вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
09 квітня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1419/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., за участю секретаря судового засідання Мельник І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Вишківської селищної ради, с. Вишково Хустського району Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Українська гірнича компанія", с. Бедевля Тячівського району Закарпатської області
про стягнення 78 637,17 грн
За участю представників сторін: не з'явились
Вишківська селищна рада звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Українська гірнича компанія" про стягнення 78 637,17 грн заборгованості за договором оренди землі № б/н від 16.11.2009, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язання в частині повної сплати орендної плати у 2022-2024 роках та за січень-червень 2025 року.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1419/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026.
Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, виходячи з того, що вказана справа за ціною позову (до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) відноситься до малозначних справ, а обсяг та характер доказів у справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, суд доходить висновку про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.01.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Згідно з частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду від 16.01.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та така ним одержана 23.01.2026.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2026 суд призначив справу № 907/1419/25 до розгляду у судовому засіданні на 09.04.2026 об 11:00 год. та зобов'язав Вишківську селищну раду надати суду інформацію (детальний розрахунок) розміру оплати відповідачем орендної плати за період з 2022 року по червень 2025, а також додаток 2 до рішення Вишківської селищної ради № 216 від 17.06.2021 та додаток 3 до рішення Вишківської селищної ради № 734 від 12.07.2024 до дати призначеного судового засідання.
08.04.2026 за вх.№ 02.3.1-02/3246/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання позивача, до якого долучено документи, на виконання вимог ухвали суду від 24.03.2026.
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
Втім, судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до статті 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, зокрема у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Між Вишківською селищною радою (далі також - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західно-Українська гірнича компанія" (далі також - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2125355300:01:006:0162 від 16.11.2009 (далі - договір), за змістом пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для промислового використання, яка знаходиться в смт Вишково урочище "Луці" на території Вишківської селищної ради.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2252 га, у тому числі земель несільськогосподарського призначення - 0,2252 га. На земельній ділянці знаходиться будівля, інші об'єкти інфраструктури - відсутні (пункти 2-4 договору).
Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 91 686,56 грн. На земельній ділянці, яка передається в оренду, недоліків, які можуть перешкоджати ефективному використанню її за цільовим призначенням не виявлено.
Договір укладено на 25 років (пункт 8 договору).
Порядок оплати орендної плати визначено в пункті 9 договору та така вноситься на поточний рахунок власника землі в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4 584,33 грн щорічно. Орендна плата вноситься у строк до 15 листопада поточного року (пункт 11 договору).
Відповідно до пункту 13 договору розмір орендної плати переглядається один раз у два роки у разі:
- зміни умов господарювання, передбачених договором;
- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;
- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;
- в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пунктів 15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для комерційного використання. Цільове призначення земельної ділянки - 1.10 - для промислового використання.
Згідно з пунктом 38 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 3,0 несплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 14 договору).
Відповідно до підписаного між сторонами акта прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) від 16.11.2009 орендодавець передав земельну ділянку площею 0,2252 га, розташовану в смт Вишково в урочищі "Луці", а орендар прийняв вказану земельну ділянку в оренду.
Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянка така складає 91 686,56368 грн станом на дату 27.10.2009.
Посилаючись на прийняте Вишківською селищною радою рішення від 17.06.2021 № 216, позивач зазначає, що в подальшому, було збільшено розмір орендної плати, який склав 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки для земель промисловості та комерційного використання менше одного гектара (підпункт 2 пункту 4 додатку 2 до рішення Вишківської селищної ради від 17.06.2021 № 216).
За твердженням позивача, відповідачем з 2022 року здійснювалась сплата орендної плати за ставкою 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у зв'язку з чим останнім не доплачено орендну плату за період з 2022 року по червень 2025 року в сумі 78 637,17 грн, яка і є предметом розгляду даної справи.
Відповідно до листа № 02-36/1787 від 19.12.2024 Вишківська селищна рада зверталася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Українська гірнича компанія" щодо укладення додаткової угоди до договору оренди про встановлення розміру орендної плати 39 170,73 грн/рік. Втім, матеріали справи не містять доказів як надіслання вказаного листа на адресу відповідача, так і підписаної додаткової угоди з боку відповідача, відтак вказаний доказ не береться судом до уваги.
Також, позивач зазначає, що звертався до відповідача з претензією № 1 від 22.09.2025 щодо добровільного погашення заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та виконання. Водночас суд враховує, що матеріали справи також не містять доказів надіслання вказаної претензії на адресу відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За змістом частини 9 статті 93 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України передбачено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
Частинами 1 та 3 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частинами 1-3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства (частини 1 та 2 статті 648 ЦК України).
Згідно з частинами 1, 6, 9 статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").
Підпункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає виключну компетенцію міських рад у вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Дана норма закону є одним із засобів забезпечення провідної ролі міських рад як органів міського самоврядування, які покликані представляти відповідні територіальні громади та здійснювати від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Виключна компетенція місцевих рад означає, що ніякі інші органи чи посадові особи не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції рад.
Відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, при цьому, сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.
Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законам до їх відання.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Таким чином відповідно до ЗК України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань щодо передачі земель комунальної власності у власність чи користування, оренду громадянам та юридичним особам є виключним правом міської ради, як суб'єкта права власності на землю.
Статтею 12 ЗК України визначено повноваження міських рад у галузі земельних відносин на території міст, і пункт "а" передбачає розпорядження землями територіальних громад.
Статтею 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно із Законом України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Частиною 3 та частиною 5 статті 201 ЗК України визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих в межах населених пунктів проводиться незалежно від їх цільового призначення - не раніше ніж один раз на 5-7 років.
Відповідно до пункту 271.1.1 статті 271 Податкового кодексу України (далі - ПК України) базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України.
Пунктом 289.1 статті 289 ПК України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду та чинного земельного законодавства, в тому числі статті 20 Закону України "Про оцінку земель", не міститься обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначається про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.
При цьому, витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19.
Інформація про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за кожен рік оприлюднюється у медіа та на офіційному сайті Держгеокадастру України.
Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.
Натомість, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 9 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься на поточний рахунок власника землі в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4 584,33 грн щорічно.
В пункті 5 договору вказана нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка становить 91 686,56 грн та відповідає наявній у матеріалах справи інформації з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на дату 27.10.2009.
Водночас суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є предметом договору оренди, а саме доказів затвердження органом місцевого самоврядування будь-якої іншої нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ніж та, що зазначена у витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на дату 27.10.2009.
Відповідно до абзацу 2 пункту 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Оскільки за змістом пункту 288.5 статті 288 ПК України та статті 21 Закону "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням умов договору оренди, укладеного сторонами спору, підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування.
Відповідно пункту 34, 35 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до ПК України.
В статті 12 ЗК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.
До переліку повноважень міських рад у галузі земельних відносин, визначеного у статті 12 ЗК України, не належить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження з огляду на положення статті 288 ПК України належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні.
Отже, орган місцевого самоврядування має діяти відповідно до закону при вирішенні питань регулювання земельних відносин, у тому числі і щодо встановлення ставки земельного податку, мінімальний та максимальний розмір якого встановлюється у ПК України. А порядок зміни умов договору врегульовано як у законах України, так і в конкретному договорі, укладеному між сторонами спору.
Судом встановлено, що в укладеному між сторонами договорі оренди відсутня така підстава для внесення змін до договору, як прийняття рішення орендодавцем, щодо зміни розміру (ставки) орендної плати.
У звязку із цим судом також враховуються висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 та постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 925/406/22 про те, що рішення селищної ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі передбачили таку підставу для зміни розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору.
Про те, що рішення органів місцевого самоврядування щодо перегляду розміру орендної плати не мають обов'язкового характеру за відсутності в договорах оренди землі погодженої сторонами підстави для такого перегляду, висловлено і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, від 21.11.2018 у справі № 911/3627/17, від 27.11.2018 у справі № 910/21685/17, від 19.02.2019 у справі № 910/21590/17, від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2019 у справі № 916/2769/18, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19, від 04.02.2020 у справі № 922/378/19.
При цьому суд також враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 і якою було конкретизовано висновок щодо застосування у сукупності статей 5, 13 Закону України "Про оцінку земель", статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункту 271.2 статті 271 ПК України, викладений у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати без необхідності внесення змін до договору оренди.
Так, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
Виходячи з цього, позиція Великої Палати Верховного Суду щодо автоматичної зміни прав та обов'язків сторін стосується виключно випадків зміни нормативно грошової оцінки та не розповсюджується на випадки зміни коефіцієнтів для нарахування орендної плати.
Наведене узгоджується з постановою від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17 колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Також судом враховано, що відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Аналізуючи все вище наведене, суд зазначає, що у спірному випадку необхідною умовою для застосування збільшеної ставки орендної плати, встановленої рішенням Вишківської селищної ради передує обставина укладення додаткової угоди до договору оренди землі щодо внесення змін до такої істотної умови договору як розмір ставки орендної плати.
Відтак, суд доходить висновку, що у конкретному спірному випадку за наявних у матеріалах доказах розрахунок заборгованості за договором оренди слід здійснювати відповідно до умов такого договору: шляхом множення нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 91 686,56 грн на коефіцієнт, який безпосередньо узгоджений сторонами в договорі оренді відповідної земельної ділянки та становить 5 %, з урахуванням її індексації.
Таким чином, суд здійснивши перерахунок орендної оплати в межах заявленого позивачем періоду за допомогою калькулятора індексації орендної плати, встановив, що сума, яка підлягала до сплати відповідачем у спірний період складає 74 747,18 грн, в тому числі за 2022 рік 18 696,57 грн, за 2023 рік - 21 099,26 грн, за 2024 рік - 22 471,51 грн та за січень-червень 2025 року - 12 479,84 грн.
Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування земельною ділянкою визначений в статті 25 Закону України "Про оренду землі" та кореспондується з пунктом 11 договору, яким передбачено внесення орендної плати до 15 листопада поточного року.
Судом встановлено, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем частково здійснено оплату орендної плати за спірний період в загальній сумі 51630,00 грн. Зворотного (щодо здійснення відповідачем сплати орендної плати за спірний період у більшому розмірі) відповідачем не доведено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не в повному обсязі виконано умови договору щодо своєчасної і повної сплати орендної плати за земельну ділянку (відповідно до умов договору), у зв'язку з чим у останнього наявна заборгованість в розмірі 23 117,18 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши оцінку доводам позивача, суд дійшов висновку про доведеність наявності у відповідача заборгованості з оплати орендної плати в розмірі 23 117,18 грн, а відтак про часткове задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача зі сплаті судового збору на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Українська гірнича компанія" (90561, Закарпатська обл., Тячівський р-н, с. Бедевля, вул. Вайнагія, буд. 51, код ЄДРПОУ 31661017) на користь Вишківської селищної ради (90454, Закарпатська обл., Хустський р-н, с-ще Вишково, пл. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 04349113) 23 117,18 грн (двадцять три тисячі сто сімнадцять гривень 18 коп.) заборгованості, а також 890,23 грн (вісімсот дев'яносто гривень 23 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 22.04.2026.
Суддя Д.Є. Мірошниченко