21 квітня 2026 року м. Київ справа №320/36014/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, Селищного голови Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, Селищного голови Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області № 355-22-V111 від 24 січня 2023 року двадцять другої сесії V111 скликання «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (код згідно КЗЦПЗ - 03.12.), площею 0,6820 га, кадастровий номер 3221480903:02:003:0008 в с. Хлепча Фастівського району Київської області, розроблену ТОВ «ГеоБуд 2000» та надання дозволу Калинівському селищному Голові здійснити державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки, зазначеної у пункті 2 рішення, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
- визнати протиправними дії селищного Голови Калинівської селищної Ради Фастівського району Київської області - Олексенко Юлії Олексіївни щодо надання нею 20.12.2022 державному кадастровому реєстратору для державної реєстрації земельної ділянки під існуючим кладовищем в селі Хлепча Фастівського району Київської області технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації цієї земельної ділянки, яка: не була розглянута та не була затверджена на сесії Калинівської селищної ради; містила недостовірні відомості про площу земельної ділянки під існуючим кладовищем в с. Хлепча Фастівського району Київської області;
- зобов'язати Калинівську селищну раду Фастівського району Київської області (код ЄДРПОУ 04359873) привести суміжні з Кладовищем у с. Хлепча Фастівського району Київської області земельні ділянки до первісного стану шляхом демонтування нового паркану та відновити огорожу Кладовища у с. Хлепча Фастівського району Київської області по старій межі Кладовища (в тому числі, із північної сторони - перенести новий паркан на 6,04 м на південь, із західної сторони - перенести новий паркан на 14,29 м на схід, із південної сторони - перенести новий паркан на 1,6 м на північ).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є мешканцем села Хлепча Фастівського району Київської області та вказав, що йому стало відомо про існування рішення відповідача від 24 січня 2023 року № 355-22-V111 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності ".
Свої вимоги позивач мотивує тим, що приймаючи зазначене рішення селищна рада порушила права жителів села на санітарну безпеку, оскільки вибране місце під кладовище не відповідає вимогам Державних санітарних правил та норм, оскільки межі кладовища розміщені ближче до житлових будинків, ніж це передбачено чинними нормативами.
Зокрема, при прийнятті вказаного рішення не було враховано громадських та приватних інтересів щодо важливого питання - функціонування сільського кладовища.
Крім того, позивач стверджує, що оскаржуваним рішення протиправно збільшено площу кладовища.
Додатково зазначив, що кладовище розміщене поряд з будинком позивача та відстань від кладовища до будинків менше 300 метрів, а у випадку розширення меж сільського кладовища відстань буде в рази меншою, що порушує вимоги норм чинного законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року відкрите провадження в адміністративній справі, справу визначено розглядати одноособово суддею Панченко Н.Д. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області до суду надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач зазначає, що Калинівською селищною радою були виконані всі вимоги, передбачені Законом України "Про землеустрій" та Земельного Кодексу України під час ухвалення відповідних рішень.
Також відповідач зазначив, що відповідні питання землеустрою є його виключними повноваженнями, що і було реалізовано згідно з вимогами законодавства та інтересами територіальної громади.
Доводи про порушення санітарних правил вважає необґрунтованими, оскільки кладовище існувало до утворення житлового масиву по вулиці Лісова поляна.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Рішенням Калинівської селищної ради від 11 листопада 2022 року №335-19-08 «Про проведення інвентаризації земельної ділянки» було проведено інвентаризацію земельної ділянки комунальної власності орієнтовною площею 0,8 га під існуючим кладовищем с. Хлепча Фастівського району Київської області, за наслідками якої було складено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування ( код згідно КВЦПЗ - 03.12) площею 0,6820 га кадастровий номер 3221480903:02:003:0008.
В подальшому вказана вище технічна документація була затверджена Рішенням Калинівської селищної ради від 24.01.2023 №355-22-08 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності».
31.01.2023 земельну ділянку кадастровий номер 3221480903:02:003:0008 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав під номером №2688264532214.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Основоположний закон держави передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що вирішення відповідно до закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Положеннями статті 12 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок відноситься до повноважень селищної ради. Крім того, відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні ради.
За ст. 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Згідно p ч. 1 статті 20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі: б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
За ст. 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.
Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
Видами документації із землеустрою є, зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Статтею 57 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель розробляється за рішенням власників (розпорядників) земельних ділянок або за рішенням сільських, селищних, міських рад. Рішення про розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення приймається у порядку, визначеному статтею 35 цього Закону.
Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає:
а) пояснювальну записку;
б) матеріали топографо-геодезичних вишукувань;
в) пропозиції щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, що посвідчують право на земельну ділянку, та Державному земельному кадастрі;
г) робочий і зведений інвентаризаційні плани;
ґ) переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) з кадастровими номерами, наданих у власність (користування) без кадастрових номерів, не наданих у власність чи користування, що використовуються без документів, що посвідчують право на них, що використовуються не за цільовим призначенням, невитребуваних земельних часток (паїв), відумерлої спадщини;
д) відомості про меліоративну мережу або її складову частину/частини, в тому числі надані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері гідротехнічної меліорації земель, для державної реєстрації меліоративної мережі або її складової частини/частин у Державному земельному кадастрі, а також про земельні ділянки, на яких вони розміщені;
е) відомості про земельні ділянки (частини земельних ділянок) та масиви земель сільськогосподарського призначення, включених до території обслуговування меліоративної мережі.
У разі формування земельної ділянки технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель також включає:
а) відомості про обчислення площі земельної ділянки;
б) кадастровий план земельної ділянки;
в) перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
г) відомості про встановлені межові знаки.
У разі виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру щодо меж земельних ділянок та/або інших відомостей про земельні ділянки, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель також включає кадастрові плани відповідних земельних ділянок із зазначенням виправлених відомостей про них.
У разі формування земельної ділянки під час інвентаризації земель не допускається:
а) розташування однієї будівлі на декількох земельних ділянках;
б) розташування на земельній ділянці лише окремої частини будівлі.
Кадастрові плани земельних ділянок, помилки у відомостях Державного земельного кадастру щодо яких виправляються, погоджуються з власниками таких земельних ділянок (якщо земельна ділянка перебуває у користуванні - також із землекористувачем).
Згідно з підпунктом 11 пункту "а" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони.
Загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання регулює Закону України "Про поховання та похоронну справу".
Відповідно до ст. 1 вищезазначеного Закону поховання це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про поховання та похоронну справу" кладовище - це відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань.
Відповідно до ч. 5 Закону України "Про поховання та похоронну справу" державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання впроваджуються в порядку, передбаченому законом, з метою забезпечення безпеки життя та здоров'я людей, тварин, охорони рослин, а також майна та довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів ресурсів. Державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання складаються з: обов'язкових містобудівних, екологічних вимог та санітарно-гігієнічних норм щодо створення та функціонування кладовищ, крематоріїв, інших місць поховань; технічних умов щодо виготовлення предметів ритуальної належності; необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання померлих і ритуального обслуговування населення; єдиної методики визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності. Розроблення і прийняття державних стандартів у галузі поховання здійснюється в порядку, встановленому законом.
За правилами першої та п'ятої частин статті 8 Закону України "Про поховання та похоронну справу" організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.
Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції: 1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання; 2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання; 3) створюють ритуальні служби; 4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв'язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом; 5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб'єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності; 6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
Площа ділянки, відведеної під місця традиційного поховання, визначається з розрахунку 0,24 га на 1000 чоловік, що проживають у міській, та 0,1 га на 1000 чоловік у сільській місцевостях. Для організації поховання урн з прахом померлого ця норма становить 0,02 га на 1000 чоловік. Розміри земельних ділянок, що відводяться для поховання, допускається уточнювати залежно від співвідношення місць традиційного поховання і місць для поховання урни з прахом, з урахуванням місцевих умов.
Мінімальна територія місць поховань - 0,5 га.
Зважаючи на викладені правові норми, саме на органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи покладено обов'язок забезпечення дотримання законодавчих норм при виділенні земельних ділянок для організації місць поховання та забезпечення нормальної діяльності таких місць.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 Закону України "Про поховання та похоронну справу" для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов'язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.
Підпунктом 1.1 пункту 1 Порядку N 193 передбачено, що для розміщення місця поховання спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування відповідно до вимог земельного законодавства та гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ у населених пунктах України (ДСанПіН 2.2.2.028.99) надається земельна ділянка. Наявність місця поховання передбачається проектом планування та забудови населеного пункту з урахуванням подальшого розширення його території.
Як зазначалося вище, рішенням Калинівської селищної ради від 11 листопада 2022 року №335-19-08 «Про проведення інвентаризації земельної ділянки» було проведено інвентаризацію земельної ділянки комунальної власності орієнтовною площею 0,8 га під існуючи кладовищем с. Хлепча Фастівського району Київської області, за наслідками якої було складено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування ( код згідно КВЦПЗ - 03.12) площею 0,6820 га кадастровий номер 3221480903:02:003:0008.
Зазначене рішення було прийняте враховуючи висновок постійної комісії Калинівської селищної ради VIII скликання з питань містобудування, архітектури, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища (пункт 1 протоколу від 24.10.2022 № 10), керуючись статтями 12, 79-1, 184, 186 Земельного кодексу України, «Про Державний земельний кадастр», «Про землеустрій», Порядком проведення інвентаризації земель затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 р. № 476, пунктом 36 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Також зазначеним рішенням визначено замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок комунальної власності, зазначених у пунктах 1, 2 цього рішення, у суб'єкта господарювання, юридичної особи, що має ліцензію на проведення робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Готову технічну документацію подати на розгляд і затвердження сесії Калинівської селищної ради.
Відповідне рішення позивачем не оскаржується.
У подальшому вказана технічна документація була затверджена Рішенням Калинівської селищної ради від 24.01.2023 №355-22-08 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності».
31.01.2023 земельну ділянку кадастровий номер 3221480903:02:003:0008 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав під номером №2688264532214.
Суд звертає увагу, що встановлена під час розгляду справи хронологія вчинення відповідних дій та прийняття оскаржуваного рішення узгоджується з процедурою, визначеною чинним законодавством.
Як убачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка сформована за результатами інвентаризації земель під уже існуючим кладовищем, що сторонами не заперечується. Водночас доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення зводяться не до заперечення факту існування кладовища як такого, а до тверджень про нібито розширення його меж, порушення санітарних норм та недотримання процедури затвердження технічної документації.
Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, на відміну від проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за своєю правовою природою не передбачає зміни цільового призначення земельної ділянки або формування нової земельної ділянки, а має на меті систематизацію та уточнення відомостей про вже існуючі земельні ділянки, зокрема їх межі, площу та правовий статус.
З аналізу змісту оскаржуваного рішення вбачається, що ним затверджено саме технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності, а не проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідачем здійснено зміну цільового призначення земельної ділянки або сформовано нову земельну ділянку.
Доводи позивача про протиправне збільшення площі кладовища суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що зміна площі мала місце саме внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, а не є результатом уточнення відомостей за підсумками проведеної інвентаризації земель.
За таких обставин наведені позивачем твердження мають припущений характер та не можуть бути покладені в основу висновку про протиправність оскаржуваного рішення.
Щодо посилань позивача на порушення санітарно-гігієнічних норм, суд зазначає таке.
Дійсно, вимогами чинного законодавства передбачено необхідність дотримання санітарно-захисних зон при розміщенні та функціонуванні кладовищ. Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, зокрема висновків уповноважених органів, результатів перевірок або експертних досліджень, які б підтверджували факт порушення таких норм саме у зв'язку із затвердженням спірної технічної документації.
Водночас, посилання позивача на розташування кладовища на відстані меншій ніж 300 метрів від житлового будинку, без належного документального підтвердження, а також без урахування часу виникнення відповідної житлової забудови, саме по собі не може свідчити про протиправність дій відповідача.
При цьому суд бере до уваги, що відповідно до листа Великосолтанівського старостинського округу Калинівської селищної ради від 10.01.2022 № 1/04.03-05 кладовище в селі Хлепча по вулиці Вільхова існувало до формування житлової забудови по вулиці Лісова поляна.
За таких обставин суд враховує доводи відповідача про те, що об'єкт поховання існував раніше, ніж житлова забудова на прилеглій території, а відтак саме по собі подальше розміщення житлових будинків поблизу кладовища не свідчить про порушення вимог законодавства з боку органу місцевого самоврядування при прийнятті оскаржуваного рішення.
Також суд критично оцінює доводи позивача щодо порушення черговості вчинення дій при поданні заяви для державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Зазначені доводи ґрунтуються на ототожненні позивачем різних за своєю правовою природою процедур, а саме: державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та затвердження технічної документації із землеустрою органом місцевого самоврядування.
Водночас такі дії регулюються різними нормами законодавства, мають самостійний правовий зміст та здійснюються у межах різних адміністративних процедур, що виключає можливість автоматичного висновку про порушення їх послідовності лише на підставі тверджень позивача без належного нормативного та доказового обґрунтування.
Суд зазначає, що законодавство у сфері землеустрою та ведення Державного земельного кадастру не встановлює загального імперативного правила, відповідно до якого подання документів для державної реєстрації земельної ділянки у всіх випадках можливе виключно після затвердження відповідної технічної документації органом місцевого самоврядування.
При цьому реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі має на меті внесення відомостей про неї як про об'єкт цивільних прав, тоді як затвердження технічної документації є управлінським рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, що належить до іншої стадії правовідносин.
Водночас сама по собі послідовність вчинення відповідних дій не має визначального значення без встановлення факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача.
У даному випадку позивач не навів належних доводів та не надав доказів того, яким чином подання документів для державної реєстрації земельної ділянки до моменту затвердження технічної документації призвело до порушення саме його прав чи законних інтересів.
За таких обставин наведені доводи не можуть бути самостійною підставою для висновку про протиправність оскаржуваного рішення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідна технічна документація була розглянута та затверджена рішенням селищної ради, що свідчить про усунення можливих процедурних недоліків, якщо такі мали місце, та підтверджує волевиявлення органу місцевого самоврядування як належного розпорядника земель.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що подана для державної реєстрації технічна документація істотно відрізнялася від тієї, яка в подальшому була затверджена, або містила недостовірні відомості, що могли вплинути на результати державної реєстрації.
Суд враховує, що державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі має технічний (обліковий) характер і не породжує права власності чи користування земельною ділянкою, а відтак сама по собі не може свідчити про порушення прав позивача.
За таких обставин твердження позивача про порушення черговості дій селищним головою ґрунтуються на формальному підході до оцінки процедури та не підтверджують наявності протиправної поведінки відповідача чи порушення прав позивача, у зв'язку з чим суд відхиляє їх як необґрунтовані.
Отже, оцінюючи вимоги про визнання протиправними дій селищного голови, суд виходить з того, що подання документів для державної реєстрації земельної ділянки є складовою реалізації повноважень органу місцевого самоврядування щодо оформлення прав на земельні ділянки комунальної власності.
Аналогічно, вимога про зобов'язання демонтувати огорожу та відновити межі кладовища фактично стосується вирішення спору щодо меж земельної ділянки та користування землею, що виходить за межі предмету оскарження рішення про затвердження технічної документації та не підтверджена належними доказами порушення прав позивача.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем обґрунтовані оскаржувані рішення та дії.
Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані відповідачем.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, Селищного голови Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2026.
Суддя Панченко Н.Д.