22 квітня 2026 року м. Київ справа №320/20297/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2023 № 99/дск.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2023 № 99/дск «Про результати службового розслідування» складений на підставі висновку службового розслідування від 13.05.2023 № 331/20/55/5/203 дск, який не відповідає вимогам чинного законодавства, містить недостовірні дані, проведено упереджено з метою приховання недосконалого режиму секретності відповідача, а також підписаний комісією, яка сформована з порушенням вимог п. 780 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939, та ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) та витребувано докази від відповідача, а саме належним чином засвідчену копію спірного наказу від 24.05.2023 № 99/дск; належним чином засвідчені копію особової справи ОСОБА_1 ; належним чином засвідчені копії усіх наявних матеріалів службового розслідування, що стали підставою для прийняття спірного наказу.
Відповідач своїм правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
На підставі наведеного, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2023 старшим офіцером відділу власної безпеки управління внутрішньої безпеки військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_1 завершено підготовку чернетки бойового документа. Того ж дня режимно-секретний орган (структурний підрозділ) військової частини НОМЕР_1 передав позивачу окремі аркуші паперу для підготовки та друку проєктів секретних документів, після чого позивачем було роздруковано чернетку проєкту бойового документа та доправлено до місця знаходження управління внутрішньої безпеки військової частини НОМЕР_1 . 29.03.2023 окремі аркуші паперу № 244 від 07.03.2023 із чернеткою проєкту бойового документу повернуті Позивачу із пропозиціями і зауваженнями начальника штабу. 30.03.2023 позивачем були здійснено внесення змін до проєкту бойового документа, роздруковано нову чернетку, проведено погодження із юридичним радником та доправлено до місця знаходження управління внутрішньої безпеки військової частини НОМЕР_1 .
02.04.2023 командир військової частини НОМЕР_1 підписав проєкт секретного документу, надано проєкту документу гриф обмеженого доступу «таємно» та повернуто документ позивачу. 03 квітня 2023 року позивач здійснив передачу окремих аркушів паперу № 244 від 07.03.2023 року до режимно-секретного органу відповідача.
05.04.2023, на підставі рапорту помічника командира - начальника режимно-секретного органу відповідача від 31.03.2023 № 7388, наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 138 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом несвоєчасного повернення старшим офіцером відділу власної безпеки управління внутрішньої безпеки ВЧ НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_1 до режимно-секретного органу проєкту бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , підготовленого на робочих аркушах № 244 від 07.03.2023.
17.04.2023 позивачем підготовлені та подані пояснення щодо предмету службового розслідування за номером 331/20/55/5/160 дск.
13.05.2023 комісією службового розслідування складено Висновок за № 331/20/55/5/203дск. 15.05.2023 відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України правами начальника управління до Позивача застосовано захід дисциплінарного впливу у вигляді нагадування про обов'язки служби під час використання у службовій діяльності аркушів паперу, попередньо взятих на облік в РСО ВЧ НОМЕР_1 . 19.05.2023 начальником управління внутрішньої безпеки ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 підготовлено та подано на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 рапорт за №12353.
24.05.2023 було видано Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності)№ 99/дск, відповідно до п. 1 якого, Старшого офіцера відділу безпеки управління внутрішньої безпеки підполковника ОСОБА_1 за порушення вимог ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» та абзацу 5 п. 116 ПКМУ-939 в частині обов'язку виконувати вимоги режиму секретності та інших вимог законодавства про державну таємницю, вимог абзацу 19 п. 116 Порядку № 939 в частині щодо обов'язку передавати секретні документи та вироби іншим особам через режимно-секретного органу) за підписом у внутрішньому описі за формою згідно з додатком 18 ПКМУ-939, що проявилося у передачі проекту бойового розпорядження з грифом секретності «Таємно» підготовленого на робочих аркушах № 244 від 07.03.2023 іншим особам поза режимно-секретним органом та невнесенням зазначеного секретного документу документу до внутрішнього опису матеріальних носіїв секретної інформації, що перебувають у виконавця, вимоги абзацу 10 п. 116 Порядку № 939 в частині щодо не проставлення на чернетках секретних документів грифу секретності та інших необхідних реквізитів, а саме не постави підпис за надання грифу секретності на зворотному боці останнього аркуша бойового розпорядження з грифом секретності «Таємно» підготовленого на робочих аркушах № 244 від 07.03.2023, вимог п. 19 Порядку № 750 в частині щодо обов'язку передачі до режимно-секретного органу (черговому бойового поста) для зберігання секретних документів на пунктах управління у разі виходу за межі військової частини, а також на час відпочинку, що проявилося у виході за межі військової частини з проектом бойового розпорядження з грифом секретності «Таємно» підготовленого на робочих аркушах № 244 від 07.03.2023 під час переміщення між локаціями військової частини (з його слів не виїжджаючи за межі Києва) та нездійснення передачі працівникам режимно-секретного органу (черговому бойового поста) проекту бойового розпорядження з грифом секретності «Таємно» підготовленого на робочих аркушах № 244 від 07.03.2023 під час відпочинку, що створило реальну загрозу витоку інформації, яка становить державну таємницю та була йому довірена, притягнути до дисциплінарної відповідальності, накласти дисциплінарне стягнення - «догана».
Однак, позивач вважає, що належним чином виконував свої службові обов'язки та діяв відповідно до Закону, тому Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2023 №99/дск, якими позивача було притягнено до дисциплінарної відповідальності, є протиправними та підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із частинами 3, 4 статті 2 Закону № 2232 громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут, який також встановлює, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
За змістом ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно із ст. 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту визначає, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно частини 3 статті 5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Стаття 45 Дисциплінарного статуту передбачає, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Стаття 56 Дисциплінарного статуту визначає, що командир корпусу, командувач військ оперативного командування, командувач виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України мас право застосовувати стягнення, передбачені пунктами а також пунктами д*-ж (до підполковника включно) статті 48 цього Статуту.
Положеннями статті 83 Дисциплінарного статуту встановлено порядок накладення дисциплінарних стягнень, відповідно до яких на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира. що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби).
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Стаття 16 Статуту внутрішньої служби передбачає, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно ст. 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
У ст. 58 Статуту внутрішньої служби визначено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Таким чином, військовослужбовець повинен дотримуватися засад військової дисципліни та неухильно виконувати свої обов'язки, а у разі їх ігнорування військовослужбовець може бути притягнутий зокрема до дисциплінарної та матеріальної відповідальності із накладенням на нього відповідного дисциплінарного стягнення.
Згідно з ч. 2 ст. 86 Дисциплінарного статуту під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується; характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань ПРО порядок служби.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України основоположним принципом будівництва та керівництва Збройними Силами України є принцип єдиноначальності, який, крім іншого, полягає в наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, з врахуванням вимог Дисциплінарного статуту.
Стаття 93 Дисциплінарного статуту визначає, що старший командир не має права скасовувати або пом'якшувати дисциплінарні стягнення, накладені молодшим командиром, з причини суворості стягнення, якщо останній не перевищив наданої йому влади.
Виходячи з правового аналізу Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, право накладення на підлеглого військовослужбовця дисциплінарного стягнення за порушення військової дисципліни або громадського порядку відноситься до дискреційних повноважень командира (начальника) військової частини.
Відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 1840/2970/18 дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення або дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження вибору будь-ким.
Так, зі змісту оскаржуваного наказу командира військової частини вбачається, що було проведено службове розслідування за фактом отримання 30.03.2023 старшим офіцером відділу власної безпеки управління внутрішньої безпеки підполковником ОСОБА_1 в режимно-секретному органі проекту бойового розпорядження з грифом секретності «Таємно» підготовленого на робочих аркушах № 244 від 07.03.2023 та неповернення їх до 12.00 03.04.2023, з метою уточнення причин, умов, та обставин, що сприяли факту порушення, що може привести до витоку секретної інформації, а також встановлення ступеня вини підполковника ОСОБА_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Судом встановлено відповідно до Висновку службового розслідування від 13.05.2023, що аналогічні правопорушення підполковником ОСОБА_1 відбулися в серпні 2022, а саме робочі аркуші за № 190 від 03.08.2022 та робочі аркуші № 191 від 04.08.2022 з дня отримання ним (підполковником ОСОБА_1 ) до РСО не поверталися протягом місяця (до 31.08.2022). За даним фактом, у відповідності до п. 42 ПКМУ-939 ОСОБА_3 особисто проведено роз'яснювальну роботу з підполковником ОСОБА_1 з метою запобігання порушення вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці в подальшій діяльності.
За результатами службової діяльності на посаді старшого офіцера відділу власної безпеки управління внутрішньої безпеки військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 допустив низку вагомих порушень Статуту внутрішньої служби, а також законодавства у сфері охорони державної таємниці, що призвело до загрози витоку інформації, що становить державну таємницю, яка була йому довірена а саме:
порушення вимог ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» та абзацу 5 пункту 116 Порядку № 939 в частині обов'язку виконувати вимоги режиму секретності та інших вимог законодавства про державну таємницю;
вимог абзацу 19 п. 116 Порядку № 939 в частині щодо обов'язку передавати секретні документи та вироби іншим особам через режимно-секретного органу) за підписом у внутрішньому описі за формою згідно з додатком 18 ПКМУ-939, що проявилося у передачі проекту бойового розпорядження з грифом секретності «Таємно» підготовленого на робочих аркушах № 244 від 07.03.2023 іншим особам поза режимно-секретним органом та невнесенням зазначеного секретного документу до внутрішнього опису матеріальних носіїв секретної інформації, що перебувають у виконавця;
вимоги абзацу 10 пункту 116 Порядку № 939 в частині щодо не проставлення на чернетках секретних документів грифу секретності та інших необхідних реквізитів, а саме не постави підпис за надання грифу секретності на зворотному боці останнього аркуша бойового розпорядження з грифом секретності «Таємно» підготовленого на робочих аркушах № 244 від 07.03.2023;
вимог пункту 19 Порядку № 750 в частині щодо обов'язку передачі до режимно-секретного органу (черговому бойового поста) для зберігання секретних документів на пунктах управління у разі виходу за межі військової частини, а також на час відпочинку, що проявилося у виході за межі військової частини з проектом бойового розпорядження з грифом секретності «Таємно» підготовленого на робочих аркушах №244 від 07.03.2023 під час переміщення між локаціями військової частини (з його слів не виїжджаючи за межі Києва) та нездійснення передачі працівникам режимно-секретного органу (черговому бойового поста) проекту бойового розпорядження з грифом секретності «Таємно» підготовленого на робочих аркушах № 244 від 07.03.2023 під час відпочинку, що створило реальну загрозу витоку інформації, яка становить державну таємницю та була йому довірена
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну таємницю» державна таємниця (секретна інформація) - це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України Про державну таємницю, державною таємницею і підлягають охороні державною. Охорона державної таємниці - це комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втрат її матеріальних носіїв.
Згідно ст.18 Закону України «Про державну таємницю» з метою охорони державної таємниці впроваджуються: єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування та обліку матеріальних носіїв секретної інформації; дозвільний порядок провадження державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями діяльності, пов'язаної з державною таємницею; обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або поширення іншим шляхом секретної інформації; обмеження щодо перебування та діяльності в Україні іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, їх доступу до державної таємниці, а також розташування і переміщення об'єктів і технічних засобів, що їм належать; особливості здійснення державними органами їх функцій щодо державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов'язана з державною таємницею; режим секретності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею; спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці; технічний та криптографічний захисти секретної інформації.
Статтею 19 Закону визначено, що єдині вимоги до виготовлення, обліку, користування, зберігання, схоронності, передачі та транспортування матеріальних носіїв секретної інформації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 3 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 18.12.2013 № 939 (зі змінами) (далі - Порядок № 939) забезпечення охорони державної таємниці на підприємстві, в установі, організації покладається на їх керівників. Керівник підприємства, установи, організації зобов'язаний бути обізнаним з вимогами законодавства у сфері охорони державної таємниці, із станом справ у структурних підрозділах підприємства, установи, організації, своєчасно вживати заходів для забезпечення режиму секретності, здійснювати постійний контроль за охороною державної таємниці на підприємстві, в установі організації.
Стаття 39 Закону України «Про державну таємницю» передбачає, що посадові особи та громадяни, винні у невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з агресією російської федерації проти України 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому, правовий режим воєнного стану продовжувався.
Тому забезпечення охорони державної таємниці в умовах війни набуває особливої важливості для ефективного захисту національної безпеки України в цілому.
Отже з огляду на важливість вжиття всіх можливих заходів для надійної та ефективної охорони державної таємниці в умовах правового режиму воєнного стану, регламентацію законодавством України прямого обов'язку старшого офіцера відділу власної безпеки управління внутрішньої безпеки військової частини НОМЕР_1 забезпечувати охорону державної таємниці, яка була йому довірена, неодноразове порушення вимог керівних документів в сфері охорони державної таємниці, та, як наслідок, виникнення загрози для витоку секретної інформації старшого офіцера відділу власної безпеки управління внутрішньої безпеки військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 , відповідачем правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме у вигляді догани.
Позивач зазначає, що зазначені порушення були допущені через бездіяльність відповідача по не забезпечено робочими папками, сейфами, печатками, описом ф.18, нормативними документами. Разом з тим, до 01.05.2023 позивачем не доповідалося про існуючі проблеми у забезпеченні підпорядкованого особового складу відповідними матеріалами. Суд вважає, що обов'язком особи, якій надано доступ до державної таємниці є недопущення виникнення загроз та ризиків витоку секретної інформації, оскільки незабезпечення матеріалами не звільняє громадянина від обов'язку своєчасного повернення документів та їх належного оформлення.
Більше того, підполковник ОСОБА_1 особисто взяв письмове зобов'язання у зв'язку з допуском до державної таємниці в тому числі щодо виконання вимог режиму секретності (№ 51 від 07.04.2022), а тому був обізнаний із вимогами режиму секретності та обов'язком їх неухильного дотримання.
Крім того, позивач обґрунтовує протиправність наказу відповідача ігноруванням у рамках службового розслідування пояснень і клопотань, а також нелегітимністю складу комісії.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Відтак, зазначені процедурні порушення, на які посилається позивач, не є такими, що вплинули або могли вплинути на зміст прийнятого рішення, а тому не свідчать про протиправність дій відповідача.
Що ж стосується доводів позивача що накладення дисциплінарного стягнення має зв'язок з його активною діяльністю з питань протидії корупції під час перебування на посаді «старший офіцер відділу власної безпеки», а саме складанням доповідних записок щодо виявлених корупційних злочинів, то суд вважає це бездоказовим припущенням. Позивач не спростовує у заявах по суті справи, що ним було допущено неналежне виконання посадових обов'язків, чим було створено загрозу витоку секретної інформації.
Суд вважає, що характер та обставини вчиненого правопорушення та його наслідки були враховані при вирішенні питання обрання виду дисциплінарного стягнення та, відповідно, обґрунтованим та пропорційним заходом є догана.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді та задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
=Суддя Головенко О.Д.