23 квітня 2026 року Справа №160/7736/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді Тулянцевої І.В. по справі №160/7736/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, щодо не звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, що зайнята без правових підстав та належить до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади у районі будинків АДРЕСА_1 , 23-А, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , 67, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83 по провулку Широкому, Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпра;
-зобов'язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради прийняти рішення про звільнення із відновленням благоустрою самовільно зайнятої земельної ділянки, що зайнята без правових підстав та належить до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади, у районі будинків АДРЕСА_1 , 23-А, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , 27-А, 27-Б, 27-В, 29-В, 31, 33, 35, 41, 43, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83 по провулку Широкому, Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпра.
Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- документа про сплату судового збору у розмірі 1064, 96 грн.;
- уточненої позовної заяви, із приведенням прохальної частини позову у відповідність до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, з доказами направлення уточненого позову сторонам по справі у відповідності до положень ч. 9 ст. 44 КАС України.
На виконання ухвали суду від 13.04.2026 року на адресу суду через підсистему “Електронний суд» від позивача - ОСОБА_1 , 22.04.2026 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
До означеної заяви долучено платіжну інструкцію №8412-8813-4599-4356 від 21.04.2026 року про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн.
В тексті заяви про усунення недоліків від 22 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 заявив відвід судді Тулянцевій І.В.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивач має сумнів в неупередженості судді Тулянцевої І.В. при розгляді справи №160/7736/26, оскільки суддя, на його погляд, не може брати участь у справі і підлягає відводу, так як ухвалою суду від 13.04.2026 року позовну заяву залишено без руху для надання позивачем документа про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн та уточненої позовної заяви, із приведенням прохальної частини позову у відповідність до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, з доказами направлення уточненого позову сторонам по справі у відповідності до положень ч. 9 ст. 44 КАС України. Позивач виражає незгоду з позицією суду викладеною в ухвалі 13.04.2026 року, а саме в абзаці "тобто, прохальна частина позову сформульована некоректно, не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, що унеможливлює суд визначитись із тим, чиї права були порушені у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим, позивачу слід подати уточнену позовну заяву із приведення прохальної частини позову у відповідність до вимог п.4 ч.5 ст. 160 КАС України", вважаючи це надмірним формалізмом та порушення процесуального права, який обмежує його доступ до правосуддя, а тому позивач ставить під сумнів неупередженість та об'єктивність судді Тулянцевої І.В. у розгляді даної справи.
Окрім цього, до матеріалів заяви про усунення недоліків, позивач долучив скаргу щодо дисциплінарного проступку судді ОСОБА_2 , направлену на адресу Вищої ради правосуддя 21.04.2026 року.
Дослідивши аргументи, викладені у заяві про відвід судді, суд дійшов висновку про те, що підстав для задоволення цієї заяви немає з огляду на наступне.
Частини перша, друга, третя статті 39 КАС України передбачають, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з положеннями частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
При цьому, ч. 4 ст. 36 КАС України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Тулянцевої І.В. у цій справі, суд бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу apriori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України).
Наведені заявником аргументи стосовно незгоди позивача з процесуальними рішенням від 13.04.2026 року, що у значенні вказаних вище імперативних приписів частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
При цьому суд зазначає, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-якого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово “неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Жодного аргументу на підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, або зацікавленості в результатах розгляду заяви, при цьому, позивачем наведено не було.
Тобто, твердження заявника про упередженість та необ'єктивність судді у результатах розгляду даної справи, є надуманим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що аргументи, якими позивач мотивує заяву про відвід не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, оскільки немає доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього складу суду, як з погляду “суб'єктивного критерію», так і з погляду “об'єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.
За таких обставин заяву позивача - ОСОБА_1 про відвід судді Тулянцевої І.В. по справі №160/7736/26 - слід визнати необґрунтованою.
За правилом частини четвертої статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати заяву позивача - ОСОБА_1 про відвід судді Тулянцевої І.В. по справі №160/7736/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - необгрунтованою.
Передати матеріали адміністративної справи №160/7736/26 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно до вимог статті 294 КАС України в самостійному порядку не оскаржується.
Суддя І.В. Тулянцева