Справа № 197/305/26
Провадження № 2/197/422/26
22 квітня 2026 року с-ще Широке
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Панчука М.В.,
за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
представник ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2754944 від 07.08.2020 у розмірі 9840 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що 07.08.2020 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2754944, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 3000 грн на умова,х визначених кредитним договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. 21 квітня 2021 року ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" уклали договір відступлення прав вимоги № ККАУ-21042021, відповідно до якого ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "Авентус Україна", включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2754944 від 07.08.2020. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 9840 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн; заборгованість за процентами - 6840 грн.
Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач, представник позивача в судове засідання не з'явилися. В позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. У разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. 08 квітня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що він проходить військову службу у складі ЗСУ з 2019 року, відтак нарахування позивачем процентів у значному розмірі фактично нівелює гарантії соціального захисту військовослужбовця та суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у ст. 3, 13, 509 ЦК України. Враховуючи проходження військової служби відповідачем, нарахування процентів підлягає зменшенню або відмові у стягненні відсотків повіністю. Таким чином, просить частково задовільнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 3000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, в іншій частині просить відмовити. Також просить зменшити витрати на правничу допомогу до розміру 4000 грн, у зв'язку з неспівмірністю зі складністю наданих послуг.
20 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача на адресу суду надійшло клопотання, в якому зазначає, що доводи відповідача у відзиві є необґрунтованими, відтак просить не брати до уваги поданий відзив та задовольнити позовні вимоги ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" у повному обсязі.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 07 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2754944. На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 3000 грн. Строк кредиту 30 днів. Знижена процентна ставка 1,43% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту. Стандартна процента ставка ставка 1,90% в день від суми кредиту. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 або іншу платіжну картку реквізити якої надані споживачем в особистому кабінеті. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний споживачем одноразовим ідентифікатором М377791.
Також в матеріалах справи знаходяться правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна".
Згідно довідки про ідентифікацію наданої ТОВ "Авентус Україна" ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ "Авентус Україна" шляхом використання одноразового ідентифікатора M377791, надісланого 07.08.2020 на номер телефону НОМЕР_2 .
Відповідно до картки обліку договору (розрахунком заборгованості) за кредитним договором № 2754944, нарахований основний борг у розмірі 3000 грн, проценти нараховані в розмірі 9462 грн, при цьому ОСОБА_1 було здійснено погашення процентів у розмірі 2622 грн 22.09.2020, відтак розмір заборгованості складає 9840 грн, нарахований за період з 07.08.2020 по 20.01.2021, а саме заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн та заборгованість за процентами - 6840 грн, загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Авентус Україна" становить 9840 грн.
21 квітня 2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-21042021, відповідно до якого ТОВ "Авентус Україна" відступило на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № №2754944 від 07.08.2020.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-2104202, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором №2754944 від 07.08.2020 становить 9840 грн.
Як вбачається з відповіді АТ "ПУМБ" за № КНО-07.8.5/5256 БТ від 01.04.2026, в банку на ім'я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_3 до рахунку № НОМЕР_4 у гривні. В результаті аналізу операцій, здійснених по карті НОМЕР_3 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за період з 07.08.2020 по 12.08.2020 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 3000 грн через сервіс іншого надавача платіжних послуг платника (а.с. 20).
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, під час підписання кредитного договору сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення договору.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).
Частина 8 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зроблено висновок, що "припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання".
Таким чином, суд приходить до висновку, що між первісним кредитором та ОСОБА_1 виникли договірні відносини внаслідок отримання відповідачем кредиту. Права вимоги за кредитним договором було відступлено позивачу по справі, тіло кредиту не повернуто, а отже позовні вимоги ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" щодо повернення тіла кредиту в розмірі 3000 грн, що повністю визнає відповідач, підлягають задоволенню.
Щодо заперечень відповідача проти стягнення з нього заборгованості за процентами за вказаним кредитним договором, посилаючись на положення ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" та те, що він проходить військову службу суд зазначає наступне.
На підтвердження вказаних обставин відповідач разом з відзивом 08.04.2026 на адресу суду надіслав підтверджуючі документи, а саме копію довідки Форми 5, за №2369/39 від 16.03.2026, з якої вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом осіб рядового складу у військовій частині НОМЕР_6 з 22.11.2025 (а.с. 31).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У статті 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
В ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" (в редакції на дату укладення кредитного договору - 07.08.2020) визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Судом встановлено, що кредитний договір № 2754944 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено 07 серпня 2020 року.
Згідно з довідкою форми № 5 за вих. № 2369/39 від 16.03.2026, відповідач перебуває на військовій службі за контрактом осіб рядового складу з 22.11.2025.
Посилаючись на положення ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", відповідач заперечує проти стягнення процентів.
Однак суд зазначає, що дія вказаної норми поширюється виключно на період проходження військової служби та не має зворотної дії в часі. Будь-яких інших доказів перебування відповідача на військовій службі, зокрема з 2019 року, про що ОСОБА_1 вказав у відзиві на позов, в матеріалах справи немає, сторонами, зокрема відповідачем, не надано, будь-яких клопотань про витребування такої інформації від сторін до суду не надходило та судом таких доказів не досліджено в судовому засіданні при розгляді справи по суті.
Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами, а не штрафною санкцією, і підлягають стягненню, якщо вони нараховані відповідно до умов договору в межах погодженого сторонами періоду.
Враховуючи, що нарахування процентів у даному випадку здійснено до початку проходження відповідачем військової служби, тобто за період з 07.08.2020 по 20.01.2021, підстав для застосування положень ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" суд не вбачає.
Разом з тим, умови укладеного 07.08.2020 кредитного договіру № 2754944 сторонами не оспорювалися та є дійсним. При цьому, п. 1.4 цього договору вказує, щос строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. Пункт 4.1 передбачає, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2.-4.5 Договору.
Однак, у матеріалах справи відсутні та сторонами не надано підтвердження продовження строку дії договору кредиту.
Разом з тим, п. 1.5.2 даного договору вказує, що стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови, зазначені в пп. 1.5.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього Договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 част. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України. Укладаючи цей договір, споживач підтверджує, що підставою для застосування зниженої процентної ставки, передбаченої цим договором є отримання споживачем від товариства індивідуальної знижки на стандартну процентну ставку, відповідно до програми лояльності ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" для споживачів сервісу "Credit Pllus" (Офіційні правила розміщені на Веб-сайті). Таке зниження стандартної процентної ставки допускається за умови, що споживачем будуть виконані умови для її застосування - повернений кредит у строк та в порядку, що передбачені цим Договором. У випадку невиконання Споживачем умов для застосування зниженої процентної ставки, користування кредитом для споживача стає доступним виключно на стандартних умовах за стандартною процентною ставкою. При цьому, споживач погоджується, що застосування стандартної процентної ставки не є наслідком погіршення умов користування кредитом для споживача (збільшенням процентної ставки), а є лише наслідком отримання споживачем послуги фінансового кредиту на звичайних (стандартних) умовах, доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.
З огляду на невиконання умов кредитного договору відповідачем, позивачем належно застосовано стандартну процентну ставку, однак така застосовується на 30 днів кредитного періоду та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України. що становить період з 07.08.2020 по 04.12.2020, тобто 30 календарних днів кредитування та 90 календарних днів, після періоду кредитування, а разом не більше 30+90=120 календарних днів. Однак, позивач вийшов за межі цього періоду, нарахувавши відсотки за період по 20.01.2021, що не відповідає умовам кредитного договору. А відтак, обгрунтованим є розмір відсотків, нарахованих за 120 календарних днів з дня кредитування, що становить 3000 грн (тіло кредиту) * 120 (календарних днів) * 1,9% (стандартна відсоткова ставка в день) - 2622 грн (сплачена частина боргу 22.09.2020) = 4218 грн.
Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 4218 грн. При цьому, позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 3000 грн+4218 грн=7218 грн.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин справи, суд всебічно та повно з'ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Судом встановлено, що понесені ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн підтверджуються матеріалами справи, а саме: договором про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, актом наданих послуг № 47 від 09.03.2026 в сумі 8000 грн; детальним описом наданих послуг до акту наданих послуг №47 від 09.03.2026.
Разом з тим, суд приймає як обґрунтовані заперечення відповідача щодо непропорційності розміру такого, з огляду на те, що справа є ординарною, не потребує значних затрат, представник позивача в судових засіданнях участі безпосередньо чи через відеоконференцію не брав, при цьому предметом спору є розмір заборгованості 9840 грн, тобто оплата послуг правничої допомоги становить близько 4/5 розміру спірної заборгованості, а тому суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) - витрати оцінені щодо підготовки позову з додатками, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн є завищеними і непропорційними, а підлягають стягненню з відповідача такі витрати в розмірі 4000 грн, що становить трохи більше половини від обґрунтованої суми боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 14045 від 06.03.2026 (а.с. 6), який підлягає відшкодуванню пропорційно до задоволеному позову за рахунок відповідача, а саме 7218 грн/9840 грн * 2662,4 грн=1952,97 грн.
Керуючись ст.ст. 89, 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 6, 509, 512, 526, 536, 625, 626, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд
вирішив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, код ЄДРПОУ: 35234236) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 2754944 від 07 серпня 2020 року у розмірі 7218 (сім тисяч двісті вісімнадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн та сплачений судовий збір у розмірі 1952,97 грн, а разом 5952 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 97 копійок.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 22.04.2026.
Суддя М.В. Панчук