номер провадження справи 27/145/25
22.04.2026 Справа № 908/2672/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі Вака В.С., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Моісеєнко Вадима Григоровича про розстрочення виконання рішення суду від 10.12.2025 у справі № 908/2672/25
за позовом: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Моісеєнко Вадима Григоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 89 223 грн 17 коп.
за участю представників
від позивача: Савченко І.Г., самопредставництво, витяг з ЄДР, посвідчення № 1600 від 20.05.2024
від відповідача (заявника): Левицька Ю.В., адвокат, ордер серія АР № 1266048 від 22.09.2025
Фізичною особою-підприємцем Моісеєнко Вадимом Григоровичем 11.04.2025 (зареєстровано 13.04.2026 за вх. № 8095/08-08/26) сформував в системі «Електронний суд» заяву про розстрочення виконання рішення суду від 10.12.2025 у справі № 908/2672/25, а саме грошових коштів в розмірі 67 242 грн 96 коп. строком на 12 місяців, зі сплатою щомісячно суми боргу рівними частинами по 5 603 грн 18 коп.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.04.2026, вказану вище заяву передано на розгляд судді Господарського суду Запорізької області Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 прийнято до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Моісеєнко Вадима Григоровича про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 у справі № 908/2672/25. Розгляд заяви призначено на 22.04.2026.
Судове засідання 22.04.2026 проводилось в режимі відеоконференцзв'язку.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Відводів складу суду, секретарю судового засідання не заявлено.
Права та обов'язки представнику заявника відомі, роз'яснень не потребують.
Заяв чи клопотань процесуального характеру не заявлено.
22.04.2026 заявник (відповідач, боржник) підтримав заяву та просив суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 у справі № 908/2672/25 на дванадцять місяців, зі сплатою щомісячно рівними частинами.
22.04.2026 представник позивача (стягувача) заперечує проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 у справі № 908/2672/25. Зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості виконання рішення суду у даній справі.
За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Моісеєнко Вадима Григоровича щодо розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 у справі № 908/2672/25, суд відмовляє в її задоволенні, з огляду на наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 позовні вимоги Запорізької міської ради задоволені, а саме: стягнуто з Фізичної особи - підприємця Моісеєнка Вадима Григоровича на користь Запорізької міської ради 89 223 грн 17 коп. заборгованості за договором оренди землі № 040726100357 за період з 22.12.2021 по 31.12.2024, а також 2 422 грн 40 коп. судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Моісеєнка Вадима Григоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 у справі № 908/2672/25 задоволено частково. Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 у справі №908/2672/25 змінено. Викладено абзац перший, другий та третій резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Позовні вимоги Запорізької міської ради до Фізичної особи - підприємця Моісеєнка Вадима Григоровича про стягнення 89 223 грн 17 коп. - задовольнити частково. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Моісеєнка Вадима Григоровича на користь Запорізької міської ради заборгованість за договором оренди землі № 040726100357 (дата реєстрації 29.05.2007) у сумі 67 242 грн 96 коп. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Моісеєнка Вадима Григоровича на користь Запорізької міської ради 1 825 грн 64 коп. судового збору.». В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 у справі № 908/2672/25 залишено без змін. Стягнуто з Запорізької міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Моісеєнка Вадима Григоровича витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 895 грн 14 коп.
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі № 908/2672/25 видано накази від 06.04.2026.
Заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 у справі № 908/2672/25 Фізичної особи-підприємця Моісеєнко Вадима Григоровича обґрунтована тим, що станом на сьогоднішній день господарську діяльність відповідач не здійснює, перебуває у скрутному фінансовому стані. Зазначає, що режим воєнного стану істотно ускладняє виконання судових рішень, оскільки, на території України запроваджене певне коло обмежень та заборон, які впливають на платоспроможність боржника. Також, зазначає, що примусове виконання рішення в справі, накладання арешту на банківські рахунки та одночасне стягнення грошових коштів з відповідача може повністю паралізувати господарську діяльність останнього.
Відповідач у заяві про розстрочення виконання рішення суду посилається на податкову звітність за 2023, 2024, 2025 роки, яка свідчить про те, що сума прибутку відповідача за рік, була не значна, оскільки господарська діяльність практично не здійснювалася. Проте вказані доку ментальні докази до заяви не додані.
Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду у даній справі строком на дванадцять місяців згідно з ч. 5 ст. 331 ГПК України, рівними частками по 5 603 грн 18 коп. щомісячно.
Також повідомляє, що відповідачу відомо, про те, що чинним процесуальним законодавством не передбачено розстрочення судових витрат у справі, зокрема, суми судового збору, тому суму судового збору відповідач сплатить у встановленому законом порядку.
Запорізька міська рада (стягувача) заперечує проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 у справі № 908/2672/25. Зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості виконання рішення суду у даній справі.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Отже, в розумінні наведеної норми, відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Рішенням Суду в справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України»).
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Перебіг строків судового розгляду у справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Разом з тим, відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною четвертою даної статті визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання судового рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Розстрочення виконання судового рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, у свою чергу, має сприяти реальному його виконанню на користь стягувача та в найкоротший термін.
Вирішуючи питання розстрочення виконання судового рішення суд має оцінити надані заявником докази на предмет того, що запропонований ним строк розстрочення дійсно сприятиме виконанню судового рішення, буде ефективним та не призведе до безпідставного затягування виконання рішення суду.
Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Суд зазначає, що введення воєнного стану негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності суб'єктами господарювання, не лише відповідача (боржника), але й позивача (стягувача).
Боржник (заявник) не надав достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості виконання рішення суду у даній справі. Боржником не наведено обставин реальної можливості виконання ним судового рішення в строк, який він просить.
Так, звертаючись з заявою про розстрочення виконання рішення на 12 місяців, відповідач не надав жодних гарантій, що рішення господарського суду буде ним виконуватись у зазначений строк та, відповідно, надання судом розстрочення буде виправданим.
В свою чергу сплата заборгованості на користь позивача за рішенням суду у цій справі не може ставитись в залежність від фінансових результатів господарської діяльності відповідача, і скрутний фінансовий стан в будь-якому разі не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.
Проаналізувавши доводи заявника щодо розстрочення виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду в даній справі.
Суд зазначає, що безпідставне надання розстрочення виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.
При цьому, судом враховано, що Запорізька міська рада - це представницький орган місцевого самоврядування, який представляє територіальну громаду міста Запоріжжя та діє від її імені, приймаючи рішення з питань місцевого значення, та фінансування її діяльності здійснюється за рахунок місцевого бюджету міста Запоріжжя. В свою чергу за рахунок місцевого бюджету здійснюється благоустрій, проводиться будівництво, розвиток інфраструктури, вдосконалення мереж підприємств житлово-комунального господарства, а також здійснення посилення сил оборони міста Запоріжжя та Запорізької області та відновлення міських об'єктів, пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій воєнного характеру, виконання повноважень у сфері цивільного захисту населення з облаштування сховищ, найпростіших укриттів, забезпечення функціонування системи оповіщення населення про загрози виникнення надзвичайних ситуацій та повітряні тривоги.
А тому, невиконання відповідачем зобов'язань може мати негативний вплив на діяльність позивача.
З метою дотримання балансу інтересів обох сторін, а не лише відповідача, та з урахуванням майнових інтересів позивача, які полягають у як найшвидшому отриманні від відповідача присуджених за судовим рішенням коштів, суд ухвалив відмовити в задоволенні заяви відповідача.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Моісеєнко В.Г. про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 у справі № 908/2672/25, оскільки боржник (заявник) не надав доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості виконання рішення суду у даній справі.
Керуючись ст. ст. 42, 232, 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Моісеєнко Вадима Григоровича щодо розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 у справі № 908/2672/25 відмовити.
Копію даної ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано 23.04.2026.
Повний текст ухвали розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова