22 квітня 2026 року м. Київ справа №320/7130/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною бездіяльність
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та просить суд:
визнати незаконною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо незняття арешту з майна боржника, з його банківських рахунків та вилучення інформації з реєстру боржників відносно ОСОБА_1 , допущено в рамках виконавчого провадження № 57339960 (виконавчий збір), ВП № 57539924 (виконавчі витрати) та ВП № 32305241 (виконавчий напис нотаріуса);
зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області зняти арешт з усього нерухомого майна, з усіх банківських рахунків ОСОБА_1 , накладених в рамках виконавчого провадження № 57539960 (виконавчий збір), ВП № 57539924 (виконавчі витрати) та ВП № 32305241 (виконавчий напис нотаріуса), шляхом вилучення записів з державного реєстру заборон відчудження об"єктів нерухомого майна за номерами 12443037, 12443044, 28657272 (спеціальний розділ);
зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області вилучити інформацію з Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 внесеного в рамках виконавчого провадження № 57539960 (виконавчий збір), ВП № 57539924 (виконавчі витрати).
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідно до Рішення Голосіївського районного суду міста Києва про скасування виконавчого напису нотаріуса № 1047, приватний виконавець Говоров П.В. закрив виконавче провадження ВП № 57920891, зняв всі арешти та вилучив запис з реєстру боржників відносно позивача. ОднакОднак державним виконавцем знову було накладено арешт на майно позивача в межах виконавчих проваджень ВП №57539960 щодо стягнення витрат виконавчого провадження та ВП № 57539924 щодо стягнення виконавчого збору, що на думку позивача є протиправним, оскільки суперечить ч.7-8 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадежння» (далі - Закон № 1404).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) та залучено у якості другого відповідача Центральне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідач своїм правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.02.20212 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1047.
На підставі зазначеного виконавчого напису нотаріуса державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження ВП №32305241.
23.10.2018 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Перепелиця А.В., керуючись п.1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404, виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувану.
В подальшому, відповідно до заяви стягувача від 13.12.2018 про відкриття виконавчого провадження, виконавчий напис: виданий ПН КМНО Ковальчуком С.П. 29.02.2012 передано на виконання Приватному виконавцю Говорову П.В., який відкрив ВП №57920891.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №752/2443/19 позов ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», треті особи: приватний виконавець Говоров П.В., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1047, вчинений 29.02.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П.
На підставі Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №752/2443/19, приватним виконавцем Говоровим П.В. було закрито виконавче провалдження ВП №57920891, а всі обтяження знято.
Державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було відкрито ВП №57539960 (стягнення виконавчого збору) та ВП № 57539924 (стягнення виконавчих витрат).
04.12.2018 виконавче провадження ВП №57539960 завершено у відповідності до п.2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404.
29.04.2020 виконавче провадження ВП №57539924 завершено у відповідності до п.2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404.
Листом Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) №10186, підтверджується, що документи по виконавчим провадженням ВП №57539924 та ВП №57539960 знищені перебігом терміну зберігання.
Позивач звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про зняття арештів з майна, однак останнє відмовило.
Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 1404 реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП, Система), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції.
Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 56 Закону № 1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.
У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису); 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо; 4) якщо опису підлягає об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості - ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта) (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису).
Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Нормами ч. ч. 4, 5 ст. 59 Закону № 1404 визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому ст. 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Наслідки повернення виконавчого документа визначенні ст. 40 Закону № 1404. У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 цього Закону № 1404, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону № 1404, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Отже, виконуючи рішення, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.
Судом встановлено, що 29.02.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. вчинено виконавчий напис, зареєстрований за №1047, на підставі якого державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №32305241.
23.10.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404. Надалі, за заявою стягувача від 13.12.2018, зазначений виконавчий напис передано на виконання приватному виконавцю Говорову П.В., яким відкрито виконавче провадження ВП №57920891.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21.12.2021 у справі №752/2443/19 виконавчий напис №1047, вчинений 29.02.2012, визнано таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим приватним виконавцем Говоровим П.В. закрито виконавче провадження ВП №57920891 та знято обтяження.
Разом з тим, державним виконавцем було відкрито окремі виконавчі провадження: ВП №57539960 - щодо стягнення виконавчого збору та ВП №57539924 - щодо стягнення виконавчих витрат, які завершені відповідно 04.12.2018 та 29.04.2020 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Листом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №10186 підтверджено, що матеріали виконавчих проваджень ВП №57539924 та ВП №57539960 знищені у зв'язку із закінченням строку їх зберігання.
Тож, подальше існування арешту коштів боржника та майна боржника ОСОБА_1 , є втручанням у право боржника на розпорядження своїм майном.
Відповідно до обставин справи а також, ст. 40 Закону № 1404 приватний виконавець повинен був зняти арешт з майна (коштів) боржника, про що зазначити у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, з огляду на що, на переконання суду, не зняття відповідачем арешту з рахунків боржника у банках при поверненні виконавчого документа стягувачу, є протиправною бездіяльністю.
Оскільки арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню, а рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса, який і став підставою для відкриття виконавчого провадження, існування арешту порушує права позивача володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (ст. 41 Конституції України) та є порушенням ст. 1 Першого протоколу (право власності) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Аналіз норм ст. 2, 5 КАС України, свідчать про те, що повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені.
Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Під час розгляду справи в суді, відповідачем не наведено обставин, що підтверджують наявність підстав для продовження існування накладеного арешту на майно/рахунки позивача. Таким чином, відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність невиконаних зобов'язань позивача та які б підтверджували обґрунтованість існування арешту у межах встановлених законом строків звернення виконавчих документів до примусового виконання.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Як встановлено судом відповідачем в позові зазначено Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, яке на дату звернення позивача до суду перебувало у стані припинення.
Згідно відомостей є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань статус юридичної особи 12.03.2021 було внесено запис №1 000 671 1100 29025839 про припинення юридичної особи Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Код ЄДРПОУ - 34481907.
Відповідно до вимог пунктів 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2019 року № 870 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком (зокрема Головне територіальне управління юстиції у місті Києві).
Установлено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Київській області, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
Пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 23.10.2019 № 3228/5 "Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.10.2019 за № 1126/34097, внесено до наказу Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5 "Про затвердження Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 за № 759/19497 (зі змінами), такі зміни: заголовок викладено в такій редакції "Про затвердження Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України"; у пункті 1 слова "Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі" замінено словами "міжрегіональні управління Міністерства юстиції України".
Наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2019 № 4364/5 на підставі пропозиції Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27.12.2019 № 531/10-19 погоджено забезпечення ним повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 за № 759/19497, та іншими нормативно-правовими актами, з 28.12.2019. У зв'язку з цим Головне територіальне управління юстиції у місті Києві припинило з 28.12.2019 здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах.
Таким чином, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) є правонаступником відповідача - Головного територіального управління юстиції у місті Києві, яке припинило забезпечення покладених на нього повноважень та виконання функцій з 28.12.2019.
Відповідно до інформації про виконавче провадження, отриманої за запитом 04.02.2020 виконавче провадження, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції", Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, наказу Міністерства юстиції від 16.10.2019 № 3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України", наказу Міністерства юстиції України від 19.12.2019 № 4075/5 про відділи державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві виведено районні у місті Києві відділи державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві зі складу Головного територіального управління юстиції у місті Києві та введено їх до складу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Так, суд звертає увагу на те, що ч. 3 ст. 287 КАС України передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
В той же час згідно з ст. 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII від 02.06.2016 систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
В цьому випадку таким органом є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 43315602, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. № 2-Д), яке було залучено до учсті у справі у якості другого відповідача.
Отже, суд приходить до висновку, що бездіяльність щодо незняття арешту з майна позивача була допущена Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області. Водночас, з огляду на реорганізацію органів державної виконавчої служби та припинення діяльності зазначеного органу, його правонаступником є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), яке на даний час здійснює відповідні повноваження.
За таких обставин, саме Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) як правонаступник зобов'язане вчинити дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження, а тому, підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8 599,83 грн, що підтверджується платіжним документом - квитанцією № 1394-7126-7332-5797 від 21.03.2024.
З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у сумі 8599,83 грн.
Керуючись ст. 77, 90, 132, 134, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо незняття арешту з майна боржника, з його банківських рахунків та вилучення інформації з реєстру боржників відносно ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , допущену в рамках виконавчого провадження № 57339960 (виконавчий збір), ВП № 57539924 (виконавчі витрати) та ВП № 32305241 (виконавчий напис нотаріуса).
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 43315602, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. № 2-Д) зняти арешт з усього нерухомого майна, з усіх банківських рахунків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , накладених в рамках виконавчого провадження № 57539960 (виконавчий збір), ВП № 57539924 (виконавчі витрати) та ВП № 32305241 (виконавчий напис нотаріуса), шляхом вилучення записів з державного реєстру заборон відчудження об"єктів нерухомого майна за номерами 12443037, 12443044, 28657272 (спеціальний розділ).
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 43315602, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. № 2-Д) вилучити інформацію з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , внесеного в рамках виконавчого провадження № 57539960 (виконавчий збір), ВП № 57539924 (виконавчі витрати).
Стягнути на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 43315602, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. № 2-Д) суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 8599,83 грн (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто девять гривень 83 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.