Справа №339/76/26
38
2/339/116/26
(Заочне)
23 квітня 2026 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Скригун В.В.
при секретарі Ганчар Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача Олексій Поляков звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 14 893,66 грн за кредитним договором № 291473840 від 08 жовтня 2020 року та судових витрат.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 08 жовтня 2022 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 291473840 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач добровільно перейшла на офіційний сайт первісного кредитора, обрала для себе бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначила свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримала грошові кошти, пройшла належну перевірку та уклала кредитний договір. Договір було підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю - ідентифікатора MNV59ME4, який було направлено на номер мобільного телефону - НОМЕР_1 .
Після цього, товариством було перераховано відповідачу на банківську карту № НОМЕР_2 , кошти в сумі 7000 грн, а в подальшому відповідач збільшила суму кредиту до 10000 грн строком на 28 днів, зі сплатою 1,70% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором - ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, до ТзОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за даним кредитним договором.
05 серпня 2020 року між ТзОВ "Таліон Плюс" та ТзОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТзОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
11 липня 2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу №11/07/25-Е, згідно із яким, до ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.
Відповідач не виконала умови взятого на себе зобов'язання, не погашала кредит та не сплачувала проценти за користування ним. Загальна сума заборгованості становить 14 893,66 грн, яка складається: 9975 грн - простроченість за тілом кредиту; 4918,66 грн -прострочена заборгованість за процентами.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін по справі.
Ухвалою суду від 09 березня 2026 року витребувано докази по справі. Будь - яких інших процесуальних дій не проводилося.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак згідно позову просив проводити розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена в передбаченому законом порядку, про що свідчать розписки про отримання судової повістки. Про причини неявки суд не повідомила, заперечень з приводу поданого позову не надала.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача. Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останньою не надано, клопотань про їх витребування/долучення тощо не заявлено.
У протилежному випадку відкладення розгляду справи без відповідних об'єктивних підстав та пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя, може бути розцінено як самоусунення від виконання обов'язку по здійсненню розгляду справи.
Суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й учасників справи.
Так Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки судочинство здійснюється на засадах змагальності, неявка до суду, незалежно від причин, вказує на те, що відповідач фактично відмовився надавати докази на захист своїх прав у суді. В зв'язку із чим, суд розглядає справу за наявних у справі доказів у їх відсутності, оскільки, в справі є достатньо матеріалів та доказів для розгляду спору та постановлення рішення у відповідності до ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи із наступного.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно з ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 08 жовтня 2020 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №291473840.
Відповідно до п.1.1 Договору за цим договором товариство зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 7000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору.
Згідно п.1.2 кредит надається (Договір укладається) строком на 28 днів від дати отримання Кредиту Позичальником.
Пунктом 1.3 передбачено, що на період строку, визначеного п.1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Відповідно до п.1.4 у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).
Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору (п.1.5 договору).
В подальшому, 13 жовтня 2020 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, якою сторони домовилися збільшити суму кредиту на 3000 грн з 13 жовтня 2020 року на строк дії Договору № 291473840 від 08 жовтня 2020 року на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору. Сторони домовилися викласти Графік розрахунків в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди. Всі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними і Сторони підтверджують свої зобов'язання щодо їх виконання. відповідач збільшив суму кредиту, у зв'язку з чим загальна сума становить 10 000,00 грн.
У випадку повернення суми Кредиту та сплати процентів за користування ним, нарахованих згідно з п. 1.3. Договору, протягом трьох днів після закінчення строку надання Кредиту, визначеного п. 1.2 цього Договору, пеня та проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.4 та п. 1.5. Договору, оплаті не підлягають. У всіх інших випадках пеня та проценти підлягають сплаті на загальних умовах, визначених у цьому Договорі (п. 3.4 договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт». Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця www.moneyveo.ua.
Строк дії цього Договору, вказаний в п. 1.2. Договору, продовжується на весь період, протягом якого Сторони здійснюють свої права і виконують свої обов'язки за цим Договором, та визначається як період від дати отримання Позичальником Кредиту до фактичної дати повернення Кредиту, процентів за Дисконтною та/або Базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов Договору (пені) та інших нарахувань передбачених Договором (п.4.2 договору).
Згідно п.4.3 договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 4.4 договору з урахуванням положень п. 1.3., п. 1.4. та п. 1.5. цього Договору, Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 622,20 відсотків річних за Дисконтною ставкою або 622,20 відсотків річних за Базовою ставкою. 4.5. Застосування перерахування Дисконтної процентної ставки на Базову процентну ставку не є зміною істотних умов Договору.
Цей договір підписаний від імені ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором MNV59ME4.
ОСОБА_1 подала до ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» електронну заявку на отримання грошових коштів у кредит, де відобразила свої особисті дані, зокрема, номер картки для отримання коштів.
Згідно з копією платіжних доручень від 08 та 13 жовтня 2020 року, здійснено переказ грошових коштів у розмірі 7000 грн, 3000 грн, платник - ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримувач - ОСОБА_1 , переказ коштів відповідно до договору від 08 жовтня 2020 року та додаткової угоди від 13 жовтня 2020 року №291473840, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 .
28 листопада 2018 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року, та який в подальшому додатковими угодами неодноразово продовжувався сторонами.
За вказаним договором факторингу, до ТзОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржників, включаючи відповідача у справі, що підтверджується Реєстром прав вимоги №111 від 08 грудня 2020 року.
05 серпня 2020 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, згідно якого до ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржників, включаючи відповідача у справі, що підтверджується Реєстром прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року.
11 липня 2025 року ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. За цим договором Фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року ТзОВ «ФК «ЕЙС» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 14 893,66 грн, з яких: 9975 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4918,66 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користуванням кредитом.
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, її заборгованість за Кредитним договором та додатковою угодою №291473840 від 08, 13 жовтня 2020 року, згідно розрахунку наданого позивачем, становить 14 893,66 грн, яка складається з: 9975 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 4918,66грн - прострочена заборгованість за процентами.
Крім того, належність відповідачу ОСОБА_1 банківської карти № НОМЕР_2 та перерахування на неї коштів у розмірі 10000 грн підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 14.03.2026 року № 20.1.0.0/7-260310/79042-БТ.
Будь-яких доказів, які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем суду не надано.
В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15)
Таким чином, якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
У відповідності до ст. ст. 625, 1048, 1054 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, і за кредитним договором зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ТзОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості за кредитним договором № 291473840 від 08 жовтня 2020 року та додаткової угоди від 13 жовтня 2020 року на суму 14 893,66 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.
Що ж стосуються вимог про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, то такі підлягають частковому задоволенню.
Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні документи: копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року укладеної між ТзОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» та АБ «Тараненко і Партнери»; додаткову угоду № 25770943756 до договору про надання правничої допомоги; акт прийому - передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року на загальну суму 7000 грн; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Таким чином, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Але, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обгрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, в детальному описі витрат на професійну правничу допомогу вказано, що надано послуг на 7000 грн, з яких: складання позовної заяви - 5000 грн (2 год.); вивчення матеріалів справи - 1000 грн (2 год); підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації по справі - 1000 грн (2 год.).
З позовної заяви вбачається, що вона викладена всього на 15 аркушах, де викладено в основному перелік законодавства, підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, оскільки практика по вказаній категорії справ є сталою та не потребує об'єктивної та нагальної необхідності для адвоката вивчати додаткові джерела права та інші обставини.
Окрім того розгляд справи відбувся без участі сторін, оскільки сторони просили розгляд справи здійснювати у їх відсутності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин та підлягає до часткового задоволення на суму 3500 грн.
Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2662,40 грн (сплачений судовий збір при подачі до суду позовної заяви).
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 526, 546, 553, 554, 559, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»заборгованість за кредитним договором № 291473840 від 08 жовтня 2020 року та додаткової угоди від 13 жовтня 2020 року в розмірі 14 893 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн 66 копійок, з яких:
- 9 975 грн - заборгованості по тілу кредиту;
- 4918,66 грн - заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»3500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»2662,40 грн сплаченого судового збору.
В решті позовних вимог-відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, зазначених вище, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд.6, каб.13, м.Київ, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників НОМЕР_3 .
Суддя Скригун В.В