ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2026Справа № 910/1842/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕРИФ-ПУЛЬТ 034" (вул. Сосницька, 5, м. Київ, 02157, код ЄДРПОУ 43914526)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення коштів у розмірі 28 800,00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕРИФ-ПУЛЬТ 034" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 28 800,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту підписання Договору № 16430456 про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони Відповідачем допускалось прострочення оплати за звітний місяць в яких надавались послуги, зокрема за період з серпня місяця 2024 року та до 28 лютого 2025 року (включно) Відповідачем не здійснено жодної оплати, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість за отримані по Договору послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1842/26. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 25.02.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв'язку до суду з поміткою «адресат відсутній».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 04.03.2026 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 25.02.2026.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
08 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ- ПУЛЬТ 034» (надалі за текстом - Позивач, Виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі за текстом Відповідач, Замовник) укладено Договір № 16430456 від 08 серпня 2023 р. про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони.
Відповідно до умов Договору, Виконавець надавав обраний Замовницею перелік послуг визначених п.1.3. Договору а саме:
- п.п. 1.3.1. Договору: «Охорона Об'єкта - здійснюється Виконавцем шляхом спостереження за станом технічних засобів охоронної сигналізації (далі - ОС), яка встановлена на Об'єкті Замовника та автоматично сповіщає про проникнення в приміщення чи порушення архітектурно-будівельних конструкцій, а також забезпечення негайного виїзду Групи Швидкого Реагування (надалі - ГШР) з метою вжиття заходів, спрямованих на встановлення причин спрацювання ОС, та при необхідності - затримання осіб, які проникли на Об'єкт»,
- п.п. 1.3.2. Договору: «Реагування на сигнал «тривога» - здійснюється Виконавцем шляхом забезпечення негайного виїзду ГШР на спрацювання технічних засобів тривожної сигналізації (надалі - ТС) при виклику Замовником або його уповноваженою особою, з метою вжиття заходів, спрямованих на встановлення причин спрацювання ТС, та при необхідності - забезпечення підтримання порядку на Об'єкті».
Пунктом 1.2. Договору визначено, що послуги надавалися за адресами, які вказані в Додатку №1 до Договору (надалі за текстом - Додаток №1). Так, згідно п.1. Додатку №1 до Договору адреси Об'єктів відносно яких надавались послуги (далі - Об'єкти): м. Київ, Чоколівський бульвар, буд. 14, (нежиле приміщення); м. Київ, бульв. Дружби Народів, буд. 25а, (нежиле приміщення); м. Київ, просп. Червоної Калини, буд 17, (МАФ); м. Київ, Чоколівський бульвар, буд. 19, (нежиле приміщення); м. Київ, вул. Попудренко, буд. 46/2, (нежиле приміщення); м. Київ, просп. Червоної Калини, буд 17, (нежиле приміщення).
Вартість обраних Замовницею послуг, згідно переліку викладеному в пункті 1.3. Договору, визначаються у Додатку №1 (пункт 2 Договору).
В свою чергу згідно п.2. Додатку №1 вартість обраних Замовницею послуг складає 3 600,00 (три тисячі шістсот гривень 00 копійок) за один місяць їх надання, щодо шести Об'єктів. Згідно положень п. 2.3. Договору, оплата за цим Договором здійснюється на умовах передоплати і проводиться Замовницею щомісячно, протягом перших п'яти календарних днів місяця в якому надаються послуги. Водночас, відповідно до п. 3.2.15. Договору Замовниця зобов'язана своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату послуг, що надаються Виконавцем згідно умов Договору.
Згідно підпункту 1 п. 4.1.4. Договору Виконавець має право достроково розірвати Договір, попередньо повідомивши про це замовницю, якщо остання має заборгованість по оплаті.
Крім того, п.п.8.1.-8.2. Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом календарного року, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання обома Сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Якщо за 15 днів до закінчення дії Договору жодна зі Сторін не вимагатиме його припинення, Договір вважається продовжений на той же термін, без обмежень кількості разів продовження дії Договору.
За доводами позивача, за послуги надані належним чином та в повному обсязі за період з серпня місяця 2024 року та до 28 лютого 2025 року (включно) Відповідачем не здійснено жодної оплати, що підтверджується Детальним розрахунком ціни позову, у зв'язку з чим в останньої утворилась істотна заборгованість перед Позивачем, за отримані по Договору послуги.
В зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань, Позивачем на адресу Відповідача направлено Повідомлення-вимогу вих. № 10-02/25-1 від 10.02.2025 р. про неналежне виконання зобов'язань за Договором, сплату грошових коштів.
Вказаною вимогою Відповідач був повторно проінформований про розірвання Договору на підставі п. 4.1.4. з 01.03.2025 року. Проте, Відповідач так і не виконує грошові зобов'язання по сплаті вартості наданих Позивачем послуг.
Станом на дату подачі позову сума заборгованості Відповідача за отримані по Договору послуги складає 25 200,00 грн., а також виник обов'язок сплатити на користь відповідача 3 600, 00 грн штрафу відповідно до підпункту 5.1.1. пункту 5.1. договору.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За умовами ст.ст. 902, 903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. В свою чергу, замовник, якщо договором передбачено надання послуг за плату, зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 2.1. договору вартість обраних замовником послуг, згідно переліку, викладеному в пункті 1.3., визначається сторонами у Додатку 1 до даного договору.
Пунктом 2.3. договору оплата за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на роз рахунковий рахунок виконавця, що зазначений в Розділі 10 даного договору або на наданий останнім, на підставі цього договору, у відповідності до чинного законодавства України, у строки: згідно п. 2.1. договору - на умовах передоплати i проводиться замовником щомісячно, протягом перших п'яти календарних днів місяця в якому надаються послуги.
Тоді як, частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 25 200,00 грн основного боргу.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу.
При цьому, у відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підпунктом 5.1.1. пункту 5.1. договору сторони погодили, що замовник за несвоєчасну оплату наданих виконавцем послуг протягом календарного місяця зобов'язується оплатити штрафні санкції у розмірі 100% вартості послуг виконавця, зазначених в п. 2. Додатку №1 до договору.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення строків внесення плати за договором, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору позивачем нараховано штраф у розмірі 3 600,00 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в заявленому позивачем розмірі, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить умовам укладеного договору.
При цьому, судом враховано, що на момент звернення позивача до суду, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності відповідача, відтак, кошти підлягають стягненню з ОСОБА_1, як фізичної особи - громадянина, оскільки зобов'язання фізичної особи-підприємця після його припинення не припиняються, а залишаються за ним як фізичною особою.
Так, згідно зі статтею 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
До підприємницької діяльності фізичних осіб, згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України, застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини дев'ятої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 та у постанові Верховного Суду від 13.12.2021 у справі №909/1119/21.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки спір у справі стосується правовідносин, що виникли під час провадження підприємницької діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця, втім на момент розгляду справи до державного реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності відповідача, кошти підлягають стягненню з ОСОБА_1, як фізичної особи - громадянина.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕРИФ-ПУЛЬТ 034" (вул. Сосницька, 5, м. Київ, 02157, код ЄДРПОУ 43914526) 25 200 (двадцять п'ять тисяч двісті) грн 00 коп боргу, 3600 (три тисячі шістсот) грн 00 коп штрафних санкцій та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп судового збору.
3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2026.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА