Справа № 909/183/26
22.04.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 вх. № 1233/26 від 11.02.2026
за участю:
від заявника: ОСОБА_1 ,
Руснак Вадим Олександрович - представник заявника,
арбітражної керуючої: Белінської Наталії Олександрівни,
До Господарського суду Івано-Франківської області звернулася фізична особа ОСОБА_1 з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
В обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначила про наявність у неї заборгованості перед 31 фінансовою установою (відповідно до списку кредиторів) та припинення нею погашення кредитів у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати поточні платежі, оскільки її дохід не дозволяє найближчим часом виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі, в результаті чого виникла заборгованість перед кредиторами в загальному розмірі 265 689,85 грн.
Як на обставину неможливості виконання грошових зобов'язань зазначає недостатній рівень доходів,посилається на нестачу коштів на проживання та забезпечення базових потреб, зокрема на потреби її неповнолітнього сина, військову агресію, щомісячну девальвацію. За наведеного боржниця стверджує, що неспроможна виконати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, зокрема шляхом реструктуризації боргів боржника.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність надано заяву про згоду арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни на призначення його керуючим реструктуризацією у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 .
Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до п. 2-1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
Однак, суд звертає увагу на те, що станом на момент подання заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 діє автоматизована система Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи щодо призначення арбітражного керуючого.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2026 заяву ОСОБА_1 вх. № 1233/26 від 11.02.2026 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - залишено без руху.
Ухвалою від 03.03.2026 Господарського суду Івано-Франківської області прийняв заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та призначив підготовче засідання на 18.03.2026.
В підготовчому судовому засіданні 18.03.2026 суд оголосив перерву до 22.04.2026 (об 11:45 год).
Розглянувши заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, подані документи, заслухавши заявника та його представника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд вважає за необхідне зазначити, що підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: - боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; - існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Так, згідно з частиною першою статті 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч.2, ч.3 ст. 116 КУзПБ визначено зміст заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та перелік додатків, який має бути додано до заяви.
Системний аналіз ст. 113, ч.1,ч.2 ст. 116 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.
Суд звертає увагу заявника/боржника про суттєву відмінність понять неплатоспроможність фізичної особи та загрози неплатоспроможності фізичної особи.
Неплатоспроможність фізичної особи - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання боржника перед кредиторами, що підпадає під приписи п.1 ч.2 ст.115 КУзПБ, якщо розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; приписи п. 2) ч.2 ст.115 КУзПБ, в разі коли боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; приписи п.3) ч.2 ст.115 КУзПБ, якщо ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.
Натомість, загроза неплатоспроможності фізичної особи є тимчасовою нездатністю боржника задовольнити вимоги кредиторів за допомогою наявних у боржника активів, яких недостатньо, в зв'язку з чим боржник найближчим часом не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі п.4 ч.2 ст.115 КузПБ.
Відповідно до положень ч. 3 ст.13, ст.74,76,77 ГПК України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).
Верховний Суд України у постанові від 26.05.2022 по справі № 903/806/20, сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів, КУзПБ покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність, повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо.
Так, у силу пункту 11 частини 3 статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за останні три роки за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 (із змінами та доповненнями) затверджено форму Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність. Пунктом 4 Розділу "Примітки" зазначеного вище Наказу встановлено, що декларація заповнюється власноруч або з використанням засобів комп'ютерної техніки українською мовою та не повинна містити виправлень, підчисток, помарок, дописок і закреслень.
Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника.
Отже, з огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що декларації про майновий стан боржника при зазначенні у них того, що члени сім'ї боржника "не надали інформації" не відповідають принципам повноти та достовірності.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Системне тлумачення приписів КУзПБ свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності (подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31.01.2024 у cправі №911/2140/22, від 15.02.2024 у справі №904/7413/21, від 25.01.2024 у справі №916/1575/21, від 18.04.2024 у справі №920/1398/21).
Не свідчить про добросовісну поведінку і факт припинення боржницею сплати кредитних зобов'язань починаючи з 2025 року та до моменту звернення із позовом до суду про неплатоспроможність боржника, оскільки остання була працевлаштована акушеркою родильного відділення КНП"Коломийська ЦРЛ" та медсестрою зі стоматології у ФОП "Шевчук А.О"( приватна стоматологія) та мала можливість часткової сплати суми кредитної заборгованості, ймовірніше зазначене свідчить про очікування на реструктуризацію боргів.
Крім того , зі слів самої боржниці в судовому засіданні , до 2025 року проживала із сином та чоловіком у власній квартирі чоловіка , хоча суду не подано будь-яких доказів в підтвердження чи спростування такого . Одночасно , заявниця заявила , що чоловік працював неофіційно , здійснював приватні ремонтно-будівельні роботи , а у вересні 2025 мобілізований до ЗСУ.
Факт працевлаштування боржниці підтверджується задекларованою інформацією у Деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за період 2023-2025 роки. Разом з тим, з поданих декларацій вбачається суперечливість інформації про заробітну плату заявниці та невідповідність довідкам виданим роботодавцями.
Декларації містять інформацію про зареєстроване право спільної часткової власності у ОСОБА_1 на квартиру площею 29,6 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .В цій квартирі зареєстровано спільну часткову власність ОСОБА_2 матері заявниці - пенсіонерки , тут же проживає ОСОБА_3 - сестра , яка з 2022 року ( зі слів заявниці) перебуває в Німеччині.
За наведених обставин суд не може прийти до однозначного висновку про відповідність тверджень заявниці про неплатоспроможність принципам повноти, достовірності, добросовісності.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України встановлено наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Заявницею, також, не доведено належними та допустимими доказами наявності інших підстав, передбачених ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Посилання заявниці на воєнний стан, щомісячну девальвацію гривні та зростання інфляції суд не може прийняти як аргумент, оскільки ці фактори є загальновідомими та однаково впливають на всіх громадян України. Відповідно, вони не є винятковими підставами для звільнення від виконання зобов'язань за кредитним договором.
Воєнний стан, попри складні умови, не є юридичною підставою для припинення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором. Нормативно-правові акти не передбачають автоматичного звільнення від фінансових зобов'язань через воєнний стан, а кредитні договори залишаються дійсними та обов'язковими до виконання, якщо інше не визначено окремо в договорі.
Крім того, заявниця не надала належних документальних доказів, які б підтверджували обставини, що вона не може виконувати свої зобов'язання за кредитом через зазначені причини. Відсутність документального підтвердження робить заявлені підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність необґрунтованими.Суд зазначає, що неплатоспроможність це не просто небажання платити, а об"єктивна неможливість.
Таким чином, суд вважає, що заявником не доведено належними доказами існування об'єктивних підстав для невиконання кредитних зобов'язань, і відповідно відхиляє ці аргументи.
Збирання доказів по справі не є обов'язком суду, крім випадків, які прямо встановлено нормами Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням наведених обставин, суд також вважає за необхідне зазначити, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
Крім того, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження. Застосування судом принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).
Схожий за змістом висновок, викладено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20.
Виходячи із загальних засад, принципів КУзПБ можна сказати, що припинення погашення кредитів чи інших планових зобов'язань має вказувати на неплатоспроможність, а не штучно створену підставу для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Слід зазначити, що надання заявниці можливості реалізувати право на відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за таких обставин в тому числі: ненадання достовірної інформації про витрачання коштів; посилання на неможливість отримання інформації від членів сім'ї, тощо на переконливу думку суду не матиме ефективного вирішення, а в подальшому на заявницю покладе додатковий тягар у вигляді витрат на оплату послуг правничої допомоги, послуг арбітражному керуючому.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вищезазначені факти свідчать про недоведеність заявницею наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а отже суд, з урахуванням приписів Кодексу України з процедур банкрутства дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п.1 ч.4 ст. 119 КузПБ.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні відповідні підстави.
Зважаючи на те, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника, господарський суд залишає без розгляду заяву арбітражного керуючого від 11.02.2026 про участь у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст. 8, 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73,74,76, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - відмовити.
Ухвала набрала законної сили 22.04.2026 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства строк та порядку.
Суддя С.М. Кобецька