01032, м.Київ - 32, вул.Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
про повернення заяви без розгляду
"24" січня 2011 р. № 02-03/72/13
Суддя Наріжний С.Ю. розглянувши матеріали
за позовом Ставищанського заводоуправління цегельних заводів, Ставищенський р-н
до Ставищанського П.П. «Мрія», смт. Ставище
про вилучення та повернення у власність майна
Вказана позовна не може бути прийнята судом до провадження з наступних підстав.
У позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Як вбачається з позовної заяви б/н від 12.01.2011 р. позивач звернувся до суду з вимогою про вилучення Журавлинського кірпічного заводу у відповідача та повернення у власність позивача.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на той факт, що відбулось рейдерське захоплення заводу шляхом його продажу та передачі в безоплатне користування без згоди загальних зборів власників майна.
Однак, позивач в порушення п.5 ч. 2 ст. 54 ГПК України в позовній заяві не навів посилання як на обставини так і на докази, які б свідчили, що відповідач оспорює його право власності на спірне майно і відповідно існує зазначений спір.
Позивачем не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається: у позовах про витребування майна -вартістю майна, що витребовується.
Враховуючи, що позивачем заявлено майнову вимогу про повернення у власність майна, то суд звертає увагу позивача, що із позовних заяв, які містять вимоги майнового характеру справляється державне мито згідно п.п. “а”п.2.ст.3. Декрету КМУ “Про державне мито” у розмірі 1% відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів громадян (25500 грн.).
У зв'язку із тим, що за майнову вимогу про визнання права власності позивачу необхідно сплатити державне мито в розмірі 1% від вартості майна яке витребовується з урахуванням п.п. “а”п.2.ст.3. Декрету КМУ “Про державне мито” надана позивачем квитанція від 11.11.2010 р. про сплату держаного мита в розмірі 85 грн. за ставкою для немайнових вимог не може свідчити про оплату митом вимоги майнового характеру.
Також згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Позивачем в порушення п. 2 ч.1 ст.57 ГПК України не подано доказів відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Доданий до позовної заяви б/н від 12.01.2011 р. фіскальний чек №9008 від 29.10.2010 р. не може вважатися належним доказом відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки датований раніше ніж сама позовна заява. Тобто позивач об'єктивно не міг 29.10.2010 р. відправити іншій особі позовну заяву, яка буде виготовлена та підписана 12.01.2011 р. і яка на даний час подана до суду. Вищезазначений чек може свідчити лише про відправлення відповідачу іншої позовної заяви, тобто не тієї, що подана до суду.
Керуючись п.п. 3,4,6 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, -
Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Суддя Наріжний С.Ю.