ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 квітня 2026 року Справа № 906/542/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Новак С.Я.
за участю представників сторін:
прокурор: Ваколюк Ю.О.
позивача 1: Ковальов О.Р.
позивача 2: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.02.26р. у справі №906/542/25, ухвалене суддею Кравець С.Г., повне рішення складене 12.02.26р.
за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Словечанської сільської ради
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про стягнення 1 983 247,51грн.
Керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Словечанської сільської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - відповідач) про стягнення 1 983 247,51 грн шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев.
В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на факт незаконної рубки 10 дерев породи "дуб", який виявлено на території лісового заказника місцевого значення "Словечанський кряж" в кварталі 53 виділі 6 та в кварталі 53 виділі 10 Усівського лісництва. Доводить, що оскільки відповідач є постійним лісокористувачем лісового заказника місцевого значення "Словечанський кряж" загальною площею 18268,7 га, то він зобов'язаний був забезпечити охорону лісових насаджень, чого ним не було зроблено. Зазначає, що розмір шкоди, яка заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, становить 1 983 247,51 грн та має бути стягнута з постійного лісокористувача - ДСГП "Ліси України" в особі філії "Словечанське лісове господарство" (наразі - Філія "Столичний офіс" ДСГП "Ліси України").
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.02.2026р. позов задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до спеціального фонду місцевого бюджету Словечанської сільської ради 1 983 247,51грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Житомирської обласної прокуратури 29 748,71 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.02.26р. Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати Рішення Господарського суду Житомирської області по справі №906/542/25 від 03 лютого 2026 року за позовною заявою керівника Коростенської окружної прокуратури в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Словечанської сільської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про стягнення 1 983 247,51 грн. шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову керівника Коростенської окружної прокуратури в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Словечанської сільської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про стягнення 1 983 247,51 грн. шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев в повному обсязі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.02.26р. у справі №906/542/25. Витребувано у Господарського суду Житомирської області матеріали справи №906/542/25. Запропоновано Коростенській окружній прокуратурі, Державній екологічній інспекції Поліського округу та Словечанській сільській раді надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в строк до 27.03.2026 р..
24.03.26р. матеріали справи №906/542/25 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 р. розгляд апеляційної скарги призначено на "16" квітня 2026 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.
27.03.2026 р. до суду апеляційної інстанції від Державної екологічної інспекції Поліського округу надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Дочірнього підприємства ДСГП Ліси України в особі філії «Столичний лісовий офіс» по вказаній справі залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області - без змін.
27.03.2026р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Державної екологічної інспекції Поліського округу про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 р. заяву представника Державної екологічної інспекції Поліського округу про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/542/25 - задоволено.
03.04.2026 р. від Коростенської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити апеляційну скаргу представника відповідача без задоволення, а судове рішення Господарського суду Житомирської області від 03.02.2026 у справі №906/542/25 - без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права і додержанням норм процесуального права.
В судовому засіданні прокурор заперечив доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення, вважає що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Позивач підтримав позицію прокурора та надав додаткові пояснення по суті спору.
Представники відповідачів у судове засідання не прибули хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомленні належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати державі заподіяну внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу шкоду в сумі 1 983 247,51грн. Розмір шкоди підтверджено висновком експерта Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №694/24-25 від 15.10.2024, складеним у межах кримінального провадження атестованим судовим експертом, який був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а самі висновки відповідають положенням ст.98 ГПК України. Розмір шкоди відповідачем не оспорюється.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи.
В апеляційній скарзі представник Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" наголошує на тому, що судом не взялися до уваги заперечення відповідача стосовно недоведеності прокурором вини підприємства чи його посадових осіб у вчиненні вказаного порушення, у зв'язку із тим що, за змістом наведених вище норм природоохоронного законодавства за порушення лісового законодавства цивільно правову відповідальність несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, протиправну бездіяльність щодо які забезпечення допустили охорони та збереження лісу від незаконних порубок.
Враховуючи, що протиправна поведінка полягає в діях або бездіяльності, суд першої інстанції повинен був встановити вину відповідача саме в бездіяльності, яка призвела до незаконної порубки дерев.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ДП «Ліси України» як постійний лісокористувач вживав усіх можливих заходів для охорони, захисту та відтворення лісів.
Зокрема, філією «Столичний лісовий офіс» проводяться регулярні патрулювання території, співпраця з правоохоронними органами, встановлення шлагбаумів та інформаційних табличок, що забороняють несанкціонований доступ.
Апелянт наголошує на тому, що у відзиві на позов було надано докази таких заходів, включаючи акти патрулювання, протоколи взаємодії з поліцією та інші документи, які свідчать про відсутність вини підприємства в протиправній бездіяльності. Однак, суд не дав належної оцінки цим доказам, що є порушенням ст.86 ГПК України. Крім того, судом не враховано, що факт незаконної порубки є предметом кримінального провадження №12024060500000075, де ДП «Ліси України» визнано потерпілим, а не винуватцем.
Відтак, стягнення шкоди з постійного лісокористувача до встановлення винних осіб у кримінальному порядку є передчасним і суперечить принципам цивільної відповідальності за ст.1166 ЦК України, яка вимагає доведення вини.
Також, суд першої інстанції не дослідив належним чином питання повноважень прокурора на представництво інтересів держави.
У матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання Державною екологічною інспекцією Поліського округу чи Словечанською сільською радою своїх функцій, зокрема, відсутні акти перевірок чи інші документи, що підтверджують їх бездіяльність.
Прокурор не надав доказів проведення перевірки компетентного органу щодо дотримання законодавства або встановлення фактів неналежного виконання ним функцій. Це є необхідною умовою для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави або звернення до суду як позивача.
Таким чином, звертаючись із цим позовом до суду, прокурор фактично перебирає на себе компетенцію відповідного уповноваженого органу та намагається зобов'язати відповідача до вчинення певних дій у судовому порядку, оскільки уповноваженими на це органами цього здійснено протиправно (на думку позивача) не було.
Прокурором не дотримано вимоги положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки прокуратура, звернулась з позовною заявою передчасно та не зібрала усі належні та допустимі докази на підтвердження повноважень у суді та доказів щодо неналежного виконання Інспекцією або ж місцевою радою своїх повноважень.
Відтак, суд мав залишити без розгляду даний позов, адже він поданий не уповноваженою на те особою.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги представник Державної екологічної інспекції Поліського округу у відзиві вказує на те, що Державною екологічною Інспекцією Поліського округу у період з 28.02.2024 року під час здійснення рейдових заходів на території лісового заказника місцевого значення «Словечанський кряж» в кварталі 53 виділі 6 та в кварталі 53 виділі 10 Усівського лісництва Філії «Словечанське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено факт незаконної порубки 10 (десяти) сироростучих дерев породи Дуб. По даному факту на місце вчинення порушення викликано працівників Відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, де працівниками поліції було проведено слідчі дії та складено протокол огляду місця події.
Рейдові заходи проводились на підставі Наказу №73-ОД від 31.01.2024 року «Про здійснення заходів, спрямованих на запобігання та виявлення адміністративних правопорушень (про проведення рейдових заходів на території Житомирської та Рівненської областей)».
За результатами проведеного заходу зафіксовано факт незаконної порубки 10 (десяти) сироростучих дерев породи Дуб, загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, становить 1 984 193,41 грн.
Шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 1 983 247,51 грн має бути відшкодована постійним лісокористувачем - Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі Філії «Словечанське лісове господарство». Відповідно до ч. 1 ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Державна екологічна інспекція Поліського округу вважає, що за результатами з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності й взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Державна екологічна інспекція Поліського округу вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив рішення від 03.02.2026 року у справі №906/542/25 із дотриманням норм матеріального й процесуального права.
Коростенська окружна прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що відповідачем як постійним лісокористувачем жодних заходів, щодо запобігання незаконній вирубці зелених насаджень та щодо охорони лісових насаджень, які є предметом позовної заяви, не здійснено.
Прокурор наголошує на тому, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
В даному випадку порушення вимог лісового законодавства виявлено на території колишньої філії «Словечанське лісове господарство»» ДСГП «Ліси України».
Отже, на даний час належним відповідачем є Державне спеціалізоване господарство «Ліси України в особі філії «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», з вини якого і спричинено шкоду, яке у розумінні ст. 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем.
За приписами ст.ст.63,64,86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Прокурор наголошує, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди міститься у ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Також, за загальним правилом застосуванням як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами ч.2 ст.614 та ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України, встановлюється презумпція вини правопорушника.
Тобто, не лише позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а також відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди
За таких обставин, в разі вжиття відповідачем всіх можливих заходів щодо охорони, захисту та відтворення лісів, незаконна порубка не відбулася б, а отже доводи представника є безпідставними.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
На підставі Охоронного зобов'язання №03/10/2023 від 03.10.2023, виданого Управлінням екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації, філії "Словечанське лісове господарство" ДП "Ліси України" передано під охорону лісовий заказник місцевого значення "Словечанський кряж" загальною площею 18268,7 га (у тому числі Усівське лісництво кв.1, 2, 6-10, 17-19, 26-28, 30, 31, 36, 37, 42, 50-80).
Відповідно до п.п.3, 4 Охоронного зобов'язання, землекористувач (землевласник) зобов'язаний: дотримуватись встановленого режиму для території (об'єкта) природно-заповідного фонду; не здійснювати у межах території (об'єкта) природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; вживати заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та шкідливого виливу на територію (об'єкт) природо-заповідного фонду; дотримуватися вимог щодо використання території (об'єкта) природно-заповідного фонду; забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об'єкта) природно-заповідного фонду. Землекористувач (землевласник) забезпечує охорону та збереження території (об'єкта), то перебуває у його користуванні (власності) (т.1, а.с.52-53).
Наказом Державної екологічної інспекції Поліського округу №73-ОД від 31.01.2024 "Про здійснення заходів, спрямованих на запобігання та виявлення адміністративних правопорушень" працівникам Інспекції визначено вживати заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства в період з 01.02.2024 по 29.02.2024 (включно); затверджено інспекторський склад та перелік службових автомобілів (т.1, а.с.142-144).
28.02.2024 старшим державним інспектором ОНПС Поліського округу Бенчуком А.Л. та державним інспектором з ОНПС Поліського округу Ахмедовим А.Ю. в ході рейдових заходів, проведено обстеження земельної ділянки в лісовому масиві кв. 53 вид.6, кв.53 вид.10 Усівського лісництва філії "Словечанське лісове господарство" ДП "Ліси України" у зв'язку з виявленням незаконної порубки 10 сироростучих дерев породи "дуб звичайний" про що 28.02.2024 складено Акт обстеження (т.2, а.с.137).
28.02.2024 до відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області зі служби "102" від Державної екологічної інспекції Поліського округу надійшло повідомлення про те, що 28.02.2024 у с.Усове Коростенського району Інспекцією виявлено незаконну порубку дерев породи "дуб" приблизно 10 дерев (т.1, а.с.21).
Слідчим відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, за участю спеціаліста, працівників філії "Словечанське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", понятих, на підставі вищевказаного повідомлення, 28.02.2024 здійснено огляд місця події та виявлено 10 пнів зрізаних дерев породи "дуб звичайний", про що складено протокол огляду місця події від 28.02.2024 з фототаблицею (т.1, а.с.23-37).
29.02.2024 до відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від директора філії "Словечанське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" надійшло повідомлення №302 від 28.02.2024 у якому йдеться про те, що у кварталі 53 виділі 10 Усівського лісництва виявлено самовільну порубку 10 дерев породи "дуб звичайний" (т.1, а.с.22).
01.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024060500000075 внесено відомості про факт незаконної порубки дерев та розпочато досудове розслідування за частиною 4 ст.246 Кримінального кодексу України (т.1, а.с.20).
01.03.2024 Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулась до Слідчого управління ГУНП в Житомирській області з листом №880/3/2-06 від 01.03.2024, у якому повідомила, що 28.02.2024 спеціалістами Інспекції під час здійснення рейдових заходів на території лісового заказника місцевого значення "Словечанський кряж" в кв.53 вид.6 та в кв.53 вид.10 Усівського лісництва філії "Словечанське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" виявлено факт незаконної порубки 10 сироростучих дерев породи "дуб звичайний". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №575 від 10.05.2022 "Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" Інспекцією проведено розрахунок розміру завданої шкоди, яка складає 1 984 193,41грн. До вказаного листа додано обґрунтований розрахунок розміру шкоди та польові перелікові відомості (т.1, а.с.38-42).
Філією "Словечанське лісове господарство" ДП "Ліси України" за результатами проведення контрольного заходу в Усівському лісництві складено Акт від 04.03.2024, у якому вказано, що 28.02.2024 працівниками філії "Словечанське лісове господарство" ДП "Ліси України" у кварталі 53 виділі 6 та у кварталі 53 виділі 10 Усівського лісництва було виявлено самовільний поруб 10 дерев породи дуб. 04.03.2024 працівниками філії здійснено вихід на лісові ділянки. Відповідно до охоронного зобов'язання виданого Управлінням екології та природних ресурсів Житомирської ОДА №03/10/2023 від 03.10.2023 дані лісові ділянки входять до лісового заказника місцевого значення "Словечанський кряж", який має загальну площу 18268,7 га, що відноситься до природно-заповідного фонду України і який переданий під охорону землекористувачу - філії "Словечанське лісове господарство" ДП "Ліси України". В ході обстеження даних лісових ділянок підтверджено факт незаконної порубки лісу на території природно-заповідного фонду України, а саме: 1) Дуб - 43 см (1 шт.) кв.53 вид.10; 2) Дуб - 50 см (1 шт.) кв.53 вид.10; 3) Дуб - 51 см (1 шт.) кв.53 вид.10; 4) Дуб - 52 см (1 шт.) кв.53 вид.10; 5) Дуб - 56 см (1 шт.) кв.53 вид.10; 6) Дуб - 67 см (1 шт.) кв.53 вид.10; 7) Дуб - 46 см (1 шт.) кв.53 вид.6; 8) Дуб - 56 см (1 шт.) кв.53 вид.6; 9) Дуб - 57 см (1 шт.) кв.53 вид.6; 10) Дуб - 58 см (1 шт.) кв.53 вид.6. Відповідно до акту, орієнтовна заподіяна шкода складає близько - 1 900 000,00грн, орієнтовний обсяг незаконної порубки - 17 м.куб. (т.1, а.с.45-48).
Лісничим Усівського лісництва здійснено обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та складено відомості, відповідно до яких розмір шкоди у кв.53 вид.10 (4 дуби) становить 817 266,30грн, а у кв.53 вид.10 (6 дубів) становить 1 181 916,50грн. Всього: 1 999 182,80грн (а.с.57-59).
З метою встановлення розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 10 сироростущих дерев породи "дуб", у рамках кримінального провадження №12024060500000075 призначено судову інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
За результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи, складено висновок експерта №694/24-25 від 15.10.2024, згідно якого розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 10 сироростучих дерев породи дуб в кварталі №53 виділах №10 та №6 Усівського лісництва філії "Словечанське лісове господарство" ДП "Ліси України", становить 1 983 247,51грн (т.1, а.с.70-85).
Прокурор доводить, що шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 1 983 247,51грн підлягає стягненню з постійного лісокористувача - ДСГП "Ліси України" в особі філії "Словечанське лісове господарство" (наразі - філія "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України").
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Згідно зі ст.40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, у тому числі, збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.
У відповідності до ст.1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно зі ст.16 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Статтею 17 Лісового кодексу України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.
Частиною 2 ст.19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно пункту 5 частини 1 ст.64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до частин 1 та 5 ст.86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст.105 Лісового кодексу України передбачено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Підприємства, установи, організації, у відповідності до ст.107 Лісового кодексу України, зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції та Словечанської сільської ради колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Межі повноважень прокурора передбачені, як процесуальним законодавством - Господарським процесуальним кодексом України, так і Законом України "Про прокуратуру".
Положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
Повноваження прокурора визначені приписами статті 53 ГПК України, зокрема, частиною 3 вказаної статті, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частина 4 статті 53 ГПК України встановлює, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч.5 ст.53 ГПК України).
У рішенні Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, з врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
За змістом практики Верховного Суду прокурор не може замінювати лише належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Належним суб'єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 висловила правову позицію про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред'явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Словечанської сільської ради.
Так, Указом Президента України від l3.04.2011 №454/2011 затверджено Положення "Про державну екологічну інспекцію України", відповідно до якого, Державна екологічна інспекція України (далі - Держекоінспекція України), до складу якої входить Державна екологічна інспекція Поліського округу, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.
Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до положень п.1 розділу 1, п.2,9 розділу 2 Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського регіону, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №32, Державна екологічна інспекція Поліського регіону є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства. Пред'являє претензії щодо відшкодування шкоди, збитків і втрат, порушення законодавства з питань, що належать до їх компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.
Спеціалістами Державної екологічної інспекції Поліського округу 28.02.2024 на території лісового заказника місцевого значення "Словечанський кряж" в кварталі 53 виділі №6 та кварталі 53 виділі №10 Усівського лісництва філії "Словечанське лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено факт незаконної порубки 10 дерев породи "дуб звичайний".
З матеріалів справи вбачається, що прокурор направляв лист №52/2-1212ВИХ-25 від 04.02.2025, Державній екологічній інспекції Поліського округу в порядку ч.4 статті 23 ЗУ "Про прокуратуру" для отримання інформації з приводу вжиття заходів щодо стягнення збитків, завданих внаслідок порушення вимог лісового законодавства, а також з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави.
У відповіді на звернення прокурора Державна екологічна інспекція Поліського округу повідомила про обмежене фінансування для сплати судового збору. Водночас, Інспекція не заперечила проти вжиття прокуратурою заходів представницького характеру. Отже, незважаючи на надані законом вищевказані повноваження Державною екологічною інспекцією Поліського округу не вжито заходів щодо стягнення збитків, завданих державі, шляхом звернення до суду з відповідним позовом, у зв'язку з чим грошові кошти до бюджету не стягнуто.
Також, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до положень ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.
За приписами ст.142 Конституції України природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п.б, ч.1 ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
При стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, слід врахувати приписи п.7 ч.3 ст.29, ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України, які визначають, що грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, сплачуються у визначеному вказаними нормами співвідношенні на рахунки спеціальних фондів Державного, обласних та місцевих бюджетів в розмірах 30, 20 та 50 відсотків відповідно.
Відповідно до п.2.2 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 №938, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 12.09.7012 за №1569/21881, у процесі казначейського обслуговування коштів місцевих бюджетів органи Казначейства здійснюють розподіл платежів між рівнями місцевих бюджетів, розподіл інших платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно з вимогами Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України та рішенням місцевої ради про бюджет у розмірах, визначених законодавством, та перераховують розподілені кошти місцевих бюджетів за належністю.
Таким чином шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні.
Згідно матеріалів справи, територія у межах кварталу 53 виділу №6 та №10 лісових насаджень Усівського лісництва філії "Словечанське лісове господарство" ДП "Ліси України" (наразі філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України") перебуває у адміністративно-територіальних межах Словечанської сільської ради. Остання, як компетентний орган, повинна знати про факт порубки дерев на території ради, та, відповідно, мала повноваження для захисту таких інтересів.
Прокурором до матеріалів справи долучено копію листа №52/2-1211ВИХ-25 від 04.02.2025, який направлявся Словечанській сільській раді в порядку ч.4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" для отримання інформації з приводу вжиття заходів щодо стягнення збитків, завданих внаслідок порушення вимог лісового законодавства, а також з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави.
У відповіді на звернення прокурора, Словечанська сільська рада повідомила, що виконавчий комітет не був обізнаний про порушення інтересів держави, тому не вживала жодних заходів для усунення цих порушень. Сільська рада вказала, що виконавчий комітет немає можливості звернутися до суду для захисту своїх прав і інтересів, тому не заперечує проти ініціювання прокуратурою заходів представницького характеру шляхом, пред'явлення позову в інтересах держави в особі Словечанської сільської ради.
Отже, ні органом місцевого самоврядування, ні Державною екологічною інспекцією Поліського округу не вживалися заходи щодо звернення до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди, що свідчить про їх бездіяльність.
За таких обставин, з огляду на невжиття позивачами протягом тривалого часу належних заходів, спрямованих на самостійний захист інтересів держави, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що звернення прокурора до суду з цим позовом здійснено з дотриманням порядку та вимог, передбачених Законом України «Про прокуратуру» та Господарським процесуальним кодексом України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд мав залишити позов без розгляду у зв'язку з поданням його неуповноваженою особою, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні, оскільки наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави належним чином підтверджена матеріалами справи.
Отже, підстави для залишення позову без розгляду з наведених скаржником мотивів відсутні, у зв'язку з чим такі доводи не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Щодо предмета спору колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено, що на підставі Охоронного зобов'язання №03/10/2023 від 03.10.2023, виданого Управлінням екології та природних ресурсів Житомирської ОДА, філії "Словечанське лісове господарство" ДП "Ліси України" передано під охорону лісовий заказник місцевого значення "Словечанський кряж" загальною площею 18268,7 га (у тому числі, Усівське лісництво кв.1, 2, 6-10, 17-19, 26-28, 30, 31, 36, 37, 42, 50-80). Землекористувач (землевласник) забезпечує охорону та збереження території (об'єкта), що перебуває у його користуванні (власності) (т.1, а.с.52-53).
Наказами Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України":
- №1520 від 09.09.2024 "Про створення філії "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", створено філію "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" (т.1, а.с.86);
- №1854 від 18.10.2024 "Про припинення філії "Словечанське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", припинено філію "Словечанське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" шляхом її закриття;
- №7 від 01.01.2025 "Про організацію території земель державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", затверджено організацію території земель філії "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" площею 1 086 926,2421 га, що передані до ДСГП "Ліси України", у тому числі, від ДП "Словечанське лісове господарство" згідно з передавальним актом від 02.01.2023, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 05.01.2023 №55 (т.1, а.с.87-93);
- №194 від 23.01.2025 "Про організацію території земель державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", затверджено організацію території земель філії "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" площею 1 086 833,6421 га, що передані до ДСГП "Ліси України", у тому числі, від ДП "Словечанське лісове господарство", згідно з передавальним актом від 02.01.2023, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 05.01.2023 №55. Визнано таким, що втратив чинність наказ ДСГП "Ліси України" №7 від 01.01.2025 (т.1, а.с.94-96).
Таким чином, на даний час фактичним постійним лісокористувачем, якому передано під охорону лісовий заказник місцевого значення "Словечанський кряж" загальною площею 18268,7 га є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Статут Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", затверджений наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 06.02.2025 №34, відповідно до п.3.1 якого, підприємство створене, зокрема, з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Згідно п.п.3.2.2 статуту, одними з основних напрямків діяльності підприємства є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства (т.1, а.с.102-140).
Наказом Державної екологічної інспекції Поліського округу №73-ОД від 31.01.2024 "Про здійснення заходів, спрямованих на запобігання та виявлення адміністративних правопорушень" працівникам Інспекції визначено здійснювати заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства в період з 01.02.2024 по 29.02.2024 (включно); затверджено інспекторський склад та перелік службових автомобілів (т.1, а.с.142-144). До інспекторського складу, зокрема, входять: Бенчук Андрій Леонідович, Ахмедов Андрій Юрійович (т.2, а.с.174-177).
28.02.2024 старшим державним інспектором ОНПС Поліського округу Бенчуком А.Л. та державним інспектором з ОНПС Поліського округу Ахмедовим А.Ю. в ході рейдових заходів, проведено обстеження земельної ділянки в лісовому масиві кв. 53 вид.6, кв.53 вид.10 Усівського лісництва філії "Словечанське лісове господарство" ДП "Ліси України" у зв'язку з виявленням незаконної порубки 10 сироростучих дерев породи "дуб звичайний" про що 28.02.2024 складено Акт обстеження (т.2, а.с.137).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.02.2024, складеного слідчим відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, за участю спеціаліста, працівників філії "Словечанське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" та понятих, 28.02.2024 здійснено огляд місця події на території постійного лісокористування відповідача та виявлено 10 пнів зрізаних дерев породи "дуб звичайний". Протокол підписаний, у тому числі, представником відповідача без будь-яких заперечень (т.1, а.с.23).
Докази, що вказані дерева були відведені в рубку у встановленому законом порядку, у матеріалах справи відсутні.
01.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024060500000075 внесено відомості про факт незаконної порубки дерев та розпочато досудове розслідування за частиною 4 ст.246 Кримінального кодексу України (т.1, а.с.20).
Філією "Словечанське лісове господарство" ДП "Ліси України" за результатами проведення контрольного заходу в Усівському лісництві складено Акт від 04.03.2024, у якому вказано, що 28.02.2024 працівниками філії "Словечанське лісове господарство" ДП "Ліси України" у кварталі 53 виділі 6 та у кварталі 53 виділі 10 Усівського лісництва було виявлено самовільний поруб 10 дерев породи дуб. 04.03.2024 працівниками філії здійснено вихід на лісові ділянки. Відповідно до охоронного зобов'язання виданого Управлінням екології та природних ресурсів Житомирської ОДА №03/10/2023 від 03.10.2023 дані лісові ділянки входять до лісового заказника місцевого значення "Словечанський кряж", який має загальну площу 18268,7 га, що відноситься до природно-заповідного фонду України і який переданий під охорону землекористувачу - філії "Словечанське лісове господарство" ДП "Ліси України". В ході обстеження даних лісових ділянок підтверджено факт незаконної порубки лісу на території природно-заповідного фонду України, а саме: 1) Дуб - 43 см (1 шт.) кв.53 вид.10; 2) Дуб - 50 см (1 шт.) кв.53 вид.10; 3) Дуб - 51 см (1 шт.) кв.53 вид.10; 4) Дуб - 52 см (1 шт.) кв.53 вид.10; 5) Дуб - 56 см (1 шт.) кв.53 вид.10; 6) Дуб - 67 см (1 шт.) кв.53 вид.10; 7) Дуб - 46 см (1 шт.) кв.53 вид.6; 8) Дуб - 56 см (1 шт.) кв.53 вид.6; 9) Дуб - 57 см (1 шт.) кв.53 вид.6; 10) Дуб - 58 см (1 шт.) кв.53 вид.6. Відповідно до акту, орієнтовна заподіяна шкода складає близько - 1900 000,00грн, орієнтовний обсяг незаконної порубки - 17 м.куб. (т.1, а.с.45-48).
Лісничим Усівського лісництва здійснено обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та складено відомості, відповідно до яких розмір шкоди у кв.53 вид.10 (4 дуби) становить 817 266,30грн, а у кв.53 вид.10 (6 дубів) становить 1 181 916,50грн. Всього: 1 999 182,80грн (а.с.57-59).
Спеціалістами Державної екологічної інспекції Поліського округу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №575 від 10.05.2022 "Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд", проведено розрахунок розміру завданої шкоди, яка, за підрахунками Інспекції, складає 1 984 193,41грн (т.1, а.с.38-42).
Додатково, з метою встановлення розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 10 сироростущих дерев породи "дуб", у рамках кримінального провадження №12024060500000075, призначено судову інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
За результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи, складено висновок експерта №694/24-25 від 15.10.2024, згідно якого розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 10 сироростучих дерев породи дуб в кварталі №53 виділах №10 та №6 Усівського лісництва філії "Словечанське лісове господарство" ДП "Ліси України", становить 1 983 247,51грн (т.1, а.с.70-85).
З аналізу статей 19, 63, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо організації та забезпечення охорони і захисту лісів, який передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Враховуючи, що лісова ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев, перебувала у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» в особі філії «Словечанське лісове господарство» (наразі - філії «Столичний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України»), саме на цього постійного лісокористувача покладався обов'язок забезпечення належної охорони лісу та збереження дерев.
З матеріалів справи вбачається, що ДП «Ліси України» зверталося до Житомирської обласної прокуратури з листом від 11.03.2024 для прийняття рішення в порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, до якого додано копію акта від 04.03.2024 з додатками (т. 1, а.с. 44).
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що звернення відповідача до органів прокуратури вже після факту вчинення спірних дій свідчить про намагання підприємства встановити обставини можливих порушень за допомогою правоохоронних органів, тоді як на відповідача як постійного лісокористувача покладено обов'язок забезпечувати охорону та збереження лісових ресурсів і недопущення їх незаконного використання.
При цьому суд враховує, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто ґрунтується на деліктній відповідальності, що передбачає наявність усіх елементів складу правопорушення.
Частинами 1, 2 ст.1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст.1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі №906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та підтримано Верховним Судом у справі №914/669/22 від 18.05.2023.
У даному випадку судами встановлено, що відповідачем не дотримано вимог Лісового кодексу України щодо забезпечення охорони лісів від незаконних порубок, унаслідок чого завдано шкоди навколишньому природному середовищу та державі як власнику лісових ресурсів.
Суд зазначає, що бездіяльність як форма протиправної поведінки полягає у невчиненні особою дій, які вона повинна була і могла вчинити за конкретних обставин. Така бездіяльність за своїми юридичними наслідками є рівнозначною дії, оскільки має суспільно небезпечний та протиправний характер. Вирішальним є встановлення наявності у особи реальної можливості діяти належним чином з урахуванням конкретних умов місця, часу, обсягу покладених обов'язків та її фактичних можливостей.
Факт незаконної рубки лісу на території, що перебуває у користуванні відповідача, за наявності покладеного на нього обов'язку щодо охорони лісу, свідчить про неналежне виконання відповідачем як постійним лісокористувачем відповідних обов'язків. Наявність зрубаних дерев є об'єктивним підтвердженням того, що вжиті відповідачем заходи охорони були недостатніми, що, у свою чергу, свідчить про його бездіяльність та наявність вини у заподіянні шкоди.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що незаконна порубка дерев на підвідомчій відповідачу території свідчить про протиправність його поведінки, яка виразилась у неналежному виконанні обов'язку щодо забезпечення охорони лісів від незаконних рубок.
Наслідком встановленої протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісовим ресурсам у результаті незаконної вирубки дерев, не віднесених у рубку. Зазначена шкода перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з бездіяльністю відповідача, оскільки її виникнення зумовлено невиконанням ним обов'язку щодо здійснення належних заходів з охорони лісів від незаконних рубок.
При цьому вина відповідача презюмується та останнім не спростована належними і допустимими доказами. Відповідно до підпунктів 1, 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України на постійного лісокористувача покладено обов'язок забезпечувати охорону і захист лісів, зокрема від незаконних рубок, який у даному випадку виконано не було.
Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується, що останній є постійним лісокористувачем лісового заказника місцевого значення «Словечанський кряж» загальною площею 18 268,7 га (до якого, зокрема, входить Усівське лісництво, кв. № 53), на території якого виявлено незаконну порубку дерев. Відтак, з урахуванням вимог чинного законодавства, обов'язок щодо забезпечення охорони та захисту лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається саме на відповідача як постійного лісокористувача.
Разом з тим відповідач не забезпечив належної охорони і збереження лісу від незаконної рубки та не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди, спричиненої порушенням природоохоронного законодавства.
За таких обставин, з урахуванням наведених норм лісового, земельного та цивільного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення належних заходів з охорони лісу, у розмірі 1 983 247,51 грн.
Зазначений розмір шкоди підтверджується висновком експерта Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 694/24-25 від 15.10.2024, складеним у межах кримінального провадження атестованим судовим експертом, який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Вказаний висновок відповідає вимогам статті 98 Господарського процесуального кодексу України, не спростований відповідачем у встановленому законом порядку, при цьому розмір завданої шкоди останнім не оспорюється.
Відтак, висновок експерта № 694/24-25 від 15.10.2024 у сукупності з іншими матеріалами справи є належним та допустимим доказом, яким підтверджується розмір шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки 10 сироростучих дерев породи «дуб» у кварталі № 53, виділах № 10 та № 6 Усівського лісництва філії «Словечанське лісове господарство» ДП «Ліси України», що становить 1 983 247,51 грн.
Відтак, заявлений до стягнення розмір збитків у сумі 1 983 247, 51 грн апеляційний суд вважає обґрунтованим та погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для їх стягнення з відповідача.
Колегія суддів також враховує, що шкода, завдана внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, відповідно до статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», пункту 7 частини третьої статті 29 та пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України, підлягає стягненню із зарахуванням до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідної ради, на території якої вчинено правопорушення, з подальшим розподілом між бюджетами відповідних рівнів у встановленому законодавством порядку.
Так, згідно із п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України суми шкоди підлягає стягненню із врахуванням наступного розподілу: 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету сільської ради, на території якого вчинено правопорушення; 20 відсотків до спеціального фонду обласного бюджету та 30 відсотків до спеціального фонду Державного бюджету України.
Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав на те, що частина грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища спрямовується до спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища у відповідних місцевих бюджетах за місцем заподіяння екологічної шкоди, і в подальшому спрямовується на фінансування заходів з відтворення та охорони навколишнього природного середовища, то несплата порушниками нарахованих збитків ставить під загрозу можливість проведення заходів з відновлення навколишнього природного середовища у зв'язку із відсутністю джерел для їх фінансування.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що факт незаконної порубки є предметом кримінального провадження №12024060500000075, у якому ДП «Ліси України» визнано потерпілим, а не винуватцем, колегія суддів апеляційної інстанції оцінює критично та відхиляє.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеній у п.88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що недотримання відповідачем встановлених законодавством вимог щодо охорони та збереження лісових насаджень є протиправною формою поведінки. Наслідком такої поведінки стала шкода, заподіяна лісу внаслідок незаконної порубки дерев, що свідчить про наявність прямого причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та заподіяною шкодою.
Вина відповідача презюмується та ним не спростована, оскільки відповідно до положень Лісового кодексу України як постійний лісокористувач він не виконав покладеного на нього обов'язку щодо забезпечення охорони лісу від незаконних порубок і дотримання правил використання лісових ресурсів, у зв'язку з чим підлягає притягненню до цивільно-правової відповідальності.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та вірно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.
Відтак, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.02.26р. у справі №906/542/25 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/542/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повна постанова складена "22" квітня 2026 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.