01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"27" січня 2011 р. Справа № 7/205-10
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АР Крим, м. Сімферополь,
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Київська область, м. Вишгород,
про стягнення 755 369,04 грн.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_3 -представник за довіреністю №11030 від 07.10.2010 року;
від відповідача: не з'явились.
секретар судового засідання: Мельничук Л.В.
Обставини справи:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою №718 від 29.11.2010 року (вх. №5675 від 08.12.2010 року) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі -відповідач) про стягнення 755 369,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №1161 від 01.09.2008 року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 388 232,82 грн., інфляційні втрати у сумі 87 998,85 грн. та 279 137,37 грн. відсотків річних.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2010 року було порушено провадження у справі №7/205-10 та призначено її розгляд на 23.12.2010 року.
У судовому засіданні 23.12.2010 року представник позивача у справі подав додаткове обґрунтування позовних вимог б/н від 23.12.2010 року, в яких позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості, яка виникла в результаті неналежного виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 зобов'язань, взятих за договорами №1161 від 01.09.2008 року та №732 від 01.05.2008 року.
У зв'язку з неявкою у судове засідання 23.12.2010 року представників відповідача, який відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, розгляд справи було відкладено на 13.01.2011 року.
У судовому засіданні 13.01.2011 року представник позивача у справі надав заяву №718 від 06.01.2011 року, зі змісту якої вбачається, що вона є заявою про зменшення розміру позовних вимог, в поданій заяві позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 255 812,34 грн., інфляційні втрати у сумі 73 019,69 грн., та 220 029,77 грн. відсотків річних. Подана заява прийнята судом до розгляду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2011 року, враховуючи повторну неявку у судове засідання представників відповідача та необхідність витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладався на 27.01.2011 року.
У судовому засіданні 27.01.2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представники відповідача в судове засідання 27.01.2011 року втретє не з'явились, відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.
На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:
01.05.2008 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір №732 (далі -договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар, оплатити його вартість та повернути тару у відповідності з умовами даного договору.
Згідно п. 2.2. договору вид, асортимент, ціна і загальна вартість товару визначається по накладним, що є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктами 3.6.-3.7. договору визначено, що датою передачі товару вважається дата підписання видаткової накладної представником покупця. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем в момент підписання видаткової накладної: по кількості -згідно кількості та/або ваги, вказаної в видаткових накладних; по якості -згідно ДСТУ та ТУ.
Сторонами, п. 4.1. договору, погоджено, що оплата за придбаний товар, який передається по даному договору, проводиться покупцем у національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу продавця (з оформленням необхідних прибутково-касових документів) або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у розділі 9 договору на протязі п'яти календарних днів з моменту отримання товару покупцем.
Як визначено п.п. 7.1.-7.2. договору, він вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє у продовж одного року від дати підписання, вказаної у цьому договорі. У випадку якщо жодна із сторін не заявила про припинення договору до збігу терміну його дії, термін дії договору продовжується автоматично до кінця поточного календарного року.
Як зазначає позивач у заяві б/н від 23.12.2010 року та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору №732 постачальник поставив покупцю товар за товарно-транспортними накладними №ПБЦ-125704 від 22.08.2008 року на суму 81 172,92 грн., №ПКВ-189804 від 29.08.2008 року на суму 114 580,38 грн., а разом на суму 195 753,30 грн. (копії накладних наявні в матеріалах справи, оригінали оглянуті судом у судовому засіданні). Вказаний товар був отриманий особисто відповідачем, що вбачається з його підпису на вищезазначених товарно-транспортних накладних та не заперечено відповідачем.
Відповідач отримав поставлений товар без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості, асортименту чи інших умов поставки.
Також, господарським судом встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець за договором, відповідач у справі) 01.09.2008 року було укладено договір №1161, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар, оплатити його вартість та повернути тару у відповідності з умовами даного договору.
Як передбачено п. 2.2. договору вид, асортимент, ціна і загальна вартість товару визначається по накладним, що є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктами 3.6.-3.7. договору визначено, що датою передачі товару вважається дата підписання видаткової накладної представником покупця. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем в момент підписання видаткової накладної: по кількості -згідно кількості та/або ваги, вказаної в видаткових накладних; по якості -згідно ДСТУ та ТУ.
Згідно п. 4.1. договору оплата за придбаний товар, який передається по даному договору, проводиться покупцем у національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу продавця (з оформленням необхідних прибутково-касових документів) або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у розділі 9 договору на протязі п'яти календарних днів з моменту отримання товару покупцем.
Як визначено п. 7.1. договору, він вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє у продовж одного року від дати підписання, вказаної у цьому договорі.
На виконання умов договору №1161 постачальник поставив покупцю товар за товарно-транспортною накладною №ПКВ-213610 від 30.09.2008 року на суму 60 059,04 грн. (копія накладної наявна в матеріалах справи, оригінал оглянутий судом у судовому засіданні). Вказаний товар був отриманий особисто відповідачем, що вбачається з його підпису на вищезазначених товарно-транспортних накладних та не заперечено відповідачем.
Відповідач отримав поставлений товар без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості, асортименту чи інших умов поставки.
Вищевстановлені обставини справи свідчать про те, що на виконання умов договорів №732 від 01.05.2008 року та №1161 від 01.09.2008 року позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 255 812,34 грн. (195 753,30 грн., вартість товару, поставленого на підставі договору №732+ 60 059,04 грн., вартість товару, поставленого на підставі договору №1161).
Згідно умов укладених договорів (п. п. 3.6., 4.1.) Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повинна була оплатити вартість поставленого товару на протязі 5 календарних днів з моменту поставки (а саме з моменту підписання представником видаткової накладної), тобто за товар, поставлений по накладній №ПБЦ-125704 від 22.08.2008 року до 27.08.2008 року (22.08.2008 року, дата поставки + 5 календарних днів), за товар, поставлений по накладній №ПКВ-189804 від 29.08.2008 року до 03.09.2008 року (29.08.2008 року, дата поставки + 5 календарних днів) та за товар, поставлений по накладній №ПКВ-213610 від 30.09.2008 року до 05.10.2008 року (30.09.2008 року, дата поставки + 5 календарних днів).
Однак в порушення умов договору, відповідач за товар, поставлений по вищезазначеним накладним, у визначений договорами строк не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
На момент розгляду справи господарським судом встановлено, що сума боргу відповідача перед позивачем за поставлені товари становить 255 812,34 грн. Жодних заперечень та доказів проведення повної оплати за поставлений товар відповідач, в порядку вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не надав.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договорів №732 від 01.05.2008 року та №1161 від 01.09.2008 року визначено, що покупець, відповідач у справі, зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 5 календарних днів з моменту поставки товару. Як уже зазначалось, позивач належним чином виконав взяті за договорами зобов'язання та поставив відповідачеві визначену продукцію.
Відповідач всупереч умовам договорів та вимог чинного законодавства України обов'язок щодо оплати прийнятої продукції належним чином не виконав, а відтак на момент розгляду спору у суді сума боргу відповідача за отриманий товар становить 255 812,34 грн.
За таких обставин господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 255 812,34 грн. є обґрунтованою, доведеною і такою, що підлягає задоволенню.
Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 73 019,69 грн. інфляційних втрат та 220 029,77 грн. -36,5 відсотків річних (з розрахунку 0,1% за кожен день у відповідності до умов договору).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарський суд зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт прострочки відповідачем оплати вартості отриманого товару та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 255 812,34 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 6 ЦК України встановлена свобода договору, яка може проявлятися у тому, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно з ст. ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Вищенаведені правові норми кореспондуються з нормами ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, відповідно до яких сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Враховуючи те, що сторонами у договорах №732 від 01.05.2008 року та №1161 від 01.09.2008 року (п. 5.2.2. договорів) узгоджено, що у випадку затримки платежів за прийнятий товар більш ніж 10 днів, покупець додатково до суми боргу виплачує продавцю відсоток по невиконаним грошовим обов'язкам у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами, то господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 0,1% за кожен день користування грошовими коштами, що становить 36,5% річних (0,1% за один день*365, календарних днів у році) є правомірною та обґрунтованою.
Одночасно, господарський суд зазначає, що у відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, беручи до уваги те, що відповідач повинен був оплатити поставлений товар згідно:
- накладної №ПБЦ-125704 від 22.08.2008 року до 27.08.2008 року, то першим днем порушення зобов'язання по оплаті у відповідача є 28.08.2008 року
- накладної №ПКВ-189804 від 29.08.2008 року до 03.09.2008 року, то першим днем порушення зобов'язання по оплаті у відповідача є 04.09.2008 року
- накладної №ПКВ-213610 від 30.09.2008 року до 05.10.2008 року, то першим днем порушення зобов'язання по оплаті у відповідача є 06.10.2008 року.
Здійснивши перерахунок суми річних (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 215 063,56 грн. 36,5% річних. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 4 966,21 грн. річних (220 029,77 грн. -215 063,56 грн.), суд відмовляє.
Перевіривши, розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, господарський суд дійшов до висновку, що до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 77 377,69 грн. (розрахунок сум інфляційних нарахувань здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.»), а тому вважає, поданий позивачем розрахунок невірними. Проте виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 73 019,69 грн. інфляційних втрат, заяви про збільшення або зміни позовних вимог в цій частині Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не подавав, позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі.
Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позов з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог підлягає задоволенню частково в сумі 543 895,59 грн., з яких 255 812,34 грн. основний борг, 73 019,69 грн. інфляційні втрати та 215 063,56 грн. відсотків річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 4 966,21 грн. річних, суд відмовляє.
Відповідно до абз. 2. п. 4.2. Роз'яснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998 року №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Згідно абз. 4 п. 9 вищезазначеного Роз'яснення Вищого господарського суду України Розподіл між сторонами сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), послуги перекладача, а також інших судових витрат проводиться за правилами розподілу державного мита.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (07300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (95034, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 255 812 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 34 коп. основного боргу, 73 019 (сімдесят три тисячі дев'ятнадцять) грн. 69 коп. інфляційних втрат, 215 063 (двісті п'ятнадцять тисяч шістдесят три) грн. 56 коп. відсотків річних та судові витрати: 5 438 (п'ять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 96 коп. державного мита і 233 (двісті тридцять три) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Антонова В.М.