23 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 278/3987/23
провадження № 51-1491ск26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області
від 06 березня 2025 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 січня
2026 року,
встановив:
Захисник ОСОБА_4 звернувся до Суду із касаційною скаргою, в якій порушив питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінальногопроцесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 цієї статті.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень
при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого
(ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа,
яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи
в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, захисник у касаційній скарзі не наводить конкретних порушень закону, допущених судами під час постановлення оскаржених судових рішень, які відповідно до положень ч. 1
ст. 438 КПК, є підставами для їх скасування чи зміни із урахуванням статей 412-414 цього Кодексу.
Натомість захисник, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається
на неповноту судового розгляду, що взагалі в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
При цьому колегія суддів звертає увагу захисника на те, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати доказам іншу оцінку, аніж ту, що її надали суди першої та апеляційної інстанцій. Зазначене, як убачається зі змісту касаційної скарги захисника, залишилось поза його увагою.
Крім цього, захисник у касаційній скарзі вказує на проведення слідчих дій
з відвертим порушенням КПК, однак не конкретизує, яких саме слідчих дій стосується це твердження, які конкретно вимоги КПК були порушені під час їх проведення та яким чином зазначене вплинуло на законність та обґрунтованість судових рішень
із урахуванням відповідних положень процесуального закону та підстав, визначених
ч. 1 ст. 438 КПК, для їх скасування чи зміни.
Крім того, захисник, вказуючи на порушення апеляційним судом положень ст. 404 КПК,
не конкретизує, у чому саме полягали допущені порушення зазначеної норми, щоб
це узгоджувалося з її змістом із урахуванням наведених підстав для повторного дослідження доказів.
Крім цього, як убачається з касаційної скарги, захисник згадує у мотивувальній
її частині положення ст. 420 КПК. Разом із тим, положення вказаної норми стосуються вироку та ухвали суду апеляційної інстанції про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, з огляду на що наведене захисником обґрунтування є незрозумілим, оскільки він оскаржує ухвалу апеляційного суду
про залишення без змін вироку місцевого суду, а вказана стаття жодного відношення до зазначеної ухвали не має.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи,
яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Положеннями ст. 436 КПК, визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни,
а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Однак вимоги захисника до суду касаційної інстанції про скасування лише ухвали апеляційного суду, при тому, що у вступній частині скарги він вказує на оскарження ним, у тому числі вироку суду першої інстанції, мотиви незгоди з яким наводить
у мотивувальній частині скарги, є неповними та свідчать про суперечності між частинами поданої касаційної скарги. До того ж зазначене перешкоджає суду касаційної інстанції визначитись з предметом перевірки у касаційному порядку.
Отже, захисник має чітко зазначити у прохальній частині касаційної скарги, яке саме рішення повинен прийняти Суд з урахуванням положень вказаної статті.
Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття
касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим
ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу захисника без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особами, які подали касаційну скаргу.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК не додано усіх документів, які мають подаватися разом
з касаційною скаргою.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 06 березня 2025 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2026 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів
із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особам, які її подали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3