номер провадження справи 21/38/25
07.04.2026 Справа № 908/3497/25 (908/207/26)
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3497/25 (908/207/26)
За позовною заявою (заявника) - Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Ваврика Володимира Богдановича (вул. Богомольця, буд. 9, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 0291003122, ел. пошта: halytska@oblprok.lviv.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -
Позивача 1 - Державного агентства водних ресурсів України (вул. Велика Васильківська, буд. 8. м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 37472104, ел. пошта: davr@davr.gov.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Позивача 2 - Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (вул. Родини Крушельницьких, буд. 14, м. Львів, 79017, код ЄДРПОУ 01038909, ел. пошта: buvrzbts@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
про стягнення 274 127, 41 грн..
в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Розпорядник майна - Сєдова Наталя Іванівна (вул. Гагаріна, буд. 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
За участю представників сторін:
Представник прокуратури - Сташенко В.Є., прокурор, посвідчення (зал 123)
Ухвалою від 18.12.2025 відкрито провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну. 18.12.2025 на офіційному веб-сайті Верховного суду оприлюднено оголошення № 77982 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ".
До підсистеми "Електронний суд" від Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Ваврика Володимира Богдановича в інтересах держави в особі позивача 1 - Державного агентства водних ресурсів України, позивача 2 - Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну надійшла позовна заява вихідний № 14.50/99-882вих-26 від 28.01.2026 (вх. № 307/08-07/26 від 29.01.2026), в якій просить суд:
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 39821153) на користь Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (код ЄДРПОУ 01038909) кошти в сумі 274 127, 47 грн.., з яких: 123 393, 51 грн.. основного боргу, 115 225, 00 грн.. сума неустойки, 31 798, 94 пені, 8 421, 78 грн.. інфляційних втрат та 3 456, 47 грн.. 3% річних.
2. Стягнути з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, UA138201720343140001000000774) 3 289, 52 грн.. сплаченого судового збору.
3. Справу розглянути за участю сторін та прокурора.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.01.2026 розгляд позовної заяви (єдиний унікальний номер № 908/207/26) за вищезазначеним позовом визначено судді Черкаському В. І., у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ". У справі триває процедура розпорядження майном, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Сєдова Н.І.
Ухвалою від 10.03.2026 прийнято позовну заяву Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Ваврика Володимира Богдановича вихідний № 14.50/99-882вих-26 від 28.01.2026 (вх. № 307/08-07/26 від 29.01.2026) в інтересах держави в особі позивача 1 - Державного агентства водних ресурсів України, позивача 2 - Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" про стягнення 274 127, 47 грн.. до розгляду в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ". Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи по суті призначено на 07.04.2026, 15 - 00.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову та електронну адреси відповідача копії ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Галицькою окружною прокуратурою міста Львова під час здійснення представницької діяльності встановлено факт порушення законодавства у бюджетній сфері за результатами опрацювання інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (далі - БУВР Західного Бугу та Сяну) щодо невиконання ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" договору купівлі-продажу товарів № СК36-00725 від 06.07.2023 та договору купівлі-продажу товарів № СК36-00816 від 21.08.2023.
06.07.2023 БУВР Західного Бугу та Сяну укладено з ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" Договір купівлі-продажу товарів № СК36-00725 за предметом Нафта і дистиляти ДК 021:2015, код 09130000-9 (надалі за текстом - Договір).
Сторони підписали договір на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а на момент його підписання погодили всі істотні умови: предмет, ціну та строк виконання зобов'язань, відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується поставити Покупцеві товар, зазначений у Договорі (ДК 021:2015, код 09130000-9 Нафта і дистиляти), а саме бензин неетильований А-95 (далі - бензин А-95) та дизельне паливо, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар у порядку та на умовах, вказаних у цьому Договорі та додатках до нього.
Відповідно до п. 1.2 Договору, товарами є бензин А-95 та дизельне паливо. Кількість товару - 10 000 л на загальну суму 458 000, 00 грн.. з ПДВ.
Специфікацією (додаток № 1) до Договору визначено, що продавець зобов'язується поставити замовнику дизельне паливо, бензин А-95 у кількості 10 000 л на загальну суму 458 000, 00 грн. з ПДВ (надалі за текстом - "Товар/товар").
Згідно п. 2.2 Договору відпуск Товару здійснюється за талонами Постачальника номіналом 10 літрів та 20 літрів безпосередньо на автозаправних станціях, що обслуговують талони Постачальника, окремими партіями відповідно до потреб Замовника шляхом обміну талона на пальне в кількості та асортименті, зазначених у талонах, та заправки транспортних засобів Замовника.
Передача (поставка) Товарів здійснюється за цінами, що встановлені цим Договором (п. 1.2). В ціну Товарів включається вартість послуг зберігання Товару, податок на додану вартість та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством (п. 3.1 Договору).
Розрахунки провадяться шляхом оплати Покупцем суми згідно з наданим Продавцем рахунком на оплату Товару та підписаною Сторонами видатковою накладною (п. 4.1 Договору).
Покупець зобов'язується повністю оплатити вартість переданого у його власність (поставленого) Товару протягом 7 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на переданий у власність (поставлений) Товар шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок Продавця (п. 4.2 Договору).
Товар постачається у формі талонів, у кількості та за ціною відповідно до Договору шляхом доставки Покупцю залежно від потреб Покупця (п. 5.2 Договору).
Доставка талонів Замовнику відбувається за адресою: м. Львів, вул. Родини Крушельницьких, буд. 14, з урахуванням п. 5.3 Договору.
Згідно п. п. 5.5, 5.6 видача Товару зі зберігання здійснюється на АЗС згідно з переліком АЗС, який доводиться до відома Покупця шляхом розміщення та оновлення (змінюється в односторонньому порядку) Продавцем на веб-сайті Продавця або шляхом надання Покупцю в письмовій формі актуального переліку, чинного на дату вимоги.
Видача Товарів Покупцю зі зберігання здійснюється до закінчення строку зберігання партіями в асортименті та кількості, зазначеній у талонах, лише після повної оплати вартості переданого Покупцю Товару за умови фактичної наявності Товарів на АЗС на момент звернення Покупця шляхом заправки через паливороздавальні колонки в паливний бак автотранспортних засобів або в тару Покупця.
Згідно п. п. 6.3.1, 6.3.2, 6.3.4, 6.3.5 п. 6.3, Продавець зобов'язаний приймати на зберігання Товар, забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені цим Договором, забезпечити видачу Товарів зі зберігання у строки та в порядку, встановлені цим Договором і додатками до нього, надавати Покупцю видаткові накладні, які підтверджують здійснення поставок Товарів, надавати Покупцю документи, технічні засоби, що підтверджують право Покупця на отримання Товару зі зберігання.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 7.1 Договору).
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що кожна зі сторін, яка порушила свої грошові зобов'язання, зобов'язана сплатити нараховані іншою стороною штрафні санкції (пеню, штраф).
Відповідно до п. 9.1 Договору, у випадку виникнення спорів сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори вирішуються в судовому порядку (п. 9.2 Договору).
Відповідно до п. 10.1, Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині виконання грошових зобов'язань - до моменту повного та належного виконання Сторонами усіх своїх грошових зобов'язань, у тому числі видачі повного обсягу Товару за оплаченими талонами.
21.08.2023 БУВР Західного Бугу та Сяну укладено з ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" Договір купівлі-продажу товарів № СК36-00816 за предметом Нафта і дистиляти ДК 021:2015, код 09130000-9 (надалі за текстом - "Договір").
Сторони підписали договір на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а на момент його підписання погодили всі істотні умови: предмет, ціну та строк виконання зобов'язань, відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу товарів № СК36-00816 від 21.08.2023, Продавець зобов'язується поставити Покупцеві товар, зазначений у Договорі (ДК 021:2015, код 09130000-9 Нафта і дистиляти), а саме бензин неетильований А-95 (далі - бензин А-95) та дизельне паливо, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар у порядку та на умовах, вказаних у цьому Договорі та додатках до нього.
Відповідно до п. 1.2 Договору, товарами є бензин А-95 та дизельне паливо. Кількість товару - 10 000 л на загальну суму 500 000, 00 грн. з ПДВ.
Специфікацією (додаток № 1) до Договору визначено, що продавець зобов'язується поставити замовнику дизельне паливо, бензин А-95 у кількості 10 000 л на загальну суму 500 000,00 грн. з ПДВ (надалі за текстом - "Товар/товар").
Згідно з п. 2.2 Договору відпуск Товару здійснюється за талонами Постачальника номіналом 10 літрів та 20 літрів безпосередньо на автозаправних станціях, що обслуговують талони Постачальника, окремими партіями відповідно до потреб Замовника шляхом обміну талона на пальне в кількості та асортименті, зазначених у талонах, та заправки транспортних засобів Замовника.
Передача (поставка) Товарів здійснюється за цінами, що встановлені цим Договором (п. 1.2). В ціну Товарів включається вартість послуг зберігання Товару, податок на додану вартість та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством (п. 3.1 Договору).
Розрахунки провадяться шляхом оплати Покупцем суми згідно з наданим Продавцем рахунком на оплату Товару та підписаною Сторонами видатковою накладною (п. 4.1 Договору).
Покупець зобов'язується повністю оплатити вартість переданого у його власність (поставленого) Товару протягом 7 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на переданий у власність (поставлений) Товар шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок Продавця (п. 4.2 Договору).
Товар постачається у формі талонів, у кількості та за ціною відповідно до Договору шляхом доставки Покупцю залежно від потреб Покупця (п. 5.2 Договору).
Доставка талонів Замовнику відбувається за адресою: м. Львів, вул. Родини Крушельницьких, буд. 14, з урахуванням п. 5.3 Договору.
Згідно з п. п. 5.5, 5.6 Договору, Покупець зобов'язаний забезпечити зберігання придбаного Покупцем Товару протягом терміну дії талонів.
Видача Товару зі зберігання здійснюється на АЗС згідно з переліком АЗС, який доводиться до відома Покупця шляхом розміщення та оновлення (змінюється в односторонньому порядку) Продавцем на веб-сайті Продавця або шляхом надання Покупцю в письмовій формі актуального переліку, чинного на дату вимоги.
Видача Товарів Покупцю зі зберігання здійснюється до закінчення строку зберігання партіями в асортименті та кількості, зазначеній у талонах, лише після повної оплати вартості переданого Покупцю Товару за умови фактичної наявності Товарів на АЗС на момент звернення Покупця шляхом заправки через паливороздавальні колонки в паливний бак автотранспортних засобів або в тару Покупця.
Відповідно до п. 5.11 Договору, у разі неотримання Покупцем зі зберігання Товарів протягом строку зберігання, Продавець має право вимагати повернення (у власність Продавця) таких товарів, а Покупець зобов'язаний повернути такі товари. Якщо повернуті Продавцю Товари були оплачені Покупцем, Продавець повертає Покупцю оплачені за Товари кошти. Право власності на Товар переходить від Покупця з дати підписання накладної на повернення Товару.
Згідно з п. п. 6.3.1, 6.3.2, 6.3.4, 6.3.5 п. 6.3, Продавець зобов'язаний приймати на зберігання Товар, забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені цим Договором, забезпечити видачу Товарів зі зберігання у строки та в порядку, встановлені цим Договором і додатками до нього, надавати Покупцю видаткові накладні, які підтверджують здійснення поставок Товарів, надавати Покупцю документи, технічні засоби, що підтверджують право Покупця на отримання Товару зі зберігання.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 7.1 Договору).
Згідно п. 7.2 Договору передбачено, що кожна зі сторін, яка порушила свої грошові зобов'язання, зобов'язана сплатити нараховані іншою стороною штрафні санкції (пеню, штраф).
Згідно з п. 7.4 Договору, у випадках прострочення Покупцем здійснення оплати Товарів за цим Договором, неотримання Покупцем зі зберігання Товарів протягом строку зберігання, Продавець має право неоплачені, неотримані Покупцем зі зберігання Товари зарахувати як майнову неустойку за порушення Покупцем зобов'язань.
Відповідно до п. 9.1 Договору, у випадку виникнення спорів сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори вирішуються в судовому порядку (п. 9.2 Договору).
Згідно п. 10.1, Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині виконання грошових зобов'язань - до моменту повного та належного виконання Сторонами усіх своїх грошових зобов'язань, у тому числі видачі повного обсягу Товару за оплаченими талонами.
На виконання умов договору № СК36-00725 та відповідно до видаткової накладної № 0036/0001008 від 06.07.2023 ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" передано замовнику паливні талони дизпалива на 6 000 літрів, бензину А-95 на 4 000 літрів, загалом на 10 000 літрів на загальну суму 458 000, 00 грн. з ПДВ, які сплачено Позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 890 від 06.07.2023 на суму 458 000, 00 грн. з ПДВ.
На виконання умов договору № СК36-00816 та відповідно до видаткової накладної № 0036/0001338 від 22.08.2023 ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" передано замовнику паливні талони дизпалива на 5 000 літрів, бензину А-95 на 5 000 літрів, загалом на 10 000 літрів на загальну суму 500 000, 00 грн. з ПДВ, які сплачено Позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 1145 від 23.08.2023 на суму 500 000, 00 грн. з ПДВ.
Разом з тим, починаючи з грудня 2024 року та станом на цей час на АЗС постачальника, попри обов'язок Відповідача забезпечити наявність пального за першою вимогою замовника за фактом пред'явлення ним талона на певній АЗС, Відповідачу відмовляють у відпуску пального, у зв'язку із чим постачальником фактично не поставлено БУВР Західного Бугу та Сяну 2150 літрів бензину А-95 на суму 105 100, 00 грн. та 225 літрів дизпалива на суму 10 125, 00 грн., на загальну суму 115 225, 00 грн., у т. ч. ПДВ 19 204, 17 грн.
З метою досудового врегулювання спору БУВР Західного Бугу та Сяну на адресу Постачальника надіслано Акт звірки неотоварених талонів "АВІАС", отриманих БУВР Західного Бугу та Сяну від ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" за Договорами № CK36-00725 від 06.07.2023 та № CK36-00816 від 21.08.2023 станом на 01.04.2025, разом з претензією № 13/329 від 31.03.2025 з вимогою виконати зобов'язання за Договором.
Відповідач не надав відповіді на претензію та залишив її без задоволення, хоча у позивача є докази того, що відповідач отримав претензію 08.04.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (Форма № 119).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (абз. 2 п. 3 Правил).
Згідно з п. 9 Правил розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно п. 3 даної Інструкції талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Таким чином, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне (товар) на АЗС. Отримавши талон або паливну картку, покупець фактично ще не одержує пальне, а вартість останнього відображає на балансі підприємства, оскільки на АЗС таке пальне перебуває лише на зберіганні, допоки покупець не вирішить його забрати. Фактичне отримання пального відбуватиметься на АЗС, що підтверджуватимуть первинні документи, такі як чек, який надає АЗС при оплаті пального талоном або паливною карткою.
БУВР Західного Бугу та Сяну виконавши зобов'язання за Договорами № СК36-00725 від 06.07.2023 та № СК36-00816 від 21.08.2023 та оплативши повну вартість товару, набуло право на отримання придбаного палива на підставі відповідних паливних талонів на автозаправних станціях, пов'язаних договірними відносинами з постачальником, але не отримало його у фактичне володіння.
Унаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договорами № СК36-00725 від 06.07.2023 та № CK36-00816 від 21.08.2023, БУВР Західного Бугу та Сяну підготовлено Акт відмови заправки за наявними талонами "АВІАС", отриманими від ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" відповідно до Договорів станом на 12.05.2025.
Вищевикладене свідчить про те, що, попри обов'язок ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" забезпечити наявність пального за першою вимогою замовника за фактом пред'явлення ним талона на певній АЗС, БУВР Західного Бугу та Сяну, виконавши зобов'язання за Договорами № CK36-00725 від 06.07.2023 та № СК36-00816 від 21.08.2023 та оплативши повну вартість товару, набуло право власності на нього, але не отримало у фактичне володіння 2 150 літрів бензину А-95 на суму 105 100, 00 грн. та 225 літрів дизпалива на суму 10 125, 00 грн., на загальну суму 115 225, 00 грн., у т. ч. ПДВ 19 204, 17 грн. за двома вищезазначеними договорами, внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України закріплено принцип обов'язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Аналогічні за змістом положення містяться у ст. 712 ЦК України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п. 10.3.3.2 Інструкції).
Враховуючи наведене, скретч-картка (талон) не підтверджує право власності на куплене пальне, а свідчить про попередню оплату певної кількості пального певного оператора АЗС, у зв'язку з чим підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі скретч-карток, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором у майбутньому. Водночас фактичне отримання пального відбувається лише на АЗС і на підставі наданих Замовником скретч-карток.
Стаття 662 ЦК України встановлює, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).
На підставі видаткових накладних № 0036/0001008 від 06.07.2023 БУВР Західного Бугу та Сяну перераховано 458 000, 00 грн. з ПДВ попередньої оплати за товар (платіжна інструкція № 890 від 06.07.2023) та № 0036/0001338 від 22.08.2023 перераховано 500 000, 00 грн. з ПДВ попередньої оплати за товар (платіжна інструкція № 1145 від 23.08.2023), що свідчить про погодження між контрагентами всіх істотних умов, необхідних для договорів даного виду, та укладення між ними договору поставки, який є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов'язань.
БУВР Західного Бугу та Сяну як покупець виконало свої зобов'язання за Договорами № СК36-00725 від 06.07.2023, № СК36-00816 від 21.08.2023 шляхом перерахування Відповідачу як постачальнику 115 225,00 грн. попередньої оплати за товар.
ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" свої зобов'язання за договором не виконало, не забезпечило наявність пального за першою вимогою замовника, а також не передало замовнику товар у повному обсязі в кількості, за якістю і на умовах, встановлених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 зроблено висновок щодо застосування ст. 693 ЦК України. Так, Верховний Суд зазначив, що зі змісту ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця (п. 21 названої постанови).
З наданих прокуратурі матеріалів вбачається, що БУВР Західного Бугу та Сяну зверталося до ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" з Актом звірки неотоварених талонів "АВІАС" разом з листом-претензією про видачу пального за неотовареними талонами через мережу АЗС "АВІАС", утім Відповідач поставку товару не здійснив, сплачені за нього кошти не повернув, на направлену йому претензію не відреагував.
Таким чином, відсутність дій Відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти, попередньо сплачені останнім. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).
Таким чином, унаслідок неналежного виконання Відповідачем договірних зобов'язань неотриманими залишилися 2150 літрів бензину А-95 на суму 105 100, 00 грн. та 225 літрів дизпалива на суму 10 125, 00 грн., на загальну суму 115 225, 00 грн., у т. ч. ПДВ 19 204, 17 грн. за двома вищезазначеними договорами.
Відтак, враховуючи той факт, що Замовник оплатив, однак не отримав закуповуване за договорами пальне на суму 115 225, 00 грн., у т. ч. ПДВ у розмірі 19 204, 17 грн., зазначені кошти з огляду на положення статей 670, 693 ЦК України підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).
Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме як плату боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованого частиною другою статті 625 ЦК України.
Відтак, у цьому випадку розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Враховуючи те, що ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" неналежно виконало зобов'язання за вищевказаними договорами, зокрема не поставило БУВР Західного Бугу та Сяну товар на загальну суму 115 225, 00 грн., у т. ч. ПДВ 19 204,17 грн., який був оплачений, Відповідач зобов'язаний також сплатити Позивачу інфляційні втрати та три проценти річних за користування чужими грошовими коштами за період з грудня 2024 року по жовтень 2025 року.
Інфляційні втрати розраховано кумулятивним методом шляхом множення суми недоїмки на індекс інфляції. Розмір інфляційних втрат за період з грудня 2024 року по вересень 2025 року за двома договорами становить 8 421, 78 грн., розмір трьох процентів річних за період з грудня 2024 року по жовтень 2025 року становить 3 456, 75 грн.
Пунктом 7.4 Договору визначено, що майнова неустойка сплачується у майновій формі і обчислюється в розмірі 100 % від кількості Товару. Таким чином, у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язання щодо непоставленого пального згідно з актом звірки, підлягає стягненню з нього неустойка у розмірі 115 225, 00 грн.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день простроченого виконання.
Згідно зі ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 552 ЦК України визначено, що сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 902/186/21.
ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" порушило свої зобов'язання за Договорами № СК36-00725 від 06.07.2023 та № СК36-00816 від 21.08.2023 щодо своєчасної поставки оплаченого товару та зобов'язане повернути його вартість у сумі 115 225, 00 грн.
Пунктом 7.1 Договорів № СК36-00725 від 06.07.2023, № СК36-00816 від 21.08.2023 встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цими Договорами.
Згідно з п. 7.2 Договорів передбачено, що розмір пені розраховується із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується за весь період, протягом якого тривало порушення відповідного грошового зобов'язання. Розрахунок пені здійснюється за формулою: Сума боргу х Ставка НБУ : 100 % : кількість днів у році х кількість днів прострочення під час дії встановленої ставки НБУ.
Таким чином, пеня за період з 01.12.2024 по 31.10.2025 за двома зазначеними договорами становить 31 798, 94 грн.
Відтак, з ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" за наслідками невиконання Договорів всього підлягає стягненню 274 127,47 грн., з них: сума недопоставленого пального (основного боргу) - 115 225, 00 грн., сума неустойки в розмірі 100 % простроченого зобов'язання щодо поставки пального - 115 225, 00 грн., сума пені за період з 01.12.2024 по 31.10.2025 (335 днів прострочення поставки пального) - 31 798, 94 грн., інфляційні втрати з грудня 2024 року по вересень 2025 року - 8 456, 75 грн., 3 % річних від простроченої суми - 3 456, 75 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст. ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Частиною 3 цієї ж статті визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
При цьому інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та спосіб, що належить до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 09.12.2020 у справі № 645/2496/18).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави» може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18).
Нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів становить безумовне порушення інтересів держави у бюджетній сфері та суспільний інтерес, який має виняткове значення для суспільства.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Статтею 26 Бюджетного кодексу України передбачено, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Тільки належне дотримання всіма учасниками бюджетних відносин законодавчих норм та своєчасне поновлення порушених державних інтересів у цій сфері сприятиме ефективному функціонуванню усієї бюджетної системи України.
Підставою для представництва інтересів держави прокурором у даному випадку є порушення майнових інтересів держави у зв'язку з тим, що під час виконання договорів поставки, укладених за результатами процедури закупівлі, порушено вимоги чинного законодавства та договору, що призвело до втрати бюджетних коштів.
Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні такого значимого питання, як раціональне та максимально ефективне витрачення бюджетних коштів, що здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а неналежне виконання договорів поставки зі сторони ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ", на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
Порушення чинного законодавства України, що стосується використання бюджетних коштів, створює загрозу та завдає істотної шкоди інтересам держави.
Необхідність захисту інтересів держави полягає у забезпеченні відновлення економічних та майнових інтересів держави у судовому порядку щодо стягнення коштів, які сплачені за фактично не поставлений товар.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а заходи щодо стягнення коштів є невідкладними.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Щодо порушення інтересів держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. З огляду на те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, керівник прокуратури чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20, від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18 та від 14.02.2023 у справі № 580/1374/22.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 806/602/18, від 13.03.2019 у справі № 815/1139/18, від 15.10.2019 у справі № 810/3894/17, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 03.12.2019 у справі № 810/3164/18 та від 01.06.2022 у справі № 260/1815/21.
Прокурор у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що ст. 53 ГПК України вимагає вказувати в позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
Інтереси держави за загальним правилом охоплюють собою і суспільні (публічні) інтереси, оскільки основне покликання держави (ст. 3 Конституції України гарантує те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави) - це максимально забезпечувати інтереси всіх соціальних груп для досягнення в суспільстві справедливості як найвищого блага.
У зв'язку з викладеним, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Так, відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" публічні закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції, максимальної економії, ефективності та пропорційності.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".
Неналежне виконання Відповідачем договірних зобов'язань, унаслідок чого він отримав бюджетні кошти за недопоставлений товар, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що надає право прокурору для їх захисту в судовому порядку.
У свою чергу, використання бюджетних коштів становить значний суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб, зокрема в даному випадку впливає на належність реалізації своїх функцій Басейновим управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну.
Таким чином, звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення зазначених державних інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, дисциплінуватиме постачальника до належного виконання покладених на нього обов'язків, а отже, і сприятиме зміцненню держави в умовах збройної відсічі агресору.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Відтак, з огляду на положення ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", обов'язком прокурора є захист інтересів держави.
Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України). У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).
Відповідно до Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 393, останнє є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів. Держводагентство є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства. Держводагентство здійснює свої повноваження безпосередньо або через утворені в установленому порядку територіальні органи, тобто в даному випадку через Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 вищенаведеного Положення, Державне агентство водних ресурсів України організовує планово-фінансову роботу в апараті Держводагентства, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку.
Окрім цього, згідно з підпунктом 6 пункту 5 Положення, Держводагентство бере участь у справах, діє в судах України від імені та в інтересах Держводагентства, забезпечує в установленому порядку самопредставництво Держводагентства в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових (службових) осіб юридичної служби Держводагентства або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Держводагентства в судах та інших органах через представників.
Згідно з абзацом 17 пункту 11 Положення про Держводагентство, голова агентства утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, здійснює у межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Відповідно до абзацу п'ятого статті 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Держводагентство є суб'єктом управління об'єктами державної власності як центральний орган виконавчої влади. Зазначене повноваження Держводагентства, а саме право здійснювати управління об'єктами державної власності, які належать до його сфери управління, гарантоване абзацом 33 пункту 4 Положення про Держводагентство.
Так, відповідно до Положення про Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України від 09.02.2024 № 32 (далі - Положення), Управління є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політики у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України.
Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, самостійний та зведений баланси, рахунки в органах Державної казначейської служби України.
Управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами центральних органів виконавчої влади, що мають міжгалузеве значення, рішеннями обласної та місцевих державних адміністрацій, наказами та іншими нормативними документами і актами Держводагентства та цим Положенням.
Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну проводить державний моніторинг вод відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України; приймає звіти про використання води за формою 2 ТП-водгосп (річна), перевіряє їх достовірність та узагальнює результати державного обліку водокористування.
Управління утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, доходів, отриманих за договорами та угодами, інших надходжень, не заборонених законодавством.
Згідно з пп. 2, 10 п. 5 Положення, Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну з метою організації своєї діяльності організовує планово-фінансову роботу, забезпечує цільове та ефективне використання фінансових та матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; бере участь у справах, діє в судах України від імені та в інтересах Управління, забезпечує в установленому законом порядку самопредставництво Управління в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових (службових) осіб юридичної служби Управління або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Управління в судах та інших органах через представників.
Отже, Держводагентство має широке коло повноважень під час реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, у тому числі щодо забезпечення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, що належить до сфери його управління.
При цьому згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладених вище правових норм та розпорядчих документів Державне агентство водних ресурсів України та Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну в даному випадку є уповноваженими суб'єктами владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
Проте Управлінням 23.10.2025 до Галицької окружної прокуратури міста Львова скеровано листа № 13/1369 щодо застосування прокуратурою представницьких повноважень для стягнення з ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" заборгованості за договорами № СК36-00725 від 06.07.2023, № CK36-00816 від 21.08.2023 за предметом Нафта і дистиляти ДК 021:2015, код 09130000-9, оскільки є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України.
Також, 06.01.2026 № 14.50/99-134вих-26 на адресу Державного агентства водних ресурсів України як до центрального органу виконавчої влади, уповноваженого на звернення до суду, прокуратурою скеровано лист про надання інформації щодо наміру звернення до суду із позовною заявою про стягнення боргу з ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" та представництва інтересів держави прокуратурою в суді.
Листом Державного агентства водних ресурсів України від 08.01.2026 № 114/10/11-26 повідомлено Галицьку окружну прокуратуру міста Львова, що заходи щодо пред'явлення позову до ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" про стягнення боргу не вживалися, не заперечують проти представництва інтересів держави прокуратурою в суді, а також погоджуються підтримати позов у повному обсязі.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 260/1666/19 зробив такий висновок: оскільки юридична особа публічного права створюється за безпосередньої участі держави з метою ефективного та раціонального використання державного і громадського майна, але держава чи територіальна громада не можуть управляти належними їй цінностями, то це майно закріплюється за окремими підприємствами, установами та організаціями на праві господарського відання. При цьому держава, територіальні громади як власники майна дозволяють цим підприємствам, установам та організаціям управляти належним їм майном, розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені у будь-які правовідносини для реалізації певних інтересів та потреб держави або територіальної громади.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, зазначила, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів тощо.
Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями статті 22 БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" (далі - Постанова № 228).
У свою чергу, головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачам бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Пунктом 18 частини 1 статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Відповідно до абзацу 3 пункту 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.
Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3095/18 від 13.11.2019, у справі № 922/3013/18 від 23.10.2019).
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).
Згідно з абзацом другим пункту 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну є стороною Договору, а отже, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 БК України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Згідно з ч. 12 ст. 23 БК України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до роз'яснень Міністерства фінансів України, наданих листом від 06.03.2003 № 021-03/6, та Державного казначейства України від 09.03.2006 № 3.4-22/498 та від 12.02.2008 № 7.1-10/744, якщо з початку нового бюджетного періоду здійснюється повернення зайво виплачених у минулих бюджетних періодах коштів, то зазначені кошти не можуть бути відображені як відновлення касових видатків, а повинні бути перераховані до бюджету.
Відтак, жодним із перелічених вище органів не було вжито заходів до усунення порушень указаних інтересів держави.
У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Унаслідок нездійснення позивачами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними. У зв'язку з викладеним у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Прокурором дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". На виконання зазначених норм Галицькою окружною прокуратурою міста Львова повідомлено позивачів, зокрема, про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, покладається на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред'явлення даного позову.
Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого порушення інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних правовідносинах - Державного агентства водних ресурсів України та Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем на рахунок позивача коштів у сумі вартості не отриманого товару за договорами. Таким чином, сума боргу за договорами, враховуючи фінансові та штрафні санкції у розмірі 274 127 грн. 47 коп. підтверджена матеріалами справи.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення вартості неотриманого товару за договорами у розмірі 274 127 грн. 47 коп.
На підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" на користь Львівської обласної прокуратури 3 289 грн. 53 коп. судового збору.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 238, 240, 241, 254, 256-257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (вул. Родини Крушельницьких, буд. 14, м. Львів, 79017, код ЄДРПОУ 01038909) кошти у розмірі 274 127 (двісті сімдесят чотири тисячі сто двадцять сім) грн. 47 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, UA138201720343140001000000774) 3 289 (три тисячі двісті вісімдесят дев'ять) грн. 53 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати заявнику, позивачам, відповідачу, Львівський обласній прокуратурі (до електронного кабінету).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2026.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ