м. Вінниця
23 квітня 2026 р. Справа № 120/17219/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
На розгляді у Вінницькому окружному адміністративному суді перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначене в протоколі від 25.09.2025 №37 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2025 про надання відстрочки та прийняти рішення про надання відстрочки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Позовні вимоги обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 зайнятий доглядом за хворою матір'ю (особою з інвалідністю І «Б» групи, безтерміново), яка за висновком медико-соціальної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, а тому відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Відтак, з метою оформлення відстрочки від мобілізації, позивач звернувся комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідною заявою, до якої додав пакет необхідних підтверджуючих документів. Однак відповідач прийняв рішення, оформлене протоколом від 25.09.2025 № 37, яким у наданні відстрочки відмовив, вказавши, що із проаналізованого наявного переліку документів з'ясовано, що є донька ОСОБА_2 , яка зобов'язана здійснювати догляд.
Вказану відмову позивач вважає неправомірною і такою, що суперечить вимогам законодавства, а тому вирішив оскаржити її до суду.
Крім того, одночасно з позовною заявою представником позивача також подано клопотання про забезпечення вказаного позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації - до набрання законної сили судовим рішенням у відповідній адміністративній справі.
Ухвалою від 15.12.2025 відмовлено у задоволені заяви представника позивача про забезпечення позову.
Ухвалою від 17.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін Даною ухвалою також встановлено судом строк для подання відзиву на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву від 05.01.2026 відповідач позовних вимог не визнав та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи тим, що вивчивши всі подані позивачем документи Комісією прийнято рішення про відмову у наданні останньому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки позивач не підтвердив своє право на відстрочку.
Інших заяв чи клопотань по суті справи від сторін до суду не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Отже, беручи до уваги положення ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи позивача, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ № 376084 від 18.10.2019 р., мати позивача - ОСОБА_3 є інвалідом І групи Б за загальним захворюванням безстроково та потребує постійного стороннього догляду.
22.09.2025 ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До заяви були додані: копія паспорту ОСОБА_1 ; копія довідки про РНОКПП ОСОБА_1 ; копія паспорту ОСОБА_3 ; копія довідки про РНОКПП ОСОБА_3 ; копія витягу з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ; копія витягу з реєстру територіальної громади щодо місця реєстрації проживання ОСОБА_3 ; довідка з відділу соцзахисту Шаргородської міської ради №13-06/87 від 03.06.2025; копію військово-облікового документу ОСОБА_1 ; копія висновку ЛКК від 16.07.2025; копія довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ № 376084 від 18.10.2019; копію заяви ОСОБА_3 про обрання ОСОБА_1 як доглядальника; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 ; заява ОСОБА_2 про відмову від догляду від 19.09.2025; довідка КНП «Вінницька обласна лікарня М.І. Пирогова» від 11.09.2025 про знаходженні на лікуванні методом програмного гемодіалізу довічно.
Розглянувши заяву, Комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняла рішення про відмову у наданні відстрочки, яке оформлене протоколом від 25.09.2025. № 37.
За приписами п. 60 абз. 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560), про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
На виконання цього обов'язку, 30.06.2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_5 надіслав ОСОБА_1 повідомлення, в якому, із посиланням на протокол від 25.09.2025 р. № 37, міститься інформація про відмову у наданні відстрочки, причиною якої вказана наявність інших членів родини, які повинні здійснювати догляд.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.22 р. № 2102-ІХ, з 5 год. 30 хв. 24.02.22 р. строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Одночасно, ст. 1 Указу Президента України від 24.02.22 р. № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.22 р. № 2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до п. 1 Порядку № 560, він визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Пунктом 56 Порядку № 560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
В свою чергу, ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (тут і далі в редакції на момент розгляду заяви позивача про надання відстрочки) передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Отже, дана норма передбачає можливість отримання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу у зв'язку із здійсненням ним постійного догляду за своїми батьком чи матір'ю, необхідність якого підтверджується висновком МСЕК або ЛКК.
Суд звертає увагу відповідача, що закон не пов'язує можливість отримання відстрочки з цієї підстави із відсутністю інших працездатних членів сім'ї.
Відсутність працездатних членів сім'ї має значення тільки для випадків, які наведені в лапках ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд.
Таке тлумачення підтверджується і п. 58-1 Порядку № 560, згідно з яким військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка). Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Додаток 5 до Порядку № 560 визначає перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Так, згідно з цим додатком, у випадку отримання відстрочки з підстав, передбачених ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" повинні бути подані такі документи: для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Таким чином, ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не ставить право військовослужбовця, який здійснює постійний догляд за власним батьком чи матір'ю, на отримання відстрочки, від наявності чи відсутності інших працездатних членів сім'ї, ця обставина має значення виключно для випадків, які перелічені в дужках цієї норми; п. 58-1 Порядку № 560 прямо застерігає, що військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за своїми батьком чи матір'ю, не зазначають у заяві про надання відстрочки інформацію про інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд; додаток 5 до Порядку № 560 передбачає, що у випадку подання заяви про надання відстрочки з підстави здійснення постійного догляду за власним батьком чи матір'ю, військовозобов'язаний повинен подати лише документи, які підтверджують наявність родинних зв'язків між військовозобов'язаним та родичем та акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду згідно з додатком 8.
З урахуванням викладеного, відмова відповідача у наданні позивачу відстрочки з мотивів наявності інших членів родини, не ґрунтується на вимогах закону і, як наслідок, є протиправною.
Покладення на відповідача обов'язку повторно розглянути заяву позивача про надання йому відстрочки, відповідає встановленим судом обставинам справи та характеру спірних правовідносин.
При цьому, суд звертає увагу відповідача, що він позбавлений можливості повторно прийняти рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки з підстав, які вже були предметом розгляду в рамках даної адміністративної справи і яким суд вже надав правову оцінку.
З огляду на викладене адміністративний позов в частині скасування вищевказаного рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленого протоколом від 25.09.2025 за № 37, підлягають задоволенню.
Згідно з пп. 5.1. п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у ч. 3 ст. 129 цієї Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, як наголосив Конституційний Суд України в абзаці 1 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент в цілях виконання зобов'язання за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
За результатами розгляду справи, в межах предмету позову та на основі наявних у справі доказів суд доходить висновку, що відповідач 2 неналежно розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняв передчасне і протиправне рішення, яким відмовив позивачу у реалізації такого права.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивачки, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, у зв'язку із скасуванням оскаржуваного рішення, процедура розгляду питання про надання позивачу відстрочки вважається незакінченою і відповідач, реалізуючи свої повноваження на підставі законодавства, повинен повторно розглянути заяву позивача та прийняти обґрунтоване рішення по суті питання з урахуванням висновків суду.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень ст.ст. 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому зазначений Висновок акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Крім того, суд бере до уваги позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Перевіривши обґрунтованість основних доводів позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, обравши належний спосіб захисту його порушених прав у спірних правовідносинах, з урахуванням встановлених у справі обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 , як юридичної особи.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене у формі протоколу від 25.09.2025 за № 37, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 .
Зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення відповідно до п. 60 абз. 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Суддя Віятик Наталія Володимирівна