23 квітня 2026 року м. Київ № 320/55648/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку від мобілізації ОСОБА_1 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та на підставі акту про встановлення факту здійснення догляду від 26.01.2024, затвердженого міським головою м. Фастова.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що враховуючи надані документи він має право на відстрочку від мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку на мобілізацію», відповідач протиправно відмовив йому у наданні відстрочки від призову за мобілізацією. Позивач наголошує також, що до вказаної заяви ним було долучено усі необхідні документи, до яких зауважень відповідач не мав, а тому така бездіяльність відповідача є протиправною та незаконною.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в адміністративній справі.
Копію ухвали суду була направлена відповідачу засобами поштового зв'язку "Укрпошта", за № відправлення 0601123654246, що підтверджується реєстром згрупованих відправлень від 14.03.2025 наявним в матеріалах справи.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався. При цьому, на адресу суду, надійшла заява представника відповідача, в якій він надав пояснення та зазначив, що Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 за результатами розгляду заяви та доданих документів протоколом від 26.07.2024 року № 38 ухвалено рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як убачається з матеріалів справи, позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 08.01.1991 року, що підтверджується відповідними відомостями, зазначеними у його військово-облікових документах.
З метою реалізації свого права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, 09.07.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання такої відстрочки на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особа, зайнята постійним доглядом за особою, яка за висновком компетентних медичних органів потребує постійного стороннього догляду.
Зазначена заява була направлена позивачем засобами поштового зв'язку та отримана відповідачем 12.07.2024 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
До поданої заяви позивачем було додано документи, які, на його думку, підтверджують наявність підстав для надання відстрочки, зокрема акт про встановлення факту здійснення догляду від 26.01.2024 року, затверджений уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування, а також інші документи, що підтверджують фактичне здійснення ним постійного догляду.
У подальшому, за результатами розгляду поданої заяви та доданих до неї документів, ІНФОРМАЦІЯ_2 було сформовано відповідь від 26.07.2024 року № 1/5270, який направлено на адресу позивача.
Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколом від 26.07.2024 року № 38 було прийнято рішення про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. У вказаному повідомленні та відповідному рішенні комісії підставою для відмови зазначено відсутність у військовому квитку позивача відмітки про взяття на військовий облік військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні відстрочки, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений, зокрема, указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 з 5 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб; від 18.04.2022 № 259/2022 з 5 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб та триває на момент розгляду цієї справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону № 2232-XII).
Частиною одинадцятою статті 38 Закону № 2232-ХІІ призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
За приписами частини першої статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 цього Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 1 та 5 ст. 22 Закону № 93543-XII визначено, що громадяни зобов?язані з?являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов?язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов?язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов?язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України- Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до п. 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов?язані, які придатні до військової служби за станом здоров?я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з?єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Призов резервістів та військовозобов?язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", «Про військовий обов?язок і військову службу» та дим Порядком.
Поряд з цим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до абзацу 6 частини 1 цієї статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
З 05.01.2023 механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п.п. 8 п. 1 Правил військового обліку (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, Зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Підпунктом 1 п. 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.
Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22 наявність відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов'язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.07.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 19.09.2023 у справі № 160/14641/22, від 16.11.2023 у справі № 160/15200/22.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22 звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які зайняті постійним доглядом за особами, які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду.
Отже, законодавець пов'язує виникнення права на відстрочку виключно з наявністю визначених законом обставин, що підтверджуються належними доказами, а не з формальними аспектами ведення військового обліку.
Порядок реалізації зазначеного права визначений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, якою передбачено, що за результатами розгляду заяви та поданих документів комісія територіального центру комплектування та соціальної підтримки приймає рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке має бути належним чином мотивованим та прийнятим з урахуванням усіх поданих матеріалів.
Аналіз наведених норм свідчить, що при розгляді заяви про надання відстрочки суб'єкт владних повноважень зобов'язаний встановити наявність або відсутність саме передбачених законом підстав для її надання, надати оцінку кожному доказу та прийняти рішення з урахуванням фактичних обставин справи.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у наданні відстрочки відповідачем зазначено відсутність у військовому квитку відмітки про перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Суд звертає увагу, що така підстава не передбачена ані статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ані іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Фактично відповідачем замість перевірки наявності чи відсутності підстав для відстрочки, передбачених законом, оцінка була зведена до формального питання ведення військового обліку за відсутністю надання првової оцінки наданих позивачем документів до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Разом з тим, питання ведення військового обліку регулюється окремими нормативними актами та не може бути самостійною підставою для відмови у реалізації права на відстрочку, яке прямо гарантоване законом за наявності відповідних умов.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень при реалізації своїх дискреційних повноважень не є вільним у виборі правової підстави для прийняття рішення, а зобов'язаний діяти виключно в межах та у спосіб, визначені законом.
У цьому випадку відповідач, не дослідивши належним чином подані позивачем документи, не надавши оцінки обставинам, що підтверджують здійснення постійного догляду, та не встановивши наявності чи відсутності передбачених законом підстав для відстрочки, дійшов висновку про відмову у наданні відстрочки з формальних підстав.
Такий підхід свідчить про порушення принципу обґрунтованості рішення, оскільки воно не ґрунтується на належному та всебічному з'ясуванні обставин справи.
Крім того, суд вважає, що вказане рішення не відповідає принципу пропорційності, оскільки негативні наслідки для позивача у вигляді відмови у реалізації права на відстрочку не є співмірними з метою, яку переслідував відповідач, посилаючись на формальні недоліки ведення обліку, які самі по собі могли бути усунуті в межах повноважень відповідача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд зазначає, що питання щодо надання відстрочки належить до компетенції відповідача як суб'єкта владних повноважень, який уповноважений здійснювати відповідну оцінку поданих документів та приймати рішення за результатами їх розгляду.
З огляду на це, суд не може підміняти собою відповідний орган та вирішувати питання про надання відстрочки по суті, а належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Беручи до уваги наведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, маючи на меті ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково шляхом визнання протиправною відмову відповідача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації по суті та прийняти рішення за результатами такого розгляду.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується відомостям квитанції наявної в матеріалах справи.
Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог а також ту обставину, що вимоги позивача носять немайновий характер та не надається за можливе встановити розмір задоволених вимог до розміру судового збору, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати повідомлення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.07.2024 № 1/5270 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 09.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду цієї заяви з урахуванням висновків суду.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати, а саме судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.