23 квітня 2026 року м. Київ справа №320/12202/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2023 №0593352-2414-1024-UA32140110000089620.
Ухвалою суду від 25.03.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідна нежитлова будівля, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки відноситься до будівель сільськогосподарського призначення та використовується позивачем у власній господарській діяльності, а тому, відповідно, відповідачем було безпідставно визначено позивачу грошове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідачем надано суду відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість. Вказує на ненадання позивачем доказів, які б засвідчували використання відповідної нежитлової будівлі у власній господарській діяльності.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, за позивачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1291 м2.
Головним управлінням ДПС у Київській області проведено розрахунок податку нежитлову будівлю Україна, Київська область, Фастівський р-н, село Триліси, вулиця Горького, будинок, 97, площею 1291 м2 та винесено податкове повідомлення-рішення від 01.06.2023 №0593352-2414-1024-UA32140110000089620 на суму 83 915, 00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
За визначенням п. 30.1. та п. 30.2 ст. 30 Податкового кодексу України податкова пільга це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо, нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті та підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії (п. 30.3 ст. 30 Податкового кодексу України).
Так, відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 23.11.2018 № 2628-VIII чинній з 01.01.2019, визначено, що не є об'єктом оподаткування:
будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені, до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
3 аналізу вказаних приписів слідує, що для застосування пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено наявність таких двох умов одночасно:
власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником
та об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Так, до таких об'єктів нерухомості, до яких застосовується вказана податкова пільга, належать будівлі, споруди сільськогосподарських, товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Відповідно до «Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000», затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси.
Згідно з ч. 2 ст. 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства у як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поняття «будівлі сільськогосподарського призначення» не обмежуються лише корівниками, тобто тими, що використовуються для утримання худоби та будівлі, які не задіянні для утримання худоби, використовуються для розміщення в них обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій, які входять до складу цілісного майнового комплексу необхідно відносити до будівель сільськогосподарського призначення.
Таким чином, нормами Податкового кодексу України визначено умови, за яких власник об'єкта оподаткування звільняється від сплати відповідного податку, а саме коли будівлі, споруди належать сільськогосподарському товаровиробнику (юридичній та фізичній особі), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. При цьому такі будівлі повинні використовуватись як об'єкт сільськогосподарської інфраструктури.
Тобто вказана вище норма, ставить у залежність можливість застосування податкової пільги до об'єкта оподаткування, якщо він належить саме сільськогосподарському товаровиробнику та така будівля використовується як об'єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04.03.2021 у справі № 500/2782/18.
З метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пп. «ж» пп. 266.2,2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, слід встановити, чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірних нежитлових будівель як об'єктів сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Так, жодного доказу того, що будівля за адресою: Україна, Київська область, Фастівський р-н, село Триліси, вулиця Горького, будинок, 97 використовується у господарській діяльності - матеріали справи не містять.
Також суд звертає увагу, що позивачем не подано звітності за формою 20-ОПП про те, що дана будівля використовується у господарській діяльності позивача.
При цьому, суд зазначає, що пільга встановлена пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого «податкового навантаження для сільськогосподарських виробників. Тому, віднесення нежитлової будівлі до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) не є безумовною підставою для віднесення фізичної або юридичної особа, яка нею володіє до осіб на яких розповсюджується податкова пільги, визначена вказаним пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
Позивач посилається на лист від 15.01.2024 № 65, проте з даного листа неможливо встановити та підтвердити, що об'єкт за адресою: АДРЕСА_2 використовувався в. господарській діяльності у 2022 році (жодного зазначення у листі немає).
Позивачем надано бухгалтерську довідку від 16.01.2014, відповідно до якої будівля за адресою АДРЕСА_2 , використовувался протягом 2022 року у господарській діяльності позивача.
У контексті зазначеного суд, звертає увагу, що статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством.
Тобто, позивач не може складати бухгалтерську довідку, оскільки не веде бухгалтерський облік.
Слід також звернути увагу, що бухгалтерська довідка складається у випадках: 1) коли підприємство здійснило господарську операцію за участю контрагента, але не отримало первинні документи вчасно; 2) виправлення помилок у бухгалтерському обліку.
Отже, наданий документ, який підписаний ФОП ОСОБА_1 , не відповідає жодному критерію, який має бути при складенні «бухгалтерської довідки».
Таким чином, самостійно складений документ позивачем під назвою «бухгалтерська довідка» жодним чином не підтверджує факт використання майна у його господарській діяльності. Позивачем на підтвердження використання будівлі за адресою АДРЕСА_1 надано видаткову накладну № 15 від 05 січня 2022 року, № 96 від 25 січня 2022 року, № 139 від 31 січня 2022 року, № 246 від 21 лютого 2022 року на купівлі міцелію субстратного для вирощування грибів шампіньйонів (брикет), проте в наданих документах не має жодного посилання на адресу: АДРЕСА_1 .
Тобто, встановити за наданими документами, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 використовувалася у господарській діяльності позивача не вбачається можливим.
Також, на підтвердження реалізації позивачем надано накладну № 11 від 10 лютого 2022 року та накладну № 12 від 10 лютого 2022 року, проте з наданих накладних неможливо встановити, що позивачем використовувалася будівля за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, надані позивачем документи, жодним чином не підтверджують використання будівлі за адресою: АДРЕСА_1 у власній господарській діяльності.
Позивачем надано квитанції про сплату за електроенергію, проте факт сплати за електроенергію жодним чином не підтверджує факту використання будівлі у господарській діяльності.
З урахуванням вищевикладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на думку суду, прийняте на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України, а підстави для його скасування відсутні, оскільки судом не застановлено підстав для звільнення позивача від податкового обов'язку у контексті перебування у його власності нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.