 стало відомо, що 07.12.2023 поблизу населеного пункту Авдіївка на ВОП-110372 «Челсі» противником були здійснені штурмові дії після чого зник безвісти головний сержант 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_1 . Підтвердити або скасувати факт загибелі або потрапляння в полон чи вказати місце знаходження головного сержанта 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_1 , тимчасово виконуючого обов'язки командира 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодший лейтенант ОСОБА_7 не може. З пояснень заступника командира 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , лейтенанта ОСОБА_8 стало відомо, що 07.12.2023 поблизу населеного пункту Авдіївка на ВОП-110372 «Челсі» противником були здійснені штурмові дії після чого зник безвісти головний сержант 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_1 . Підтвердити або скасувати факт загибелі або потрапляння в полон чи вказати місце знаходження головного сержанта 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_1 , заступник командира 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , лейтенант ОСОБА_8 не може. Виходячи з матеріалів проведеного службового розслідування у діях військовослужбовців правопорушення немає. У діях молодшого сержанта ОСОБА_1 вина не вбачається.
Відповідно до сповіщення сім'ї (близьких родичів) зниклого безвісти (полоненого) від 11.12.2023 № 9798 ІНФОРМАЦІЯ_1 сповістив гр. ОСОБА_9 про те, що її чоловік, молодший сержант ОСОБА_1 1993 р.н., головний сержант механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , призваний за загальною мобілізацією 27.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання службових обов'язків 07.12.2023 зник безвісти внаслідок штурмових дій противника біля населеного пункту АДРЕСА_1 . Це сповіщення є документом для порушення клопотання про призначення (перерахування) належного грошового забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2023 № 359 (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що безвісно відсутній. На підставі підпункту 14 пункту 116 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», - затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, вивести у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , утримувати у списках підрозділів з яких вони виведені у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та покласти відповідальність за облік та наявність військовослужбовців, безпосередньо, на начальника штабу заступника командира батальйону (дивізіону), командирів окремих рот (батарей), взводів з яких вони були виведені у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2023 № 5410 (по стройовій частині) «Про результати службового розслідування по факту зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_1 »:
1. Службове розслідування вважати завершеним.
2. До отримання документів, які підтверджують загибель чи потрапляння в полон, вважати таким, що головний сержант 7 механізованої роти З механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зниклий безвісти 07.12.2023 року біля н.п. Авдіївка, Покровського району, Донецької області, під час виконання бойового завдання.
3. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 забезпечити виплату належних щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з дня безвісно відсутнього головного сержанта 7 механізованої роти З механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_1 , членам його сім'ї після звернення до військової частини НОМЕР_1 з відповідною заявою.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2024 № 261 (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що повернувся з полону.
Командир 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_10 08.09.2024 подав рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 , згідно з яким доповів, що дійсним о 08.09.2024 на адресу Військової частини НОМЕР_1 надійшло повідомлення від оперативного чергового ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що 07.09.2024 до них на адресу Краматорського РУП прибув військовослужбовець (який раніше вважався зниклим безвісті наказ від 21.12.2023 № 5410) молодший сержант ОСОБА_1 та повідомив, що весь час перебував в полоні. По даному факту просив призначити службове розслідування та доручити його проведення командиру 7 механізованої роти механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_8 .
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2024 № 6234 (адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування за фактом перебування у полоні молодшого сержанта ОСОБА_1 » відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, на підставі рапорту вх. № 36184 від 08.09.2024 командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , майора ОСОБА_11 , з метою уточнення причин та умов перебування в полоні молодшого сержанта 7 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Військовослужбовець з 21.12.2023 вважався зниклим безвісти. Враховуючи все вищезазначене, провести службове розслідування за фактом перебування у полоні головного сержанта 7 механізованої роги НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_1 .
Проведеним службовим розслідуванням установлено, що 08.09.2024 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшло повідомлення від оперативного чергового ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що 07.09.2024 до них на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 прибув військовослужбовець (який раніше вважався зниклим безвісті, наказ № 5410 від 21.12.2023) молодший сержант ОСОБА_1 та повідомив, що весь час перебував в полоні.
Виходячи із вищевикладеного в розділі 3 акту службового розслідування, на підставі наявних документів та за відсутності прямих доказів перебування в полоні в діях молодшого сержанта ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення Статті 429 Кримінального кодексу України (самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю).
Вказані вище неправомірні дії негативно вплинули на стан бойової підготовки військової частини НОМЕР_1 , призвели до зниження боєздатності підрозділу та виконання покладених на підрозділ завдань.
В діях молодшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 присутні ознаки складу злочину, передбаченого Статтею 429 Кримінального кодексу України, а саме самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю, в умовах воєнного стану або військовій обстановці карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця виражається у формі прямого умислу.
Своїми діями головний сержант 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_1 порушив вимоги:
Статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині того, що кожен військовослужбовець зобов'язаний віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки.
Статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, де кожний військовослужбовець зобов'язаний про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в якій зазначено, що кожен військовослужбовець із службових та особистих питань повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, де кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2025 № 3288 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування за фактом перебування в полоні молодшого сержанта ОСОБА_1 »:
1. Службове розслідування вважати завершеним.
2. Вважати таким, що в діях молодшого сержанта ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення Статті 429 Кримінального кодексу України (самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю).
3. На підставі викладеного у розділі 3 акту службового розслідування вважати таким, що втратили чинність пункти 3.1, 4, 5.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 5410 від 21 грудня 2023 року “Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_1 ».
4. 3а порушення вимог ст. 11, 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, притягнути молодшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення, передбачене п. “в» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України “СУВОРА ДОГАНА».
5. Капітану ОСОБА_8 , командиру 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 :
5.1. Підготувати проект повідомлення про кримінальне правопорушення, стосовно причин та умов, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 429 Кримінального кодексу України, (самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю, в умовах воєнного стану або військовій обстановці) молодшим сержантом ОСОБА_1 , головного сержанта 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
5.2. Надіслати повідомлення про кримінальне правопорушення до органів прокуратури наявними засобами зв'язку разом з матеріалами справи.
5.3. Після отримання витягу з ЄРДР, в день отримання надати витяг до відділення персоналу ш табу військової частини НОМЕР_1 .
6. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 :
6.1. Не виплачувати грошове забезпечення з 07 грудня 2023 року молодшому сержанту ОСОБА_1 відповідно до пункту 15 розділу І “Загальні положення» наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за самовільне залишення поля бою, самовільне залишення місця служби.
6.2. Не виплачувати додаткову винагороду, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, молодшому сержанту ОСОБА_1 з грудня 2023 року відповідно до пункту 15 розділу XXXIV “Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за самовільне залишення поля бою, самовільне залишення місця служби.
6.3. Не виплачувати премію з грудня 2023 року молодшому сержанту ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 розділу XVI “Преміювання» наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за самовільне залишення поля бою, самовільне залишення місця служби.
7. Начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 підготувати проект наказу по особовому складу про виведення в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 .
8. Начальнику стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 :
8.1. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 , по особовому складу підготувати проект наказу по стройовій частині про виведення в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 .
8.2. Наказ командира військової частини НОМЕР_1 , (по стройовій частині) доповнити пунктом щодо самовільного залишення поля бою з 07 грудня 2023 року молодшим сержантом ОСОБА_1 , головним сержантом 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2025 № 161 (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 . На підставі підпункту 14 пункту 1 16 “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, вивести в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , утримувати у списках підрозділів з яких вони виведені у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та покласти відповідальність за облік та наявність військовослужбовців, безпосередньо, на начальника штабу заступника командира батальйону (дивізіону), командирів окремих рот (батарей), взводів з яких вони були виведені у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Підстава: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Ню особовому складу) від 06.06.2025 № 110-РС.
Вважаючи наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2025 № 3288 "Про результати службового розслідування за фактом перебування в полоні молодшого сержанта ОСОБА_1 " протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підста
Згідно з ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.
Воєнний стан в розумінні положень ст.1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 № 389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до п.п. 1, 4 ст. 2 Закону України № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини визначені Статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999.
Положення Статуту Збройних Сил України поширюються на військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів.
Відповідно статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі по тексту Дисциплінарний статут).
За приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч. 3 ст.5 Дисциплінарного статуту).
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності (ч.2 ст.45 Дисциплінарного статуту). Порядок накладення дисциплінарних стягнень встановлено статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.
Згідно з ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно з статтею 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Розділом II Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 за № 608, передбачені підстави проведення службового розслідування.
Відповідно до п. 1 Розділу III вказаного Порядку, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Пунктом 3 Розділу II вказаного Порядку передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Верховний Суд в постанові від 19.02.2020 по справі № 813/1021/17 зазначив, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
У постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 804/4633/17 викладена позиція, що при залишенні військової частини і місця служби є доведення вини військовослужбовця, якому такий проступок ставиться у провину. Нез'ясування обставин і причин, за яких військовослужбовець залишив військову частину, а також відсутність доказів, які б підтверджували самовільне залишення розташування військової частини, свідчить про відсутність підстав для висновку про самовільне залишення цим військовослужбовцем військової частини.
В акті службового розслідування, затвердженого ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_12 06.06.2025 зазначено, що на підставі наявних документів та за відсутності прямих доказів перебування в полоні в діях молодшого сержанта ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення статті 429 Кримінального кодексу України (самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю).
Проте, суд звертає увагу, що ні в акті, ні у відзиві на позовну заяву не вказано, які саме факти свідчать про те, що ОСОБА_1 саме самовільно покинув поле бою, а не потрапив в полон.
Військовою частиною не надано жодних належних доказів для підтвердження своєї позиції.
Так, у поясненнях старшого сержанта ОСОБА_2 , водія взводу протитанкових ракетних комплексів З механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 вказано, що дійсно 07.12.2023 під час штурмових дій противника на позиції ВОП 110372 “ЧЕЛСІ» пропав зв'язок з молодшим сержантом ОСОБА_1 . В ході подальшого огляду позиції за допомогою дронів та груп піхотних підрозділів встановити місце знаходження молодшого сержанта ОСОБА_1 не вдалось. Підтвердити або спростувати факт перебування в полоні молодшого сержанта ОСОБА_1 не може. У вересні 2024 року при зустрічі, молодший сержант ОСОБА_1 нікого з побратимів підрозділу не впізнав.
У поясненнях капітана ОСОБА_3 , Начальника штабу - заступника командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 вказано, що дійсно 07.12.2023 під час штурмових дій противника на позиції ВОП 110372 “ЧЕЛСІ» пропав зв'язок з молодшим сержантом ОСОБА_1 . В ході подальшого огляду позиції за допомогою дронів та груп піхотних підрозділів встановити місце знаходження молодшого сержанта ОСОБА_1 не вдалось. Підтвердити або спростувати факт перебування в полоні молодшого сержанта ОСОБА_1 не може. В вересні 2024 року при зустрічі, молодший сержант ОСОБА_1 нікого з побратимів підрозділу не впізнав.
Отже, наданні пояснення не дають можливості встановити обставини, що позивач самовільно покинув поле бою.
Інших доказів, зокрема, фотозйомка, аерозйомка місця події, обставини, які могли спричинити залишення місця бою, акт службового розслідування не містить.
Висновки акту службового розслідування ґрунтуються лише на письмових поясненнях, відібраних в ході службового розслідування 31.05.2025 та які фактично ідентичні за своїм змістом, поясненням відібраним 10.12.2023 в ході службового розслідування по факту зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_1 .
При цьому акт службового розслідування не містить жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували наявність у діях молодшого сержанта ОСОБА_1 умислу на самовільне залишення поля бою або відмову діяти зі зброєю.
Так само матеріали розслідування не містять відомостей, які б свідчили про вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на порушення військової дисципліни чи вимог статутів Збройних Сил України.
При цьому, суд зазначає що після повернення 07.09.2024 позивач тривалий час перебував на лікуванні згідно із наказами командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2024 № 278, від 08.11.2024 № 322, від 07.12.2024 № 353, від 16.01.2025 № 16, від 03.0.2025 № 34, від 17.03.2025 № 78.
Молодший сержант ОСОБА_1 25.09.20204 скерований на лікування до НВМКЦ “ГВКГ» на підставі направлення № 4003 (вих. № 3339 від 25.09.2024) з діагнозом: амнезія неясного генезу, ПТСР.
Після проходження лікування у НВМКЦ “ГВКГ» молодшому сержанту ОСОБА_1 надана 30 денна відпустка, (відпускний квиток № 6140 від 09.11.2024) під час якої, на підставі направлення від ІНФОРМАЦІЯ_6 № 761 від 06.12.2024 позивач скерований на консультацію до психіатра до ВМКЦ ЗР місто Львів.
Після проходження лікування в ВМКЦ ЗР міста Львів молодшому сержанту ОСОБА_1 надана 30 денна відпустка (відпускний квиток № 189 від 17.01.2025), під час якої, на підставі направлення від ІНФОРМАЦІЯ_6 № 102 від 31.01.2025 позивач скерований на стаціонарне лікування з переоглядом спеціалізованого ВЛК щодо придатності до військової служби.
Позаштатною ВЛК КНП ЛОР “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» 28.02.2025 проведений огляд молодшого сержанта ОСОБА_1 в результаті якого йому видане свідоцтво про хворобу № 140 (вих. № 2170 від 10.04.2025 року), в якому міститься інформація, що на підставі статті 17а графи II Розкладу хвороб молодший сержант ОСОБА_1 вважається непридатним до військової служби та має потребу в 1 (одному) супроводжуючому.
Згідно з епікризом виписного від ЦЕНТРУ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ'Я “ ІНФОРМАЦІЯ_7 » під час огляду молодшого сержанта ОСОБА_1 стало відомо про проведення бесід з військовослужбовцем, в ході яких він розповідав, що перебував у полоні продовж шести місяців, з якого втік і ще близько трьох місяців перебував на тимчасово окупованій території. Зі слів матері військовослужбовця у вересні 2024 року він перейшов на підконтрольну Україні територію та звернувся у поліцейський відділок у місті Краматорськ, був дезорієнтований, не міг назвати власного імені, амнезував події, що передували полону. Під час лікування та відпустки в поведінці був інфантильний, несамостійний, читав по складах, під наглядом матері вчився наново читати та виконувати базові побутові дії.
Так, при всебічному дослідженні доказів, які містяться в матеріалах справи, суд констатує, що висновки, викладені в акті службового розслідування щодо порушення позивачем вимог ст. 11, 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України є передчасним та не доводять факту самовільного залишення поля бою або відмову діяти зі зброєю.
Факти, викладені в акті розслідування зводяться лише щодо неможливості встановити місця перебування військовослужбовця.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач був повідомлений про проведення щодо нього службового розслідування, а тому він був позбавлений усіх основоположних прав передбачених пунктом 3 розділу ІV Порядку № 608 (знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником).
Також відповідач не надав доказів ознайомлення позивача з матеріалами службового розслідування.
За таких умов відсутні правові підстави для висновку вимог порушення позивачем ст. 11, 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що є підставою для визнання спірного наказу протиправним.
З огляду на наведене, суд вважає, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2025 № 3288 "Про результати службового розслідування за фактом перебування в полоні молодшого сержанта ОСОБА_1 " є протиправним і підлягає скасуванню.
При цьому, після скасування спірного наказу, відповідач має привести у відповідність персональний облік такого військовослужбовця у військовій частині, а також вирішити питання щодо його грошового забезпечення за період з 07.12.2023.
Отже, позовні вимоги щодо зобов'язаня Військової частини НОМЕР_1 відновити виплати грошового забезпечення сержанту ОСОБА_1 з 07.12.2023 є передчасними і задоволенню не підлягають.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2025 № 3288 "Про результати службового розслідування за фактом перебування в полоні молодшого сержанта ОСОБА_1 ".
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 22.04.2025.
Суддя Кедик М.В.