01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"21" грудня 2010 р. Справа № 8/140-10
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Балик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «Урожай», ідентифікаційний код: 19418185, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 87,
до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма»Нива», ідентифікаційний код: 03755058, місцезнаходження: 09031, Київська обл., Сквирський р-н, вул. Леніна,
про стягнення 55604,00 грн.
за участю представників сторін
від позивача: директор приватного підприємства «Урожай»ОСОБА_1 огли, який діє на підставі статуту та особа якого встановлена за допомогою паспорт серії НОМЕР_1;
від відповідача: Гривачевська Л.М., яка діє на підставі угоди про надання юридичних послуг від 01.03.2010 року, -
приватне підприємство «Урожай»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма»Нива»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, (далі за текстом: Договір) за поставлений товар на загальну суму 55604,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот чотири гривні 00 коп.) та судових витрат.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість зі сплати основного боргу у сумі 55604,00 грн.
Відповідно до ухвали від 20.10.2010 року порушено провадження у справі №8/140-10 та призначено її розгляд на 29.10.2010 року.
Позивач та Відповідач у судове засідання 29.10.2010 року не з'явилися, про причини неявки не повідомили, вимоги ухвали суду від 20.10.2010 року не виконали. У зв'язку з цим ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2010 року розгляд справи відкладено на 15.11.2010 року.
15.11.2010 року в судове засідання з'явився Позивач, який надав суду свої пояснення та копії документів на виконання вимог ухвал суду від 20.10.2010 року і від 29.10.2010 року. Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки повідомив суд за допомогою електронного повідомлення за № 5 та просив розгляд справи відкласти. Відповідач вимог ухвал суду від 20.10.2010 року і від 29.10.2010 року не виконав. У зв'язку з цим розгляд справи відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 15.11.2010 року відкладено на 26.11.2010 року.
26.11.2010 року в судове засідання з'явилися Позивач та Відповідач. Позивач та Відповідач надали пояснення і просили відкласти розгляд справи для проведення звірки взаєморозрахунків. У зв'язку з цим розгляд справи відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 26.11.2010 року відкладено на 08.12.2010 року.
08.12.2010 року в судове засідання з'явився Відповідач, який надав суду свої пояснення та копії документів на виконання вимог ухвал суду від 20.10.2010 року, від 29.10.2010 року та від 26.11.2010 року. Відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 13236,60 грн. (тринадцять тисяч двісті тридцять шість гривень 60 коп.) та вважає їх в цій частині обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві. В іншій частині позовних вимог просить суд відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. У зв'язку з цим розгляд справи відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 08.12.2010 року відкладено на 21.12.2010 року.
21.12.2010 року в судове засідання з'явився Позивач, який надав суду свої пояснення, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач в судове засідання не з'явився подавши через канцелярію суду заяву з проханням слухати справу за відсутності його представника, в якій повідомляв про визнання вимог Позивача частково в сумі 13236,60 грн. (тринадцять тисяч двісті тридцять шість гривень 60 коп.). У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 21.12.2010 року.
Згідно з роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи надані сторонами пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -
Відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Крім того, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У 2008 році між Позивачем і Відповідачем з дотриманням вимог ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 205, 655, 712 Цивільного кодексу України був укладений договір поставки (далі по тексту: Договір) у спрощений спосіб шляхом обміну видатковими накладними, виданими Позивачем представнику Відповідача, та довіреностей, які видані Відповідачем представнику Позивача.
За умовами даного Договору, Позивач зобов'язувався поставити Відповідачу товар, а Відповідач зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Цей же Кодекс в ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
2008 року Позивач передав Відповідачу на виконання умов вищезазначеного Договору товар, за який Відповідач в порушення вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України розрахувався з Позивачем частково, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 13236,60 грн. (тринадцять тисяч двісті тридцять шість гривень 60 коп.).
З огляду на те, що Відповідачем не було виконано зобов'язання щодо погашення заборгованості, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст.222 Господарського кодексу України та ст.6 Господарського процесуального кодексу України, направлено 20.01.2009 року, 16.07.2009 року, 12.08.2009 року, 27.09.2010 року претензії та акт взаємозвірки розрахунків, на які Відповідач відреагував шляхом часткового погашення заборгованості за Договором поставки, внаслідок чого станом на 30.11.2010 року за Відповідачем рахується заборгованість в сумі 13236,60 грн. (тринадцять тисяч двісті тридцять шість гривень 60 коп.).
Станом на 21.12.2010 року заборгованість в сумі 13236,60 грн. (тринадцять тисяч двісті тридцять шість гривень 60 коп.) Відповідачем не погашена.
Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати товару у сумі 13236,60 грн. (тринадцять тисяч двісті тридцять шість гривень 60 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню на вказану суму через те, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь 55604,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот чотири гривні 00 коп.) свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшла.
Відповідно до приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії видаткових накладних, довіреностей, претензій і акт звірки взаєморозрахунків можуть вважатися письмовим доказом неналежного виконання Відповідачем зобов'язання, взятого ним, відповідно до Договору поставки, укладеного у спрощений спосіб.
У судовому засіданні надані Позивачем докази щодо наявності заборгованості у Відповідача за Договором поставки у сумі 13236,60 грн. (тринадцять тисяч двісті тридцять шість гривень 60 коп.) спростовані не були.
На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем у сумі 13236,60 грн. (тринадцять тисяч двісті тридцять шість гривень 60 коп.).
Враховуючи відзив Відповідача на позов, акт звірки взаєморозрахунків та на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про часткову обґрунтованість вимог Позивача, Відповідач спростував вимоги Позивача частково, тому позов в сумі 13236,60 грн. (тринадцять тисяч двісті тридцять шість гривень 60 коп.) основного боргу за Договором поставки визнається таким, що підлягає задоволенню. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу за Договором поставки слід відмовити.
Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 557,00 грн. (п'ятсот п'ятдесят сім гривень 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
Згідно із ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 557,00 грн. (п'ятсот п'ятдесят сім гривень 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у зв'язку з чим та з врахуванням того, що спір виник з вини Відповідача, зазначені суми цих господарських витрат являються обґрунтованими та покладаються на Відповідача.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма»Нива», ідентифікаційний код: 03755058, місцезнаходження: 09031, Київська обл., Сквирський р-н, вул. Леніна, на користь приватного підприємства «Урожай», ідентифікаційний код: 19418185, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Привокзальна, буд. 87, основний борг за Договором поставки, який укладений у 2008 році у спрощений спосіб, у сумі 13236,60 грн. (тринадцять тисяч двісті тридцять шість гривень 60 коп.), державне мито у сумі 557,00 грн. (п'ятсот п'ятдесят сім гривень 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.). В іншій частині позову відмовити.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Скутельник П.Ф.