14 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 308/12576/22
провадження № 61-5501св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рутковського Сергія Васильовича на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2023 року в складі судді Логойди І. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 березня 2025 року в складі колегії суддів Собослой Г. Г., Кожух О. А., Джуга С. Д.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_19» в особі реєстратора ОСОБА_9 ОСОБА_3 про захист честі і гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням особистих немайнових прав, та
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив визнати недостовірною та такою, що порушує його честь і гідність, інформацію:
- «Медики онкодиспансеру змушували тяжкохворих купувати безкоштовні препарати за шалені гроші»;
- розмови про жахи у Закарпатському «онкодиспансері» - інформація поширена відповідачами у Інтернет-мережі, за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8
- « ОСОБА_1 руйнує Закарпатський онкодиспансер і «обдирає» хворих»;
- «незаконні масові звільнення висококваліфікованих спеціалістів»;
- «Провідний патоморфолог Закарпаття ОСОБА_2 розповів про відношення керівництва онкодиспансеру до нещасних онкохворих: «Хворі безправні, хворі подавлені, в стресовому стані, вони бояться слово сказати, вони вірять лікарям, а директор не думає про хворих і знищує кадри»;
- «Також ОСОБА_2 заявив щодо незаконних звільнень висококваліфікованих лікарів, яких ОСОБА_1 звільняє просто з якихось надуманих причин як в середньовіччі або в сталінські часи. «На нього нема управи, нікого не слухається, все в нього схвачено. Всі подані мною скарги та заяви у вищестоячі органи передаються на місцевий рівень, але там «стіна»», -наголосив ОСОБА_5 »;
- «В онкодиспансері за частої відсутності по неясним причинам (лікарняний, відпустки, відрядження) на робочому місці ОСОБА_1 , його обов'язки виконує заступник по економічним питанням ОСОБА_6 . І виникає питання, як економіст може лікувати хворих на рак і керувати лікарями?»;
- «я не можу дивитись як з них знущаються та обдирають», - слізно розплакавшись, в розпачі, від безпорадності «волає» ОСОБА_5 »;
- «Станом на сьогодні закарпатський онкодиспансер пасе задніх в загальній статистиці по областям»;
- «Можна сміло назвати, що це антилюдська робота головного лікаря онкодиспансеру ОСОБА_7 , який не тільки є псевдолікарем, але й на кожному кроці грабує пацієнтів, які хворіють на рак, закупляючи в 4 рази дорожче ліки, ніж їх придбала держава.»;
- «Возмущает отношение администрции к больным»;
- «Больные безправные»;
- «
ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
- « Как можеш бухгалтер лечить онкобольных »;
- « ОСОБА_1 издевается над больными »;
- « ОСОБА_1 обдираєт больных »;
- «Станом на осінь 2021 рік ОСОБА_1 знищив багаторічну роботу лікарів - онкологів зі світовим іменем, яких знають в США, Канаді, Ізраїлі та ЄС»;
- «варварській» системі, яку створив директор КНП «ЗПЦ» ЗОР ОСОБА_1 », поширену відповідачами у Інтернет-мережі, за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11
Зобов'язати відповідача не пізніше десяти днів з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили видалити вказані в позовній заяві відомості в Інтернет-мережі за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_12 та за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13 з заголовком «Спростування неправдивої інформації та такої, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 » того ж розміру і шрифту, спростувати перелічені в позові недостовірні відомості шляхом опублікування спростування такого змісту:
«Я, ОСОБА_2 , заявляю, що є неправдивими, такими що є недостовірними та не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 відомості, наведені у статтях - «Медики онкодиспансеру змушували тяжкохворих купувати безкоштовні препарати за шалені гроші» та « ОСОБА_1 руйнує Закарпатський онкодиспансер і «обдирає» хворих».
Зобов'язати ОСОБА_2 не пізніше десяти днів з дня набрання судовим рішеннями у справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом розміщення відео за посиланням http://anons-zak.com.ua, де ОСОБА_2 має зачитати резолютивну частину рішення.
Стягнути 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації та приниженням ділової репутації.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
19 жовтня 2023 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
25 березня 2025 року постановою Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2023 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що особа, яка висловлює не факти щодо позивача, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору. Свої дії відповідач ОСОБА_2 виправдовує безрезультатним зверненням до різних правоохоронних органів, і констатує безрезультативний факт звернення, на підтвердження чого надав докази - новину «Закарпаття онлайн»- «УБЕЗ затримав головного лікаря Закарпатського обласного онкодиспансера» від 24 червня 2011 року, «Головного лікаря онкодиспансеру визнали винним і одразу ж амністували» від 21 квітня 2012 року, копію постанови Ужгородського міськрайонного суду від 19 січня 2012 року про звільнення внаслідок амністії від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною другою статті 367 Кримінального кодексу (далі - КК) України закрито на підставі пункту 4 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу (далі - КПК) України внаслідок акта амністії; постанову Ужгородського міськрайонного суду про виправлення описки в постанові від 19 січня 2012 року, постанову Верховного Суду від 06 червня 2022 року в справі № 308/12811/19 стосовно ОСОБА_8 , про поновлення на роботі такого, документи стосовно власного звільнення з посади, дані Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області зі статистичними даними, аналізом надання платних послуг Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради (далі - КНП «ЗПЦ» ЗОР), отримання заробітних плат, довідку звернення до поліції, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 12 лютого 2021 року в указаній справі та постанову Верховного Суду від 02 травня 2018 року в справі № 308/11610/17, відповідь Національної служби здоров'я України стосовно надання послуг. Спірна інформація складається виключно з тверджень про факти, достовірність яких встановлена, а тому така інформація не підлягає визнанню недостовірною та такою, що принижує честь і гідність позивача.
Суди зазначили, що вислови як окремі фрази, відірвані від контексту, є судженнями: «Возмущает отношение администарции к больным», «Больные безправные», « Больные подавлены стрессом, они боятся слова сказать», «Директор стал уничтожать кадри », « Его щупальцы долезли до Университета», «У него (ОСОБА_1) феодализм», «Економист руководит лечением больных », « Как можеш бухгалтер лечить онкобольных », « ОСОБА_1 издеваетея над больными », « ОСОБА_1 обдирает больных », «Станом на осінь 2021 рік ОСОБА_1 знищив багаторічну роботу лікарів-онкологів зі світовим іменем, яких знають в США, Канаді, Ізраїлі та ЄС», «варварській системі, яку створив директор КНП «ЗПЦ» ЗОР ОСОБА_1». Системний аналіз змісту публікації є критикою та зводиться до незгоди відповідача із методами керівництва Закарпатського онкодиспансера, звільнення та призначення кадрів на відповідні посади і ставлення адміністрації до хворих. Сам факт повідомлення ОСОБА_2 про звернення до правоохоронних органів та проведення розслідування не можна розглядати як надмірне зазіхання на репутацію позивача, оскільки будь-яка особа має право на звернення до правоохоронних органів для припинення правопорушення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рутковський С. В. засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 19 жовтня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 25 березня 2025 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року в справі № 905/902/20, в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року в справі № 484/2781/19-ц, від 22 листопада 2021 року в справі № 761/32924/19-ц, про те, що поширення інформації про конкретний злочин особи, яка не фігурує в кримінальних справах, не є оціночним судженням; існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна; що слід вважати негативною інформацією. Відповідач поширив стосовно нього негативну інформацію, яка є фактичним твердженням, адже його названо хабарником та корупціонером. Стаття 62 Конституції України закріплює презумпцію невинуватості: особа вважається невинуватою, доки її вину не доведуть у законному порядку та не встановлять обвинувальним вироком суду.
Відповідно до етичних принципів журналістики остання не повинна змінювати правдиву й неупереджену інформацію про чесні думки, використовувати їх на користь засобів масової інформації, намагаючись створити чи сформувати громадську думку, оскільки законність журналістики ґрунтується на ефективній повазі основоположного права громадян на інформацію як складовій поваги демократичних цінностей. Головне завдання журналіста гарантувати аудиторії отримання правдивої і достовірної інформації через чесне відображення об'єктивної реальності. Поширена щодо ОСОБА_1 інформація не може бути віднесена до критики.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що його висловлювання на прес-конференції носять виключно оціночний характер: документальні факти з короткими коментарями. За час керівництва були звільнені два заслужених лікаря України, шість лікарів вищої та першої категорії, що підтверджується судовими рішеннями про поновлення звільнених на роботі. Лікарня вимушена була оплатити незаконно звільненим лікарям час вимушеного прогулу через незаконні дії позивача. ОСОБА_1 змушував пацієнтів платити в лікарняну касу за дослідження біопсії. ОСОБА_2 висловлював своє бачення обставин, причин та наслідків тривалих конфліктних стосунків із головним лікарем закладу. Позивач є головним лікарем КНП «ЗПЦ» ЗОРта межа допустимої критики стосовно нього є значно ширшою.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_9 посилається на те, що позивач притягувався до кримінальної відповідальності за службове недбальство та був звільнений від неї внаслідок акта аміністії. Публічний статус позивача та суспільний інтерес щодо нього під час виконання посадових обов'язків свідчить про більш ширші межі допустимої критики стосовно нього. Слово «обдирає» у заголовку взято в лапки, оскільки його вжито в саркастичному значенні. Позивачем не надано доказів настання негативних наслідків унаслідок оприлюднення оспорюваних статей, як і не надано доказів, що власником одного з вебсайтів є ОСОБА_9 позивач посилається на нерелевантну практику Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Умережі Інтернет, за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14 а також ІНФОРМАЦІЯ_15 розміщено відеосюжети, що сторонами не заперечується.
Під час дослідження доказів представник позивача просив переглянути у судовому засіданні тільки доданий диск з відео, без дослідження матеріалу за наведеним посиланням у мережі інтернет. За результатами перегляду, як встановлено судом та наголошено відповідачами, встановлено відсутність згадування про позивача у наведеному у позовній заяві сюжеті: «Медики онкодиспансеру змушували тяжкохворих купувати безкоштовні препарати за шалені гроші», наявне лише згадування про подію у м. Житомирі.
У судовому засіданні було досліджено диск, наданий представником позивача, про розміщення публікацій на ІНФОРМАЦІЯ_16 Подані відео на тему: « ОСОБА_2 про безкарність ОСОБА_1 », «Колишній лікар онкодиспасеру ОСОБА_5 розплакався через обдирання пацієнтів КНП ЗПЦ ЗОР», «Як може економіст лікувати хворих на рак - ОСОБА_5 » містять такі висловлювання:
- «ОСОБА_1 руйнує Закарпатський онкодиспансер та обдирає хворих»;
- «незаконні масові звільнення висококваліфікованих спеціалістів»;
- Провідний патоморфолог Закарпаття ОСОБА_2 розповів про ставлення керівництва онкодиспансеру до нещасних онкохворих: «Хворі безправні, хворі подавлені, в стресовому стані, вони бояться слово сказати, вони вірять лікарям, а директор не думає про хворих і знищує кадри».
- Також ОСОБА_2 заявив щодо незаконних звільнень висококваліфікованих лікарів, яких ОСОБА_1 звільняє просто так з надуманих причин, як в середньовіччі або в сталінські часи. «На нього нема управи, нікого не слухається, все в нього схвачено. Всі подані мною скарги та заяви у вищестоячі органи передаються на місцевий рівень, але там «стіна»», - наголосив ОСОБА_5 . У відео сюжеті до цих слів ОСОБА_5 повідомляє, що ОСОБА_10 - «хірург від Бога» не потрібен, добрався до його двох синів. Повідомляє, що писав стосовно цього усюди, у всі міністерства, прокурору, КРУ, НАЗК, відповідь одна: «з місцевим управлінням розбирайтесь».
- В онкодиспансері за частої відсутності з невідомих причин (лікарняний, відпустки, відрядження) на робочому місці ОСОБА_1 його обов'язки виконує заступник по економічним питанням ОСОБА_6 . І виникає питання, як економіст може лікувати хворих на рак і керувати лікарями? У відео сюжеті додає, що може він «може людина стара, глупа», але, цього не може зрозуміти, вважає, що бухгалтер не може лікувати онкохворих. Цей факт стосується заступника ОСОБА_6 , а не позивача.
- «Я не можу дивитись як з них знущаються та обдирають», - слізно розплакавшись, в розпачі, від безпорадності «волає» ОСОБА_5 . У відео сюжеті додає, що всі суди стали на сторону ОСОБА_2 , «не просить захисту, реклами, нічого не просить…».
Подальші дописи не містять підтвердження у відеосюжетах слів ОСОБА_2 :
- «Медики онкодиспансеру змушували тяжкохворих купувати безкоштовні препарати за шалені гроші»;
- «розповіли про жахи в закарпатському онкодиспансері»;
- «Станом на сьогодні закарпатський онкодиспансер пасе задніх в загальній статистиці по областям, люди все частіше звертаються в приватні клініки або в державні за межами нашого краю»;
- «Можна сміло назвати, що це антилюдська робота головного лікаря онкодиспансеру ОСОБА_7 , який не тільки є псевдолікарем, але й на кожному кроці грабує пацієнтів, які хворіють на рак, закупляючи в 4 рази дорожче ліки, ніж їх придбала держава.»
Вислови про те, що «Можна сміло назвати, що це антилюдська робота головного лікаря онкодиспансеру ОСОБА_7 , який не тільки є псевдолікарем, але й на кожному кроці грабує пацієнтів, які хворіють на рак, закупляючи в 4 рази дорожче ліки, ніж їх придбала держава. Станом на осінь 2021 рік ОСОБА_1 знищив багаторічну роботу лікарів-онкологів зі світовим іменем, яких знають в США, Канаді, Ізраїлі та ЄС», не вказані як такі, що належать ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Касаційні провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзивів та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
За змістом частини першої статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Вказаному праву відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну й таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію, інформацію (стаття 68 Конституції України).
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
За статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Згідно ізстаттею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у приниженні честі і гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно зі статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Згідно з частинами першою, другою статті 30 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об'єктивно є або істинною чи хибною і неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт сам по собі є категорією об'єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.
Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2025 року в cправі№ 910/11308/24, а також в постановах від 08 серпня 2019 року в справі № 910/19082/16, від 13 березня 2024 року в справі № 712/10999/22, а також в постановах Верховного Суду, на які посилається позивач у касаційній скарзі.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) всправі «Lingens v. Austria» від 08 липня 1986 року (заява № 9815/82) зауважується, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання - ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.ЄСПЛ вказав, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10 є однією з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе (пункт 41 рішення).
Згідно з правовою позицією, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року в справі № 905/902/20, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи (постанова Верховного Суду від 26 лютого 2026 року в справі № 203/1721/24).
Суди встановили, що поширена стосовно позивача в оспорюваних публікаціях та озвучена під час прес-конференції інформація не підлягає визнанню недостовірною та такою, що принижує честь і гідність позивача.
В постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року в справі № 761/33563/20вказано, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення в справі «Карпюк та інші проти України» від 06 жовтня 2015 року).
Зокрема, висловлювання: «ОСОБА_1 руйнує Закарпатський онкодиспансер та обдирає хворих»; «незаконні масові звільнення висококваліфікованих спеціалістів»; «На нього нема управи, нікого не слухається, все в нього схвачено. Всі подані мною скарги та заяви у вищестоячі органи передаються на місцевий рівень, але там «стіна»»; «В онкодиспансері за частої відсутності з невідомих причин (лікарняний, відпустки, відрядження) на робочому місці ОСОБА_1 його обов'язки виконує заступник по економічним питанням ОСОБА_6 . І виникає питання, як економіст може лікувати хворих на рак і керувати лікарями?» стосуються обставин, які підтверджені відповідними доказами, а саме судовими рішеннями в справах про поновлення на роботі незаконно звільнених лікарів, постановою суду в кримінальній справі за обвинуваченням позивача в службовому недбальстві, звіті Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області зі статистичними даними, аналізом наданням платних послуг КНП «ЗПЦ» ЗОР, тощо.
Наведені факти і судження стосуються надчутливої сфери суспільних відносин - охорони здоров'я важко хворих пацієнтів, тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, сфера критики є ширшою.
У відеозаписах ОСОБА_2 повідомляє про звернення до правоохоронних органів стосовно звільнень у лікарні. Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що лише той факт, що подання скарг призвело до проведення розслідування, як і проведення розслідування не можна розглядати як надмірне зазіхання на репутацію позивача, оскільки відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Судження ОСОБА_2 про те, що «Хворі безправні, хворі подавлені, в стресовому стані, вони бояться слово сказати, вони вірять лікарям, а директор не думає про хворих і знищує кадри», «Я не можу дивитись як з них знущаються та обдирають», «Возмущает отношение администарции к больным», «Больные безправные», « Больные подавлены стрессом, они боятся слова сказать», «Директор стал уничтожать кадри », « Его щупальцы долезли до Университета», «У него (ОСОБА_1) феодализм», «Економист руководит лечением больных », « Как можеш бухгалтер лечить онкобольных », « ОСОБА_1 издеваетея над больными », « ОСОБА_1 обдирает больных », «Станом на осінь 2021 рік ОСОБА_1 знищив багаторічну роботу лікарів-онкологів зі світовим іменем, яких знають в США, Канаді, Ізраїлі та ЄС», «варварській системі, яку створив директор КНП «ЗПЦ» ЗОР ОСОБА_1 », мають характер оціночних, є критичними висловлюваннями щодо певних ситуацій і подій, які не вийшли за межі допустимої критики та не порушили право позивача на недоторканність його ділової репутації.
Системний аналіз змісту публікації є критикою та зводиться до незгоди відповідача із методами керівництва Закарпатського онкодиспансера, звільнення та призначення кадрів на відповідні посади і ставлення адміністрації до хворих. ОСОБА_2 на прес-конференції « ОСОБА_1 руйнує Закарпатський онкодиспансер і «обдирає» хворих», розміщеній 17 вересня 2021 року на Інтернет сторінці ІНФОРМАЦІЯ_18, висловлював своє бачення обставин, причин та наслідків тривалих конфліктних стосунків із головним лікарем закладу, де працював, та своє критичне ставлення до ОСОБА_1 . Висловлювання відповідача стосуються виключно цих відносин та судових справ, не носять характер образ, не висловлені у брутальній, принизливій чи непристойній формах, а є суб'єктивно критичними стосовно головного лікаря медичного закладу обласного рівня, та є вираженням погляду відповідача на події, що сталися з ним та його колегами внаслідок неправомірних дій позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що оскаржувана інформація має характер оціночних та особистих суб'єктивних суджень відповідача, не містить однозначного твердження про факт вчинення позивачем конкретних дій чи правопорушень, а також відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачем була поширена інформація, яка порушує особисті немайнові права позивача, або завдає шкоди його відповідним особистим немайновим благам чи перешкоджає йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, що виключає юридичний склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши обставини, які мають значення для вирішення справи, та оцінивши в межах своїх повноважень надані сторонами докази, обґрунтовано виснував, що оспорювана інформація частково підтверджена доказами, в іншій частині - належить до оціночних суджень, є вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача і не спрямована на приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 .
Стосовно посилань заявника на порушення відповідачем концепції відповідальної журналістики, такі доводи є безпідставними, адже ОСОБА_2 не є журналістом й не зобов'язаний керуватися принципами поведінки журналістів.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року в справі № 905/902/20, в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року в справі № 484/2781/19-ц, від 22 листопада 2021 року в справі № 761/32924/19-ц, про те, що поширення інформації про конкретний злочин особи, яка не фігурує в кримінальних справах, не є оціночним судженням; існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна; що слід вважати негативною інформацією.
Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. Водночас встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.
Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Проаналізувавши судові рішення Верховного Суду в справах № 905/902/20, № 484/2781/19-ц, № 761/32924/19-ц, колегія суддів робить висновок про те, що застосування судами у цій справі норм матеріального права, на порушення яких покликається заявник, не суперечить жодному з висновків у зазначених справах суду касаційної інстанції, також суди не здійснили й іншого тлумачення цих норм права, а їх застосування у цій справі залежало від встановлених і доведених обставин справи, а також оцінки наданих суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу.
Стосовно доводів відзиву ОСОБА_9 про його неналежність як відповідача в справі необхідно зазначити, що згідно з наданою суду довідкою від 19 вересня 2023 року № 113/2022-Д ОСОБА_9 вказаний представником позивача як реєстрант доменного імені інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_19», а у зв'язку зі зміною 03 січня 2023 року (під час розгляду справи і суді) реєстранта домена на іншу особу - ОСОБА_3 підстави вважати ОСОБА_9 неналежним відповідачем відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо розподілу судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення залишаються без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рутковського Сергія Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська