ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2026Справа № 910/15857/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Приватного підприємства "Лісгум", м.Київ
до відповідача: Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Київ
про стягнення грошових коштів та скасування оперативно-господарської санкції, -
Приватне підприємство "Лісгум" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про:
- стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" грошових коштів у розмірі 41 949,99 грн;
- скасування оперативно-господарської санкції від 08 травня 2025 року у сумі 32 513,30 гривень, застосованої Акціонерним товариством "Укргазвидобування" до Приватного підприємства "ЛІСГУМ" за несвоєчасну поставку товару за договором поставки (з рознарядкою) №С24-666 від 11 грудня 2024 року;
- стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" коштів у розмірі 32 513,30 гривень, які були утриманні на підставі оперативно-господарської санкції від 08 травня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне стягнення відповідачем суми банківської гарантії, якою було забезпечено виконання зобов'язань за договором поставки №С24-666 від 11.12.2024, а також неправомірне застосування оперативно-господарської санкції від 08 травня 2025 року.
Ухвалою від 22.12.2025 судом було залишено позову заяву без руху; надано позивачем строк для усунення недоліків.
23.12.2025 позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 26.12.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
12.01.2026 (сформовано 09.01.2026) через систему «Електронний суд» АТ «Укргазвидобування» подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти задоволення позовних вимог та зауважувало, що правомірно здійснив отримання штрафних санкцій за рахунок оплати вартості поставленого товару, а також правомірно звернувся до АТ «ЮНЕКС БАНК» з вимогою про сплату за банківською гарантією. Свій обов'язок щодо повернення забезпечення виконання договору шляхом сплати грошових коштів заперечує.
16.01.2026 ПП «ЛІСГУМ» через систему «Електронний суд» скерував до суду відповідь на відзив, в якій зазначив про помилковість тверджень відповідача.
20.01.2026 через систему «Електронний суд» АТ «Укргазвидобування» подало до суду заперечення на відповідь на відзив.
22.01.2026 (сформовано 21.01.2026) через систему «Електронний суд» ПП «ЛІСГУМ» скерувало до суду додаткові пояснення у справі.
26.01.2026 через систему «Електронний суд» АТ «Укргазвидобування» подало до суду заперечення на додаткові пояснення позивача.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
За результатами публічної закупівлі № UA-2024-10-23-010726-а між ПП «ЛІСГУМ», як постачальником, AT «Укргазвидобування», як покупцем, 11.12.2024 був укладений договір поставки (за рознарядкою) №С24-666 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити покупцеві стенди, плакати, знаки безпеки в асортименті, стрічка жовто-чорна (далі - товар), зазначений в Специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу Товару постачальником для прийняття покупцем.
Відповідно до пункту 1.2 договору найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації, яка є Додатком №1 до договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 3.1. договору ціна встановлюється у специфікації у гривнях з урахуванням ПДВ.
Сторони погодили у пункті 3.2. договору, що загальна ціна договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікації до цього договору та становить до 838 999,80 (вісімсот тридцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 80 копійок) гривень у т.ч. ПДВ 139 833,30 гривень. У вартість товару включається: витрати на пакування та навантаження; транспортні витрати відповідно до умов поставки, визначені у специфікації; витрати на отримання дозвільної документації (у випадку якщо така вимагається).
Згідно з положеннями пункту 4.1 договору умови оплати: розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної та пред'явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу), шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах, що визначені у специфікації. До рахунку додається підписаний уповноваженими сторонами акт приймання-передачі товару або видаткова накладна.
Відповідно до пункту 5.1. договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у Специфікації та Графіку поставки до цього договору.
Відповідно до пункту 5.2. договору обсяг поставки Товару (кожної партії) визначається в рознарядках Покупця. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється.
Сторони погодили, що відповідно до пункту 5.3 договору датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.
11.12.2024 між сторонами додатково було підписано Специфікацію №1, згідно з якою: загальна вартість товару що поставляється складає до 838 999,80 (вісімсот тридцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 80 копійок) в т.ч. ПДВ 139 833,30 гривень; Умови поставки: DDP-склад (станція) призначення відповідно до місця поставки, вказаного в пункті 10.1 Специфікації. Відвантаження Товару - відповідно до Специфікації; Строк поставки: протягом 60-ти календарних днів з дати укладення договору на закупівлю; Умови та строки оплати: оплата по факту поставки протягом 30-ти календарних днів з дати підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі товару та пред'явлення рахунку на оплату.
Відповідно до пункту 10.2. договору вимоги забезпечення виконання зобов'язань по договору постачальником здійснюються до укладення договору в один із способів:
1. у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов'язання по даному договору повинна бути перерахована Постачальником на окремий рахунок, виданий Покупцем та повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) Договору або
2. надання банківської гарантії виконання зобов'язань по Договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у формі банківської гарантії як забезпечення виконання зобов'язань за договором закупівлі, яка є Додатком №5 до Договору, та її сума повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) договору.
На виконання пункту 10.2 договору 06.12.2024 між ПП «ЛІСГУМ» (Принципалом) та Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК» був укладений договір на приєднання № 2024/l/3494/V до публічної пропозиції на укладення договору про надання банківської гарантії «ЮНЕКС БАНК», відповідно до умов якого, за заявою Принципала Банк надає на користь Бенефіціара (AT «Укргазвидобування») банківську гарантію, з наступними умовами:
Вид гарантії - гарантія забезпечення виконання договору;
Валюта гарантії - гривня;
Сума гарантії - 41 949,99 грн.
Бенефіціар - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ».
Номер закупівлі - UA-2024-10-23-010726-а.
09.12.2024 за вих. №2024/l/3494/V AT «ЮНЕКС БАНК» видав Банківську гарантію, якою безвідклично та безумовно та без заперечень зобов'язався виплатити бенефіціару (AT «Укргазвидобування») на вимогу будь-яку суму вказану у вимозі бенефіціара, що не перевищує 41 949,99 грн протягом п'яти робочих днів з дати одержання письмової вимоги Бенефіціара про сплату коштів за Гарантією (далі - Вимога), без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою Вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім Вимоги, або виконання будь-яких інших умов.
Форма представлення: паперовій формі рекомендованим листом або кур'єром на адресу Банка-гаранта Україна, 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, до уваги Управління документарних операцій Департаменту по роботі з бізнес-клієнтами AT «ЮНЕКС БАНК» через банк Бенефіціара Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України Адреса: Україна, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, МФО 322313, SWIFT-код: EXBSUAUX (далі - Банк Бенефіціара), який також має підтвердити автентичним SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу Банка-гаранта UNJTUAUK з посиланням на реквізити цієї гарантії та Вимоги достовірність підписів та печатки (у разі наявності) Бенефіціара на Вимозі та повноваження особи (осіб), що підписала(и) Вимогу;
або
- в електронній формі: (1) у формі електронного документа на електронну адресу Банка-гаранта office@unexbank.ua з додаванням електронних копій документів, що підтверджують повноваження особи (осіб), що підписала Вимогу, засвідченими електронним підписом Бенефіціара, або (2) автентичним SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу Банка-гаранта з цитуванням повного тексту Вимоги через Банк Бенефіціара, який також має підтвердити достовірність підписів/електронних підписів та печатки/електронної печатки (у разі наявності) Бенефіціара на Вимозі та повноваження особи (осіб), що підписала(и) Вимогу.
16.12.2024 постачальнику на електронну адресу lisgum@ukr.net було направлено лист-рознарядка №305.4.-305-2-9800 від 16.12.2024 щодо поставки товару на склади покупця.
На виконання укладеного договору поставки ПП «ЛІСГУМ» здійснив поставку товару на суму 838 999,80 грн на підставі наступних документів:
- видаткова накладна № Л-0000081 від 27.12.2024 (Стенд "Схема безпечного руху пішоходів та транспортних засобів по території", Знак небезпеки "Легкозаймисті рідини", Інформаційна табличка небезпечного вантажу, Знак безпеки Пожежне водоймище, Знак приписуючий "Необхідно носити захисні окуляри !" та ін.) на загальну суму 100 020,00 грн;
- видаткова накладна №Л-0000082 від 27.12.2024 (комбінований знак плакат з техніки безпеки "Одягнути засіб захисту голови", "Одягнути захисний одяг", "Одягнути захисні рукавички", "Одягнути засіб захисту органів зору", "Взути захисне взуття"; Знак "Місце для паління"; Знак "Одягнути маску для зварювальних робіт"; Знак "Одягнути одяг підвищеної видимості"; Знак "Одягнути ремені безпеки" та ін.) на загальну суму 103 639,80 грн;
- видаткова накладна МЛ-00000002 від 13.01.2025 (Стенд схема маршррів руху транспортних засобів та пішохідних потоків) на загальну суму 24612,00 грн;
- видаткова накладна МЛ-00000003 від 14.01.2025 (Знак "Стрічка жовто-чорного кольору")на загальну суму 11 172,00 грн;
- видаткова накладна МЛ-00000004 від 14.01.2025 (Знак "Стрічка жовто-чорного кольору") на загальну суму 1 680,00 грн;
- видаткова накладна МЛ-00000005 від 14.01.2025 (Знак "Стрічка жовто-чорного кольору") на загальну суму 1 680,00 грн;
- видаткова накладна МЛ-00000009 від 24.01.2025 (Плакати з охорони праці: Охорона праці (основні тезиси); Закон про охорону праці (витяг);Цивільний захист України (основні тезиси); Охорона праці (схеми оперативного контролю охорона праці та ін.) на загальну суму 55 704,00 грн;
- видаткова накладна МЛ-00000013 від 13.02.2025 (Стенд з охорони праці, Стенд з безпеки дорожнього руху, Стенд з пожежної безпеки та ін.) на загальну суму 42 120,00 грн;
- видаткова накладна МЛ-00000016 від 03.03.2025 (Стенд "Робота з інструментами та пристроями", Стенд "Вимоги безпеки при роботі на металообробних верстатах", Стенд "Вимоги охорони праці при проведенні робіт з приставними драбинами, підмостями" та ін.) на загальну суму 10 800,00 грн;
- видаткова накладна №Л-00000017 від 06.03.2025 (Стенд з охорони праці, Стенд Дорожні знаки - попереджувальні знаки" та ін) на загальну суму 300 408,00 грн;
- видаткова накладна №Л-0000005 від 08.04.2025 (Стенд "Безпека дорожнього руху" (горизонтальний) УКТЗЕД 3926, Стенд "Безпечна робота з акумуляторними батареями" УКТЗЕД 3926; Стенд "Вимоги безпеки при роботі з ручним слюсарним інструментом" УКТЗЕД 3926; Стенд "Перевірка технічного стану автомобіля, Елементи конструкції" УКТЗЕД 3926 та ін.) на загальну суму 185 004,00 грн;
- видаткова накладна ЛЛ-00000052 від 09.04.2025 (Стенд "Вимоги до технічного стану та обладнання транспортних засобів" УКТЗЕД 3926) на загальну суму 2 160,00 грн.
У виконання обов'язку оплати поставленого товару АТ «Укргазвидобування» сплатило на користь позивача 806 486,50 грн.
Оскільки ПП «ЛІСГУМ» не було виконано вимоги договору - не поставлено товар у визначені строки в повному обсязі, 27.03.2025 у зв'язку з невиконанням ПП «ЛІСГУМ» умов договору поставки (за рознарядкою) №С24-666 AT «Укргазвидобування» було направлено AT «ЮНЕКС БАНК» вимогу по банківській гарантії №2024/l/3494/V від 09.12.2024 щодо зобов'язань в частині поставки Товару у повному обсязі та у встановлені строки відповідно до пункту 5.1 та 6.3.1 договору та Специфікації №1.
Так, 03.04.2025 Банком було сплачено Бенефіціару (АТ «Укргазвидобування») 41 949, 99 грн на підставі платіжного доручення №347 від 03.04.2025 за банківською гарантією.
У подальшому, 24.04.2025 відповідач скерував на адресу ПП «ЛІСГУМ» вимогу №305.4-305-2-3922 від 23.04.2025 про стягнення пені в розмірі 19 411,82 грн та штрафу в розмірі 13 101,48 грн за непоставлений товар засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» цінним листом з описом вкладення, що підтверджується фіскальним чеком, накладною №6330400130070 від 24.04.2025 та описом вкладення у цінний лист. Термін сплати штрафних санкцій - протягом семи робочих днів.
У зв'язку з несплатою штрафних санкцій відповідно до вимоги №305.4-305-2-3922 від 23.04.2025 ПП «ЛІСГУМ» було направлено повідомлення №305.4-305-24571 щодо застосування оперативно-господарської санкції від 08.05.2025, що підтверджується фіскальним чеком, накладною №6330400147304 від 09.05.2025 та описом вкладення у цінний лист.
Звертаючись із даним позовом до суду, ПП «ЛІСГУМ» просив суд скасувати оперативно-господарські санкції на суму 32 513,30 грн та стягнути вказану грошову суму на свою користь, посилаючись на те, що поставити весь товар протягом 60 календарних днів з дати укладення договору на закупівлю було неможливо у зв'язку із затримкою макетів на виготовлення табличок.
Крім того, позивач просив суд стягнути з АТ «Укргазвидобування» грошові кошти у розмірі 41 949,99 грн, сплачених за банківською гарантію, оскільки умовами пункту 10.3 договору на постачальника покладений обов'язок повернення забезпечення виконання зобов'язань по договору після виконання постачальником своїх зобов'язань за Договором в повному обсязі.
Заперечуючи позовні вимоги, АТ «Укргазвидобування» в своєму відзиві зазначало, що постачальник несвоєчасно виконав свої зобов'язання з поставки товару за договором поставки №С24-666 від 11.12.2024 на загальну суму 540 492,00 грн, чим порушив строки зазначені у Специфікації до даного договору (Додаток 1) та пункту 6.3.1. договору. Умовами договору (пункт 7.2, 7.9) передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій (пені та штрафу) за несвоєчасну поставку товару. При несплаті штрафних санкцій, відповідно до пункту 7.11 договору, Товариство має право застосувати оперативно-господарську санкцію, а саме отримати суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків, спричинених невиконанням та/або несвоєчасним виконанням договору та/або порушенням умов договору із суми, що підлягає сплаті постачальнику. Щодо вимоги про стягнення 41 949,99 грн, сплачених за банківською гарантію АТ «Укргазвидобування» зазначило, що умовами пункту 10.3 договору не передбачено обов'язку відповідача повертати позивачу банківську гарантію у грошовій формі. Таке повернення забезпечення виконання зобов'язань за договором (банківської гарантії) здійснюється не в грошовій формі, а виключно шляхом направлення відповідної інформації банку у разі настання одного із наведених у пункті 10.3 договору випадків. Отже, згідно з умовами договору, настання такої обставини як повне виконання договору, не обумовлює в AT «Укргазвидобування» зобов'язання з повернення ПП «ЛІСГУМ» банківської гарантії, тим більше із сплати на його користь грошових коштів, отриманих на підставі гарантії (одностороннього правочину), оскільки ці кошти не є забезпеченням, а ПП «ЛІСГУМ» не є банком, який видав забезпечення - банківську гарантію.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України ).
Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на вказане, беручи до уваги, що спір між сторонами виник до 28.08.2025, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Наведе корелюється з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України ).
Статтею 599 Цивільного кодексу України та статтею 202 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Водночас порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (Стаття 610 Цивільного кодексу України).
Стаття 612 Цивільного кодексу України визначає одним із основних видів порушення зобов'язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
Згідно зі статтею 236 Господарського кодексу України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
- одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;
- відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;\
- відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
- відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
- встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;
- відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.
Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Судом встановлено, що пунктом 7.9 договору передбачено, у разі прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки Товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання.
Пунктом 7.11 договору сторонами було погоджено, що при нарахуванні будь-яких штрафних санкцій та/або збитків, передбачених даним договором покупець має право направити постачальнику письмову вимогу про нарахування штрафних санкцій (із розрахунком нарахування штрафних санкцій) та збитків (із наданням документально підтверджуючих документів або копій таких документів про нанесені збитки). У такому випадку постачальник зобов'язаний перерахувати покупцю суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків протягом 7 робочих днів з дати направлення відповідної письмової вимоги. Датою направлення вимоги про сплату штрафних санкцій та/або збитків є. дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв'язку, через яке надсилалась така вимога. При несплаті постачальником штрафних санкцій та/або збитків протягом строку, вказаного у цьому п. 7.11. договору, покупець має право застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію, а саме отримати суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків, спричинених невиконанням та/або несвоєчасним виконанням Договору та/або порушенням умов договору із суми, що підлягає сплаті постачальнику. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника. Датою направлення такого повідомлення є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв'язку, через яке надсилається таке повідомлення
Статтею 237 Господарського кодексу України передбачено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
Верховний Суд у постанові від 14.05.2024 у справі №922/2786/23 виснував, що зі змісту вказаних норм Господарського кодексу України слідує, що:
- по-перше, до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку;
- по-друге, до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором;
- по-третє, підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною;
- по-четверте, такі санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
Судом вказувалось, що згідно з умовами пункту 5.1 договору та пункту 3 Специфікації строк поставки товару - протягом 60-ти календарних днів з дати укладення договору про закупівлю.
Наразі, доказів внесення змін до вказаного пункту договору чи до Специфікації (додаток № 1 до даного договору) в частині визначення кінцевого строку поставки товару матеріали справи не містять.
Оскільки договір укладений 11.12.2024, граничний строк поставки товару за таким договором є 10.02.2025.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що частина товару на суму 540 492,00 грн була поставлена ПП «ЛІСГУМ» поза погодженого строку, а саме відповідно до Експрес-накладних Нової пошти №20451101087520 від 10.02.2025, (прийняття товару відбулось 13.02.2025, що підтверджується видатковою накладною №Л-00000013 від 07.02.2025, де міститься підпис відповідальної особи), №20451113227920 від 28.02.2025 (прийняття товару відбулось 04.03.2025, що підтверджується видатковою накладною №Л-00000016), №20451117228218 від 06.03.2025 (прийняття товару відбулось 12.03.2025, що підтверджується видатковою накладною №Л-00000017), №59001353429517 від 08.04.2025 (прийняття товару відбулось 17.04.2025, що підтверджується видатковою накладною №Л-00000051, де міститься підпис відповідальної особи), №20451140728095 від 09.04.2025 (прийняття товару відбулось 14.04.2025, що підтверджується видатковою накладною №Л-00000052), №59001353353437 від 08.04.2025, №59001353346144 від 08.04.2025.
Як вказано судом вище, 24.04.2025 АТ «Укргазвидобування» скерувало на адресу позивача вимогу №305.4-305-2-3922 від 23.04.2025 про стягнення пені в розмірі 19 411,82 грн та штрафу в розмірі 13 101,48 грн, розрахованих на вартість товару, поставленого з порушеннях договірних строків.
Оскільки ПП «ЛІСГУМ» не здійснило сплату вказаних штрафних санкцій протягом 7 календарних днів, відповідачем на адресу позивача 09.05.2025 було скеровано повідомлення №305.4-305-24571 щодо застосування оперативно-господарської санкції від 08.05.2025. Матеріали справи не містять доказів зворотного.
Отже, з системного аналізу умов укладеного між сторонами договору та фактичних обставин справи, судом встановлено, що позивачем допущено порушення строків поставки товару, не здійснено у семиденний строк сплату, заявлених у вимозі штрафних санкцій, що відповідно до пункту 7.11 договору має наслідком виникнення у покупця права на застосування оперативно-господарської санкції, а саме отримання суми нарахованих штрафних санкцій, спричинених несвоєчасним виконанням договору із суми, що підлягає сплаті постачальнику.
За таких обставин, виходячи з вище викладеного в сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ПП «ЛІСГУМ» про скасування оперативно-господарських санкцій на суму 32 513,30 грн та стягнення вказаної грошової суми на свою користь.
Щодо вимоги про стягнення з АТ «Укргазвидобування» грошових коштів у розмірі 41 949,99 грн, сплачених за банківською гарантію, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як встановлено судом, на виконання умов договору, зокрема пункту 10.2, AT «ЮНЕКС БАНК» 09.12.2024 за вих. №2024/l/3494/V видав Банківську гарантію, якою безвідклично та безумовно та без заперечень зобов'язався виплатити бенефіціару (AT «Укргазвидобування») на вимогу будь-яку суму вказану у вимозі бенефіціара, що не перевищує 41 949,99 грн протягом п'яти робочих днів з дати одержання письмової вимоги Бенефіціара про сплату коштів за Гарантією (далі - Вимога), без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою Вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім Вимоги, або виконання будь-яких інших умов.
Згідно зі статтею 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.
Суд зазначає, що гарантія може забезпечувати як грошове так і не грошове зобов'язання боржника, оскільки законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов'язання.
При цьому, відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов'язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов'язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо).
До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Крім загальних норм цивільного законодавства, що регулюють питання банківської гарантії, такий вид забезпечення виконання зобов'язань також регулюється Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 639 (далі - Положення №639).
Так, відповідно до Положення № 639 принципал - особа, за заявою якої надається гарантія (пункт 2 розділу І Положення № 639). Для отримання гарантії принципал подає до банку-гаранта заяву про надання гарантії (пункт 1 глави 1 розділу II Положення № 639).
Стаття 563 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (стаття 564 Цивільного кодексу України).
При цьому, відповідно до статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Враховуючи приписи статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.
Як вказано судом вище, 27.03.2025 у зв'язку з невиконанням ПП «ЛІСГУМ» умов договору поставки (за рознарядкою) №С24-666 AT «Укргазвидобування» було направлено AT «ЮНЕКС БАНК» вимогу по банківській гарантії №2024/l/3494/V від 09.12.2024 щодо зобов'язань в частині поставки Товару у повному обсязі та у встановлені строки відповідно до пункту 5.1 та 6.3.1 договору та Специфікації №1.
31.03.2025 (вих. №25.3-2791) позивачем було отримано Повідомлення про сплату Вимоги Бенефіціара по банківській гарантії від 09 грудня 2024 року №2024/l/3494/V, у зв'язку з настанням гарантійного випадку, а саме: невиконання зобов'язання по договору №С24-666 від 11.12.2024 в частині поставки товару в повному обсязі та у встановлені строки на суму 41 949,99 грн.
03.04.2025 Банком було сплачено Бенефіціару (АТ «Укргазвидобування») 41 949, 99 грн на підставі платіжного доручення №347 від 03.04.2025 за банківською гарантією.
Разом з тим, пунктом 10.3 договору сторони погодили, що у випадку надання постачальником забезпечення виконання зобов'язань по договору у формі грошових коштів, банківської гарантії виконання зобов'язань покупець повертає постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити постачальника вказані в договорі (для забезпечення виконання зобов'язань по договору у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов'язань по договору у формі банківської гарантії виконання зобов'язань) у наступних випадках:
A) після виконання постачальником своїх зобов'язань за договором в повному обсязі;
B) за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення Договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або Договору про закупівлю нікчемним;
C) в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що договір поставки (за рознарядкою) № С24-666 від 11.12.2024 виконаний в повному обсязі. При цьому, за посиланням https://prozorro.gov.ua/uk/contract/UA-2024-10-23-010726-a-b1 опублікований Звіт про виконання договору про закупівлю UA-2024-10-23-010726-a.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів.
По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися.
По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, від 27.01.2020 у справі №911/1867/18.
З огляду на наведене, під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання. Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю 1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин..
Тобто, за змістом вказаної норми Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, в той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18.
Тобто, з моменту повного виконання позивачем зобов'язань за договором у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не було виконано відповідачем в порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.3 договору.
Беручи до уваги вищенаведене у сукупності та встановлені судом обставини повного виконання позивачем договору, беручи до уваги, що банківська гарантія №2024/l/3494/V від 09.12.2024 забезпечувала виконання принципалом договору, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у АТ «Укргазвидобування» обов'язку з повернення забезпечення виконання зобов'язань по договору на підставі підпункту А пункту 10.3 договору та статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", не залежно від доводів відповідача щодо тлумачення умов договору.
При цьому, судом взято до уваги висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, в якій колегія суддів виснувала: « 5.52. До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України «Про публічні закупівлі», відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
5.53. Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
5.54. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання».
Беручи до уваги викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачем виконані умови договору щодо поставки товару в повному обсязі, що у свою чергу виключає право відповідача на задоволення вимог за банківською гарантією.
Заперечення відповідача, наведені у відзиві, спростовуються встановленими вище обставинами та висновками Верховного суду, які наведені у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторін. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Отже, враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд погоджується з доводами позивача, що останній здійснив повне виконання зобов'язання за договором, укладеним між сторонами, та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.3 договору у вигляді повернення відповідачем суми забезпечення виконання після виконання учасником-переможцем договору.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Приватного підприємства «ЛІСГУМ» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», а саме про стягнення грошових коштів у розмірі 41 949,99 грн.
Згідно з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Приватного підприємства «Лісгум» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення грошових коштів та скасування оперативно-господарської санкції задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, Україна, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) на користь Приватного підприємства «Лісгум» (02132, Україна, місто Київ, вулиця Центральна, будинок 115 квартира 3; код ЄДРПОУ 34672440) грошових коштів у розмірі 41 949,99 грн та судовий збір у розмірі 1 364,69 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 21.04.2026.
Суддя В.В. Князьков