пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
23 квітня 2026 року Справа № 903/1005/25 (165/4132/25)
Господарський суд Волинської області у складі судді Бідюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр»
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 41047,63 грн
в межах розгляду справи №903/1005/25
за заявою ОСОБА_1 , м. Нововолинськ, Волинська обл.
про неплатоспроможність
19.11.2025 на адресу Нововолинського міського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення 41047,63 грн.
В обґрунтуваннях позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 05.02.2025-100002547 від 05.02.2025 в частині своєчасного повернення отриманих грошових коштів, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість у розмірі 41047,63 грн, яка складається з: 16626,47 грн - основний борг, 16321,15 грн - проценти за період з 05.02.2025 по 24.06.2025; 8100 грн - неустойка.
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 28.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 04.02.2026 справу передано за підсудністю до Господарського суду Волинської області.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.02.2026 справу № 903/1005/25 (165/4132/25)/25 розподілено судді Бідюк С.В.
Ухвалою суду від 18.11.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржниці - ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржниці, мораторій на задоволення вимог кредиторів. Керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну. Призначено попереднє судове засідання на "13" січня 2026 р. о 10:30 год.
Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 оприлюднене на офіційному веб-сайті Верховного Суду 18.11.2025.
Строк для подання заяв з грошовими вимогами до боржника - по 18.12.2025.
Ухвалою суду від 13.01.2026 визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» до ОСОБА_1 в сумі 10844,80 грн з включенням до першої черги задоволення (судові витрати), в сумі 10615,50 грн - другої черги (без вирішального голосу на зборах кредиторів); Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізі Кредит» про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 в сумі 6 056 грн - з включенням до першої черги задоволення (судовий збір), в сумі 6060 грн - другої черги (без вирішального голосу на зборах кредиторів). Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено на 18 лютого 2026 року о 10:30 год.
Ухвалою суду від 18.02.2026 затверджено план реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 190 від 12.02.2013, адреса: вул. Миколи оводова, буд. 38, кім. 305, м. Вінниця, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 02.03.2026 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення 41 047,63 грн до розгляду в межах розгляду справи №903/1005/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано позивачеві, боржнику надати суду письмові пояснення стосовно позовних вимог з документами в їх обґрунтування протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали з доказами надіслання іншим учасникам справи.
Ухвала суду від 02.03.2026 була надіслана та доставлена до електронного кабінету сторін 02.03.2026, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
Відповідач відзиву (письмових пояснень) на позов до господарського суду не подав, позову не оспорив.
Клопотань та заяв від сторін не надійшло.
Згідно ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки суд виконав обов'язок щодо повідомлення відповідача про здійснення процесуальних дій, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд,
05.02.2025 між ТзОВ "Споживчий центр" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір № 05.02.2025-100002547 в електронній формі, підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е661 (далі - договір).
Згідно з п.п. 1.12.-1.15 договору, порядок дій фінансової установи в разі невиконання позичальником обов'язків згідно з договором про споживчий кредит: у випадку невиконання позичальником обов'язків згідно з договором про споживчий кредит товариство діятиме у порядку, передбаченому чинним законодавством, зокрема, товариство має право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Підписання споживачем даної пропозиції (оферти) передбачає надання його згоди на зазначені умови надання споживчого кредиту. Спосіб надсилання (повторного надсилання) підписаного договору позичальнику: примірник укладеного сторонами договору направляється на електронну адресу позичальника, яку він вказав при реєстрації у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця, а також відбувається автоматичне завантаження договору в особистому кабінеті позичальника в браузері. Позичальнику надається можливість з дати укладення договору до дати виконання ним повністю всіх зобов'язань за договором в особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця завантажити договір та/або надіслати його на будь-яку електронну адресу, яку вкаже позичальник власноруч у момент ініціалізації відправлення. Умови виготовлення та отримання засвідчених копій договору на папері з електронного документа: позичальник має право отримати засвідчені копії договору на папері з електронного документа шляхом особистого надсилання паперового письмового звернення про надсилання засвідчених копій договору на папері з електронного документа за місцезнаходженням кредитодавця, у відповідь на яке отримати зазначені копії у строки, встановлені законодавством про звернення громадян.
Електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (2.1.-2.2.3 договору).
Як вбачається з п.п.2.3.2-2.3.6 договору, позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті. Позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір. У випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником. Також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в повідомленні на номер, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на веб-сайті. Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку.
Пунктами 3.1.-3.3.8 договору передбачено, що за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію(ї) (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором). Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Позичальник зобов'язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор. Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: 3.3.1. Дата надання/видачі кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; 3.3.2. Сума кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; 3.3.3. Тип кредиту: кредитна лінія; 3.3.4. Вид фінансової послуги: надання коштів та банківських металів у кредит 3.3.5. Строк, на який надається кредит: встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; 3.3.6. Дата повернення (виплати) кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; 3.3.7. Проценти за користування кредитом (проценти): встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; 3.3.8. Графік платежів: встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Пунктом 4.1 договору визначено, що кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-5471.
Згідно положень п. 4.3 договору днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця.
Відповідно до п. 6.1 договору Позичальник зобов'язується використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісій - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред'явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Згідно з п. 9.1 договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню Кредиту та/або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п. 7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Згідно із заявкою кредитного договору № 05.02.2025-100002547 (кредитної лінії), який є невід'ємною частиною кредитного договору, з якою позичальник ознайомився 05.02.2025 за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanil згідно ст.11 ЗУ "Про електронну комерцію" кредитодавець - ТзОВ «Споживчий центр»», позичальник ОСОБА_1 надала реквізити 4441-11XX-XXXX-5471 для перерахунку коштів.
Відповідно до умов кредитного договору та акцепту кредитного договору від 05.02.2025 № 05.02.2025-100002547, позичальнику надається кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту 05.02.2025; 2. Сума кредиту: 18000,00 грн; 3. Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; 4. Дата повернення (виплати) кредиту 24.06.2025; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує Позичальника про зміну строку повернення Кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на вебсайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється Позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення Кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача. 6. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 15 % від суми Кредиту та дорівнює 2700 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. 8. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором. 9. Протягом строку дії договору тарифи та комісія (ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. 10. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,82 % (денна процентна ставка) = (20771,68 / 18000)/ 140 х 100 %. 15. Неустойка: 180 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Крім того, у п.12 заявки сторонами погоджено графік платежів.
Пунктами 14-16 заявки передбачено, що ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 6469,12%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 38771,68 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 20771,68 грн. Неустойка: 180 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.
Позичальник підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1, 5 статті 7 Закону України “Про фінансові послуги та фінансові компанії» (він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii), примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" (за виключенням випадку, коли надання паспорта споживчого кредиту не є обов'язковим) (п.20 заявки).
Таким чином встановлено, що договір та заявка підписані одноразовим ідентифікатором E661, який був надісланий на фінансовий номер телефону відповідача.
До позовної заяви позивачем надано також копію паспорту споживчого кредиту, який дублює зазначені вище умови щодо суми, строку кредитування, графіку погашення.
На виконання умов договору, позивач перерахував на рахунок відповідача суму кредиту у розмірі 18000 грн.
Згідно з листом ТзОВ “Універсальні платіжні рішення» від 13.11.2025 № 163-1311 вбачається, що 05.02.2025 о 21:13:23 годині було успішно перераховано кошти в сумі 18000,00 грн на платіжну картку 4441111108385471, номер транзакції в системі iPay.ua 644809373, призначення платежу: “Видача за договором кредиту №05.02.2025-100002547».
Позичальника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) ідентифіковано згідно з інформацією, отриманою з центрального вузла Системи BankId НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача.
На виконання своїх зобов'язань по кредитному договору відповідачем, як зазначає позивач, були здійснені часткові сплати: 18.02.2025 на суму 3877,17 грн, 05.03.2025 на суму 2500 грн, 07.03.2025 на суму 1917,17 грн та 20.03.2025 на суму 4237,31 грн.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором, у ОСОБА_1 наявна заборгованість, яка складається з: 16626,47 грн - основний борг, 16321,15 грн - проценти; 8100 грн - неустойка, разом 41047,63 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 05.02.2025 по 24.06.2025, тобто в межах строку кредитування.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За умовами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч.2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частинами 3-6, 8 ст.11 Закону України “Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч.12 ст.11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ст.12 Закону України “Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.
З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2025 між сторонами укладено кредитний договір №05.02.2025-100002547 в електронному вигляді, шляхом підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е661 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки.
Отже, укладаючи кредитний договір, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, суму кредиту, відсоткову ставку, комісію, неустойку та строк кредитування.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів, підтверджується листом ТзОВ “Універсальні платіжні рішення» (з яким ТОВ «Споживчий центр» укладено договір про надання послуг з переказу коштів ФК-П-2021/01-2 від 04.01.2024) від 13.11.2025 про перерахування коштів.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем фактично отримано кредитні кошти у розмірі 18000,00 грн. Позивач зазначає, що відповідачем була здійснена часткова оплата боргу на загальну суму 12 531,65 грн. Разом із цим, в подальшому боржник не виконував свої обов'язки за кредитним договором, внаслідок чого перед ТзОВ "Споживчий центр" утворився борг, який відображений в довідці-розрахунку заборгованості.
Відповідач доказів погашення заборгованості або її спростування не надав, позову не оспорив. Згідно конкретизованого списку кредиторів боржника, який міститься в матеріалах справи № 903/1005/25, ОСОБА_1 зазначила, що розмір її заборгованості перед ТОВ "Споживчий центр" за кредитним договором № 05.02.2025-100002547 від 05.02.2025 року становить 32 947,63 грн
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за основним боргом у розмірі 16626,48 грн - тіло кредиту та 16321,15 грн - нарахованих процентів за період 05.02.2025 по 24.06.2025 за кредитним договором є підставними та обґрунтованими.
Щодо нарахованої позивачем неустойки у розмірі 8100 грн, суд зазначає таке.
Обґрунтовуючи нарахування позичальнику неустойки за неналежне виконання договірних зобов'язань позивач послався на пункт 2.1 рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 Конституційного Суду України, в якому вказано, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): “закон пізніший має перевагу над давнішим» (lexposteriorderogatpriori) - “закон спеціальний має перевагу над загальним» (lexspecialisderogatgenerali) - “закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lexposteriorgeneralisnonderogatpriorispeciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Вищезазначений підхід до подолання колізії у законодавстві є поширеним у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, про перевагу норм lexspecialis над іншими загальними нормами зазначено у рішеннях у справах “Barankevich v. Russia» (заява № 10519/03, п. 15); “ТОВ “Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11 та 2 інші заяви, п. 18); “Шкіря проти України» (заява № 30850/11, п. 27); “Панченко та інші проти України» (заява № 66179/14 та інші заяви).
Крім того, позивач зазначає, що ЄСПЛ у низці рішень визначив, що ст. 6 (щодо права на справедливий суд), у співвідношенні зі ст. 13 Конвенції (щодо права на ефективний засіб правового захисту), є lexspecialis, оскільки вимоги ст. 13 поглинаються більш суворими вимогами ст. 6 (рішення у справах “Baka v. Hungary», заява № 20261/12, п. 181; “CarmelinaMicallef v. Malta», заява № 24788/17, п. 43-44).
Також позивач доводить, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-IX від 22.11.2023) були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Кредитний договір з відповідачем був укладений 05.02.2025, тобто після набуття чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому позивач стверджує, що вимога про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.
Відповідно до умов кредитного договору з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, а тому у даному випадку має застосовуватися норми ЗУ «Про споживче кредитування».
Суд зазначає, що пунктом 7.6. договору сторони погодили, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов'язань за договором кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.
Пунктом 9.1 договору також передбачено, що у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії(ій) (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії(ій) (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до п. 12.4 договору до правовідносин, пов'язаних з укладанням, виконанням, невиконанням цього договору, включаючи правовідносини з нарахування та сплати неустойки, застосовується строк позовної давності тривалістю у десять років (ст.ст. 257, 259 ЦК України).
Пунктом 15 заявки визначено, що неустойка складає 180 грн і нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 625, 1050 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1ст. 549 ЦК України).
Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон № 3498-IX від 22.11.2023) були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. Вказаний закон набрав чинності з 24.12.2023.
Окрім змін, внесених до п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", на який посилався позивач, вказаним Законом № 3498-IX від 22.11.2023 також був виключений з Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про споживче кредитування» пункт 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Також приписами пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Норма пункту 18 у викладеній редакції включена до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України на підставі Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності з 17.03.2022. Вказана норма пункту 18 наразі є чинною.
Отже, виходячи з юридичної практики формул застосування норм загального та спеціального закону, викладеної у пункті 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 Конституційний Суд України, суд зазначає, що вказані формули мають застосовуватись у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня.
По-перше, Цивільний кодекс України та Закон України “Про споживче кредитування» належать до нормативно-правових актів різного рівня ієрархії: ЦК України є основним актом цивільного законодавства та має вищу законну силу над іншими Законами України, які мають йому відповідати.
По-друге, має мати місце наявність суперечливих норм у відповідних нормативно-правових актах.
Виходячи з аналізу норм, закріплених у пункті п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про споживче кредитування», з урахуванням виключення з останнього закону п. 6-1, який за своїм правовим змістом відповідав нормам, закріпленим у пункті 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, суд зазначає, що приписами пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про споживче кредитування» (в редакції від 24.12.2023) споживачі за договорами про споживчий кредит звільняються від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені) лише у період з 01.03.2020 до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (тобто до 22.01.2024), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Суд також звертає увагу на те, що вказаною нормою питання щодо звільнення споживачів від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором після закінчення строку, визначеного у пункті 6, не регулюється. Врегулювання цього питання вказаним Законом було передбачено пунктом 6-1, який Законом № 3498-IX від 22.11.2023 був виключений.
Натомість вказане питання щодо звільнення від відповідальності за ст. 625 ЦК України (у тому числі від обов'язку сплати неустойки, штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування врегульовано нормами пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, оскільки споживчий кредит є різновидом кредитних правовідносин, а споживач належить до категорії позичальника у кредитних правовідносинах з кредитодавцем в розумінні норм ЦК України.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає наявність колізії між застосуванням норм п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для застосування принципу lexspecialisderogatgenerali, суть якого полягає в тому, що спеціальний закон у межах вирішення індивідуального спору скасовує (зупиняє) дію загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
Отже, ураховуючи, що кредитний договір між сторонами укладений 05.02.2025, тобто під час дії воєнного стану, наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до яких позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
З огляду на зазначене, позовна вимога в частині стягнення нарахованої неустойки у розмірі 8100 грн не відповідає вимогам законодавства, є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Доказів на спростування обставин, викладених позивачем, відповідач суду не надав, позову не оспорив.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним боргом у розмірі 16626,48 грн - тіло кредиту та 16321,15 грн - нарахованих процентів підлягає до задоволення. У позові в частині стягнення 8100 грн неустойки слід відмовити.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 944,38 грн витрат по сплаті судового збору, в іншій частині 478,02 грн судового збору - залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр» (вул. Саксаганського, буд.133А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833) 16626,47 грн заборгованості за кредитом (тіло кредиту), 16321,15 грн заборгованості за процентами, а всього 32 947,63 грн (тридцять дві тисячі дев'ятсот сорок сім грн 63 коп).
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр» (вул. Саксаганського,буд.133А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833) 1 944,38 грн витрат по сплаті судового збору.
4. Відмовити у позові в частині стягнення 8100 грн неустойки.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 23.04.2026.
Суддя С. В. Бідюк