20 квітня 2026 року Справа № 160/1231/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним, рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
20.01.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні і виплаті державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю з дитинства ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до відповідача щодо призначення і виплати державної соціальної допомоги, як особі з інвалідністю з дитинства, при цьому рішенням відповідача було відмовлено щодо поданого звернення позивача. Причиною відмови стала, не реєстрація позивача на порталі ПФУ, проте позивачем надавались відповідні документи, які підтверджують право позивача на отримання державної соціальної допомоги, як особі з інвалідністю з дитинства. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
21.01.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
20.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Копія ухвали від 21.01.2026 року разом з позовними матеріалами були направлені відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлено до його електронного кабінету - 20.01.2026 року та 21.01.2026 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Станом на дату винесення рішення по справі відповідачем відзив на позовну заяву до суду не надано про причини такого неподання суд не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки серії 12 ААД №093746 від 09.12.2024 року ОСОБА_1 має першу групу інвалідності з 24.05.2024 року, безстроково.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.12.2025 року №696-48144/М-01/8-0400/25 було розглянуто звернення позивача від 17.10.2025 року та повідомлено про порядок реєстрації на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України та порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства.
Позивач вказав, що вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні і виплаті державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства ОСОБА_1 протиправним, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до Конституції України Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (далі - Закон № 2109-III) гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.
Статтею 1 Закону № 2109-III передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім'ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.
Згідно із статтею 4 Закону № 2109-ІІІ встановлено період, на який призначається державна соціальна допомога.
Зокрема, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. На дітей-інвалідів державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, але не більш як по місяць досягнення дитиною-інвалідом 18-річного віку.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2109-ІІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 79 «Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», затверджений Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю дитинства та дітям з інвалідністю (Порядок № 79).
Пунктом 1 Порядку № 79, визначено, що цей Порядок відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» визначає умови призначення і виплати, перелік документів, необхідних для призначення, в тому числі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства або дітям з інвалідністю віком до 18 років (далі - державна соціальна допомога).
Згідно з п. 3 Порядку № 79, призначення і виплата державної соціальної допомоги, надбавки на догляд та допомоги на поховання проводяться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад, до складу території яких входять міста обласного значення, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення).
Заяви про призначення державної соціальної допомоги, надбавки на догляд, допомоги на поховання, до яких додаються необхідні документи (далі - заява з документами), приймаються органами соціального захисту населення.
Структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій заяви з документами приймаються лише в разі надіслання їх засобами поштового зв'язку або за наявності технічної можливості в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний веб-портал електронних послуг).
Форма заяви затверджується Мінсоцполітики.
Заяви з документами також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - посадова особа виконавчого органу) та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів із дати їх надходження відповідному органу соціального захисту населення.
Пунктом 4 Порядку № 79 передбачено, що причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність особам з інвалідністю з дитинства, визначаються медико-соціальною експертною комісією закладу охорони здоров'я.
Причина, категорія і строк, на який встановлюється відповідна категорія дітям з інвалідністю, визначаються лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я.
Експертна команда та заклади охорони здоров'я протягом трьох календарних днів зобов'язані надіслати витяг з рішення експертної команди особи з інвалідністю з дитинства або медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років, форма якого затверджується МОЗ (далі - медичний висновок про дитину з інвалідністю), до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або матері (батька), усиновлювача, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, опікуна, піклувальника дитини з інвалідністю віком до 18 років (далі - законний представник дитини з інвалідністю).
Відомості про результати оцінювання повсякденного функціонування особи за технічної можливості отримуються засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.
Пунктом 5 Порядку № 79, передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років. Якщо особа з інвалідністю з дитинства або дитина з інвалідністю має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю") і на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", такі виплати призначаються одночасно.
Пунктом 6 Порядку № 79, передбачено, що для призначення державної соціальної допомоги заявником, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що посвідчує особу (посвідка на постійне проживання/посвідчення біженця (для іноземця та особи без громадянства)/посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), подаються такі документи: заява за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2025 р. № 695 "Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України".
У разі відсутності або знищення, зокрема у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, особових справ осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю з документами, що підтверджують право таких осіб на державну соціальну допомогу, така допомога призначається на підставі даних, наявних у централізованому банку даних з проблем інвалідності, а в разі відсутності технічної можливості - на підставі копії довідки до акта огляду МСЕК або витягу з рішення експертної команди (для осіб з інвалідністю з дитинства); копії медичного висновку, виданого лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я (для дітей з інвалідністю).
Відповідно до пункту 8 Порядку № 79 Заява з документами може бути надіслана засобами поштового зв'язку або за наявності технічної можливості в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, мобільний додаток Пенсійного фонду України або Єдиний державний вебпортал електронних послуг (з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису).
До заяви в електронній формі заявник додає копії документів, необхідних для призначення державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд), зазначених у пункті 6 цього Порядку (крім копії свідоцтва про народження дитини з інвалідністю віком до 18 років). Серія та номер свідоцтва про народження дитини з інвалідністю віком до 18 років зазначаються у заяві в електронній формі (відомості про дату видачі та найменування органу, який його видав, отримуються шляхом електронної взаємодії з використанням засобів Державного реєстру актів цивільного стану громадян).
Якщо заяву з документами надіслано в електронній формі без кваліфікованого електронного підпису, державна соціальна допомога (в тому числі з надбавкою на догляд) призначається лише після підписання заявником заяви у паперовій формі протягом трьох місяців з дня її подання в електронній формі.
Якщо заяву в зазначений строк не підписано незалежно від причин, заявник повинен подати нову заяву для отримання державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд).
Пунктом 9 Порядку № 79 встановлено, що державна соціальна допомога (в тому числі надбавка на догляд) призначається з дня звернення за їх призначенням, якщо протягом трьох місяців подано всі необхідні документи. Якщо до заяви подано документи не в повному обсязі, орган соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняття відповідних документів із зазначенням дати їх прийняття, а також про документи, які у тримісячний строк необхідно подати (повідомлення видається/надсилається йому у паперовій або електронній формі (за наявності електронної адреси). Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) вважається день прийняття заяви з документами. Якщо заява з документами надсилається засобами поштового зв'язку, то днем звернення за державною соціальною допомогою (у тому числі надбавкою на догляд) вважається дата, зазначена на відбитку календарного штемпеля. Заява розглядається не пізніше ніж через 10 днів після її надходження з документами.
Пунктом 11 Порядку № 79 передбачено, що державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь строк інвалідності, встановленої МСЕК.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до Пенсійного фонду України звернення від 27.10.2025 року щодо вирішення питання ідентифікації та реєстрації позивача в базі ПФУ.
Листом Пенсійного фонду України від 19.11.2025 року №49282-62184/М-06/8-2800/25 надано відповідь на звернення позивача з питань поставлених у зверненні та вказано про порядок подачі заяви на отримання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства.
Також, судом встановлено, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.12.2025 року №696-48144/М-01/8-0400/25 було розглянуто звернення позивача від 17.10.2025 року, яке розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян» та повідомлено про порядок реєстрації на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України та порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства.
Доказів звернення позивача із заявою до відповідача про призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства разом з необхідним пакетом документів позивачем не надано та матеріали справи не містять.
Також, відсутнє рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні та виплаті державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства.
Суд зауважує, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 2, ч. 6 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Так, відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналіз наведених норм свідчить, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішення, вчинення дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Верховний Суд (зокрема, у постановах від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 02 серпня 2019 року у справі № 0240/3532/18-а, від 11 червня 2019 року у справі №804/16059/15, від 09 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.001303 тощо) неодноразово висловлював позицію, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.
Саме по собі порушення вимог закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень, за загальним правилом, не є самостійною підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою для цього є, серед іншого, доведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася до суду, суб'єктивного матеріального чи нематеріального блага (законного інтересу) або законного інтересу, який, на думку цієї особи, підлягає захисту.
Тобто, звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Відтак, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2023 року у справі № 9901/41/21 сформулювала висновок, згідно з яким позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише у разі існування спірних правовідносин, тобто у разі установлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись наявність у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. При цьому з'ясування питання наявності порушених прав, свобод чи інтересів позивача передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які оскаржуються.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 у справі №18-рп/2004 термін порушене право, який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Між тим, для визначення інтересу як об'єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду. Це висновується з того, що ухвалення судового рішення в публічно-правовому спорі про задоволення позову спрямоване на те, щоб відновити права, свободи чи інтереси особи позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Як установлено судом в цій справі, позивач вважає, що його права порушено через винесення відповідачем рішення про відмову в призначенні і виплаті державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства ОСОБА_1 .
Разом з тим, позовна заява в сукупності з наявними в матеріалах справах доказами не містить жодних обґрунтувань та підтвердження реальності і дійсності конкретно визначених порушень права позивача, відсутнє звернення позивача з відповідною заявою та відсутнє рішення про відмову у задоволенні такої заяви позивача.
Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі №280/4039/20, відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та передчасними в тому аспекті, що захист права позивача має здійснюватися шляхом оскарження рішення, яке ухвалюватиметься за наслідками розгляду поданої позивачем заяви по суті, в разі його незгоди з таким рішенням.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним, рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв