18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
23 квітня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/559/26
Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра да Боско Україна" про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра да Боско Україна",
до відповідача 1. - Товариства з обмеженою відповідальністю "Топвудфлор",
до відповідача 2. - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудфлор",
про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння
22.03.2026 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра да Боско Україна" (далі - ТОВ "Терра да Боско Україна") до відповідача 1. - Товариства з обмеженою відповідальністю "Топвудфлор" (далі - ТОВ "Топвудфлор"), до відповідача 2. - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудфлор" (далі - ТОВ "Вудфлор") з вимогами:
- визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 06.06.2024, укладений між ТОВ "Терра да Боско Україна" та ТОВ "Топвудфлор", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В., зареєстрований в реєстрі за № 854;
- витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Вудфлор" на користь ТОВ "Терра да Боско Україна" нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2673,1 м.кв., який розташований за адресою: Україна, 20220, Черкаська область, Звенигородський район, село Хлипнівка, вулиця Звенигородська, будинок 33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1313364571212).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне майно було продане за значно заниженою ціною, яка не відповідала його ринковій вартості, без проведення незалежної оцінки майна, а сам Договір від 06.06.2026 підписаний не уповноваженою особою, адже рішення про призначення Бойка Р.І. Генеральним директором ТОВ "Терра да Боско Україна" є недійсним з моменту його прийняття, тобто з 20.05.2024, що свідчить про відсутність у Бойка Р.І. необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення Договору від 06.06.2024 та продажу майна, та є підставами для визнання Договору від 06.06.2024 недійсним. Оскільки майно в подальшому було перепродане відповідачем 1. на користь відповідача 2. з метою ефективного захисту порушених прав позивача необхідним є витребування Нежитлових будівель з незаконного володіння ТОВ "Вудфлор".
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову з вимогою вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2673,1 м.кв., який розташований за адресою: Україна, 20220, Черкаська область, Звенигородський район, село Хлипнівка, вулиця Звенигородська, будинок 33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1313364571212), що належать ТОВ "Вудфлор".
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України)
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування ст. 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що на стадії досудового розслідування перебуває кримінальне провадження № 12024100060001812 від 05.08.2024, в якому досліджуються обставини заволодіння групою осіб, шляхом обману, комплексом нежитлових приміщень, які належать ТОВ "Терра да Боско Україна", тобто шахрайства, вчиненого у великих розмірах, а саме комплексом нежитлових приміщень загальною площею 2 673,1 м.кв. та виробничими потужностями, що знаходяться за адресою: Черкаська обл., Звенигородський р-н, с. Хлипнівка, вул. Звенигородська, 33.
Невдовзі після відкриття вказаного кримінального провадження ТОВ "Топвудфлор" на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1310, виданий: 04.09.2024, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. відчужило Майно на користь новоствореної юридичної особи ТОВ "Вудфлор" таким чином намагаючись вивести майно з-під власності Покупця та створити ілюзію добросовісності набуття майна третьою особою.
В подальшому, як стверджує позивач, з офіційного сайту Судової влади України, ТОВ "Терра да Боско Україна" стало відомо, що 24.11.2025 громадянин ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ТОВ "Вудфлор" про стягнення заборгованості за договором позики (поворотної фінансової допомоги) у розмірі 1 600 100 грн, суми пені та 3% річних у розмірі 29 810,08 грн, а всього 1 629 910,08 грн (справа № 753/25412/25). Тобто майже одразу після того, як постановою Верховного Суду у справі № 910/7926/23 від 13.11.2025 підтверджено недійсність призначення Генеральним директором ТОВ "Терра да Боско Україна" ОСОБА_2 , який підписав Договір від 06.06.2024, було ініційовано судовий спір про стягнення грошових коштів на користь фізичної особи у розмірі майже ідентичному вартості майна за Договором від 06.06.2024.
Позивач стверджує, що незважаючи на предмет позову у справі №753/25412/25 про стягнення боргу за договором позики, ОСОБА_1 21.03.2026 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ "Вудфлор", а саме: нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2673,1 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1; заборонити ТОВ "Вудфлор" та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження (купівлі-продаж, міна, дарування тощо) та обтяження зазначеного нерухомого майна. Після отримання відмови в задоволенні заяви ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 30.03.2026, позивач - ОСОБА_1 у цей же день повторно звернувся з заявою про забезпечення позову.
Зазначені вище обставини, на думку позивача, створюють у заявника обґрунтовані підозри, що ОСОБА_1 має намір в процесі виконання судового рішення про стягнення заборгованості отримати право власності на майно, а не на грошові кошти ТОВ "Вудфлор", адже не просить суд як забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Вудфлор", що могло б бути співмірним до предмету позову.
Таким чином, на переконання позивача, шляхом відчуження майна ТОВ "Топвудфлор" на користь ТОВ "Вудфлор" та подальшим ініціюванням судового процесу № 753/25412/25 відповідачі разом із залученими третіми особами намагаються створити підстави для начебто добросовісного набуття третьою особою майна внаслідок примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості, чим ускладнити або й унеможливити виконання рішення про витребування майна та позбавити ТОВ "Терра да Боско Україна" можливості відновити своє право власності на майно в передбаченому законодавством порядку.
Викладені вище обставини підтверджуються наданими позивачем документами, які останній надав суду разом з позовом: копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12024100060001812 від 05.08.2024; Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 02.04.2026 щодо зареєстрованого права власності ТОВ "Вудфлор"; роздруківкою з офіційного сайту Судової влади України; копією ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 30.03.2026 (роздруківка з Єдиного державного реєстру судових рішень.
У постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, аналізуючи питання забезпечення позову в контексті необхідності обґрунтувати припущення про можливість власника розпоряджатися своїм майном, зазначила, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 р. у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23.
Оскільки предметом спору у цій справі є, в тому числі, вимога позивача про витребування з чужого незаконного володіння відповідача 2. спірного нерухомого майна, то суд доходить висновку, що у разі вчинення ТОВ "Вудфлор" певних дій із розпорядження спірним майном, ухвалення рішення у цій справі у випадку задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів ТОВ "Терра да Боско Україна", з метою захисту яких останнє звернулось до суду з позовом, оскільки позивач буде змушений звертатися до суду з новими позовами / заявами.
Також суд враховує, що в разі накладення арешту на спірне майно в якості забезпечення позову в цивільній справі і в подальшому, в разі задоволення цивільного позову відбудеться стягнення на таке нерухоме майно в ході виконавчого провадження, то позивачу, враховуючи норми чинного законодавства, буде набагато складніше повернути у свою власність нерухоме майно, навіть, якщо ним буде доведено незаконність вибуття майна із його власності.
При цьому, суд враховує ту обставину, що наразі у ТОВ "Вудфлор" наявне нічим не обмежене право у будь-який момент розпорядитися спірним майном, яке за ним зареєстроване у державному реєстрі на праві власності.
Таким чином, наведені у заяві про забезпечення позову обставини підтверджують обґрунтоване припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.
Суд вказує, що арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.
Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу 2., не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Отже вжиття відповідних заходів забезпечення позову не матиме наслідком порушення прав відповідача та не призведе до порушення балансу інтересів.
Водночас, існування таких заходів надасть реальну можливість поновлення порушених прав позивача за захистом яких він звернувся до суду у випадку задоволення його позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 10.12.2019 у справі № 910/18739/16 та ін.).
Таким чином, суд вважає, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову у цій справі з великою ймовірністю ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення у даній справі щодо стягнення коштів на користь позивача у разі задоволення позову.
У зв'язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану, тому відсутні підстави вважати, що права відповідача чи баланс інтересів будуть порушені.
Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову та можливість задоволення заяви ТОВ "Терра да Боско Україна".
Суд враховує, що позивачем зазначена деталізована адреса нерухомого майна, водночас у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що надані позивачем, в якості адреси зазначено лише Черкаська обл. Водночас основною ідентифікуючою ознакою є реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1313364571212.
На день постановлення цієї ухвали суд дійшов висновку про відсутність необхідності для застосування зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. 136-140, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра да Боско Україна" про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2673,1 м.кв., який розташований за адресою: Україна, 20220, Черкаська область, Звенигородський район, село Хлипнівка, вулиця Звенигородська, будинок 33 (в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначена адреса: Черкаська обл.) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1313364571212), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Вудфлор".
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра да Боско Україна" (ідентифікаційний код 42798879, вул. Маккейна Джона, буд. 40, офіс 241, м. Київ, 01042).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудфлор" (ідентифікаційний код 45425923, вул. Ахматової Анни, буд. 7/15, офіс 5, м. Київ, 02068).
Ця ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Ухвала про забезпечення позову може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Оригінал ухвали надіслати позивачу, копії відповідачам поштою.
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА