Справа № 199/1089/26
(1-кп/199/532/26)
іменем України
(на підставі угоди про визнання винуватості)
23 квітня 2026 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42026052670000001 від 01.01.2026 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Старий Чорторийськ, Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, військовослужбовця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
Відповідно рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінена з 7 жовтня 2024 року територіальна підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська (на теперішній час місто Дніпро).
Суд уважає доведеним, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який в подальшому продовжений по теперішній час.
Відповідно до Указу Президента України від 22 лютого 2022 року №2 “Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» та Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 Про загальну мобілізацію солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув до проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 264 від 10.09.2025 року ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу, поставлено на продовольче забезпечення та призначено на посаду водія-електрика 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 3 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно з положеннями ст. ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Будучи військовослужбовцем, матрос ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551-ХIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та інших законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків, бути дисциплінованими, зразками високої культури, скромності й витримки.
Проте, в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, матрос ОСОБА_4 діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту за наступних обставин.
29 листопада 2025 року приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , побачив, що біля вказаного будинку знаходиться автомобіль марки ВАЗ моделі 2106 з державним номерним знаком НОМЕР_2 1989 року випуску, який зареєстрований на ОСОБА_6 та фактично належить ОСОБА_7 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом.
Далі, матрос ОСОБА_4 , на наступний день та час, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи з корисливих мотивів, таємно, підняв капот вказаного автомобілю встановив акумулятор, який взяв заздалегідь. Далі шляхом вільного доступу відкрив водійські двері, сів до салону автомобіля, сів до салону автомобіля, та за допомогою ключа, який перебував у замку запалювання, привів двигун автомобіля в роботу та почав здійснювати почав рух по м. Білозерське, Покровського району Донецької області тим самим встановив контроль над ним і перемістив його у просторі, тобто незаконно заволодів транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ моделі 21063 з державним номерним знаком НОМЕР_2 1989 року випуску, який зареєстрований на ОСОБА_6 та фактично належить ОСОБА_7 , чим спричинив останньому матеріальні збитки на суму 23206 гривень 4 копійки.
30.01.2026 року у кримінальному провадженні складено обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 289 КК України та 17.04.2026 року між прокурором і обвинуваченим укладена угода про визнання винуватості останнім.
Відповідно до даної угоди обвинувачений ОСОБА_4 під час розгляду кримінального провадження відносно останнього у суді, повністю визнав свою вину у кримінальному правопорушенні та обсяг підозри за ч. 1 ст. 289 КК України.
При укладанні угоди сторони кримінального провадження враховують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також беззастережне визнання ним своєї винуватості, беручи до уваги інтереси суспільства, враховуючи характеристику за місцем проживання, стан здоров'я, інші обставини, що його характеризують.
Так, враховуючи низку обставин, які пом'якшують покарання та істотно впливають на прийняття рішення про можливість укладення угоди про визнання винуватості та обумовлення міри покарання за вчинений злочин, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого ОСОБА_4 , а також роз'яснень, що містяться у п. 12 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» сторони вважають за можливе при призначенні покарання ОСОБА_4 за вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 289 КК України, застосувати норми ст. 69 КК України та призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексута погоджуються на призначення останньому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки (два роки).
Крім того, сторони вважають за можливе з урахуванням всіх обставин справи на підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання, що призначене ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на службові обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 - 20 (двадцяти) відсотків.
Без спеціальної конфіскації.
В угоді передбачені наслідки її ухвалення та затвердження, невиконання яких роз'яснені обвинуваченому ОСОБА_4 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України при обставинах, місті та часу, викладених у обвинувальному акті. Суду показав, що дійсно 29 листопада 2025 року в денний час доби, знаходячись м. Білозерьке, Покровського району, побачив автомобіль ВАЗ-2106, яким він заволодів 30 листопада 2025 року, шляхом вільного доступу. Відкрив водійські двері, сів до салону автомобіля, та за допомогою ключа, який перебував у замку запалювання, завів двигун автомобіля і з місця скоєння злочину поїхав. Обставини, викладені в обвинувальному акті відносно події злочину, вчинення нею злочину, не оспорює.
Суду також показав, що він цілком розуміє характер обвинувачення у вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, який відноситься до умисних нетяжких злочинів, беззастережно і добровільно, повністю визнає свою вину у пред'явленому обвинувачені.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він повністю розуміє та усвідомлює наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.ст. 472, 473 КПК України, згодний з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди та наполягає на затвердженні даної угоди.
За таких підстав суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, - тобто незаконне заволодіння транспортним засобом.
Обвинуваченому ОСОБА_4 судом роз'яснено, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, він має права передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України, а також розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Потерпілий ОСОБА_7 , якому повернуто транспортний засіб, що є предметом злочину у даному кримінальному провадженні, не брав участь у судовому розгляді кримінального провадження. Звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи без його участі. Претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 він не має.
Таким чином, вивчивши надані матеріали, заслухавши думку сторін судового провадження, які просили затвердити угоду про визнання винуватості, суд дійшов висновку про відповідність угоди вимогам ст.ст. 470, 472 КПК України, добровільність її укладення, відповідності інтересам суспільства, можливості її виконання та наявності всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 02.11.2004 по справі № 1-33/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке скоєно умисно, і відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, задовільний стан здоров'я, характеризується задовільно, військовослужбовець, відсутні відомості про його притягнення до адміністративної відповідальності, відсутні відомості про наявність відносно обвинуваченого інших кримінальних проваджень, які перебувають на стадії досудового розслідування або судового розгляду,
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд, відповідно до припису статті 69 КК України, вважає, що:
- ОСОБА_4 свою провину визнав повністю;
- не перешкоджав слідству, активно сприяв розкриттю злочину - своїми діями оказав допомогу на досудовому розслідуванні і суду у виясненні обставин скоєння кримінального правопорушення, які мають суттєве значення для повного його розкриття, повідомивши про обставини, час та місце скоєння кримінального правопорушення;
- щиро каявся та дав критичну оцінку своєї злочинної поведінки, що характеризує його суб'єктивне ставлення як винної особи до вчиненого злочину, та означає, що обвинувачений визнав свою вину за усіма пунктами висунутого проти нього обвинувачення, дав правдиві свідчення, висловив жаль з приводу вчиненого, негативно оцінював злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання;
- ОСОБА_4 раніше не судимий;
- відсутність цивільного позову та думку потерпілого ОСОБА_8 , що останній претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 не має.
Обставини які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено та прокурор на такі обставини не посилається.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
За змістом Кримінального Закону ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачає не тільки врахування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, а й індивідуальних особливостей злочинного діяння.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
При цьому Суд враховує практику рішень Європейського суду з прав людини. Так, в справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Враховуючи вищевикладене та вищезазначені обставини кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому, а також дані про його особу, поведінку та ставлення ОСОБА_4 до скоєного злочину, а також те, що хоча останній і вчинив злочин під час дії режиму воєнного стану в країні, однак таке правопорушення не було без будь-якого використання умов воєнного стану, потерпілі які постраждалі від військової агресії відсутні, злочин не вчинено щодо майна осіб, які тимчасово залишили житло, отже ОСОБА_4 , вчиняючи дане кримінальне правопорушення, прагнучи досягти злочинної мети, не мав наміру скористатися умовами воєнного стану.
Наведені обставини та дані про особу обвинуваченого в своїй сукупності та співвідношенні істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування призначеного покарання, дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий.
Таким чином, при призначенні покарання ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне призначити останньому покарання. за вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 289 КК України, застосувати положення ст. 69 КК України та призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, а сам е покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки (два роки).
Крім того, з урахуванням всіх обставин справи на підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання, що призначене ОСОБА_4 за вчинене кримінального правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на службові обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 20 (двадцяти) відсотків.
Без спеціальної конфіскації.
Суд переконаний, що визначене обвинуваченому покарання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
В даному кримінальному провадженні відсутній цивільний позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України визначено обов'язок стягнення з обвинуваченого витрат, пов'язаних із залученням експертів, який реалізується в окремій нормі щодо їх розподілу при ухваленні вироку.
Пункт 13 ч. 1, ч. 3 ст. 368 КПК України передбачає, що суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі, якщо обвинувачуються декілька осіб суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного обвинуваченого.
Відповідно до ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у вироку, який підлягає обов'язковому виконанню, зокрема, в частині їх стягнення.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення про відшкодування процесуальних витрат.
При цьому солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Також, відповідно до положень глави 8 КПК України встановлено принцип дольової відповідальності при стягненні процесуальних витрат. У тому разі, якщо винуватими буде визнано декілька осіб, суд зобов'язаний визначити, в якому розмірі повинні бути стягнуті ці витрати з кожного, враховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.
З огляду на викладене, керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України, суд вважає, що підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта при проведенні судової експертизи, оформленої висновком експерта від 06.01.2026 за № СЕ-19/105-26/95-АВ, у сумі 2228,50 грн.
Долю речового доказу вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення (узгоджується з правовою позицією, яка викладена 13 вересня 2023 року у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду, справа № 638/4224/22, провадження № 51-2372 км 23).
Керуючись ст.ст. 369-371, 468-476, ч. 15 ст. 615 КПК України суд,
Угоду від 17 квітня 2026 року про визнання винуватості між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42026052670000001 від 01.01.2026 рокуза обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, - затвердити.
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
ОСОБА_4 призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 17 квітня 2026 року основне покаранняна підставі ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, а саме покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки (два роки).
На підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання, що призначене ОСОБА_4 за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки - на службові обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 20 (двадцяти) відсотків.
Без спеціальної конфіскації.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта при проведенні судової експертизи, оформленої висновком експерта від 06.01.2026 за № СЕ-19/105-26/95-АВ, у сумі 2228,50 грн.
Відповідно до ст. 100 КПК України, після набрання вироку законної сили, автомобіль марки ВАЗ моделі 2106 з державним номерним знаком НОМЕР_2 1989 року випуску, - повернути належному власнику транспортного засобу.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку обвинуваченим, захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди. Прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди.
Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України обов'язково вручити учасникам судового провадження повний текст вироку в день його проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
23.04.2026