про залишення позову без розгляду
23 квітня 2026 року Справа № 320/54790/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України:
Просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо ненадання відповіді на скаргу від 02.09.2022;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України надати відповідь на скаргу від 02.09.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 05.05.2022 позивач призваний на військову службу під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 02.09.2022 звернувся на гарячу лінію Державної прикордонної служби зі скаргою щодо невиплати додаткової винагороди, передбаченою постановою від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Постанова №168). Оскільки тривалий час не отримував відомостей про результати розгляду скарги, у жовтні 2022 року повторно зателефонував на гарячу лінію, де його повідомили що єдиною формою звернення військовослужбовця може бути рапорт. Вважає, що у цьому випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача, внаслідок якої порушено його права.
Ухвалою судді Донець В.А. від 06.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.
Внаслідок повторного автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Скрипці І.М.
Ухвалою від 17.03.2025 суддею Скрипкою І.М. адміністративну справу прийнято до свого провадження. Постановлено, що справа розглядатиметься одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Витребувано від позивача належним чином засвідчені копії у придатному для читання вигляді:
- доказів звернення зі скаргою 02.09.2022, у тому числі й на телефонну гарячу лінію;
- доказів перебування позивача на військовій службі, у тому числі й станом із 27.02.2023 по 22.10.2024.
Крім того, запропонувано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, із урахуванням повідомлених у відзиві обставин
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з доказами надсилання його позивачу рекомендованим листом (штриховий кодовий ідентифікатор 0212114896923), який вручено одержувачу 10.02.2025, що підтверджено трекінгом із сайту АТ «Укрпошта». У відзиві порушено питання про пропуск позивачем строку звернення до суду за відсутності доказів поважності його пропуску. Просили відмовити у задоволенні позову. Зазначили про відсутність доказів звернення позивача зі скаргою 02.09.2022 на телефонну «гарячу лінію» Державної прикордонної служби України Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Позивачем станом на 23.04.2026 ухвала суду від 17.03.2025 в частині надання доказів, як і заяви про поновлення строку звернення до суду не виконана.
Визначаючись щодо поважності пропуску позивачем строку звернення до суду, суд виходить із наступного.
За приписми частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено у статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналіз викладених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, або в інших законах, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, - немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Разом з цим, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
У справі, яка розглядається, судом встановлено, що підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом є, на думку останнього, бездіяльність відповідача що полягає у нерозгляді його скарги від 02.09.2022.
При цьому, як свідчить зміст позовної заяви, про порушення свого права ОСОБА_1 дізнався у жовтні 2022 року під час повторного звернення на гарячу лінію Державної прикордонної служби, проте з цим позовом звернувся до суду лише 22.10.2024, тобто поза межами строку визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
У позовній заяві ОСОБА_1 як на підставу поважності пропуску процесуального строку посилається на те, що вперше з аналогічним позовом звернувся до Окружного суду міста Києва 27.02.2023, однак із листа суду від 15.10.2024 дізнався, що Окружний суд міста Києва на підставі Закону України «Про ліквідацію Окружного суду міста Києва та утворення Київського міського суду», ліквідовано і згідно бази даних комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позов ОСОБА_1 не обліковується.
У свою чергу, суд зазначає, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Німеччини» від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у відсутності інтересу до результатів розгляду справи, не повинна схвалюватися судовою практикою.
Таким чином, обставина на яку послався позивач, є недостатньою для поновлення процесуального строку без з'ясування обставин, які перешкоджали позивачу, в розумний строк після направлення 27.02.2023 позову до Окружного суду міста Києва, звернутися до суду для отримання інформації щодо реєстрації позову та руху справи.
Тому, суд ухвалою від 17.03.2025 витребував від позивача, серед іншого, докази перебування позивача на військовій службі, у тому числі й станом із 27.02.2023 по 22.10.2024, а також заяву про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності пропуску такого строку.
Однак, вимоги вказаної ухвали ОСОБА_1 не виконано.
З огляду на викладене, судом не встановлено підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Як зазначено вище, за нормами частини третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки після відкриття провадження у справі, із урахуванням клопотання про поновлення строку звернення до суду, підстави пропуску цього строку не визнані поважними, суд доходить висновку про залишення позову без розгляду.
Одночасно суд роз'яснює, що в силу вимог частини четвертої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись статтями 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їхнім уповноваженим представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.