про повернення позовної заяви
23 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4231/26
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Мачульський В.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Адвокат Собчук Марія Григорівна звернулася в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому заявлені наступні вимоги:
1) Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 з внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про пopyшення ОСОБА_1 правил військового обліку та відомостей про його розшук територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
2) Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про пopyшення ОСОБА_1 правил військового обліку та про його розшук територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
2) Направити до Головного управління Національної поліції в Волинській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210 КУпАП до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу/представнику позивачу строк десять днів з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду доказів, які підтверджують обставини звернення позивача до відповідача із заявою/клопотанням щодо виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про пopyшення правил військового обліку та про його розшук територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Усуваючи недоліки позовної заяви представник позивача подала до суду заяву про усунення недоліків до якої додано заяву ОСОБА_1 від 16.04.2026 у якій останній просить ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити дані внесенні до Єдиного державного реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та оголошення у розшук, скасувати накладення штрафних санкцій, оскільки даного порушення позивач не вчиняв.
Позовну заяву необхідно повернути без розгляду з таких мотивів та підстав.
За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Так, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження (ч.1 ст. 19 КАС України).
Суд зазначає, що в рамках адміністративного судочинства:
- дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
- бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
- рішення (відмова) - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
При цьому, зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Наведений висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 по справі № 640/7310/19.
Згідно з пунктом 9 частини 5 статті 160 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень у позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Повертаючись до спірних правовідносин, представник позивача в прохальній частині позовної заяви яку подано до суду в системі Електронний суд 06.04.2026 просить: 1) Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про пopyшення ОСОБА_1 правил військового обліку та про його розшук територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. 2) Направити до Головного управління Національної поліції в Волинській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210 КУпАП до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487.
Разом з тим аналогічну за змістом, хоча по іншому сформульовану заяву позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 16.04.2026, тобто вже після постановлення ухвали Волинським окружним адміністративним судом від 13.04.2026.
Відтак слід дійти переконання, що позивач із вимогами щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії спершу звернувся до суду, а вже потім до відповідача та станом на момент подачі позовної заяви відповіді чи будь якого рішення від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 не отримував.
Суддя зауважує, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
При тлумаченні вище згаданих норм права, Верховний Суд України у постанові від 15.12.2015 у справі №800/206/15 вказав, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України у Рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.
Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17 і зазначено, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;(б) пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (д) суб'єктом порушення позивач вважає суб'єкта владних повноважень.
Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:
(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;
(б) неправовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст.124 Конституції України;
(в) встановлена законом заборона пред'явлення позову на захист певного інтересу ;
(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);
(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
З наведеного слідує необхідність з'ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень.
Ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:
(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;
(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;
(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);
(г) існує причинно-наслідковий взаємозв'язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суддя зазначає, що у розумінні КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Тому, будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач, насамперед, має визначитися з предметом спору, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав. Тобто, невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відтак, проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та дослідивши позовну заяву, судом з'ясовано, що при подачі адміністративного позову позивачем не було виконано вимог, передбачених статтями 160, 161 КАС України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що представник позивача вимоги ухвали суду від 13.04.2026 не виконав, недоліки позовної заяви не усунув.
Як встановлено пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Таким чином, оскільки представник позивача у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 про залишення позовної заяви без руху, тому вказану позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути.
Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Отже, суддя роз'яснює у зв'язку із поверненням позовної заяви, судовий збір в розмірі 1331,20 грн., сплачений відповідно до квитанції №2356-0308-1259-5969 від 06.04.2026, буде повернутий у разі звернення із клопотанням (заявою) про повернення судового збору.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої, частинами п'ятою-восьмою статті 169, статтею 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, повернути позивачу без розгляду.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою, засобами інформаційної системи «Електронний суд».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя В.В. Мачульський