про відмову в забезпеченні позову
23 квітня 2026 року Київ справа № 320/16798/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
- Визнати протиправним та скасувати пункт 2.5. Наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 28 від 27 березня 2026 року «Про результати службового розслідування» щодо притягнення підполковника ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності у розмірі 2 680 141,84 грн.
- Визнати протиправним та скасувати пункт 4.5. Наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 28 від 27 березня 2026 року щодо надання вказівки фінансовій службі утримати з грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 суму в розмірі 2 663 341,84 грн.
Представником позивача разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, якою просить суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом:
- Зупинення дії Наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 28 від 27.03.2026 р. «Про результати службового розслідування та притягнення до матеріальної відповідальності» в частині пунктів 2.5 та 4.5 щодо притягнення до матеріальної відповідальності та стягнення коштів з підполковника ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
- Заборонити військовій частині НОМЕР_1 здійснювати будь-які утримання (відрахування) з грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 на підставі Наказу № 28 від 27.03.2026 р. до завершення судового розгляду.
В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що відрахування коштів з його єдиного доходу (грошового забезпечення) здійснюються на постійній основі та тривають щомісяця. Зазначені відрахування істотно впливають на матеріальний стан позивача та створюють ризик неможливості ефективного захисту його прав у разі задоволення позову. Крім того, подальше виконання оскаржуваної постанови до ухвалення рішення у справі може ускладнити або унеможливити реальне поновлення порушених прав позивача, а також виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, зокрема шляхом повернення незаконно стягнутих коштів. Також зазначає, що службове розслідування проведено з порушенням вимог Наказу МОУ № 608, оскільки голова та члени комісії були нижчими за військовим званням, ніж позивач У зв'язку з цим, з метою забезпечення ефективного судового захисту, запобігання заподіянню позивачу істотної та непоправної шкоди, а також для збереження існуючого стану речей до вирішення справи по суті, виникає необхідність у вжитті заходів забезпечення позову.
Дослідивши матеріали заяви, зваживши доводи позивача, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС , позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Вказані заявником доводи щодо неминучої загрози його майновим правам, яка б виникала саме внаслідок продовження службової перевірки. Посилання на гіпотетичні майбутні накази про утримання коштів або коригування виплат не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" суми, стягнені відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України на відповідний рік, спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої військовій частині, установі, організації, закладу, з урахуванням фактичних витрат на відновлення або придбання військового та іншого майна, а суми, що залишилися після здійснення такого відшкодування, перераховуються до Державного бюджету України.
Згідно з ч. 3 ст.1 4 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
Отже, приписами Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" врегульовано питання повернення особі коштів, які були стягнені з такої особи, у випадку скасування наказу про притягнення до матеріальної відповідальності.
Відтак, посилання представника позивача у заяві про забезпечення позову на те, що стягнення коштів з позивача щомісяця може зашкодити поновленню його прав та інтересів у майбутньому, не є обґрунтованими з огляду на вказані вище висновки
Також, у заяві про забезпечення позову, представник позивача зазначає, що службове розслідування проведено з порушенням вимог Наказу МОУ № 608, оскільки голова та члени комісії були нижчими за військовим званням, ніж позивач, з цього приводу суд зазначає наступне.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен переконатися, що спірне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода заявника із діями суб'єкта владних повноважень та подальше можливе звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд зазначає, що на момент розгляду заяви позивача у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності оскаржуваних у цій справі наказів.
Їх правомірність/протиправність входять в предмет доказування у справі та можуть бути встановлені/спростовані за результатами дослідження та оцінки доказів.
Суд, окрім іншого, акцентує увагу й на тому, що очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Оскільки вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб, ініційований позивачем з визначених ним підстав без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок і ототожнюватиметься з фактичним вирішенням спору, що є неприпустимим.
Суд не вправі вживати такі заходи забезпечення адміністративного позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Водночас суд підкреслює, що у разі задоволення позовних вимог, які заявлені у справі, оскаржуваний наказ скасовується, внаслідок набрання чинності рішення суду, тобто воно не підлягає виконанню, яке би було неможливим чи утрудненим внаслідок невжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, зазначені доводи позивача не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки потребують детальної оцінки з перевіркою їх доказами за процедурою, передбаченою нормами процесуального закону в межах адміністративного процесу.
Водночас суд враховує положення пункту 10 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022“Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.
Враховуючи зазначене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати(надати) заявнику (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Сас Є.В.