22 квітня 2026 року м. Київ № 320/55910/24
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МЕРЕЖА «ПЛЮС СЕРВІС» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МЕРЕЖА «ПЛЮС СЕРВІС» (далі - позивач / ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС») з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач / контролюючий, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.05.2024 №00376480701;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.05.2024 №00376490701.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність висновків Акта перевірки, на підставі яких контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки вважає, що ним правомірно та обґрунтовано, з урахуванням наявних первинних документів та даних бухгалтерського обліку (власної Облікової політики), а також відповідно до положень чинних нормативно-правових актів, витрати, пов'язані із здійсненням поточного ремонту основних засобів (нежитлових приміщень), віднесено до складу витрат у періоді їх фактичного здійснення (понесення). Вказано, що проведення робіт по ремонту складського комплекту та їх пов'язаність із господарською діяльністю ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» підтверджується наявними первинними документами, та відповідно не спростовується Актом перевірки.
Стосовно висновків контролюючого органу про порушення Товариством вимог чинного законодавства в частині не включення до складу податкових зобов'язань податку на додану вартість у розмірі 40 512 349,00 грн за податковими накладними, складеними та зареєстрованими в Єдиному реєстру податкових накладних, позивачем вказано, що податкові накладні у кількості 7 штук, інформація про які наведена в Акті перевірки, не зареєстровані в ЄРПН, були складені ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» помилково і фактично не підлягали реєстрації, а тому і не підлягали включенню до складу податкових зобов'язань за грудень 2021 року. Окрім того, позивачем зауважено, що Товариство відправляло до контролюючого органу лист-повідомлення від 02.11.2022 №02/11/2022 про помилковість таких податкових накладних через особистий кабінет 02.11.2022 р об 11:40 год, 04.11.2022 р. об 12:25 год., 05.12.2022 р. об 12:25 год, проте з невідомих позивачу технічних причин дані листи не отримали вхідний номер. Натомість у відповідь отримали повідомлення про те, що «електронний документ надійшов не за адресою», хоча позивач відправляв такі листи до ГУ ДПС у м. Києві. Таким чином, позивач вважає, що помилково зареєстрована податкова накладна/розрахунок коригування не підлягає включенню до складу податкових зобов'язань.
Щодо нарахування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій, визначених за податковими повідомленнями-рішеннями від 07.05.2024 № 00376480701 та № 00376490701 у розмірі 25% та 50%, відповідно, від збільшеної суми податкового зобов'язання позивачем зазначено, що відповідачем не наведено доказів наявності умислу (вини) ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» під час формування показників бухгалтерського обліку, та відповідно недобросовісний характер фінансово-господарської діяльності Товариства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МЕРЕЖА «ПЛЮС СЕРВІС» залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків. Позивачем вимоги ухвали виконано належним чином.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про правомірність висновків Акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення з огляду на те, що ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» безпідставно віднесено до загальновиробничих витрат суму в загальному розмірі 235 000 000 грн, в тому числі за півріччя 2023 року, що мало вплив на показники декларації за 9 місяців 2023 року на суму 235 000 000 грн. Встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 42 300 000 грн., в тому числі за 9 місяців 2023 року у сумі 42 300 000 гривень, що відображено в рішенні від 07.05.2024 №00376480701, основний 42 300 000 гривень, штрафна санкція 10 575 000 гривень. Разом з тим, встановлено, ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, але не включено до складу податкових зобов'язань Декларації з ПДВ за грудень 2021 року в сумі 40 512 349 грн. Відтак, ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» не включено до складу податкових зобов'язань Декларації з ПДВ за грудень 2021 року податкові зобов'язання в сумі 40 512 349 грн.
У відповіді на відзив позивачем вказано, що ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» не порушувало вимог податкового законодавства, а висновки, наведені в Акті перевірки є необґрунтованими та безпідставними.
Протокольною ухвалою суду від 21.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У поданих до суду письмових поясненнях позивачем зауважено, що податкові накладні № 1922 від 01.12.2021 р., № 1923 від 01.12.2021 р., № 1924від 01.12.2021 р., № 1925 від 02.12.2021 р., № 1926 від 02.12.2021 р., № 1927 від 02.12.2021 р., № 1928 від 02.12.2021 р. фактично не підлягали реєстрації і були складені ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» помилково, суми за вищевикладеними податковими помилковими накладними правомірно не були відображенні Товариством у складі податкових зобо'язань податкової звітності за грудень 2021 р, оскільки дані податкові накладні не підлягають включенню до складу податкових зобов'язань за грудень 2021 року. Наявність розбіжностей між даними податкової звітності та даними ЄРПН не свідчить про заниження податкових зобов'язань, з огляду на той факт що такі розбіжності можуть пояснюватись, зокрема, але не виключно, помилковістю складання та реєстрації податкових накладних за відсутності фактичного здійснення господарської операції (не підтвердженні документально) та відповідно відсутністю необхідності визначення податкових зобов'язань. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» не порушувало вимог податкового законодавства, а висновки в Акті перевірки є помилковими та передчасними.
Відповідачем у своїх письмових поясненнях зазначено, що під час перевірки встановлено, що згідно ЄРПН за грудень 2021 ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» на користь контрагентів (покупців) зареєстровано 291 видані податкові накладні на суму ПДВ 81 757 605 грн. Згідно уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за грудень 2021 від 26.07.2022 №9138650836, позивачем задекларовано показники у рядку 1.1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою» у сумі 41 245 256 гривень. У тому числі, ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ «ФУДСНАБ» (код ЄДРПОУ 38385713), але не включено до складу податкових зобов'язань Декларації з ПДВ за грудень 2021 року суму у розмірі 40 512 349 гривень. Також до перевірки платником податків надано банківські виписки за грудень 2021 та картку рахунку 31, згідно яких встановлено отримання авансових платежів з описом операції та призначенням платежів «Оплата згідно попереднього договору про укладення Договорів купівлі-продажу нерухомості в майбутньому б/н від 25.11.2021 р. в тому числі ПДВ 20%». За таких умов, перевіркою встановлено, що ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» не включено до складу податкових зобов'язань Декларації з ПДВ за грудень 2021 року податкові зобов'язання в сумі 40 512 349 грн.
У судовому засіданні 21.05.2025, заслухавши пояснення сторін, протокольною ухвалою судом було постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов таких висновків.
На підставі пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 та 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, наказу від 15.01.2024 № 140-п та направлень від 24.01.2024 №1290/26-15-24-02-05, від 26.01.2024 №2043/26-15-07-01-06, №2084/26-15-07-01-06, №2085/26-15-07-08-03, №1946/26-15-07-03-01-19, №1926/26-15-07-07-03 та №1927/26-15-07-07-01 Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 43199757).
За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» від 15.03.2024 №21706/Ж5/26-15-07-01-06/43199757, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем:
- пункту 44,1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 6, пункту 7, пункту 9.4, пункту 15 П(с)БО 16 «Витрати», статті 1, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 42 300 000 грн., в тому числі за 9 місяців 2023 року у сумі 42 300 000 грн;
- пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №159/28289 (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 40 512 349 грн., в тому числі за грудень 2021 року на суму 40 512 349 гривень;
- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасного подання звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень 2020 року.
Відповідно до пункту 9 прим. 11 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (із змінами і доповненнями) тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за порушення, вчинені у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19).
- підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до ДПІ у Київській області (Макарівський район) на загальну суму 479 464,34 грн., а саме: за 2022 рік у сумі 85 034,0 грн., за період з 01.01.2023 по 30.09.2023 у сумі 394 430,34 гривень; ???
- підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, встановлено неподання податкової декларації по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2022, 2023 роки до ДПІ у Київській області (Макарівський район); ???
- підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, встановлено не нарахування податку на нерухоме майно, що призвело до заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до ДПІ у Київській області (Бориспільський район) на загальну суму 548 651,56 грн., а саме: за 2021 рік у сумі 28 016,25 грн., за 2022 рік у сумі 364 211,25 грн., за період з 01.01.2023 по 29.06.2023 у сумі 156 424,06 гривень;
- підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, встановлено неподання податкової декларації по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021, 2022, 2023 роки до ДПІ у Київській області (Бориспільський район).
Не погоджуючись з висновками Акта перевірки від 15.03.2024 №21706/Ж5/26-15-07-01-06/43199757, позивачем на адресу контролюючого органу подано письмові заперечення від 08.04.2024 №08/04-01, за результатами розгляду яких листом від 30.04.2024 №7627/І/26-15-07-01-06 висновки вказаного Акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі висновків Акта перевірки від 15.03.2024 №21706/Ж5/26-15-07-01-06/43199757 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.05.2024:
- №00376480701 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 52 875 000,00 грн (з яких 42 300 000,00 грн - за податковим зобов'язанням, 10 575 000,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями);
- №00376490701 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60 768 524,00 грн (з яких 40 512 349,00 грн - за податковим зобов'язанням, 20 256 175,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).
За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінюючи рішення суб'єкта владних повноважень з урахуванням вимог законодавства, якими регулюються спірні правовідносини та встановлених у справі обставин, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України встановлено, що податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.
Відповідно до приписів пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
У силу пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані положеннями Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 2 Закону №996-XIV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Частиною другою статті 3 Закону №996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з вимогами частин першої, другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 (справа №160/3364/19), що підлягає врахуванню відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дійшла наступних висновків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, слід зазначити, що, відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868) (далі - П(С)БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»):
- активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому;
- витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);
- доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248) (далі - П(С)БО № 16 «Витрати») визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
Відповідно до П(С)БО № 16 «Витрати»:
- прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом;
- об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Пунктом 5 П(С)БО №16 «Витрати» передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
За умовами пункту 6 П(С)БО № 16 «Витрати», витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Згідно з пунктом 7 П(С)БО № 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Таким чином, аналізуючи наведені поняття та положення відповідних нормативно правових актів, можна дійти висновку, що відображення в бухгалтерському обліку інформації про витрати відбувається з урахуванням фактичного їх понесення підприємством та пов'язаності з господарською діяльністю, а також підтвердження відповідними первинними документами, в тому числі можливість їх віднесення до складу витрат в тому періоді, в якому вони фактично понесені.
Як вбачається з підпункту 3.1.1.1. пункту 3 Акта перевірки від 15.03.2024 №21706/Ж5/26-15-07-01-06/43199757, перевіркою задекларованих у рядку 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» показників за період з 30.08.2019 по 30.09.2023 у загальній сумі 2 776 219 гривень.
Перевіркою повноти декларування показників рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 30.08.2019 по 30.09.2023 встановлено заниження задекларованих показників у загальній сумі 235 000 000 грн., в тому числі за півріччя 2023 року, що мало вплив на показники декларації за 9 місяців 2023 року у сумі 235 000 000 грн.
У ході перевірки ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» надано ОСВ, аналізи, картки по рахункам 90, 91, 92, 93, 94, 95, 79 за період з 30.08.2019 по 30.09.2023, відповідно до яких встановлено віднесення до Загальновиробничих витрат (Рахунок 91) витрати по утримуванню загальновиробничих Основних засобів по Договору від 16.01.2023 №16/01/23-15/1 на суму 235 000 000 грн 30.06.2023.
До перевірки було надано договір підряду від 16.01.2023 №16/01/23-15/1.
Згідно п.1.1 Підрядник приймає на себе підряд на виконання робіт Замовника відповідно (в обсягах) до кошторису (Додаток №1), Графіку виконання робіт (Додаток №2), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
На переконання відповідача, перевіркою неможливо підтвердити зв'язок витрат у сумі 235 000 000 грн, відображених в бухгалтерському обліку та проведених по рахунку 91 з господарською діяльністю, для отримання якої вони здійснені.
Відтак, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» безпідставно віднесено до загальновиробничих витрат суму в загальному розмірі 235 000 000 грн., в тому числі за півріччя 2023 року, що мало вплив на показники декларації за 9 місяців 2023 року на суму 235 000 000 гривень.
Відповідно до положень статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/ або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Проте із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.
Як встановлено судом, наказом ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» від 04.01.2021 №1 визначено положення про облікову політику підприємства на 2021-2023 роки (далі - Облікова політика).
Пунктами 1.2.5 та 1.2.8 Облікової політики Товариства передбачено, що:
- витрати, здійсненні на отримання основних засобів інших необоротних активів загальногосподарського використання (в тому числі легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, - включати до складу адміністративних витрат у податковому обліку у повному обсязі;
- суму витрат, пов'язану з незначним ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, в тому числі орендованих - відносити до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійсненні.
Так, ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» в господарській діяльності у перевіряємому періоді використовувало основні засоби (нежитлові приміщення (виробничо-складський комплекс з адміністративно-побутовими приміщеннями) загальною площею 61 820,1 кв.м., розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Залізнична, буд. 31А.
За фактом наявності та використання у господарській діяльності відповідних основних засобів (вищезазначені нежитлові приміщення) Товариством до Головного управління ДПС у м. Києві подані відповідні повідомлення про наявність об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП.
Як стверджує позивач, враховуючи виробничу необхідність підтримання у належному стані нежитлових приміщень (виробничо-складського комплексу з адміністративно-побутовими приміщеннями), що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Залізнична, буд. 31А, які використовуються у господарській діяльності, було прийнято рішення про проведення ремонту такого складського комплексу.
Для забезпечення швидкого та якісного виконання відповідних робіт, Товариством було укладено договір підряду від 16.01.2023 №16/01/23-15/1 з ТОВ «Торговий дім «Оселедько» (код ЄДРПОУ 40047273).
Пунктом 1.2. Договору визначено, що роботи виконуються Підрядником із своїх матеріалів, на своєму обладнанні і своїми інструментами, якщо інше не буде погоджено додатковою угодою.
Додатком №1 «Кошторис» сторони визначили, що ремонт (реконструкція) складу включає в себе такий перелік робіт:
- ремонтні роботи підлоги з бетону будівлі;
- ремонтні покрівельні роботи будівлі;
- виготовлення вантажних доків будівлі;
- роботи з підготовки майданчика для стоянки машин; - виготовлення системи огорожі. Пунктом 3.1. Сторони погодили, що Замовник сплачує Підряднику попередню оплату за Роботи у розмірі та строки, визначенні Графіком платежів (Додаток №3).
Замовник у відповідності до умов Договору здійснював перерахування грошових коштів у безготівковому порядку із поточного рахунку Замовника на поточний рахунок Підрядника.
Факт наявності взаємовідносин та проведення відповідного комплексу ремонтних робіт підтверджується:
- додатками 1-3 до договору підряду від 16.01.2023 №16/01/23-15/1;
- актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000075, №ОУ-0000076, №ОУ-0000077, №ОУ-0000078, №ОУ-0000079;
- виписками за рахунками від 19.06.2023.
Дослідивши наявні у справі матеріали суд встановив, що понесені позивачем витрати на ремонт складського комплексу задокументовані всіма необхідними та належним чином складеними первинними документами, що не заперечується відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем правомірно та обґрунтовано, з урахуванням наявних первинних документів та даних бухгалтерського обліку (власної Облікової політики), а також відповідно до положень чинних нормативно-правових актів, витрати, пов'язані із здійсненням ремонту основних засобів (нежитлових приміщень), віднесено до складу витрат у періоді їх фактичного здійснення (понесення).
Стосовно висновків контролюючого органу про порушення Товариством вимог чинного законодавства в частині не включення до складу податкових зобов'язань податку на додану вартість у розмірі 40 512 349,00 грн за податковими накладними, складеними та зареєстрованими в Єдиному реєстру податкових накладних, суд зазначає таке.
Під час перевірки відповідачем встановлено, що згідно ЄРПН за грудень 2021 ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» на покупців зареєстровано 291 видані податкові накладні на суму ПДВ 81 757 605 грн. Згідно уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за грудень 2021 від 26.07.2022 №9138650836, задекларовано показники у рядку 1.1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою» у сумі 41 245 256 грн.
ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, але не включено до складу податкових зобов'язань Декларації з ПДВ за грудень 2021 року в сумі 40 512 349 грн. Тобто, ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» не включено до складу податкових зобов'язань Декларації з ПДВ за грудень 2021 року податкові зобов'язання в сумі 40 512 349 грн.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Окрім того, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Таким чином, зупинена податкова накладна, щодо якої надійшла квитанція про зупинення реєстрації не вважається зареєстрованою.
При цьому, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Cуд звертає увагу, що податкові накладні у кількості 7 штук (від 02.12.2021 №1926, від 01.12.2021 №1924, від 02.12.2021 №1925, від 02.12.2021 №1928, від 02.12.2021 №1927, від 01.12.2021 №1922, від 01.12.2021 №1923) та показники за якими нібито не знайшли свого відображення у складі податкових зобов'язань податкової звітності за грудень 2021 року, не зареєстровані в ЄРПН (реєстрація яких була зупинена) та були складені ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» помилково, а тому не підлягали реєстрації.
Крім того, варто зауважити, що Товариство відправляло на адресу контролюючого органу лист-повідомлення №02/11/2022 від 02.11.2022 р. про помилковість таких податкових накладних через особистий кабінет 02.11.2022 р об 11:40 год, 04.11.2022 р. об 12:25 год., 05.12.2022 р. об 12:25 год. Проте з невідомих технічних причин дані листи не отримали вхідний номер.
Отже, помилково зареєстрована податкова накладна/розрахунок коригування не підлягає включенню до складу податкових зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2019 у справі №809/1420/17.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» та відповідним суб'єктом господарювання мали місце взаємовідносини, зокрема, на підставі укладеного договору про надання фінансової допомоги від 01.12.2021 № 12-7, відповідно до якого ТОВ «Фудснаб» (за договором - Позикодавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «ТМ «Плюс Сервіс» (за договором - Позичальник) грошові кошти в розмірі 517 966 014,83 грн., а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю в порядку та строки, встановленні даним Договором.
Пунктом 1.2. вищевказаного договору про фінансову допомогу визначено, що фінансова допомога є поворотною, тобто підлягає поверненню Позичальником Позикодавцеві в порядку та строки, встановленні цим Договором.
Відповідно до п. 2.2. Договору про надання фінансової допомоги від 01.12.2021 №12-7 надання фінансової допомоги за цим Договором є безоплатним (тобто без нарахування процентів за користування наданою фінансовою допомогою) і не є фінансовою послугою.
На виконання вищевказаного договору, ТОВ «Фудснаб» 01.12.2021 р. та 02.12.2021 р. перерахувало ТОВ «ТМ «Плюс Сервіс» грошові кошти у сумі 36 770 000,00 грн., 36 770 000,00 грн., 36 770 000,00 грн., 36 281 678,00 грн., 40 000 000,00 грн., 40 000 000,00 грн., 16 482 414,09 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.
За посиланнями позивача, в призначенні платежу ТОВ «Фудснаб» помилково зазначено «оплата згідно попереднього договору про укладання договорів купівлі-продажу нерухомості в майбутньому № б/н від 25.11.2021 р.», замість вірного «оплата згідно із Договору про надання фінансової допомоги № 12-7 від 01.12.2021 р.», що підтверджується листом ТОВ «Фудснаб» № 03/12-01 від 03.12.2021 р.
Таким чином, вищевказані податкові накладні № 1922 від 01.12.2021 р., № 1923 від 01.12.2021 р., № 1924 від 01.12.2021 р., № 1925 від 02.12.2021 р., № 1926 від 02.12.2021 р., № 1927 від 02.12.2021 р., № 1928 від 02.12.2021 р. фактично не підлягали реєстрації і були складені ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» помилково.
При цьому, суд враховує, що наведені в Акті перевірки податкові накладні (стор. 13-14), які призвели до наявності розбіжностей між даними податкової звітності та даними ЄРПН не підтверджені відповідними первинними документами, що додатково свідчить про помилковість їх реєстрації.
З огляду на зазначене, висновки контролюючого органу про заниження ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» податкових зобов'язань з податку на додану вартість сформовані без належного дослідження первинних документів та даних бухгалтерського обліку Товариства, виключно на підставі наявності розбіжностей між показниками податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2021 року та даними ЄРПН, та відповідно є необґрунтованими.
Стосовно нарахування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій, визначених за податковими повідомленнями-рішеннями від 07.05.2024 № 00376480701 та № 00376490701 у розмірі 25% та 50%, відповідно, від збільшеної суми податкового зобов'язання, суд зазначає таке.
Відповідно до підпунту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) ві'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з пунктом 111.1 статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності, зокрема, фінансова.
Як передбачено пунктом 111.2 статті 111 ПК України, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
За умовами пункту 111.3 статті 111 ПК України, притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, що передбачає встановлення контролюючими органами вини особи, не передбачає презумпції наявності вини фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи у випадках притягнення фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи до юридичної відповідальності інших видів та не звільняє від обов'язку її доведення в порядку, передбаченому законом.
Окрім того, пунктом 112.1 та пунктом 112.2 статті 112 ПК України визначено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При цьому, пункт 123.2 статті 123 ПК України встановлює, що діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно з пунктом 123.3 статті 123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
З урахуванням наведених норм можливо стверджувати, що контролюючий орган, в особі ГУ ДПС у м. Києві, для визначення (нарахування) штрафних (фінансових) санкцій саме у розмірі 25% та 50% від збільшеної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість повинен довести саме неправомірність дій (наявність умислу, вини) Товариства у заниженні сум податку на прибуток.
E свою чергу, слід зазначити, що для притягнення платника податків до відповідальності саме на підставі пункту 123.3 статті 123 ПК України за ознакою повторності умисного діяння обов'язково має бути встановлений факт притягнення такого платника до відповідальності на підставі пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу і таке притягнення відбулося протягом останніх 1095 днів.
Як вже зазначалось, відповідачем не наведено доказів наявності умислу (вини) ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» під час формування показників бухгалтерського обліку, та відповідно недобросовісний характер фінансово-господарської діяльності Товариства.
З огляду на наведене, висновки Акта перевірки в частині заниження податку на прибуток та податку на додану вартість є передчасними (упередженими) та підлягають скасуванню, оскільки зроблені без належного дослідження показників бухгалтерського та податкового обліку та врахування всіх фактичних обставин діяльності ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС».
Таким чином, за вказаних вище обставин, відповідач, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не взяв до уваги всіх обставин, що мають значення для прийняття вказаних рішень, а тому суд вважає за необхідне визнати їх протиправними та скасувати.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п'ятою статті 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 30280,00 грн. Відтак, враховуючи, розмір задоволених позовних вимог позивача, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 30280,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МЕРЕЖА «ПЛЮС СЕРВІС» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.05.2024 №00376480701.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.05.2024 №00376490701.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МЕРЕЖА «ПЛЮС СЕРВІС» (адреса: 01024, місто Київ, вулиця Богомольця Академіка, 7/14, приміщення 182, код ЄДРПОУ 43199757) судовий збір у розмірі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.