23 квітня 2026 року Справа №160/18703/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/18703/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі №160/18703/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково.
Визнано бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.10.2022 р. по 07.03.2023р.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 вчинити певні дії, а саме нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 18.10.2022 р. по 07.03.2023 р. В решті позовних вимог - відмолено.
Судове рішення набрало законної сили 25.04.2024.
Судом видано виконавчий лист зі строком пред'явлення до виконання до 25.04.2027 (включно) .
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/18703/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач просить зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі №160/18703/23.
Ухвалою суду від 14.04.2026 призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/18703/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Запропоновано відповідачу надати пояснення з приводу поданої позивачем заяви із підтверджуючими доказами до 22.04.2026.
В обґрунтування заяви позивачем вказано наступне.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі №160/18703/23 Військовою частиною НОМЕР_1 не виконано.
11 червня 2024 року державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за заявою стягувача прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №75242470.
Листом №1709 від 13.02.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що фінансово-економічною службою частини до забезпечувального органу направляється щомісячно заявка на фінансування.
Від Військової частини НОМЕР_1 надійшли пояснення на заяву позивача.
Відповідачем повідомлено, що ним неодноразово та щомісячно подавалися заявки - розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямком грошового забезпечення, де здійснено розрахунок згідно рішення суду по справі № 160/18703/23 від 13.02.2024 року.
06.04.2026 року була подана основна заявка - розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямком грошового забезпечення, де нарахування згідно рішення суду по справі №160/18703/23 за квітень 2026 року за № 3350.
Міністерством оборони України, з метою своєчасного забезпечення у 2026 році належних виплат військовослужбовцям Збройних Сил України, порушено питання перед Міністерством фінансів України щодо збільшення видатків на виконання судових рішень.
Військова частина є бюджетною, неприбутковою організацією та фінансується Міністерством оборони України.
При вирішенні заяви суд виходить з наступного.
За приписами ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні норми містить і ст. 370 КАС України, за якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав осіб.
Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд зазначає, що судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано спеціальним законом Законом України "Про виконавче провадження".
За приписами ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження "примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Закон України «Про виконавче провадження» наділяє державних виконавців під час виконання рішень певними важелями впливу на боржника, який не виконує судове рішення у встановлений строк, через накладення штрафу, повторне застосування штрафу, звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Позивачем повідомлено про відкриття виконавчого провадження за поданим ним виконавчим листом, а отже позивач має можливість отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».
При цьому, позивачем у заяві не наведено жодних обґрунтувань того, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі №160/18703/23 не буде виконане в ході виконавчого провадження.
Суд також звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права звернутись до суду в порядку КАС України, із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси в процесі виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, позивачем не наведено належних та достатніх доказів на підтвердження умисного ухилення відповідачем від виконання судового рішення.
Частиною 2 ст. 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/18703/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 370, 382 КАС України, суддя,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/18703/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона