22 квітня 2026 рокуСправа №160/22473/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.08.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідачі), в якій просить суд:
- визнати протиправним рішення Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №912130131159 від 26 травня 2025 року про перерахунок (перехід на інший вид пенсії) та скасувати;
- зобов'язати Нікопольське об'єднане управління Пенсійного фонду Украй Дніпропетровської області зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 період перебування ОСОБА_1 на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 10.02.2006 по 18.05.2025, застосувати ст. 8 Закону України "Про престижність шахтарської праці", призначити пенсію за віком та провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 травня 2025 року з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пенсійний орган протиправно призначив пенсію у розмірі 5114,22 грн, оскільки при переході позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком не включив до його пільгового стажу за Списком №1 період перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва (понад 19 років). Позивач наголошує, що з урахуванням цього часу його підземний стаж перевищує 15 років, що зобов'язує відповідача застосувати Закон «Про престижність шахтарської праці», встановити розмір виплати на рівні 80% від заробітку (12182,87 грн) та використати при розрахунку показник середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 21.08.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано матеріали пенсійної справи.
Ухвалою суду від 08.09.2025 здійснено заміну відповідача з Нікопольського об'єднання управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
14.10.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначає, що пенсійний орган діяв виключно в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач зауважує, що на момент звернення позивач не досяг 50-річного віку, передбаченого ст. 114 Закону № 1058-IV для призначення пенсії на пільгових умовах. Право на пенсію незалежно від віку (згідно з ч. 3 ст. 114 вказаного Закону) мають особи із підземним стажем не менше 25 років, якого у позивача недостатньо. За даними ГУ ПФУ, стаж роботи позивача за Списком № 1 становить лише 11 років 10 місяців 16 днів, що є недостатнім для застосування норм ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», яка вимагає мінімум 15 років підземного стажу для чоловіків. Окрім того, відповідач зазначає, що Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20.01.1992, на яке посилається позивач щодо зарахування періоду інвалідності до пільгового стажу, не є нормативно-правовим актом, має рекомендаційний характер і не підлягає обов'язковому застосуванню.
Також у відзиві зазначено, що спірне рішення Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №912130131159 від 26 травня 2025 року було прийняте за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, тому належним відповідачем по цій справі є саме ГУ ПФУ в Донецькій області.
11.12.2025 Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив залучити Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до участі у справі як другого відповідача. Розпочато розгляд адміністративної справи №160/22473/25 спочатку та витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області належним чином завірену копію спірного рішення від 26 травня 2025 року №912130131159 та матеріали, що були на розгляді при його прийнятті.
01.01.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача зазначає, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області: з 10.02.2006 - як отримувач пенсії по інвалідності, а з 19.05.2025 - як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах. Рішення про перехід на інший вид пенсії прийнято ГУ ПФУ в Донецькій області за принципом екстериторіальності. ОСОБА_1 з 10.02.2006 по 18.05.2025 отримував пенсію по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві. Водночас у період з 10.02.2006 по травень 2017 року позивач продовжував працювати, а з 26.06.2017 по 08.07.2018 - отримував допомогу по безробіттю. Ці періоди зараховані до загального страхового стажу, проте, оскільки робота в зазначені часові проміжки не передбачена Списком № 1, підстави для їх включення до пільгового стажу відсутні. На думку відповідача, пільговий підземний стаж роботи ОСОБА_1 становить 11 років 10 місяців 16 днів, куди включено: стаж роботи за професіями відповідно до Постанови КМУ № 202 (04 роки 05 місяців 24 дні); час перебування на інвалідності в періоди, коли позивач не працював та не отримував допомогу по безробіттю (07 років 04 місяці 22 дні). Оскільки встановлений пільговий стаж є меншим за необхідні 15 років, передбачені ст. 8 Закону № 345, відповідач вважає, що підстави для зарахування всього періоду інвалідності (з 10.02.2006 по 18.05.2025) до пільгового стажу та проведення відповідного перерахунку пенсії відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення пенсійного органу від 26 травня 2025 року №912130131159 про перерахунок (перехід на інший вид пенсії) щодо ОСОБА_1 ; запропоновано ОСОБА_1 надати суду копію рішення пенсійного органу від 26 травня 2025 року №912130131159 про перерахунок (перехід на інший вид пенсії) щодо ОСОБА_1 , яке позивач просить скасувати у позовних вимогах.
03.04.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на адресу суду надійшла заява про виконання ухвали суду від 30.03.2026 щодо витребування доказів у справі № 160/22473/25. До заяви додано витребуване судом рішення Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 912130131159 від 26.05.2025 про перерахунок (перехід на інший вид пенсії). Зазначене рішення надане у формі розрахунку: «Перерахунок пенсії. Версія: 1.6.78.1. Дата-час розрахунку: 23.05.2025 14:53».
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач у період з 1991 по 2005 роки працював на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
22 серпня 2005 року під час виконання трудових обов'язків ОСОБА_1 отримав виробничу травму (Акт № 31/8 від 28.09.2005), за наслідками якої йому безстроково встановлено третю групу інвалідності.
З 10.02.2006 позивач перебував на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області як отримувач пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва.
19 травня 2025 року позивач звернувся із заявою про перехід на пенсію за віком на пільгових умовах. За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення № 912130131159 від 26.05.2025 про перехід ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах та призначено пенсію у розмірі 5114,22 грн. При цьому відповідачем визначено страховий стаж тривалістю 26 років 03 місяці 04 дні, а пільговий стаж за Списком № 1 - 11 років 10 місяців 16 днів.
Обчислюючи пільговий стаж, відповідач врахував безпосередній період роботи за Списком № 1 (04 роки 05 місяців 24 дні) та час перебування на інвалідності лише в ті періоди, коли позивач офіційно не працював (07 років 04 місяці 22 дні). Періоди з 10.02.2006 по травень 2017 року, коли позивач продовжував трудову діяльність на посадах, не передбачених Списком № 1, а також період отримання допомоги по безробіттю з 26.06.2017 по 08.07.2018, були зараховані відповідачем лише до загального страхового стажу.
Позивач не погоджується зі вказаним розрахунком та вважає, що до його пільгового стажу за Списком № 1 має бути включено весь період перебування на інвалідності внаслідок виробничої травми, тобто з 10.02.2006 по 18.05.2025 (понад 19 років).
З огляду на викладене, спір між сторонами виник щодо правомірності невключення пенсійним органом повного періоду перебування позивача на інвалідності внаслідок трудового каліцтва до його пільгового стажу за Списком № 1.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із ст.5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до ст.1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
В силу п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Положення аналогічного змісту містяться у статті 14 Закону № 1788-XII.
За правилами ч.5 ст.114 Закону № 1058-IV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону № 1788-ХІІ.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
Згідно із п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок № 637 також визначає особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.
За приписами п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти таких висновків: основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка, тому лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу (уточнюючі довідки, відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування тощо).
Порядок звернення за перерахунком пенсії регламентований статтею 44 Закону №1058-IV.
Згідно із ч.1 ст.44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до приписів ч.3 ст.44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно із ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена ч.2 ст.40 цього Закону для призначення пенсії.
За правилами ч.5 ст.45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до абз.1 та 2 ч.1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону №1058-IV.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (абз.3 ч.1 вказаного статті 24 Закону.
Положення аналогічного змісту викладені в ч.5 ст.56 Закону № 1788-XII, згідно із яким час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).
Відповідна гарантія встановлена також положеннями ч.4 ст.9 Закону України «Про охорону праці», якою передбачено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Отже, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абз.10 ч.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Як вище встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності безстроково. Інвалідність була отримана через трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, від 28.09.2005 №31/8 (форма Н-1), випискою із акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 02.03.2006 серії МСЕ-ДНА-01 №502491.
Таким чином, документально підтверджено перебування позивача на інвалідності у зв'язку із трудовим каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві, та не заперечується відповідачем.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач на момент нещасного випадку, який стався на виробництві, працював підземним кріпильником на шахті №9/10 ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (записи №16-18).
Вказане також підтверджено наявною в матеріалах справи довідкою АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» від 10.02.2012 №39/31.
Отже, позивач має право на зарахування періоду перебування на інвалідності по дату звернення до пенсійного органу щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком до його стажу роботи для призначення пенсії (страхового стажу), а також до спеціального (пільгового) стажу.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694-XII за працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.
Статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Суд зазначає, що, абз.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прямо не пов'язує право особи з інвалідністю на зарахування (не зарахування) до пільгового стажу періодів роботи коли він працював, маючи при цьому групу інвалідності, пов'язану з нещасним випадком на виробництві. Відтак, право особи з інвалідністю працювати на інших посадах не впливає на застосування ч.5 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 05 грудня 2019 року у справі № 185/8539/16-а, від 08 липня 2021 року у справі № 212/1743/17-а.
Як вбачається з матеріалів відзиву, у період з 10.02.2006 по травень 2017 року позивач продовжував працювати, а з 26.06.2017 по 08.07.2018 - отримував допомогу по безробіттю. На думку відповідача, вказані періоди підлягають зарахуванню лише до загального страхового стажу; натомість підстави для їх включення до пільгового стажу як періодів перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві - відсутні.
При цьому, суд зазначає, що будь-яких обмежень, умов та вимог щодо застосування цієї норми, закони не містять. Таке зарахування періоду перебування на інвалідності до пільгового стажу роботи за спеціальністю в пільговому розмірі не залежить від того, працювала чи ні, особа з інвалідністю протягом часу перебування на інвалідності від трудового каліцтва.
Умову не працювати під час перебування на інвалідності від нещасного випадку, для зарахування до пільгового стажу роботи за спеціальністю відповідач прийняв всупереч ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто Закон не містить будь-яких обмежень щодо працевлаштування.
У зв'язку з наведеним, суд вважає безпідставними посилання відповідача на продовження позивачем роботи або отримання ним допомоги по безробіттю як на підстави для незарахування періоду перебування на інвалідності з 10.02.2006 по 18.05.2025 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача застосувати ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд зазначає наступне.
За приписами ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI “Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345-VI), дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
За положенням частини 1 - 3 статті 10 Закону № 345-VI, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Дія частини першої статті 7 і статті 8 Закону № 345-VI поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.
Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 8 Закону № 345-VI визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Аналіз зазначеного дає можливість дійти висновку, що дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Верховний Суд у справах №345/4616/16 (постанова від 20.11.2018), №345/4570/16-а (постанова від 06.02.2019), №345/4462/16-а (постанова від 05.12.2019), №345/3954/16-а (постанова від 11.07.2019) та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком №1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Отже, Законом № 345-VI визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах за Списком №1, чоловіки - не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок встановлюється у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Аналіз норм статті 8 Закону №345-VI та статті 28 Закону №1058-IV свідчить про те, що мінімальний розмір пенсії є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах, зокрема, не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок, за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому Законом №1058-IV порядку відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія.
Суд враховує, що статтею 8 Закону № 345-VI передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону №1058-IV і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені зазначеним Законом.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №345/763/17, від 26.05.2020 у справі №205/8712/16-а, від 15 квітня 2025 року у справі № 520/9629/24.
Таким чином, умовою виплати пенсії у розмірах встановлених ст. 8 Закону №345-VІ та абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV є саме призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах.
Судом встановлено, що позивачу здійснено перехід на пенсію за віком на пільгових умовах. З урахуванням висновків суду щодо обов'язку відповідача зарахувати до пільгового стажу період перебування позивача на інвалідності внаслідок трудового каліцтва, пільговий стаж роботи ОСОБА_1 за Списком № 1 становить понад 15 років.
Тобто, з урахуванням спірного періоду, позивач відноситься до кола осіб, на яких поширюється дія Закону № 345-VI, та має право на перерахунок пенсії із застосуванням гарантій, передбачених статтею 8 цього Закону та абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та необхідність їх задоволення.
Щодо позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з огляду на те, що оскаржуване рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, суд доходить висновку, що відповідачем ГУ ПФУ в Дніпропетровській області права позивача не були порушені, а тому в задоволенні позовних вимог до цього відповідача слід відмовити в повному обсязі.
За таких обставин, ефективним способом захисту суд вважає зобов'язати вчинити дії по відновленню порушених прав позивача саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Щодо визначення початкового терміну перерахунку пенсії, суд зазначає, що за приписами частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання відповідної заяви. Оскільки ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу 19.05.2025, саме з цієї дати у відповідача виник обов'язок здійснити перерахунок виплат із урахуванням усього належного пільгового стажу позивача.
З огляду на викладене, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії саме з моменту звернення із заявою, а саме - з 19.05.2025.
Інші доводи не спростовують докази, досліджені та перевірені під час розгляду справи та не впливають на висновки суду, викладені в цьому рішенні.
При цьому, суд також враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі зазначеного, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоду перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 10.02.2006 по 18.05.2025 при розгляді заяви від 19.05.2025;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати ОСОБА_1 пільговий стаж за Списком № 1, зарахувавши до нього період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 10.02.2006 по 18.05.2025;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 19.05.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням уточненого пільгового стажу, із застосуванням положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з урахуванням раніше виплачених сум та висновків суду, викладених у цьому рішенні.
За приписами частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 968,96 грн, що документально підтверджується квитанцією № 0.0.4397332137.1 від 06.06.2025.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до частини четвертої ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно частини п'ятої ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84100, Донецька область, м.Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоду перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 10.02.2006 по 18.05.2025 при розгляді заяви від 19.05.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати ОСОБА_1 пільговий стаж за Списком № 1, зарахувавши до нього період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 10.02.2006 по 18.05.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 19.05.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням уточненого пільгового стажу, із застосуванням положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з урахуванням раніше виплачених сум та висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84100, Донецька область, м.Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець