м. Вінниця
23 квітня 2026 р. Справа № 120/7531/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЙР ПАТС" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано прийняттям головним управлінням ДПС України у Вінницькій області протиправних рішень про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зокрема, представник позивача вказує на те, що з метою виконання вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкової накладної та у зв'язку з зупиненням їх реєстрації, позивачем було надано всі необхідні та наявні документи.
Головне управління ДПС у Вінницькій області скористалося своїм правом на подання відзиву, у якому заперечило проти задоволення позову. Зокрема, зауважує, що надані матеріали не містили достатнього та повного переліку документів, які у своїй сукупності могли б підтвердити реальність здійснення господарських операцій.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що на виконання вимог податкового законодавства було надано увесь необхідний перелік документів, що підтверджує здійснення відповідних господарських операцій. Натомість наведені Головним управління ДПС у Вінницькій області сумніви не можуть слугувати підставою для визнання операції фіктивною.
Окрім того представником Головного управління ДПС у Вінницькій області подано клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження.
З цього приводу суд зауважує, що відповідно до положень статей 12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з частинами 5, 6 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З вищенаведеного слідує, що законодавчо не встановлено обов'язку прийняття рішення про призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін у разі наявності про це відповідного клопотання сторони.
Суд наголошує, що у поданому клопотанні не наведено жодних конкретних мотивів, обґрунтувань у чому полягає складність справи та необхідність проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін. Зміст клопотання не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з'ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.
Окремо суд звертає увагу, що судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження) підлягають касаційному розгляду у випадках, встановлених пунктом 2 частиною 5 статті 328 КАС України, у такий спосіб спростовуючи доводи сторони відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні такого клопотання.
Державна податкова служба України своїм правом на подання відзиву не скористалося.
Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено такі обставини справи.
01.10.2023 року між позивачем (як постачальником) та ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІНЄГВА" (як покупцем) укладено договір постачання № СП-0000318, відповідно за яким здійснюються поставки партій товарів різного асортименту.
Пунктом 4.2 цього договору передбачено, що покупець оплачує вартість товару кожної партії, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Підстава для оплати товару є рахунок на товар відповідно до двосторонньої погодженої заявки.
У рамках цього договору покупцю за видатковими накладними № 15086 від 23.10.2024 року та № 15085 від 31.10.2024 року було поставлено партії товарів господарського призначення.
Платіжними дорученням 21.01.2025 року покупець сплатив кошти за вказані поставки.
Так, на підставі вищенаведених операцій позивачем було складено та відправлено на реєстрацію податкову накладну Так, на підставі вищенаведених операцій позивачем було складено та відправлено на реєстрацію податкову накладну № 758 від 23.10.2024 року на загальну суму 2970 000 грн. (у тому числі ПДВ- 490000 грн.) та № 918 від 31.10.2024 року на загальну суму 66 924 грн (в тому числі ПДВ- 11154 грн.) № 758 від 23.10.2024 року на загальну суму 2970 000 грн. (у тому числі ПДВ- 490000 грн.) та № 918 від 31.10.2024 року на загальну суму 66 924 грн (в тому числі ПДВ- 11154 грн.)
За наслідками обробки вказаних податкових накладних, позивачем отримано квитанції про відмову у реєстрації податкових накладних, з огляду на їх відповідність пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Також запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/PK для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
07.04.2025 року позивачем було надано повідомлення № 13 та додаткові документи щодо податкової накладної № 918 від 31.10.2024 року, а також 08.04.2025 року - повідомлення № 14 та додаткові документи, щодо податкової накладної № 758 від 23.10.2024 року.
14.04.2025 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області надіслано повідомлення про надання додаткових пояснень із вказівкою на не надання інвойсу, документів щодо переміщення товару (товарно-транспортні накладні), документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Так, позивачем було надіслано відповідний перелік документів щодо господарських операцій по вказаних накладних.
Разом з тим, комісією регіонального рівня прийнято рішення № 12784017/45375820 від 24.04.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 758 від 23.10.2024 року та № 12784016/45375820 від 24.04.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 918 від 31.10.2024 року, зазначивши, що платником не надано документальне підтвердження щодо транспортування товару на склад підприємства за адресою м. Харків, вул. Беркоса, 86-А, з якого здійснено відвантаження відповідно до ТТН від 23.10.2024 №ма0092365. Також встановлено зліт ціни.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.
Згідно підпунктів а, б пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін. Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Як свідчать матеріали справи, позивачем за першою подією, а саме, постачанням товарів згідно договору постачання оформлено спірні податкові накладні.
Згідно з пунктом 74.2 статті 74 ПК України, в ЄРПН забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних в ЄРПН. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу. На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165 (набрання чинності, відбулась 01.02.2020), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №1165).
Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.
Відповідно до вимог пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №1165).
Відповідно до пункту 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку №1165).
Судом встановлено із квитанцій, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної позивача слугувало формальне посилання на відповідність податкової накладної вимогам пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, визначених Додатком 3 до Порядку №1165.
Суд наголошує, що аналіз наведеного пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для встановлення наявності у господарської операції такої ознаки ризиковості, контролюючий орган зобов'язаний не лише констатувати факт відсутності товару/послуги у таблиці даних платника та перевищення обсягу постачання над залишком, але й навести детальний, документально підтверджений розрахунок такої величини залишку. Це включає в себе конкретні дані щодо обсягів придбання та постачання відповідного товару/послуги, посилання на конкретні податкові накладні та митні декларації, а також розрахунок 1,5-кратного збільшення та аналіз переважання певних груп товарів. Пункт 11 Порядку №1165 чітко вимагає, щоб у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначався критерій (критерії) ризиковості із розрахованим показником за кожним критерієм.
Натомість, наявне лише загальні посилання, що не дають змоги платнику податків зрозуміти конкретні причини та розрахунки, які лягли в основу зупинення реєстрації.
Така відсутність конкретизації та належного обґрунтування у квитанції свідчить про її невідповідність вимогам пункту 11 Порядку №1165, робить висновок контролюючого органу про відповідність операції критерію ризиковості необґрунтованим та створює перешкоди для ефективного захисту Позивачем своїх прав шляхом надання релевантних пояснень та документів.
Водночас після отримання квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних позивач, реалізуючи своє право, передбачене пунктом 4 Порядку №520, подав до контролюючого органу письмові пояснення та пакет копій документів, спрямованих на підтвердження інформації, зазначеної у спірній податковій накладній.
Незважаючи на це, позивач отримав Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів.
У вказаних повідомленнях Головне управління ДПС у Вінницькій області вказало на необхідність надання інвойсів, документів щодо переміщення товару (товарно-транспортні накладні), документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
У відповідь на це повідомлення, позивачем надано додаткові пояснення із відповідним наявним у нього переліком документів.
Разом з тим, за результатами розгляду цих документів, оскаржуваними рішеннями відповідача відмовлено у реєстрації податкових накладних, з огляду, зокрема, на те, що не надано документальне підтвердження щодо транспортування товару на склад підприємства за адресою м. Харків, вул. Беркоса, 86-А, з якого здійснено відвантаження відповідно до ТТН від 23.10.2024 №ма0092365.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач придбав товар, що перебуває в реалізації в Китаї, що підтверджується інвойсами.
Позивачем укладено договори на транспортне експедування.
В заявках за вказаними договорами вказано адресу доставки м. Харків, вул. Беркоса, 86-А.
Тобто, суд зауважує, що доставка товарів здійснювалась транспортними засобами перевізників та здійснювалась на підставі договорів та заявок.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Окрім того транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.
Відтак, вказані доводи відповідача є безпідставними, з огляду на надані позивачем документи, що підтверджують факт поставки товарів за відповідною адресою.
Окрім того в оскаржуваних рішенням позивач посилається на зліт ціни.
Разом з тим, суд зауважує, що такі посилання не можуть братися до уваги, оскільки чинне податкове законодавство України не встановлює критеріїв застосування такого поняття.
Водночас. суд зауважує, що підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик з метою отримання прибутку.
Сам по собі факт отримання або прагнення до отримання прибутку є природною метою господарської діяльності та не може розцінюватися як ознака фіктивності такої діяльності.
Окрім того, судом враховано, що причиною відмови в оскаржуваному Рішенні зазначено ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
При цьому, відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, постанова від 03.11.2021 року у справі № 360/2460/20), можливість надання платником податків належного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом не лише конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, але й конкретного переліку документів, необхідних для спростування цього ризику. Загальні посилання на ненадання "додаткових" документів без їх конкретизації є неприпустимими.
Крім того, суд також бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 07.12.2022 у справі № 500/2237/20, згідно з якою контролюючий орган на стадії реєстрації податкової накладної не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій на предмет їх реальності, оскільки така змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. Завданням процедури зупинення реєстрації податкових накладних є перевірка наявності достатніх первинних документів, що формально підтверджують здійснення господарської операції, а не її детальний фінансово-господарський аналіз.
З огляду на вищевикладене, враховуючи обсяг наданих позивачем документів на підтвердження господарської операції, які були подані контролюючому органу як з первинними поясненнями, так і у відповідь на запит про надання додаткових документів, та беручи до уваги повну відсутність в оскаржуваному рішенні комісії головного управління ДПС у Вінницькій області конкретних, чітких та обґрунтованих мотивів відмови із зазначенням вичерпного переліку документів, ненадання яких або неналежне оформлення яких стало підставою для такого рішення, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення. Відсутність такої конкретизації свідчить про формальний підхід контролюючого органу до розгляду наданих позивачем документів та пояснень, що є порушенням принципів належного адміністрування.
Таким чином, оскаржувані рішення є протиправним, необґрунтованим та такими, що підлягають скасуванню.
Щодо вимог про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні датою її складення, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 19 та 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення суду).
При цьому, згідно з пунктом 20 зазначеного Порядку, датою реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, щодо яких судом прийнято рішення про реєстрацію, вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Згідно з частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи, що судом встановлено протиправність та необґрунтованість рішень Головного управління ДПС у Вінницькій області про відмову в реєстрації податкових накладних, а також те, що позивачем надано документи, які підтверджують здійснення господарських операцій, відображених у податкових накладних, та, беручи до уваги, що реєстрація податкової накладної є обов'язком ДПС України за умови дотримання платником податку вимог законодавства щодо її складання та подання, суд вважає, що для ефективного захисту порушених прав позивача та відновлення стану, який існував до їх порушення, необхідно зобов'язати Державну податкову службу України, зареєструвати спірні податкові накладні в ЄРПН.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється відповідно до частини 1 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" (вул. Праведників світу, буд. 4, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 45375820) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150), Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12784017/45375820 від 24.04.2025 року про відмову у реєстрації податкової накладної №758 від 23.10.2024 року та № 12784016/45375820 від 24.04.2025 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 918 від 31.10.2024 року.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 758 від 23.10.2024 року та № 918 від 31.10.2024 року датою їх фактичного подання.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АгросейлПлюс" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович