про забезпечення позову
22 квітня 2026 року № 320/14020/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши в місті Києві заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просить суд:
- зупинити стягнення у виконавчому провадженні ВП №74153879, відкритому Деснянським відділом державної виконавчої служби у м. Києві на підставі вимоги Головного управління ДПС у м. Києві №Ф-616665-17У від 15.05.2019, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/14020/26;
- заборонити Деснянському відділу державної виконавчої служби у м. Києві вчиняти дії щодо накладення арешту, виконання вже накладеного арешту, блокування та/або списання коштів з рахунків позивача, на які надходять аліменти на утримання дитини, у тому числі з рахунків в АТ "ПУМБ" та АТ "УКРСИББАНК", - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/14020/26;
- заборонити АТ "ПУМБ" та АТ "УКРСИББАНК" вчиняти дії щодо блокування, арешту, примусового списання коштів та виконання постанов / вимог у межах виконавчого провадження ВП №74153879, стосовно рахунків позивача, на які надходять аліменти на утримання дитини, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/14020/26.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією №R (89)8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.
Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).
Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що на даний час оскаржувана вимога ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-61665-17У перебуває на примусовому виконанні в Деснянському відділу державної виконавчої служби у м. Києві. В рамках виконавчого провадження №74153879 виконавцем вчиняються дії, направлені на примусове виконання вимоги, що оскаржується. В подальшому в рамках виконавчого провадження утримані грошові кошти будуть перераховані державним виконавцем стягувачу.
Вважає, що вказане може призвести до повного стягнення коштів на підставі вимоги контролюючого органу до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, що ускладнить або зробить неможливим відновлення порушених прав позивача.
Судом встановлено, що у Деснянському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №74153879 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-61665-17У про стягнення із ОСОБА_1 недоїмки зі сплати ЄСВ у сумі 21030,90 грн, яка оскаржена позивачем до суду.
З огляду на те, що стягнення з позивача суми боргу може відбутись до прийняття рішення судом, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, зумовлює примусове виконання вимог про сплату боргу (недоїмки) та тягне за собою наслідки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження". Подальше вчинення державним виконавцем виконавчих дій може призвести до негативних фінансових наслідків для позивача.
Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 2 статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Частиною 4 цієї статті встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до пункту 7 Розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 48 Закону № 1404-VIII.
Пунктом 8 Розділу VІІІ Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку/електронного гаманця, на якому знаходяться кошти/електронні гроші, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти/електронні гроші на всіх рахунках/електронних гаманцях боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Разом із тим, у силу вимог пункту 2 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Отже, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов'язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі.
Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову і зазначає, що в даному випадку належним видом забезпечення позову є зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у м. Києві №Ф-616665-17У від 15.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) у виконавчому провадженні ВП №74153879, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/14020/26.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №440/4901/21 та від 14.12.2023 у справі №240/15022/23.
Отже, такі заходи забезпечення позову на переконання суду є співмірними із заявленими позивачем вимогами, вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) унеможливить подальше вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення в цій справі.
При цьому забезпечення позову у зазначений спосіб не скасовує оскаржувану вимогу, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі та зацікавлених осіб, а матиме наслідком лише відтермінування стягнення суми недоїмки, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні позову.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині заборони Деснянському відділу державної виконавчої служби у м. Києві вчиняти дії щодо накладення арешту, виконання вже накладеного арешту, блокування та/або списання коштів з рахунків позивача, на які надходять аліменти на утримання дитини, у тому числі з рахунків в АТ "ПУМБ" та АТ "УКРСИББАНК", - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/14020/26; заборони АТ "ПУМБ" та АТ "УКРСИББАНК" вчиняти дії щодо блокування, арешту, примусового списання коштів та виконання постанов / вимог у межах виконавчого провадження ВП №74153879, стосовно рахунків позивача, на які надходять аліменти на утримання дитини, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/14020/26, оскільки в даному випадку достатнім і співмірним заходом забезпечення позову є саме зупинення стягнення за виконавчими провадженнями до моменту набрання законної сили рішення у даній справі.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.
Зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у м. Києві №Ф-616665-17У від 15.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) у виконавчому провадженні ВП №74153879, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/14020/26.
В іншій частині вимог заяви - відмовити.
Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код: 44116011, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19).
Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Василенко Г.Ю.