16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 686/34368/24
провадження № 61-1133св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув питання про самовідвід судді Верховного Суду Ситнік Олени Миколаївни від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення 3 % річних, інфляційних втрат за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2025 року та
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії та бездіяльність Хмельницької обласної прокуратури, які допущені під час винесення та виконання постанови суду від 28 листопада 2002 року в кримінальній справі № 29/2253 про накладення арешту на майно, зокрема на цінні папери її та членів її сім'ї; стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку 5 805 661,19 грн інфляційних втрат, 503 571,27 грн 3 % річних як частини завданої шкоди за період з 07 грудня 2004 року до 18 березня 2019 року.
23 липня 2025 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в задоволенні позову відмовлено.
16 грудня 2025 року постановою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2025 року скасовано, провадження в справі закрито відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), за якою суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
20 січня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2025 року, в якій просить їх скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
09 лютого 2026 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу з суду першої інстанції, роз'яснив учасникам право подати відзив на касаційну скаргу.
05 березня 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 686/34368/24.
Суддя Ситнік О. М. заявила самовідвід від розгляду справи задля недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи, зокрема в сторін та сторонніх спостерігачів, сумніви щодо неупередженості судді та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду.
Перевіривши наведені на обґрунтування заяви про самовідвід доводи, Верховний Суд виснував про її задоволення, з огляду на таке.
Частиною першою статті 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) за об'єктивного підходу до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (параграфи 45-50 рішення в справі «Morel проти Франції» (Morel v. France); параграф 23 рішення в справі «Pescador Valero проти Іспанії» (Pescador Valero v. Spain) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (параграф 40 рішення в справі «Luka проти Румунії» (Luka v. Romania), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (параграф 44 рішення в справі «Wettstein проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland); параграф 30 рішення в справі «Pabla Ky проти Фінляндії» (Pabla Ky v. Finland); параграф 96 рішення в справі «Micallef проти Мальти» (Micallef v. Malta).
Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення в справі, або в тому випадку, коли в стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає. Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр.
У справі № 686/7081/21 Велика Палата Верховного Суду в складі колегії суддів, до яких входила Ситнік О. М., розглянула справу запозовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання.
Правовідносини сторін у справі № 686/7081/21 виникли з тих же підстав, що в цій справі, а саме: позивачка була акціонером Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Хмельницький комбінат хлібопродуктів». Із 2002 року через накладений на все її майно арешт у кримінальній справі вона не могла розпоряджатися належними їй акціями цього товариства. Тому, надавши у 2004 році згоду ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» на викуп її акцій під час перетворення акціонерного товариства у товариство з обмеженою відповідальністю, не змогла укласти відповідний договір. Зазначений арешт слідчий скасував у 2012 році у зв'язку із закриттям кримінальної справи через відсутність у діях позивачки складу злочину. Проте до того часу товариство вже було припинене. Позивачка ініціювала вирішення у суді спору з державою про стягнення за рахунок Державного бюджету України вартості неповернутих простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» у кількості 1 342 086 штук у розмірі 1 175 530,33 грн. 27 листопада 2018 року місцевий суд задовольнив позов у справі № 686/21941/15-ц. 18 березня 2019 року апеляційний суд, а 26 лютого 2021 року - суд касаційної інстанції залишили це рішення без змін. Однак судове рішення у вказаній справі держава виконала не відразу (24 жовтня 2019 року). Тому позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У справі № 686/7081/21 Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання про наявність правових підстав для стягнення з держави 3 % річних та інфляційних втрат через неможливість позивачки реалізувати прості іменні акції й отримати за них кошти з 01 травня 2004 року (дати, станом на яку експерт визначив вартість арештованих простих іменних акцій) до 23 жовтня 2019 року включно (дня, що передував виконанню судового рішення в справі № 686/21941/15-ц) у зв'язку із затримкою у виконанні цього рішення про стягнення на користь позивачки 1 175 530,33 грн.
03 жовтня 2023 року постановою Великої Палати Верховного Суду всправі № 686/7081/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 628 грн 08 коп., що становлять 3 % річних від простроченої суми грошового зобов'язання за період з 06 липня до 23 жовтня 2019 року включно, та 5 808 грн 07 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченого грошового зобов'язання за той же період.
У цій справі ОСОБА_1 зазначила, що обов'язок зі сплати грошових коштів на її користь виник з факту завдання майнової шкоди за період з 07 грудня 2004 року (дата винесення Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку розпорядження № 236-С про скасування реєстрації випуску акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску цих акцій) до 18 березня 2019 року (дата набрання законної сили рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2018 року в справі № 686/21941/15-ц).
Апеляційний суд закрив провадження в цій справі, посилаючись, зокрема, на те, що сторони, предмет і підстави позовів у справі № 686/7081/21 та справі № 686/34368/24 є тотожними.
ЄСПЛ під час тлумачення положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року неодноразово зауважував, що неупередженість судді зазвичай означає відсутність у нього упереджень і необ'єктивності, що може бути встановлено різними способами. Думка учасників справи є важливою, однак не має вирішального значення, а саме лише незгода з процесуальним рішенням, ухваленим суддею, не є легітимною підставою для сумнівів у неупередженості суду. Вирішальним у цьому випадку є те, чи можна вважати побоювання особи щодо упередженості судді об'єктивно обґрунтованим у кожній конкретній справі.
ЄСПЛ послідовно дотримується дуального підходу до неупередженості суду, виокремлюючи два її види (критерії): суб'єктивну неупередженість, що оцінюється з урахуванням особистих переконань, уподобань і поведінки конкретного судді; об'єктивну неупередженість, що перевіряється шляхом встановлення того,чи забезпечив сам суд, а також конкретний склад суду у справі, незалежно від поведінки будь-кого з його членів, достатні гарантії для виключення будь-яких сумнівів щодо неупередженості суду.
Об'єктивна неупередженість вимагає, щоб суд надавав достатні гарантіїдля усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів у його безсторонності. У зв'язку з цим навіть зовнішні прояви мають значення, адже «правосуддя має не лише здійснюватися, однак має бути видно, що воно здійснюється». Тож кожен суддя, щодо якого існують легітимні підстави сумніватися у його неупередженості,має заявити самовідвід. Вимоги об'єктивної неупередженості суду тісно пов'язані з вимогою незалежності суду, а тому ЄСПЛ часто констатує одночасне порушення обох цих гарантій права на справедливий судовий розгляд.
Участь одного судді у двох судових провадженнях, які випливають із тих самих обставин, на думку ЄСПЛ, може в певних випадках поставити під сумнів суддівську неупередженість (справа«Індра проти Словачини», 2005, пункти 51-53).
Зважаючи на ті обставини, що в дотичній до цієї справі № 686/7081/21 Велика Палата Верховного Суду в складі колегії суддів, до яких входила Ситнік О. М., перевіряла обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання, висловилася щодо періоду, за який підлягають стягненню суми на підставі стаття 625 ЦК України, перегляд законності постанови апеляційного суду в цій справі щодо закриття провадження у зв'язку з наявністю постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року в справі №686/7081/21 тим же складом суду може призвести до об'єктивно виправданих сумнівів у стороннього спостерігача в неупередженості судді, що є підставою задоволення заяви судді про самовідвід.
Керуючись статтями 33, 37, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд
Заяву судді Верховного Суду Ситнік Олени Миколаївни про самовідвід задовольнити.
Відвести суддю Верховного Суду Ситнік Олену Миколаївну від участі в розгляді справи № 686/34368/24 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення 3 % річних, інфляційних втрат за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2025 року.
Справу № 686/34368/24 передати на автоматизований розподіл.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська