"19" січня 2011 р.Справа № 15/193-10-5519
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
При секретарі А.Д. Діасамідзе
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідачі -Турбовець М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Біоексор” про вихід учасника зі складу учасників товариства та визначення вартості частки майна, -
ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Біоексор” про встановлення позивача таким, що вийшов зі складу учасників ТОВ „Біоексор”, та зобов'язання відповідача здійснити дії, пов'язані з припиненням корпоративних прав позивача як учасника товариства, а саме зобов'язання відповідача визначити вартість частки майна, яка підлягає виплаті у зв'язку із виходом зі складу учасників товариства, та провести її виплату до 10.11.2011 р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.
ОСОБА_1 є учасником ТОВ „Стік-сервіс” з 15.11.2008 р., проте 10.08.2010 р. позивачем було прийнято рішення про вихід із складу учасників товариства, у зв'язку з чим позивачем була подана заява із проханням виплатити частку у статутному фонді товариства.
За твердженнями позивача, зазначена заява була відправлена відповідачу, проте до теперішнього часу в порушення норм чинного законодавства товариством не були прийняті відповідні рішення щодо виключення позивача зі складу учасників товариства та виплати позивачу його частки.
З урахуванням викладених обставин позивач вважає, що відповідач порушує його корпоративні права та інтереси та, посилаючись на норми ст. 10, ст. 54 Закону України „Про господарські товариства”, просить суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії щодо припинення його корпоративних прав із ТОВ „НВП „Біоексор” та виплатою йому частки у статутному фонді.
Крім цього, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені законні інтереси позивача, оскільки відповідно до чинного законодавства після подачі позивачем заяви про вихід зі складу учасників товариства, товариство не провело розрахунки з позивачем, не надало можливості ознайомитись із балансом товариства та не здійснило відповідні дії щодо припинення корпоративних прав позивач в порядку, визначеному законодавством.
Так, позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статуту ТОВ „НВП „Біоексор” учасниками товариства є: ОСОБА_1; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5.
Пунктом 3.4 статуту товариства передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу. У разі виходу із товариства учасник має право отримати вартість частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі.
На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі. Порядок та спосіб визначення вартості частини майна пропорційно частці учасника у статутному капіталі встановлюється законом, а суперечки відносно визначення долі в статутному капіталі, її розміру і строків виплати вирішуються судом.
Відповідно до п. 4 статуту товариства органами управління товариства є загальні збори учасників та виконавчий орган - директор. До виключної компетенції зборів (п.10.7 статуту) відноситься в тому числі питання про виключення учасника з товариства, внесення змін до статуту товариства, а також змін розміру статутного капіталу.
Також позивач посилається на статтю 10 Закону України „Про господарські товариства", якою передбачено, що учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства та на вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.
Відповідно до ст.148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
Так, позивач стверджує, що 10.08.2010 р. нотаріально оформив заяву про виведення позивача зі складу учасників ТОВ „НПВ „Біоексор” з виплатою позивачу його частки у статутному капіталі, що підтверджується копією поштової квитанції. Однак, згідно резолюції відділення поштового зв'язку, що зазначена на конверті, в якому вказана заява направлялась відповідачу, вказана заява не була отримана відповідачем у зв'язку із відсутністю відповідача за адресою, зазначеною у статутних документах.
Відтак, позивач вказує, що у статутних документах інша адреса відповідача не вказана, тому позивач вважає, що відповідач ухиляється від отримання поштової кореспонденції.
При цьому позивач зазначає, що 30.08.2010 р. ним було розміщено оголошення про вихід зі складу засновників товариства, про що свідчить квитанція. Проте, рішення загальних зборів учасників, пов'язаного з розглядом заяви позивача про вихід з товариства в установленому порядку, не приймалось, загальні збори учасників товариства з таким порядком денним не проводились.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.12.2010 р. порушено провадження у справі № 15/193-10-5519 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
В засіданні суду 19.01.2011 р. представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача здійснити дії, пов'язані з припиненням корпоративних прав позивача як учасника товариства. При цьому позивач пояснив, що немає грошових вимог до відповідача та не наполягає на конкретній даті виходу з товариства. Крім того, позивач у судовому зазначив, що на першій сторонці позовної заяви помилково зазначено те, що він є учасником ТОВ „Стік-сервіс”.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позов. При цьому відповідач посилається на відсутність предмету спору, оскільки права позивача не порушені, у зв'язку з чим відповідач просив припинити провадження у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
15 листопада 2008 року були проведені збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Біоексор”, на яких було прийнято рішення про створення вказаного товариства, про що свідчить протокол № 1 вказаних зборів.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Біоексор” зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради 19.11.2008 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 507169.
Як вбачається з статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Біоексор”, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ „НПВ „Біоексор” згідно протоколу № 1 від 15.11.2008 р. та зареєстрованого державним реєстратором виконкому Одеської міської ради 19.11.2008 р. за № 15561020000034051, учасниками товариства є ОСОБА_1; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5.
Між тим, як з'ясовано судом, позивачем була направлена нотаріально посвідчена заява про вихід зі складу учасників ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Біоексор” від 10.08.2010 р., згідно якої позивач заявив про свій вихід зі складу учасників відповідача і просив виплатити йому частку у статутному капіталі товариства у розмірі 25% у грошову еквіваленті. Оригінал вказаної заяви був досліджений судом під час розгляду справи в засіданні суду. Направлення позивачем на адресу відповідача вказаної заяви підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків „Укрпошти”, а також копією конверту, оригінал якого судом було досліджено у судовому засіданні.
Однак, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії конверту, в якому вказана заява позивача направлялась відповідачу, кореспонденцію відповідачу не було вручено у зв'язку з тим, що відповідач за адресою, вказаною на конверті не проживає. При цьому слід зазначити, що вказана на конверті адреса: м. Одеса, 2-й провулок Юнатів, буд. 5, зазначена в установчих документах відповідача.
Так, як вказує позивач, у зв'язку з поверненням поштової кореспонденції, зокрема заяви про вихід зі складу учасників товариства, що направлялась відповідачу, позивач розмістив оголошення в газеті „Авізо”, про що свідчить копія чеку від 30.08.2010 р.
Пунктом 3.4 статуту ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Біоексор” передбачено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить з ТОВ, має право одержати вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства
Відповідно до п. 4.1 статуту відповідача вищим органом товариства є загальні збори учасників.
Згідно п. 4.3 статуту відповідача до виключної компетенції загальних зборів відноситься питання щодо виключення учасника з товариства.
Як зазначено позивачем, рішення загальних зборів учасників товариства, пов'язаного з розглядом заяви позивача про вихід з товариства, в установленому порядку не приймалось, загальні збори учасників товариства з таким порядком денним не проводились. Вказані доводи позивача відповідачем не спростовано.
Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти у встановленому порядку з товариства.
Згідно ст. 10 Закону України „Про господарські товариства” учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства. Відповідно до ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Між тим статутом ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Біоексор” інший строк та порядок виходу зі складу учасників товариства не передбачений. При цьому, як встановлено судом, відповідачем, не зважаючи на заяву позивача про вихід зі складу учасників товариства, після закінчення трьох місяців з моменту подачі заяви про вихід з товариства, не було вирішено питання щодо виходу позивача зі складу учасників товариства, хоча позивачем були здійснені всі передбачені чинним законодавством України дії для виходу з товариства
У відповідності з п. 3.5 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.
Згідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. № 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
Таким чином, ВСУ пов'язує момент виходу учасника ТОВ або ТДВ з товариства волевиявленням самого учасника, не обмежуючи таке волевиявлення встановленим законом тримісячним строком з моменту подачі заяви. ВГСУ в свою чергу виходить з встановленого в ЦК України тримісячного строку на повідомлення товариства про вихід.
Разом з тим у судовому засіданні позивач вручив представнику відповідача нотаріальну посвідчену копію заяви про свій вихід зі складу учасників товариства, вказуючи при цьому, що не наполягає на конкретній даті виходу з товариства.
В свою чергу представник відповідача вручив позивачу повідомлення про збори учасників ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Біоексор”, які відбудуться 28.01.2011 р., на порядок денний яких винесено питання про розгляд заяв учасників товариства про вихід зі складу товариства. Зазначене повідомлення позивач отримав та пояснив, що на збори не зможе з'явитися.
Відтак, з огляду на зазначене та з урахуванням обставин по справі, позивач вважається таким, що вийшов з ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Біоексор”. Втім суд погоджується з доводами позивача про необхідність вчинення відповідачем передбачених законом дій, пов'язаних з припиненням корпоративних прав позивача як учасника товариства, що не було здійснено відповідачем.
Посилання відповідача на те, що 28 січня 2011 р. відбудуться загальні збори ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Біоексор”, на порядок денний яких винесено питання про розгляд заяв учасників товариства про вихід зі складу, до уваги суду не приймаються, оскільки не спростовують доводів позивача про те, що відповідні дії, пов'язані з припиненням корпоративних прав позивача як учасника товариства, відповідач не здійснив.
Таким чином, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити передбачені законом дії, пов'язані з припиненням корпоративних прав позивача.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Біоексор” про вихід учасника зі складу учасників товариства та визначення вартості частки майна задовольнити.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Біоексор” (65016, м. Одеса, 2-й провулок Юннатів, будинок 5; код ЄДРПОУ 36232512) здійснити передбачені законом дії, пов'язані з припиненням корпоративних прав ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент.номер НОМЕР_1).
3. СТЯГНУТИ з Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Біоексор” (65016, м. Одеса, 2-й провулок Юннатів, будинок 5; код ЄДРПОУ 36232512) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент.номер НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита у розмірі 85/вісімдесят п'ять/грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Петров В.С.
Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2011 р.