Справа № 345/1725/26
Провадження № 2-о/345/77/2026
22.04.2026 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Iвано-Франкiвськоїобластi в складi:
головуючої судді Кулаєць Б.О.,
секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
Стислий виклад позиції заявника та заінтересованої особи:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як отримувач пенсії за віком, та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 12 грудня 2025 року, є однією і тією ж особою.
Свої вимоги мотивує тим, що він є сином ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла. З моменту смерті матері відкрилися правовідносини, пов?язані з організацією її поховання та реалізацією передбачених законом соціальних гарантій. Після смерті матері саме він взяв на себе обов?язок щодо організації її поховання. Він особисто здійснював усі необхідні дії, пов?язані з оформленням документів, організацією церемонії поховання, замовленням ритуальних послуг, а також оплатив відповідні витрати за власний рахунок. Інших осіб, які б фактично здійснили поховання або понесли пов?язані з цим витрати, не було. На день смерті його мати перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримувала пенсію за віком. Відтак, відповідно до статті 53 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», у нього, як у особи, яка здійснила поховання пенсіонера, виникло гарантоване законом право на отримання допомоги на поховання. З метою реалізації його законного права 29 січня 2026 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області через відділ обслуговування громадян № 6 (сервісний центр м. Івано-Франківськ) з письмовою заявою про виплату допомоги на поховання ОСОБА_2 . Попри належне оформлення звернення та подання передбачених законодавством документів, листом № 2091/05-16 від 04 лютого 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило його про відмову у виплаті допомоги на поховання у зв?язку зі смертю матері. Причиною відмови у виплаті допомоги на поховання, як зазначено у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, стала розбіжність у даті народження матері. Зокрема, у свідоцтві про смерть ОСОБА_2 зазначено дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 , тоді як у матеріалах її пенсійної справи, що перебуває в органах Пенсійного фонду України, дата народження вказана, як ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв?язку з такою невідповідністю ГУ ПФУ в Івано-Франківській області дійшов висновку про неможливість ідентифікувати особу померлої, як ту саму особу, яка перебувала на пенсійному обліку, та відповідно відмовив у виплаті допомоги на поховання. Вказана розбіжність є наслідком технічної помилки, допущеної під час оформлення паспорта громадянина України його матері. Зазначає, що його мати була взята на облік у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як одержувач пенсії за віком, у 1995 році. Пенсійна справа була заведена на підставі документа, що посвідчував її особу на той момент, у якому дата народження була зазначена правильно - ІНФОРМАЦІЯ_3 . При оформленні у 1998 році паспорта громадянина України матері посадовими особами Калуського міського відділу УМВС України в Івано-Франківській області на першій сторінці документа було помилково зазначено дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Водночас на другій сторінці цього ж паспорта було вказано правильну дату народження - « ІНФОРМАЦІЯ_4 », російською мовою. Таким чином, один і той самий документ містив взаємовиключні відомості щодо року народження. Під час оформлення лікарського свідоцтва про смерть лікар здійснив заповнення відповідного документа на підставі даних, зазначених на першій сторінці паспорта, тобто з помилковим роком народження 1942 замість правильного 1941 року. У подальшому саме ці дані були використані, як підстава для державної реєстрації смерті. Виявлена розбіжність у році народження має виключно технічний характер та зумовлена помилкою, допущеною при оформленні паспорта, яка в подальшому була механічно відтворена у лікарському свідоцтві про смерть і, як наслідок, в актовому записі цивільного стану. Попри очевидність такої помилки, саме формальна невідповідність у даті народження стала підставою для відмови у виплаті допомоги на поховання, що фактично позбавило його можливості реалізувати гарантоване законом право.
Представник ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подала письмові пояснення, в яких зазначила, що дані щодо прізвища, ім?я та по батькові особи, зазначені в інших документах особи, повинні відповідати даним її паспорта. Приймаючи до уваги вищенаведене, вважає, що встановлення юридичних фактів згідно заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно здійснюватись відповідно до вимог чинного законодавства України, на основі повного та всебічного з?ясування фактичних обставин справи, на яких грунтується подана заява, при об?єктивній оцінці доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення питання по суті. А тому просить врахувати дане пояснення при розгляді справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту. Розгляд справи № 345/1725/26 проводити без участі представника Головного управління.
Белінський М.Й. подав до суду заяву, в якій зазначив, що вимоги заяви підтримує в повному обсязі та просить суд їх задоволити. Розгляд справи просить проводити без його участі.
Заяви та клопотання заявника та заінтересованої особи, процесуальні дії у справі:
ухвалою суду від 13.03.2026 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами окремого провадження з викликом учасників справи.
01.04.2026 представник ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подала письмові пояснення по справі (а.с. 22-27).
22.04.2026 ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій зазначив, що вимоги заяви підтримує в повному обсязі та просить суд їх задоволити. Розгляд справи просить проводити без його участі.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.
Фактичні обставини, встановлені судом:
ОСОБА_1 являється сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18.11.1965 (а.с. 8).
Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 04.02.2026 вирішено відмовити ОСОБА_1 у проведені нарахування допомоги на поховання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 через неспівпадіння дати народження, оскільки у свідоцтві про смерть дата народження ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_6 , а за матеріалами пенсійної справи - 16.02.1941 (а.с. 9-10).
Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 його виданого 21.03.1998 Калуським МВ УМВС України в Івано-Франківській області на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Водночас на другій сторінці містяться анкетні дані вказаної особи, які зазначені російською мовою та, зокрема, зазначено дату народження - « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (а.с. 11).
Трудову книжку від 12.03.1959 оформлено на ім'я ОСОБА_4 , 1941 року народження (а.с. 13).
З лікарського свідоцтва про смерть № 185 від 13.06.2025 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що також підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 12.02.2025 (а.с. 15, 16).
Встановлення факту має для заявника юридичне значення, оскільки він зможе отримати допомогу на поховання після смерті матері.
Оцінка суду:
суд, дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, надані заявником на обґрунтування заяви, письмові пояснення заінтересованої особи, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Нормами статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право.
Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Наведене свідчить про те, що у разі, коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду зі заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
У пункті 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що при розгляді справи про встановлення відповідно до пункту 6 статті 273 ЦПК України 2004 року (пункт 6 частини першої статті 315 ЦПК України) факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Судами також не встановлюється тотожність особи.
Тобто, юридичний факт про встановлення тотожності особи за законом не підлягає судовому розгляду.
Схожого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 по справі № 641/1386/18 (провадження №61-19317св19), у якій зазначив, що є обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що судами не встановлюється тотожність особи.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду зі заявою, в якій просить встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є однією і тією ж особою.
Таким чином, заявник фактично просить встановити тотожність особи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій заявник фактично просить встановити тотожність особи, не підлягає судовому розгляду, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20.
На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 76, 77, 81, 293, 294, 315 ЦПК України, та керуючись ст.ст. 255, 258-260, 263, 268 ЦПК України, суд
провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на судове рішення протягом п'ятнадцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , житель АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, вул. Січових Стрільців, 15 м. Івано-Франківськ, e-mail: gu@if.pfu.gov.ua, код ЄДРПОУ 20551088.
Суддя: