про залишення апеляційної скарги без руху
23 квітня 2026 року м. Харків Справа № 29/356-08
Східний апеляційний господарський суд у складі судді: суддя Слободін М.М.
розглянувши апеляційну скаргу ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» (вх. № 857Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2008 у справі № 29/356-08
за позовом ФОП Тітаєва Василя Олександровича
до Харківської міської ради
про визнання права власності
ФОП Тітаєв В.О. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради про визнання за ним права власності на нежитлові приміщення №№ 147-3, 147-3а, 147-3б, 147-3в, загальною площею 1790,2 м2, розташовані в. літ « 3А-1», по вул. Киргизькій 19 у м. Харкові.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.2008 у справі № 29/356-08 позов задоволено повністю.
Визнано за ФОП Тітаєвим Васильом Олександровичем ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) право власності на нежитлові приміщення №№ 147-3, 147-3а, 147-3б, 147-3в, загальною площею 1790,2 м2, розташовані в. літ « 3А-1», по вул. Киргизькій 19 у м. Харкові.
ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» звернулось до Східного апеляційного господарського суду апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2008 у справі № 29/356-08, в якій апелянт просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15 липня 2008 року у справі № 29/356-08 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ФОП Тітаєва Василя Олександровича про визнання права власності на нежитлові приміщення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи № 29/356-08.
Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Харківського заводу тракторних двигунів (вх. № 857Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2008 у справі № 29/356-08 до надходження матеріалів справи.
21.04.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 29/356-08.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначена апеляційна скарга не відповідає вимогам глави 1 розділу IV ГПК України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до п.п.6 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"( у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з даним позовом сплачено державне мито у розмірі 85,00 грн.
Таким чином, за подання апеляційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 102,00 грн.
Втім, при поданні апеляційної скарги скаржником в порушення пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, що є підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
З метою усунення недоліків апеляційної скарги, заявнику апеляційної скарги необхідно надати суду докази сплати судового збору в розмірі 102,00 грн.
Крім того, згідно зі статтею 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
У цій справі обов'язок щодо реєстрації електронного кабінету відсутній у позивача, який є фізичною особою-підприємцем. Тому на скаржника покладався обов'язок надіслати йому матеріали апеляційної скарги у паперовій формі рекомендованим листом з описом вкладення.
Водночас доказів виконання цього обов'язку скаржником до суду не подано.
Відсутність доказів направлення апеляційної скарги з додатками іншому учаснику справи є також підставою для залишення її без руху.
Також, колегія суддів зазначає, що з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції звернулась юридична особа - ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів».
Апеляційна скарга від її імені підписана ліквідатором Геріх Н.А. з посиланням на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.10.2024 у справі №Б-2264/2-23.
Відповідно до положень статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Отже, апелянт (ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів») віднесено до категорії осіб, які зобов'язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЕСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Проте, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність у ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» (код ЄДРПОУ 05750326) електронного кабінету в ЕСІТС та її окремій підсистемі (модулі), що підтверджується відповіддю № 33897705 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС від 22.04.2026, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
Окрему увагу суд звертає на ту обставину, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про призначення ліквідатором Геріх Н.А.
Навпаки, за даними реєстру керівником (головою комісії з припинення) є Іваненко Є.В.
За положеннями статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Згідно ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Крім того, як встановлено апеляційним судом оскаржуване рішення прийнято господарським судом Харківської області 15.07.2008.
Особою, яка не була учасником справи, ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» подано апеляційну скаргу на вказане рішення 14.04.2026.
Згідно з п. 13 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, судові рішення, ухвалені до 15.12.2017, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017. Отже, апеляційна або касаційна скарга, подана після 15.12.2017 на судове рішення, прийняте до 15.12.2017, має відповідати вимогам щодо форми, змісту та порядку подання, встановленим ГПК України в редакції, чинній на час звернення з такою апеляційною або касаційною скаргою. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.11.2018 у справі №54/239.
Оскільки оскаржуване в апеляційному порядку рішення господарського суду Харківської області ухвалене 15.07.2008, то при вирішенні питання щодо строку на апеляційне оскарження такого рішення належить застосовувати норми ГПК України, які були чинні на час ухвалення рішення місцевим господарським судом.
Згідно зі ст. 93 ГПК України (у редакції, чинній станом на 15.07.2008) апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Отже, наведена норма в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, містила положення про встановлення присічного строку для відновлення строку на апеляційне оскарження.
Здійснюючи тлумачення ст. 93 ГПК України (у зазначеній редакції), Верховний Суд у постанові від 12.07.2022 у справі №9/430-05-11867 виснував, що з урахуванням припису абз. 7 п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим законом, застосовуються, зокрема, правила ч. 2 ст. 93 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги лише протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного судового рішення. Втім, це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, оскільки Господарський процесуальний кодекс України до набрання чинності цим Законом відповідним особам не надавав право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присічний тримісячний строк подання апеляційної скарги.
У правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 03 липня 2018 року у справі № 3/9, від 09 жовтня 2018 року у справі № 5/452/06, від 23 листопада 2018 року у справі №2/189, від 06 грудня 2018 року у справі № 922/2269/16, від 21 лютого 2019 року у справі № 911/4590/13, зазначено про помилковість доводів про те, що відповідно до статті 261 ГПК України, зокрема, незалучення особи до участі у справі є обов'язковою підставою для відкриття провадження у справі, оскільки вказана норма визначає підстави відмови у відкритті апеляційного провадження, а також встановлює неможливість відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі з підстав пропуску нею річного строку на апеляційне оскарження, при цьому неважливо, коли саме скаржникові стало про це рішення відомо. Однак, наведена норма не встановлює безумовного обов'язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, свідчить лише про те, що такій особі ймовірно не було відомо про розгляд цієї справи, однак не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними, поновлення цього строку та прийняття скарги до провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, апелянт звернувся до суду апеляційної інстанції з пропуском строку, встановленого чинним процесуальним законодавством для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, при цьому, в апеляційній скарзі апелянт не порушує питання про поновлення цього строку.
Отже, подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст.258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 ст.260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася з апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» (вх. № 857Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2008 у справі № 29/356-08 залишити без руху.
2. Встановити апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме:
- надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду у даній справі в розмірі 102,00 грн;
- докази направлення апеляційної скарги позивачу у відповідності до вимог ст. 259 ГПК України;
- заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду;
- надання суду інформації про наявність електронного кабінету у ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів».
3. Роз'яснити апелянту, якщо він не усуне недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя М.М. Слободін