ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"23" квітня 2026 р. Справа № 906/1300/24
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Тимошенко О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Ющук Ангеліни Вікторівни на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 19.03.2026 суддею Тимошенком О.М. у м. Житомир (повний текст рішення складено 19.03.2026) у справі № 906/1300/24
за позовом фізичної особи-підприємця Ющук Ангеліни Вікторівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
за участю третьої особи, яка на заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.03.2026 у справі № 906/1300/24 у задоволенні позову ФОП Ющук А.В. відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції позивачка звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати незаконними дії ТзОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" щодо нарахування щомісячної плати за споживання електричної енергії за серпень 2024 року за особовим рахунком 14-2036 за адресою: Житомирська область, м. Звягель, вул. Василя Стуса, буд. 5 згідно фактичної спожитої електричної енергії у розмірі 7078 квт/год по тарифу 8,012350 грн без ПДВ на загальну суму 68053, 69 грн та зобов'язати відповідача провести перерахунок нарахованої щомісячної плати за споживання електричної енергії за серпень 2024 року за особовим рахунком 14- 2036 за адресою: Житомирська область, м. Звягель, вул. Василя Стуса, буд. 5 згідно фактичної спожитої електричної енергії у розмірі 7078 квт/год по тарифу 4,32 грн, в тому числі ПДВ; визнати незаконними дії відповідача щодо припинення електропостачання до будівлі гуртожитку, що розташований за адресою: Житомирська область, м. Звягель, вул. Василя Стуса, буд за особовим рахунком 14-2036; зобов'язати відповідача безоплатно поновити електропостачання (за його рахунок) до будівлі гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за особовим рахунком 14-2036, шляхом направлення оператору системи розподілу - АТ "Житомиробленерго" повідомлення про відкликання звернення ТзОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" щодо припинення електроживлення споживача ФОП Ющук А.В. за особовим рахунком 14-2036 за адресою: Житомирська область, м. Звягель, вул. Василя Стуса, буд. 5; зменшити розмір судового збору; стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.
Апеляційна скарга сформована у підсистемі "Електронний суд" 08.04.2026 та надійшла до суду апеляційної інстанції 09.04.2026 (згідно відмітки канцелярії суду).
Листом від 09.04.2026 справу витребувано з Господарського суду Житомирської області.
20.04.2026 матеріали справи № 906/1300/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя дійшов висновку про те, що остання підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно з п. 2 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Порядок справляння та розміри судового збору, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позовна заява у даній справі була подана у 2024 році.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 становив 3028 грн.
Приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на вищевикладені приписи Закону України "Про судовий збір", сума судового збору, яка повинна бути сплачена позивачкою за подання даної апеляційної скарги, становить 7267, 20 грн (3028*2*150%*0,8).
Однак, суд констатує, що скаржницею при зверненні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження сплати судового збору в установлених законом порядку та розмірі, що у свою чергу є наслідком залишення апеляційної скарги без руху згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258, ч. 2 ст. 260 ГПК України.
При цьому, як зазначено вище, у прохальній частині апеляційної скарги ФОП Ющук А.В. просить суд зменшити розмір судового збору посилаючись на наявність малолітньої дитини та воєнний стан в Україні.
Суд, розглядаючи вказане клопотання скаржниці, бере до уваги таке.
У статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19 тощо).
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/ відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Суд звертається до правової позиції викладеної в ухвалі Верховного Суду від 15.07.2024 № 917/1920/21, щодо доказів, якими можуть / могло бути підтверджено наявність майнового стану сторони, з якої вбачається, що: "Суд зазначає, що положення статей ГПК України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).
З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.".
Отже, аналіз положень Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням, у порядку статті 86 ГПК України та дотриманням статей 73, 76- 79 ГПК України.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, підставою для відстрочення сплати судового збору, зменшення або звільнення від його сплати може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо, які підтверджують у сукупності на визначений конкретний період майновий стан особи.
Суд констатує, що позивачкою до апеляційної скарги не додано жодного доказу на підтвердження того, що майновий стан останньої дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку та розмірі.
Водночас, суд відмічає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") у справах "Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії" ("Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania"), "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland"), зазначив, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19.06.2001, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26.07.2005, пункти 63-64).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти росії" ("Shishkov v. russia") від 20.02.2014, пункт 111).
Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, враховуючи приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку про те, що скаржницею жодним чином не обґрунтовано факту неспроможності сплатити судовий збір за подання скарги у цій справі у встановленому законом порядку та розмірі.
Враховуючи вищенаведене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання скаржниці про зменшення сплати судового збору.
Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що скаржницею не виконано належним чином вимоги ст. 258 ГПК України, що відповідно до ст. 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне надати можливість скаржниці усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання належних доказів сплати судового збору в розмірі 7267, 20 грн.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Ющук Ангеліни Вікторівни про зменшення розміру судового збору у справі № 906/1300/24 відмовити.
2. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ющук Ангеліни Вікторівни на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.03.2026 у справі № 906/1300/24 - залишити без руху.
3. Запропонувати скаржниці протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: подати до суду докази сплати судового збору в розмірі 7267, 20 грн.
4. Роз'яснити скаржниці, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається не поданою та повертається останній.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
Суддя Тимошенко О.М.