вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"23" квітня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/173/26
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
розглянувши заяву представника відповідача фізичної-особи підприємця Шквари Івана Васильовича від 22.04.2026 (вх. № 02.3.1-02/3737/26 від 22.04.2026)
про відвід судді Лучка Романа Михайловича від розгляду справи № 907/173/26
за позовом Чопської міської ради, м. Чоп Закарпатської області
до відповідача Фізичної особи-підприємця Шквари Івана Васильовича, м. Чоп Закарпатської області
про стягнення 198 520,39 грн
Чопська міська рада звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця Шквари Івана Васильовича 198 520,39 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування частиною земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2124884200:10:011:0243 площею 0,92 га за період з 29.04.2021 по 19.08.2025 без укладеного договору оренди землі в порушення норм Земельного кодексу України.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/173/26 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2026 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17 лютого 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
03 березня 2026 року через систему «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву від 02.03.2026. У поданій заяві по суті справи відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог на суму 43 701,68 грн, а в решті позовних вимог - відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що, на його переконання, обов'язок зі сплати орендної плати за землю має обмежуватися виключно тією площею земельної ділянки, на якій безпосередньо розташовані належні йому об'єкти нерухомого майна. Відповідач вважає безпідставним нарахування орендної плати за всю земельну ділянку.
На підтвердження своєї позиції відповідач надав самостійний розрахунок орендної плати за площу під забудовою та долучив платіжну інструкцію від 02.03.2026 на суму 43 701,68 грн, що, на його думку, свідчить про відсутність предмета спору в цій частині.
05 березня 2026 року від позивача на адресу Господарського суду Закарпатської області надійшла відповідь на відзив від 04.03.2026, у якому Чопська міська рада просить суд закрити провадження в частині позовних вимог на суму 43 701,68 грн у зв'язку з її добровільною сплатою відповідачем після відкриття провадження у справі, а в іншій частині позовні вимоги задовольнити.
Позивач вважає заперечення відповідача, викладені у відзиві, безпідставними та наголошує, що останній фактично користується всією земельною ділянкою, яка відведена для обслуговування комплексу будівель. Позивач зазначає, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Тисаашванської сільської ради від 26.06.2003, у користування надавалася вся земельна ділянка, а не лише площа безпосередньо під забудовою. Враховуючи викладене, на переконання позивача, нарахування орендної плати за всю площу об'єкта землеустрою є правомірним.
При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено наявність невідповідностей в документах, копії яких долучені до поданої заяви по суті спору, що мають важливе значення для правильного з'ясування всіх обставин справи, у зв'язку з чим виникла необхідність призначити судове засідання для усного заслуховування пояснень сторін, огляду оригіналів документів, копії яких долучено до справи.
Ухвалою від 20 квітня 2026 року суд призначив справу №907/173/26 до розгляду у судовому засіданні та повідомив учасників справи, що воно відбудеться 19 травня 2026 р. об 11:00 год.
Окрім того, означеною ухвалою суду в порядку ч. 4 ст. 74 ГПК України суд зобов'язав позивача надати в строк до 10 травня 2026 року:
- належним чином засвідчену копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,1155 га, кадастровий номер 2124884200:10:011:0243, що була затверджена рішенням Чопської міської ради від 12.11.2025 №46;
- витяг з Державного земельного кадастру по земельній ділянці кадастровий номер 2124884200:10:011:0243 із зазначенням дати її формування та реєстрації.
22 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від 22.04.2026 представника відповідача фізичної-особи підприємця Шквари Івана Васильовича адвоката Меренич Мирослави Іванівни про відвід судді.
Заява про відвід судді Лучка Р.М. від розгляду справи №907/173/26 обґрунтовується тим, що суддя, витребувавши докази з власної ініціативи та призначивши судове засідання у спрощеному провадженні, виявив упередженість на користь позивача.
На думку заявника, суд порушив принцип безсторонності, перебрав на себе функції сторони та поставив відповідача у невигідне становище, оскільки мав розглянути справу виключно за наявними матеріалами.
На переконання представника відповідача, такі процесуальні дії суду, свідчать про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді при розгляді цієї справи.
Розглянувши вказану заяву про відвід судді Лучка Р.М. від розгляду даної справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 7 ст. 39 ГПК України визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
За приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 36 цього Кодексу, яка врегульовує питання недопустимості повторної участі судді у розгляді справи. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За приписами ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра складу суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У той же час, з метою усунення побоювань та сумнівів заявника відводу щодо незалежності, безсторонності, неупередженості та об'єктивності судді, суд з метою забезпечення реалізації принципу верховенства права, реалізації права на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та виконання завдання господарського судочинства відповідно до ст. 2 ГПК України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із поданої представником відповідача заяви про відвід судді Лучка Р.М. від розгляду справи № 907/173/26, така не містить доказів, які свідчать про упередженість або необ'єктивність судді, що, у свою чергу, суперечить приписам ст. 74 ГПК України, за якими на кожного учасника судового процесу покладений обов'язок доведення тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Підставою для подання представником відповідача даної заяви про відвід судді Лучка Р.М. від розгляду справи № 907/173/26 фактично стала незгода з процесуальними рішеннями суду щодо призначення судового засідання та зобов'язання позивача надати суду документи, на які він посилається у позовній заяві як на підставу своїх вимог.
Наведені аргументи заявника стосовно упередженості судді, його заінтересованості у розгляді даної справи, суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням частини 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України.
Так, приписами ч. 4 ст. 74 ГПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Суд погоджується з позицією заявника відводу щодо призначення процесуальних правил для належного відправлення правосуддя, однак в даному аспекті принцип змагальності сторін відповідно до ч. 5 ст. 13 ГПК України визначає обов'язок для суду (а не сторони у справі) керувати ходом судового процесу, зберігаючи при цьому об'єктивність та неупередженість, а реалізація принципу диспозитивності господарського судочинства відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України полягає у відсутності обов'язку для суду збирання доказів, крім визначених ГПК України випадків, зокрема, ч. 4 ст. 74 ГПК України.
Також слід звернути увагу заявника відводу, що відповідно до визначеного у ст. 15 ГПК України принципу пропорційності у господарському судочинстві саме суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Жодних доказів необ'єктивності та/або упередженості суду у зв'язку з реалізацією процесуальної компетенції відповідно до ч. 4 ст. 74, ч. 5 ст. 252 ГПК України заявником відводу не надано, як і не зазначено яким чином ставить в невигідне становище відповідача призначення цієї справи до розгляду з повідомленням учасників чи витребування судом доказів, спрямованих на повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи, надання оцінки доводам та запереченням сторін (з урахуванням наявності в суду сумніву щодо добросовісного виконання сторонами обов'язку щодо доказів).
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).
Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
Згідно з ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим. Отже, у відводі судді заявник має конкретизувати фактичні обставини (з наданням конкретних доказів), які підтверджують наявність підстав для відводу. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Газета Україна-центр» проти України» наголошував, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Таким чином, суд констатує, що наведені заявником підстави відводу судді не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами щодо обґрунтованості сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді, не узгоджуються із підставами, наведеними у ст. 35 ГПК України. У зазначеній нормі закону визначено перелік підстав для відводу судді, зокрема, що суддя не може брати участь в розгляді справи, якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді об'єктивно відсутні та такі й не зазначені заявником в заяві від 22.04.2026 про відвід судді, а обставини з якими боржник пов'язує необхідність відводу судді ґрунтуються виключно на незгоді з процесуальними рішеннями судді в справі №907/173/26, що за змістом ч. 4 ст. 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.
Таким чином, необґрунтованими суд вважає заявлені підстави відводу судді від розгляду справи щодо порушення, на думку представника відповідача, порядку розгляду справи у спрощеному провадженні, а мотиви відводу полягають у незгоді з рішенням суду про призначення судового засідання та зобов'язання позивача надати витребувані судом документи.
З огляду на викладені положення чинного господарського процесуального законодавства приходжу до висновку про необґрунтованість відводу судді Лучка Р.М., заявленого представником відповідача фізичної-особи підприємця Шквари Івана Васильовича адвокатом Меренич М.І.
Відповідно до приписів ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частиною 3 ст. 39 ГПК України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до ч. 7 ст. 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Згідно ч. 8 ст. 39 ГПК України, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч. 11 ст. 39 ГПК України).
Отже, суд зазначає, що за суб'єктивним критерієм суддя Лучко Р.М. у даній справі за участю заявника є суб'єктивно вільний від особистих прихильностей та упереджень, не має з сторонами та їх представниками, а також іншими особами, в тому числі й з колегами, відносин, які могли би завадити всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, у справі №907/173/26, не допускав поведінки, яка давала би привід сумніватися у неупередженості або безсторонності судді.
Щодо об'єктивного критерію, слід зазначити, що суддею Лучко Р.М. 20 квітня 2026 року постановлено ухвалу про призначення справи №907/173/26 до розгляду у судовому засіданні, у якій суд зобов'язав позивача надати суду в строк до 10 травня 2026 року:
- належним чином засвідчену копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,1155 га, кадастровий номер 2124884200:10:011:0243, що була затверджена рішенням Чопської міської ради від 12.11.2025 №46;
- витяг з Державного земельного кадастру по земельній ділянці кадастровий номер 2124884200:10:011:0243 із зазначенням дати її формування та реєстрації.
Судом забезпечено учасникам справи рівні можливості щодо надання доказів та обґрунтування їхньої правової позиції, а вчинені судом процесуальні дії у даній справі, які були спрямовані на забезпечення повного з'ясування обставин справи, відповідають вимогам ГПК України. Вказані обставини свідчать про дотримання судом принципу змагальності та виключають будь-які об'єктивні підстави для сумнівів у безсторонності судді.
Оцінивши зазначені вище доводи заявника, суд дійшов висновку, що такі не свідчать про наявність об'єктивних або суб'єктивних підстав передбачених ст. 35 ГПК України для відводу суду, а відтак - суд вважає заяву явно необґрунтованою.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, у контексті об'єктивного критерію... окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).
Отже враховуючи, що заявлений відвід судді Лучку Р.М. суд вважає необґрунтованим, то на виконання приписів ч. 3 ст. 39 ГПК України, питання об'єктивного критерію, зокрема, чи можна вважати заявлені представником відповідача фізичної-особи підприємця Шквари Івана Васильовича адвокатом Меренич М.І., аргументи щодо недовіри до судді Лучка Р.М. об'єктивно обґрунтованими має вирішити суддя, який не розглядає цю справу.
Керуючись ст. ст. 32, 35, 38, 39, 42, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відвід судді Лучка Романа Михайловича від розгляду справи № 907/173/26 вважати необґрунтованим.
2. Звернутись до керівника апарату Господарського суду Закарпатської області з метою визначення автоматизованою системою документообігу суду складу суду для розгляду заяви про відвід судді Лучка Романа Михайловича від розгляду справи №907/173/26 в порядку статті 32 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.М. Лучко