Постанова від 09.04.2026 по справі 910/614/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2026 р. Справа№ 910/614/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Г.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 09.04.2026:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Токівський гранкар'єр"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025

у справі №910/614/25 (суддя - Марченко О.В.)

за позовом керівника Криворізької східної окружної прокуратури Шелеста Романа Миколайовича в інтересах держави

до 1) Державної служби геології та надр України

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Токівський гранкар'єр"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 2 - Приватне підприємство " Техінвест МТ "

про визнання недійсними результатів аукціону, оформленого протоколом електронного аукціону від 14.05.2021 №SUE001-UA-20210325-96071, визнання недійсним договору від 31.05.2021 №1/8-21, визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами від 16.06.2021 №6524 та застосування правових наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Керівник Криворізької східної окружної прокуратури Шелест Роман Миколайович (надалі також - прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (надал також - Служба) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Токівський гранкар'єр" (надалі також - Товариство) про:

- визнання недійсними результатів аукціону, оформленого протоколом електронного аукціону від 14.05.2021 №SUE001-UA-20210325-96071, з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування граніту Південної частини ділянки "Водопад" Токівського родовища, яка знаходиться у Криворізькому районі Дніпропетровської області;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування граніту Південної частини ділянки "Водопад" Токівського родовища, яка знаходиться у Криворізькому районі Дніпропетровської області від 31.05.2021 №1/8-21 (далі - Договір);

- визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами (Південна частина ділянки "Водопад" Токівського родовища) від 16.06.2021 №6524 (далі - Спеціальний дозвіл), виданого Товариству;

- застосування правових наслідків недійсності правочину, визначених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частиною першою статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановивши, що грошові кошти у сумі 2 403 000 грн, сплачені Товариством за придбання спеціального дозволу на користування надрами від 16.06.2021 №6524, є стягнутими в дохід держави.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- Службою 14.05.2021 проведені електронні торги у формі трираундового англійського аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами (південна частина ділянки "Водопад" Токівського родовища) на території Криворізького району Дніпропетровської області строком на 20 років (далі - Аукціон); у торгах взяли участь 2 учасники, а саме Товариство та Підприємство;

- відповідно до протоколу про результати електронного аукціону № SUE001-UA-20210325-96071, сформованого 14.05.2021 о 13 год. 04 хв., переможцем Аукціону визнано Товариство, яке запропонувало найбільшу цінову пропозицію - 2 403 000 грн;

- на підставі протоколу електронного Аукціону 31.05.2021 Службою та Товариством укладено Договір, а в подальшому Службою видано Товариству Спеціальний дозвіл на користування надрами на 20 років, тобто до 16.06.2041;

- рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК) від 25.07.2024 №54/56-р/к у справі №54/9-23 (далі - рішення №54/56-р/к), зокрема, визнано, що Товариство та Приватне підприємство "Техінвест МТ" (далі - Підприємство) вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення Аукціону, проведеного Службою;

- Товариством і Підприємством порушено вимоги законодавства про захист економічної конкуренції під час їх участі в Аукціоні з продажу Спеціального дозволу, у вигляді спотворення результатів електронних торгів, що, на думку Прокуратури, є підставою для скасування результату Аукціону, визнання недійсними Договору і Спеціального дозволу, та застосування правових наслідків недійсності правочину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/614/25 позовні вимоги керівника Криворізької східної окружної прокуратури Шелеста Романа Миколайовича в інтересах держави до Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю " Токівський гранкар'єр ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Приватне підприємство " Техінвест МТ ", про визнання недійсними результатів аукціону, оформленого протоколом електронного аукціону від 14.05.2021 №SUE001-UA-20210325-96071, визнання недійсним договору від 31.05.2021 №1/8-21, визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами від 16.06.2021 №6524 та застосування правових наслідків недійсності правочину задоволено частково. Визнано недійсними результати аукціону, оформленого протоколом електронного аукціону від 14.05.2021 №SUE001-UA-20210325-96071, з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування граніту Південної частини ділянки "Водопад" Токівського родовища, яка знаходиться у Криворізькому районі Дніпропетровської області. Визнано недійсним договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування граніту Південної частини ділянки "Водопад" Токівського родовища, яка знаходиться у Криворізькому районі Дніпропетровської області від 31.05.2021 №1/8-21, укладений Державною службою геології та надр України і Товариством з обмеженою відповідальністю " Токівський гранкар'єр ". Визнано недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами (Південна частина ділянки " Водопад " Токівського родовища) від 16.06.2021 №6524, виданий Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю " Токівський гранкар'єр ". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю " Токівський гранкар'єр " ( вул. Верхня, буд. 36, селище Токівське, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53853 ; ідентифікаційний код 42950338 ) на користь Дніпропетровської окружної прокуратури ( просп. Дмитра Яворницького, буд. 38, м. Дніпро, 49044 ; ідентифікаційний код 02909938 ) 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп. грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення аукціону та прийняття спірного рішення не може мати правомірного наслідку - укладення договору та отримання спеціального дозволу, а тому позовні вимоги про визнання недійсним Договору та, відповідно, визнання недійсним Спеціального є також обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом вказано, що у даному випадку задоволення позовних вимог Прокурора є підставою для припинення права користування надрами у Товариства, відповідно Служба зможе вільно розпорядитися ним, зокрема, шляхом виставлення на торги. Фізичне повернення дозвільного документа Службі не вплине на його права та обов'язки і є недоцільним, оскільки не відповідатиме меті застосування частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України в частині наслідків недійсності правочину.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна служба геології та надр України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/614/25. Прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Керівника Криворізької східної окружної прокуратури Шелеста Романа Миколайовича. Розгляд апеляційної скарги проводити без участі представника апелянта.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- електронний аукціон №SUE001-UA-20210325-96071 проведено повністю у відповідності з вимогами Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №993;

- встановлення наявності/відсутності фактів змови учасників онлайн-аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порушення учасниками таких аукціонів законодавства про захист економічної конкуренції не належить до повноважень Служби, яка діє відповідно до Положення про Службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174;

- Служба (як організатор аукціону) не має жодного впливу не процедуру та результати такого аукціону;

- Служба діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому позовні вимоги Прокуратури є необґрунтованими, та такими що задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Токівський гранкар'єр" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення господарського суду міста Києва від 08 вересня 2025 року у справі №910/614/25 - скасувати, ухвалити нове рішення у даній справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог керівника Криворізької східної окружної прокуратури Шелеста Романа Миколайовича в інтересах держави до Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Токівський гранкар'єр", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Приватне підприємство "Техінвест МТ", про визнання недійсними результатів аукціону, оформленого протоколом електронного аукціону від 14.05.2021 №SUE001-UA-20210325-96071, визнання недійсним договору від 31.05.2021 №1/8-21, визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами від 16.06.2021 №6524 та застосування правових наслідків недійсності правочину. Розгляд апеляційної скарги здійснювати з участю сторін в судовому засіданні.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- відповідач, взявши участь у електронних торгах, організатором яких виступала сама держава, прийняв та дотримався усіх умов, які висунула держава для забезпечення можливості придбання спеціального дозволу на користування надрами, лот було придбано при підвищенні його вартості, не маніпулюючи ставками, не занижуючи вартості лоту, при цьому аукціон був відкритий і відповідач-2 не може нести негативні наслідки через те, що опонентом відповідача-2 під час аукціону було лише Підприємство, що було і залишається його конкурентом у сфері бізнесу, оскільки має ліцензію на видобуток надр на сусідньому об'єкті, а тому посилання Прокуратури на "порушення права власності Українського народу на надра" є безпідставним і свавільним; Товариство не узгоджувало своїх дій ні з Підприємством, ані з будь-якими іншими особами, не впливало на процес реєстрації учасників у торгах, не позбавляло та не обмежувало жодній особі право на прийняття участі у аукціоні;

- встановлена Відділенням АМК сукупність обставин була результатом випадкового збігу обставин та не свідчила про узгодженість (координацію) Товариством та Підприємством своєї підготовки під час тендерних пропозицій та участі у аукціоні;

- Товариство не узгоджувало своїх дій та поведінки щодо участі у аукціоні з Підприємством, оскільки дані юридичні особи є прямими конкурентами, вони не обмінювались інформацією та готували свої пропозиції окремо;

- на момент подання даного позову відповідачем-2 вже понесено численні витрати на відкриття родовища та підготовку до видобутку корисних копалин, при цьому, Прокуратура у позові зазначає, що у результаті задоволення позовних вимог Прокуратури право користування надрами у Товариства припиниться і Служба зможе вільно розпорядитися ним, зокрема, шляхом виставлення на торги.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмові пояснення учасників апеляційного провадження

28.10.2025 через відділ документального забезпечення суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що враховуючи, що Державна служба геології та надр України є організатором електронного аукціону, результати якого оскаржуються, а також уповноваженим органом, що видав ТОВ «Токівський гранкар'єр» спірний спеціальний дозвіл на користування надрами, та стороною договору купівлі-продажу зазначеного дозвільного документу, у цій справі Держгеонадра набуває статусу відповідача.

Також прокурор зазначає, що доводи прокурора щодо належного способу захисту порушеного права держави, а також визначення статусу сторін узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20, постановах Великої Палати від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 (щодо необхідності пред'явлення позову до всіх учасників правочину, якщо позовними вимогами є визнання такого правочину недійсним).

28.10.2025 через відділ документального забезпечення суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що позовні вимоги не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також прокурор зазначає, що якщо ТОВ «Токівський гранкар'єр» та ПП «Техінвест МТ» не були згодні з рішенням Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.07.2024 № 54/56-р/к, вони мали можливість на його оскарження. Однак, ТОВ «Токівський гранкар'єр» та ПП «Техінвест МТ» не скористались такою можливістю та на виконання вищевказаного рішення здійснили оплату накладених штрафів, що підтверджується листами №16/10 від 16.10.2024 та №10/10 від 10.10.2024 відповідно.

11.12.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження, яке залишено без розгляду, з огляду на подання відповідачем-2 заяви від 26.01.2026 про відкликання клопотання про зупинення.

28.01.2026 через відділ документального забезпечення суду від прокурора надійшли письмові пояснення відповідно до яких останній зазначає, що правовий висновок у справі №922/3456/23 не може бути застосований при розгляді даної справи.

29.01.2026, 10.02.2026, 08.04.2026 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення, в яких останній просить при винесені судового рішення врахувати правові висновки, викладені у справі №922/3456/23.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Суліма В.В., Гаврилюка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/614/25 - залишити без руху, роз'яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

07.10.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Державної служби геології та надр України надійшла заява про усунення недоліків вказаних в ухвалі від 30.09.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/614/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/614/25 у судове засідання 11.12.2025. Витребувано невідкладно матеріали справи №910/614/25 з суду першої інстанції.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) 06.10.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О.(головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Токівський гранкар'єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/614/25 залишено без руху та запропоновано скаржнику усунути недоліки.

16.10.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Токівський гранкар'єр" надійшла заява про усунення недоліків, до якої сторона долучила докази сплати судового збору, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію від 14.10.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Токівський гранкар'єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/614/25. Об'єднати розгляд апеляційних скарг Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Токівський гранкар'єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/614/25 в одне апеляційне провадження. Призначено до розгляду апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Токівський гранкар'єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/614/25 у судовому засіданні 11.12.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги. Відкладено розгляд справи №910/614/25 на 29.01.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 відкладено розгляд справи №910/614/25 на 11.02.2026.

09.02.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Токівський гранкар'єр" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Токівський гранкар'єр" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. на лікарняному з 11.02.2026, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 розгляд апеляційних скарг Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Токівський гранкар'єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/614/25 призначено на 09.04.2026.

Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання

Прокурор та представник відповідача-2 з'явилися у судове засідання 09.04.2026 та надали свої пояснення по суті апеляційних скарг.

Інші учасники апеляційного провадження у судове засідання 09.04.2026 не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи неявку учасників апеляційного провадження, дію воєнного стану в Україні та інші чинники.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, південна частина ділянки "Водопад" Токівського родовища в адміністративному відношенні розташована за 0,5 км на північ від с. Токівське Апостолівського (Криворізького - відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів") району Дніпропетровської області, на лівому березі р. Кам'янка. Площа спеціального дозволу - 4,3 гектара.

Місто Апостолове розташоване за 18 км на захід від ділянки робіт, обласний центр - м. Дніпро - за 225 км на схід. Найближчі населені пункти у радіусі 5-10 км села: Кам'янка, Усть-Кам'янка, Червоний Тік, Базавлук, Шолохове, Олександрівка.

З усіма населеними пунктами родовище з'єднується асфальтованими і ґрунтовими дорогами та розташоване в 4,5 км на південний схід від залізничної станції Тік Придніпровської залізниці та в 25 км на схід від районного центру Апостолове. Зі станцією Тік родовище зв'язане залізничною колією.

Корисною копалиною Токівського родовища є незмінені граніти токівського комплексу архейського віку. Граніти - від рожевого, зрідка і фрагментарно сірого, до темно червоного кольорів, зазвичай крупнозернисті. Складені мікрокліном, олігоклазом, кварцом та домішками біотиту. Структура породи - загалом порфіровидна, у різній мірі видовженими лейстами червоного мікрокліну (основа кольору породи), з розмірами від 0,5 до 2 см, рідше більше.

Обсяги затверджених запасів родовища оцінювалися в різні часи тільки по окремих ділянках і затверджувалися окремими протоколами. Загальні запаси родовища складають близько 62,6 млн куб.м та належать до І групи (родовища простої геологічної будови).

За рівнями питомої радіоактивності граніти Токівського родовища відносяться до 1-го, 2-го, а той 3-го класу.

На електронному порталі "Прозорро-Продажі" (ідентифікатор аукціону SUE001-UA-20210325-96071, доступне за посиланням https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20210325-96071/) розміщено дані про аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами (південна частина ділянки "Водопад" Токівського родовища) на території Криворізького району Дніпропетровської області строком на 20 років (далі - Аукціон).

Вартість пакету аукціонної документації - 71 870,17 грн (з ПДВ), вартість геологічної інформації - 250 975,01 грн (з ПДВ), початкова ціна реалізації - 2 303 531 грн (без ПДВ).

Організатором електронного Аукціону є Служба.

Електронні торги проведено 14.05.2021 у формі трираундового англійського аукціону.

У торгах взяли участь 2 учасники: Товариство та Підприємство.

Аукціон тривав 14.05.2021 з 12:35 год до 13:04 год.

Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону SUE001-UA-20210325-96071, сформованого 14.05.2021 о 13:04 год, Аукціон відбувся та його переможцем визнано Товариство, яке запропонувало найбільшу цінову пропозицію - 2 403 000 грн (Підприємство - 2 324 000 грн).

У подальшому, 31.05.2021 на підставі протоколу електронного Аукціону Служба уклали з Товариством Договір.

Після чого Службою видано Товариству Спеціальний дозвіл строком на 20 років, тобто до 16.06.2041 включно.

Рішенням Відділенням АМК №54/56-р/к було визнано, що Товариство і Підприємство вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення аукціону № SUE001-UA-20210325-96071 з продажу "Спеціального дозволу на користування надрами - Південна частина ділянки "Водопад" Токівського родовища, проведеного Службою (пункт 1 резолютивної частини рішення №54/56-р/к); за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини рішення №54/56-р/к, накладено на Товариство штраф у сумі 68 000 грн, і на Підприємство - у сумі 68 000 грн.

Наведеним рішенням №54/56-р/к встановлено, зокрема, таке.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР; витяги від 15.01.2025 №58536675009 станом на 25.03.2021 та №357724257055 станом на 14.05.2021) на момент оголошення та проведення Аукціону керівником та єдиним засновником Товариства був ОСОБА_1 .

Відповідно до даних з ЄДР (витяги від 15.01.2025 №604879412193 станом на 25.03.2021 та №273171469242 станом на 14.05.2021) на момент оголошення та проведення Аукціону керівником Підприємства був ОСОБА_2 .

За інформацією, наданою Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 23.08.2023 №34312/06.1-29, згідно з актовим записом про народження №2457 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеним Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), батьком останнього є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно зі статтею 1 Закону (в редакції від 13.02.2020, яка була чинною на момент оголошення та проведення Аукціону) пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання.

Зокрема, пов'язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами.

Відтак, Відділенням АМК було встановлено, що Товариство і Підприємство на момент оголошення та проведення Аукціону були пов'язаними особами через ОСОБА_1 (син керівника та єдиного засновника Товариства) і ОСОБА_2 (батько керівника Підприємства).

Така пов'язаність керівника та засновника Товариства і керівника Підприємства передбачає спільність інтересів, у тому числі щодо умов ведення господарської діяльності, отримання прибутку, наявність умов для обміну інформацією між цими особами щодо господарської та фінансової діяльності та свідчить, про те, що під час підготовки та участі вказаних суб'єктів господарювання в Аукціоні конкуренцію між ними було змінено на координацію.

Під час оплати гарантійного забезпечення за участь в Аукціоні за інформацією, наданою Державним підприємством "Прозорро.Продажі" (далі - ДП "Прозорро.Продажі") листом від 25.11.2021 №753-07/2021, Товариство і Підприємство подавали свої початкові пропозиції з авторизованого електронного майданчика, оператором якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Біддінг Тайм" (далі - ТОВ "Біддінг Тайм"), за інформацією якого, наданою листом від 29.11.2021 №69 перерахування коштів (гарантійне забезпечення) вказаними суб'єктами господарювання задля участі в Аукціоні здійснювалось таким чином:

- Товариством (назва банку: Акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк"), сума платежу (гарантійне забезпечення): 460 706,20 грн без ПДВ, час зарахування коштів 26.04.2021 о 14:41 год, номер рахунку: НОМЕР_1 );

- Підприємством (назва банку: АТ "ОТП Банк", сума платежу (гарантійне забезпечення): 460 706,20 грн без ПДВ, час зарахування коштів 26.04.2021 о 15:11 год, номер рахунку: НОМЕР_2 ).

З аналізу інформації, наданої АТ "ОТП Банк" листом від 27.09.2022 №73-1-1/2312-БТ, Відділенням АМК встановлено, що для участі в Аукціоні учасники зі своїх розрахункових рахунків, відкритих в АТ "ОТП Банк", здійснили перерахування коштів (гарантійне забезпечення) на рахунок ТОВ "Біддінг Тайм" з ІР-адреси НОМЕР_3 (стор. 1 додатку №11 та стор. 4 додатку №12 до протоколу огляду документів та комп'ютерних даних від 04.12.2024).

Отже, сплата гарантійних внесків за участь в Аукціоні суб'єктами господарювання була здійснена з однієї ІР-адреси.

Крім того, під час замовлення Товариство і Підприємство під час участі в Аукціоні у складі пропозицій подали витяги з ЄДР:

- Товариство від 16.04.2021 №238799841042 станом на 16.04.2021 о 14:35:11 год;

- Підприємство від 16.04.2021 №500344090488 станом на 16.04.2021 о 14:49:24 год.

За інформацією, наданою Державним підприємством "Національні інформаційні системи" (далі - ДП "Національні інформаційні системи") листом від 19.12.2023 №5890/19.1-09, виявлені такі обставини формування витягів із ЄДР №238799841042 та №500344090488:

- Товариство, номер витягу 26917544, дата та час формування 16.04.2021 о 14:41:15 год, ІР-адреса, з якої сформовано запит 93.78.41.200, користувач, який здійснив запит ОСОБА_1 ;

- Підприємство, номер витягу 26917699, дата та час формування 16.04.2021 о 14:51:12 год, ІР-адреса, з якої сформовано запит 93.78.41.200, користувач, який здійснив запит ОСОБА_2 .

З наведеного вбачається, що замовлення витягів із ЄДР для Товариства і Підприємства відбувалося в один день та близький проміжок часу з використанням однієї IP-адреси керівником та єдиним засновником Товариства ОСОБА_1 (син) та керівником Підприємства ОСОБА_2 (батько), які пов'язані родинними зв'язками.

Крім того, за інформацією, наданою AT "ОТП Банк" листом від 27.09.2022 №73-1-1/2312-БТ Товариство для реєстрації "клієнт банку" зазначило такі дані: е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; тел. НОМЕР_4 ; ПІБ ОСОБА_1, а Підприємство: e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; тел. НОМЕР_5 ; ПІБ ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.08.2023 №34312/06.1-29 встановлено, що Южноукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис про шлюб №245 від 24.10.2009 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

При цьому, системою дистанційного обслуговування рахунків фізичних осіб - клієнтів АТ "ОТП Банк" зафіксовано інформацію стосовно входу засновника Tовариства ОСОБА_1 та фізичної особи ОСОБА_3 від імені Підприємства до електронних кабінетів для здійснення операцій протягом січня-червня 2021 року (до, під час та після проведення Аукціону) з одних ІР-адрес (стор. 1, 2 додатку №11 та стор. 1, 2, 3, 4, 7, 8 додатку №12 до протоколу огляду документів та комп'ютерних даних від 04.12.2024), а саме:

- вхід суб'єктів господарювання до електронних кабінетів для здійснення операцій за системою дистанційного обслуговування рахунків клієнтів АТ "ОТП Банк" за ІР-адресою НОМЕР_6 : Товариством (дата та час входу: 19.01.2021 10:02:53 год; 10.06.2021 о 05:51:22 год); Підприємством (дата та час входу: 19.01.2021 о 10:11:38 год; 10.06.2021 об 11:32:36 год);

- вхід суб'єктів господарювання до електронних кабінетів для здійснення операцій за системою дистанційного обслуговування рахунків клієнтів АТ "ОТП Банк" за ІР-адресою НОМЕР_3 : Товариством (дата та час входу: 17.01.2021 о 16:55:38 год; 17.01.2021 о 17:20:12 год; 07.02.2021 о 20:24:29 год; 07.02.2021 о 21:14:26 год; 24.02.2021 о 09:28:40 год; 07.04.2021 о 17:04:18 год; 19.04.2021 об 11:14:42 год; 26.04.2021 о 13:36:43 год; 20.05.2021 о 13:38:16 год; 11.06.2021 об 11:34:52 год); Підприємством (дата та час входу: 17.01.2021 о 16:53:52 год; 17.01.2021 о 17:05:43 год; 07.02.2021 о 20:22:14 год; 07.02.2021 о 21:17:30 год; 24.02.2021 о 09:26:35 год; 07.04.2021 о 16:49:26 год; 19.04.2021 об 11:16:48 год; 26.04.2021 о 14:30:44 год; 20.05.2021 о 13:35:57 год; 15.06.2021 о 21:08:37 год).

Таким чином, керівник та єдиний засновник Товариства ОСОБА_1 (чоловік) та представник Підприємства фізична особа ОСОБА_3 (дружина) входили до своїх електронних кабінетів для здійснення банківських операцій з одних ІР-адрес НОМЕР_6 та НОМЕР_3 .

Окрім того, за інформацією, наданою Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві листами від 27.09.2021 №41208/5/26-15-12-07-19 (додаток №3) та від 29.10.2021 №47821/5/26-15-12-07-19 (стор. 1 додатку №1, стор. 1 додатку №2 та стор. 1 додатку №4 до протоколу огляду документів та комп'ютерних даних від 03.12.2024) відповідно, Відділенням АМК встановлено, що Підприємство подавало податкову звітність протягом червня 2020 року - серпня 2021 року з електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_7, Товариство в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2020 рік та в податковому-розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 та 2 квартал 2021 року зазначило електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_6.

Однак, згідно з інформацією, наданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнет" (далі - ТОВ "Укрнет") листом від 01.02.2023 №50/01/01-08 (стор. 1 додатку №1 та стор. 1 додатку №2 до протоколу огляду документів та комп'ютерних даних від 04.12.2024), встановлено, що доступ до електронних поштових скриньок ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_6 22.04.2021 (в період проведення Аукціону) здійснювався з ІР-адреси НОМЕР_3 .

Отже, Відділенням АМК встановлено, що Товариство і Підприємство мали доступ до електронних поштових скриньок з однієї і тієї ж ІР-адреси.

За повідомленням ТОВ "Просто Телеком" (лист від 29.11.2023 №29-11) послуги доступу до мережі Інтернет з використанням ІР-адреси НОМЕР_6 протягом січня-червня 2021 року (до, під час та після проведення Аукціону) надавались фізичній oсобі ОСОБА_1 (керівник та засновник Товариства) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі публічного договору, що є різновидом усної форми договору, з умовами якого абоненти погоджуються автоматично з моменту початку користування послугами.

Також, Відділенням АМК з інформації, наданої Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві листом від 29.10.2021 №47821/5/26-15-12-07-19 (стор. 1 додатку № 2 до протоколу огляду документів та комп'ютерних даних від 03.12.2024), встановлено, що Товариство при подачі податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2 квартал 2021 року зазначило податкову адресу: АДРЕСА_1 .

Відтак, Товариство і Підприємство входили до своїх електронних кабінетів для здійснення банківських операцій з однієї ІР-адреси НОМЕР_6 , яка надана у користування керівнику та єдиному засновнику Товариства ОСОБА_1 за податковою адресою Товариства.

Крім того, за інформацією, наданою ТОВ "Адамант-Телеком" листом від 03.03.2023 №2 протягом січня-червня 2021 року (до, під час та після проведення Аукціону) послуги доступу до мережі Інтернет за ІР-адресою НОМЕР_3 надавались абоненту (фізичній особі) ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) за адресою: АДРЕСА_2 на умовах публічного договору (публічної оферти).

За інформацією, наданою Товариством листом від 25.04.2024 №25/04, ОСОБА_2 , яка не була працівником Товариства, протягом січня-червня 2021 року (до, під час та після проведення Аукціону) надавала доступ до мережі Інтернет за ІР-адресою НОМЕР_3 керівнику Товариства ОСОБА_1 на дружніх підставах, на безоплатній основі.

У свою чергу, Підприємство листом від 19.04.2024 №19/04 повідомило, що протягом січня-червня 2021 року (до, під час та після проведення Аукціону) ОСОБА_2 , яка не була працівником Підприємства, надавала доступ до мережі Інтернет за ІР-адресою НОМЕР_3 директору Підприємства ОСОБА_2.

Тобто, Tовариство і Підприємство, маючи різне місцезнаходження, сплачували гарантійні внески за участь в Аукціоні, входили до своїх електронних кабінетів для здійснення банківських операцій та мали доступ до своїх електронних адрес з однієї ІР-адреси НОМЕР_3 , яка надавалась суб'єктам господарювання третьою особою ОСОБА_2.

Отже, наведені факти, а саме:

- замовлення учасниками витягів із ЄДР за допомогою однієї і тієї ж ІР-адреси НОМЕР_8 ;

- входження учасниками до своїх електронних кабінетів для здійснення банківських операцій за допомогою однієї і тієї ж ІР-адреси НОМЕР_6 , яка надана у користування керівнику та єдиному засновнику Товариства ОСОБА_1 за податковою адресою вказаного товариства;

- оплата гарантійного внеску за участь в Аукціоні, доступ до електронних поштових скриньок, входження до своїх електронних кабінетів для здійснення банківських операцій з однієї і тієї ж ІР-адреси НОМЕР_3 , яка надавалася у користування третьою особою ОСОБА_2. керівнику та єдиному засновнику Товариства ОСОБА_1 (син) та керівнику Підприємства ОСОБА_2 (батько), за висновками Відділення АМК, свідчить про обізнаність учасників Аукціону про господарську діяльність один одного, про її узгодження, а також про те, що учасники мали можливість доступу до інформації один одного й обміну інформацією між ними щодо господарської діяльності, у тому числі й щодо участі в Аукціоні.

Згідно з листом АТ "ОТП Банк" від 27.09.2022 №73-1-1/2312-БТ (додатки №13 та №14 до протоколу огляду документів та комп'ютерних даних від 04.12.2024) Товариством і Підприємством було укладено договір від 15.01.2021 №1 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі - Договір №1), за яким Товариство надавало Підприємству поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (до, під час та після проведення Аукціону), а саме:

- 18.01.2021 Товариством надано допомогу Підприємству на загальну суму 417 000 грн з неї 19.01.2021 повернуто 9 000 грн;

- 26.04.2021 Товариством надано допомоги Підприємству в сумі 462 000 грн, 26.05.2021 повернуто 461 000 грн;

- 15.06.2021 Товариством надано допомоги Підприємству в сумі 3 000 грн, яка не була повернута.

Таким чином, Tовариством надало Підприємству поворотну фінансову допомогу на загальну суму 882 000 грн, з яких Підприємством було повернуто Товариству 470 000 грн.

Вказане також підтверджується листами, наданими Товариством і Підприємством від 25.04.2024 №25/04 та від 19.04.2024 №19/04 відповідно, та наданої копії чинного протягом 2021 року Договору №1.

Відповідно до Договору №1 Товариство надає Підприємству поворотну фінансову допомогу в орієнтовній сумі 500 000 грн. Поворотна фінансова допомога використовується для потреб Підприємства згідно з статутними цілями його діяльності, в тому числі господарської діяльності. Договір №1 набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором №1 (пункт 3.1 Договору №1).

Відтак, Відділення АМК дійшло висновків, що Товариство і Підприємство були пов'язані між собою фінансовими відносинами, зокрема, поворотною фінансовою допомогою.

Отже, Відділенням АМК у ході розгляду антимонопольної справи №54/9-23 було встановлено ряд обставин, підтверджених зібраними доказами, які не можуть бути результатом випадкового збігу чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про вчинення Товариством і Підприємством антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів Аукціону, а саме:

- взаємозв'язок Товариства і Підприємства;

- використання Товариством та Підприємством одних і тих же ІР-адрес: під час оплати гарантійного забезпечення за участь в Аукціоні; під час замовлення витягів із ЄДР; під час здійснення банківських операцій; під час доступу до електронних адрес;

- надання Товариством поворотної фінансової допомоги Підприємству;

- залучення Товариством і Підприємством для отримання витягів з ЄДР однієї особи, яка пов'язана родинними зв'язками;

- спільні особливості електронних файлів;

- спільні особливості в оформленні пропозицій;

- синхронність дій у часі: замовлення витягів з ЄДР в один день; подача пропозицій в один день; оплата гарантійного забезпечення за участь в Аукціоні в один день з однієї банківської установи.

Наведені обставини наявності у Товариства і Підприємства спільних інтересів та взаємозв'язків, обізнаність та системність поведінки останніх під час участі в Аукціоні свідчать про те, що Товариство і Підприємство мали можливість узгодити й узгодили свою поведінку під час участі в Аукціоні, замінивши ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки.

Узгодивши свою поведінку та свої пропозиції, Товариство і Підприємство тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведення замовника Аукціону, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом.

Враховуючи викладене, така поведінка Товариства і Підприємства становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів аукціону, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону.

Слід зазначити, що на момент апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 у справі №908/653/25 залишено без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Токівський гранкар'єр" до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина перша статті 11 ЦК України).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 ГК України).

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. ЦК України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, беручи до уваги положення ЦК України та ГПК України, позивачем (у даній справі прокурором) при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Згідно зі статтю 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п'ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Завданням КУпН (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. (статті 1 і 4 КУпН).

Згідно зі статтею 14 КУпН надра надаються у користування, зокрема, для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин;

Відповідно до статті 6 КУпН корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водночас, за Переліком корисних копалин загальнодержавного значення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827, граніт є видом корисних копалин загальнодержавного значення.

Згідно з частиною першою статті 13 КУпН користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Відповідно до частини першої статті 19 КУпН надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Частинами першою і п'ятою статті 16 КУпН аукціони щодо продажу спеціальних дозволів на користування надрами проводяться шляхом електронних торгів, що здійснюються за допомогою апаратно-програмного комплексу, що функціонує в Інтернеті та забезпечує заявникам, учасникам і організатору аукціону та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та/або Раді міністрів Автономної Республіки Крим можливість користуватися сервісами такої системи з автоматичним обміном інформацією про процедури проведення аукціону.

Спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 350 ЦК України особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах (публічних торгах), конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства.

Відповідно до пункту 2 Порядку №615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Абзацами першим - шостим пункту 24 Порядку №615 передбачено, що про надання, продовження строку дії, зупинення дії, поновлення дії, переоформлення, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

Держгеонадра інформують Міндовкілля про надходження заяв і документів, зазначених у додатку 1, про надання та продовження строку дії дозволів з одночасним надсиланням копій цих документів не пізніше ніж протягом семи робочих днів з дня їх реєстрації.

Міндовкілля в строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня надходження документів, зазначених в абзаці другому цього пункту, надсилає до Держгеонадр пропозиції щодо надання чи продовження строку дії дозволів разом із зазначенням умов, за яких можливе користування надрами на запропонованих ділянках надр, у частині дотримання вимог природоохоронного законодавства або зауваження щодо надання чи продовження строку дії дозволів. Зауваження надсилаються у таких випадках: ненадання до Міндовкілля копій документів у повному обсязі згідно з вимогами цього Порядку або виявлення в поданих документах недостовірної інформації або документів чи інформації, що не узгоджується між собою; встановлення законодавством обмежень щодо провадження діяльності з користування надрами на території, на якій запланована така діяльність; невиконання умов користування надрами, передбачених дозволом або відповідною угодою, у разі продовження строку дії дозволу на користування надрами (крім випадку, визначеного абзацом тринадцятим пункту 14 цього Порядку); наявність рішення про обмеження користування надрами відповідно до законодавства у разі продовження строку дії дозволу на користування надрами; невиконання вимог природоохоронного законодавства щодо підтримання належного стану навколишнього природного середовища під час користування надрами.

У разі ненадання Міндовкіллям пропозицій щодо надання чи продовження строку дії дозволів разом із зазначенням умов, за яких можливе користування надрами на запропонованих ділянках надр, у частині дотримання вимог природоохоронного законодавства протягом 15 робочих днів з дня надходження від Держгеонадр документів у повному обсязі вважається, що пропозиції щодо надання чи продовження строку дії дозволів відсутні.

Пропозиції та зауваження Міндовкілля щодо надання чи продовження строку дії дозволів, передбачені абзацами третім - восьмим цього пункту, є обов'язковими для врахування Держгеонадрами під час прийняття рішень щодо надання чи продовження строку дії дозволів.

Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про надання, переоформлення, продовження строку дії, внесення змін до дозволу, зупинення дії, поновлення дії, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу розміщуються протягом п'яти робочих днів на офіційному веб-сайті відповідного органу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №993 затверджено Порядок проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами (далі - Порядок №993), який визначає процедуру продажу на аукціоні шляхом проведення електронних торгів спеціального дозволу на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони (далі - дозвіл).

Згідно з підпунктом 16 пункту 2 Порядку №993 переможець аукціону (далі - переможець) - це учасник аукціону, що запропонував найвищу цінову пропозицію за результатами його проведення.

Відповідно до пункту 22 Порядку №615 право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбачених КУпН, Законами України "Про нафту і газ" та "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Частинами першою - третьою статті 26 КУпН передбачено, що право користування надрами припиняється у разі:

1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;

4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Згідно з частиною першою статті 4 КУпН надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними.

Відповідно до пункту 38 Порядку №993 спори, пов'язані з проведенням аукціону, вирішуються в судовому порядку.

Закон не визначає прямо підстави для недійсності результатів аукціону.

Статтею 56 КУпН передбачено, що основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку; запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей; запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

При вирішенні справ у спорах про визнання недійсними договорів згідно зі статтею 228 ЦК України, зокрема, частини третьої цієї норми, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою (зокрема постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17).

Закон не визначає прямо підстави для недійсності результатів аукціону. Водночас, оскільки надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється з додержанням, зокрема, принципів відкритості конкурсної системи при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування надрами та забезпечення максимально ефективного і раціонального використання надр, а узгоджені дії учасників аукціону та відсутність реальної конкуренції унеможливлює прозорий та відкритий аукціон з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, чим порушуються інтереси держави та суспільства, суд вважає, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є підставою для визнання недійсними результатів аукціону, що зумовлює недійсність дозволу на користування надрами та укладеного з переможцем договору купівлі-продажу відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України.

Договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами, укладений за результатами аукціону, проведеного за відсутності добросовісної конкуренції серед учасників, є недійсним відповідно до частини першої статті 203, частини третьої статті 215 та частини третьої статті 228 ЦК України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства щодо необхідності додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування та забезпечення добросовісної конкуренції при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.12.2021 зі справи №922/2645/20.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними результатів Аукціону.

Неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення аукціону та прийняття спірного рішення не може мати правомірного наслідку - укладення договору та отримання спеціального дозволу, а тому позовні вимоги про визнання недійсним Договору та, відповідно, визнання недійсним Спеціального є також обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги відповідача-1, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Токівський гранкар'єр» та ПП «Техінвест МТ» умисно, з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, порушено вимоги законодавства про захист економічної конкуренції під час їх участі в електронному аукціоні SUE001-UA- 20210325-96071 з продажу спеціального дозволу на користування надрами шляхом спотворення його результатів.

Договір купівлі-продажу спеціального дозволу, укладений за результатами Аукціону, проведеного за відсутності добросовісної конкуренції серед учасників, є недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства щодо необхідності додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування та забезпечення добросовісної конкуренції при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування надрами.

Враховуючи, що Державна служба геології та надр України є організатором електронного аукціону, результати якого оскаржуються, а також уповноваженим органом, що видав ТОВ «Токівський гранкар'єр» спірний спеціальний дозвіл на користування надрами, та стороною договору купівлі-продажу зазначеного дозвільного документу, у цій справі Держгеонадра набуває статусу відповідача.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги відповідача-2, колегія суддів звертає увагу на таке.

Так, згідно з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах. Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Як зазначено колегією суддів вище, що згідно обставин цієї справи, ТОВ «Токівський гранкар'єр» і ПП «Техінвест МТ» умисно, з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, порушено вимоги законодавства про захист економічної конкуренції під час їх участі в електронному аукціоні з продажу спеціального дозволу на користування надрами шляхом спотворення його результатів.

При цьому, згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра є об'єктами права власності народу України. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Статтею 4 КУпН передбачено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» використання надр є однією зі сфер, що становить національну безпеку, за умови захищеності цієї сфери забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Ефективне використання природних ресурсів як складова екологічної безпеки є одним із найвищих пріоритетів національної безпеки.

Це пов'язано з тим, що корисні копалини належать до непоновлюваних природних ресурсів, геологічна швидкість утворення яких є значно меншою, ніж швидкість споживання людиною. Крім того, видобуток корисних копалин чинить один із найбільш негативних впливів на довкілля серед галузей промисловості.

Тому посиленої уваги потребують факти порушення правових норм як при отриманні прав на надра, так і під час їх використання.

Отже, позовні вимоги не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Щодо посилань відповідача-2 на правові висновки, викладені у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, колегія суддів зазначає таке.

Так, у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 викладено правову позицію, згідно з якою при визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо). Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання).

Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Наведене мотивовано положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практикою ЄСПЛ щодо застосування цієї норми Конвенції, викладеною у рішенні ЄСПЛ від 24.11.2020 у справі «Kurban v. Turkey» (заява № 75414/10).

Водночас указаний правовий висновок не може бути застосовним до спірних у цій справі № 910/614/25 правовідносин, оскільки:

- правовідносини у справах № 910/614/25 та № 922/3456/23 є не подібними;

- ст. 1 Першого протоколу до Конвенції не застосовна до спірних у справі № 910/614/25 правовідносин;

- матеріально-правові вимоги керівника окружної прокуратури, заявлені у позовній заяві у цій справі, узгоджуються з принципом пропорційності втручання держави в право на мирне володіння майном;

- у спірних у цій справі № 910/614/25 правовідносинах відсутній будь-який негативний майновий вплив для добросовісної сторони оспорюваних правочинів (Держгеонадр);

- питання забезпечення раціонального використання надр має надважливе для Українського народу значення, особливо в умовах дії правового режиму воєнного стану.

Натомість до спірних правовідносин у цій справі № 910/614/25 мають застосовуватися правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20 та від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20.

Щодо неподібності спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При застосуванні вказаних законодавчих приписів наріжним питанням є подібність правовідносин, у яких Верховним Судом висловлено правовий висновок щодо застосування норми права, зі спірними у конкретній справі правовідносинами.

Так, у п. п. 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 викладено такий правовий висновок із питання встановлення подібності правовідносин:

«Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.

Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об'єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов'язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб'єктами спірних правовідносин».

Так, спірними у цій справі № 910/614/25 правовідносинами є дійсність правочинів - результатів аукціону та договору купівлі-продажу, а також дійсність спеціального дозволу на користування надрами, на підставі якого в ТОВ «Токівський гранкар'єр» виникло відповідне право користування надрами.

Спірними у справі № 922/3456/23 правовідносинами є дійсність правочинів - рішення тендерного комітету про визнання приватного підприємства «ЛСВ Моноліт» (далі - ПП «ЛСВ Моноліт») переможцем відкритих торгів та договору про закупівлю, а також наявність підстав для стягнення коштів, перерахованих на користь ПП «ЛСВ Моноліт» за оспорюваним договором.

Зміст спірних у справі № 910/614/25 правовідносин (змістовний критерій) характеризується тим, що вони виникли з факту реалізації державою від імені Українського народу повноважень із розпорядження надрами.

Так, згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 3 ст. 4 Кодексу України про надра (далі - КУпН) унормовано, що окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 КУпН надання спеціального дозволу на користування надрами, продовження строку його дії, внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами та до угоди про умови користування надрами здійснюються відповідним дозвільним органом: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, а щодо ділянок надр, що містять корисні копалини місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Держгеонадра є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції (п. 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174).

За пп. 9 п. 4 указаного Положення, Держгеонадра надає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

Разом із тим ч. 1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачає, що дозвільна система у сфері господарської діяльності - це сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, припиненням дії документів дозвільного характеру; документ дозвільного характеру - це, зокрема, дозвіл, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Відносини щодо видачі (прийняття), набрання чинності, припинення дії документів дозвільного характеру регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону).

Таким чином, у спірних у справі № 910/614/25 правовідносинах правова природа аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами полягає в тому, що такий аукціон - це відкрита та прозора процедура, що виникає у зв'язку із з реалізацією державою владних управлінських повноважень із розпорядження надрами шляхом надання дозвільним органом (Держгеонадрами) відповідного документа дозвільного характеру у порядку, визначеному Законом України «Про адміністративну процедуру».

Тому такий аукціон як інструмент здійснення державою владних функцій поєднує елементи адміністративної процедури (видача дозволу Держгеонадрами) та цивільно-правових відносин (купівля-продаж права користування), реалізований через прозорі електронні торги, що забезпечують конкуренцію, ефективне та раціональне управління у галузі надрокористування.

З урахуванням наведеного правова природа оспорюваного у справі № 910/614/25 договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами дуалістична - він містить у собі як складники адміністративної процедури, так і господарського договору.

Натомість у справі № 922/3456/23 зміст спірних правовідносин характеризується тим, що джерелом їх виникнення є факт проведення публічної закупівлі у формі відкритих торгів.

Пунктом 25 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (п. 6 ч. 1 ст. 1 указаного Закону).

Тому спірним правовідносинам у справі № 922/3456/23 притаманний суто цивільний (господарський) зміст.

Крім того, за оспорюваним у цій справі № 910/614/25 договором, укладеним між Держгеонадрами як продавцем і ТОВ «Токівський гранкар'єр» як покупцем, товариство набуло право на отримання спеціального дозволу на користування надрами, сплативши за його надання кошти до Державного бюджету України.

На підставі спірного спеціального дозволу на користування надрами, виданого Держгеонадрами на виконання оспорюваного договору, ТОВ «Токівський гранкар'єр» отримало у користування надра.

Таким чином, зміст спірних у цій справі правовідносин полягає в тому, що на підставі спірних правочинів відбувся рух таких майнових активів - кошти перераховано на користь держави, право користування надрами надано приватному суб'єкту господарювання. Отже, у цьому випадку руху майна (коштів) кореспондує рух майнового права (користування).

Водночас, за оспорюваним у справі № 922/3456/23 договором про закупівлю, укладеним між ПП «ЛСВ Моноліт» як продавцем і СКП «Харківзеленбуд» як покупцем, приватне підприємство набуло кошти, а комунальне підприємство отримало світильники.

Таким чином, зміст спірних у справі № 922/3456/23 правовідносин полягає в тому, що на підставі спірних правочинів відбувся рух таких майнових активів - кошти перераховано на користь приватного суб'єкта господарювання, світильники поставлено територіальній громаді. Отже, у цьому випадку руху майна (коштів) кореспондує також рух майна (світильників).

З урахуванням зазначеного змістовний критерій спірних у справах № 910/614/25 та № 922/3456/23 правовідносин є не подібним, оскільки різною є правова природа оспорюваних договорів, а характер майновий активів, переданих на підставі них, засвідчує об'єктивну неможливість повернення часу, протягом якого ТОВ «Токівський гранкар'єр» користувалося надрами Токівського родовища на підставі спірного спеціального дозволу на користування надрами, та можливість повернення майна та коштів, отриманих відповідно СКП «Харківзеленбуд» і ПП «ЛСВ Моноліт» у результаті вчинення оспорюваних у справі № 922/3456/23 правочинів.

Крім того, відмінними є суб'єкти спірних у згаданих справах правовідносинах (суб'єктний критерій).

Так, у справі № 910/614/25 суб'єктами є прокурор як самостійний позивач і Держгеонадра (орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, актом видачі спірного спеціального дозволу якого порушуються інтереси держави) та ТОВ «Токівський гранкар'єр» (надрокористувач) як відповідачі - сторони оспорюваних правочинів.

Натомість у справі № 922/3456/23 такими суб'єктами є прокурор в інтересах держави в особі Харківської міської ради (орган, до сфери управління якого належить СКП «Харківзеленбуд») і Північно-Східний офіс Держаудитслужби (орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах), які є позивачами, а також СКП «Харківзеленбуд» і ПП «ЛСВ Моноліт» (сторони оспорюваних правочинів), які є відповідачами.

З огляду на зазначене за суб'єктним критерієм спірні в цих справах правовідносини є неподібними, оскільки у справі № 910/614/25 спеціально уповноважений орган сам є учасником стверджуваного прокурором порушення інтересів держави, а також у зв'язку із відмінністю повноважень згаданих органів.

Разом із тим відмінні й об'єкти правовідносин (об'єктний критерій), які є спірними у справах № 910/614/25 та № 922/3456/23.

У цій справі спірним матеріальним благом є право користування надрами Токівського родовища, набуте внаслідок вчинення оспорюваних правочинів і отримання спірного дозвільного документа.

Натомість у справі № 922/3456/23 спірними об'єктами виступають кошти, отримані продавцем на підставі оспорюваного договору поставки світильників.

Отже, постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 прийнята у неподібних до цієї справи № 910/614/25 правовідносинах, за іншої фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, установлених попередніми судовими інстанціями у наведеній справі, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято відповідне судове рішення з питання застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, правова позиція, викладена в указаній постанові Верховного Суду не може бути застосована до спірних у справі № 910/614/25 правовідносин.

Так, у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, зокрема, що застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає врахуванню ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

У цьому аспекті найбільш релевантною до справи № 922/3456/23 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала розглянуту ЄСПЛ справу «Kurban v. Turkey».

Крім того, Верховний Суд у цій справі № 922/3456/23 акцентував увагу на тому, що ЄСПЛ у справі «Kurban v. Turkey» указав, що конфіскація без вироку суду (втрата завдатку, права виконувати договір та отримати оплату за вже виконані роботи, тобто права на покриття вже понесених витрат) є непропорційною у разі визнання недійсним договору, навіть укладеного з порушенням тендерної процедури (особою, яка не мала права брати участь у публічних закупівлях). Вирішуючи зазначену справу, ЄСПЛ наголосив, що навіть якщо розірвання договору було необхідним і неминучим, принцип справедливого балансу вимагав би принаймні застосування менш суворого заходу, що полегшив би фінансове навантаження на заявника, такого як повернення його гарантії та відшкодування частини або всіх його витрат.

З урахуванням цих висновків ЄСПЛ об'єднана палата Касаційного господарського суду вважала, що у справі № 922/3456/23 при застосуванні ч. 3 ст. 228 ЦК України не було дотримано принципу пропорційності.

Водночас ст. 1 Першого протоколу до Конвенції не може бути застосована під час кваліфікації спірних у справі № 910/614/25 правовідносин, оскільки набуті надрокористувачем спірний дозвільний документ і майнове право, ураховуючи стверджувані у позові обставини набуття права на користування надрами, не є конвенційно захищеним майном.

Так, згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У контексті визначення поняття «майно» («possessions»), вжитого в указаній нормі, ЄСПЛ нагадав, що згідно з усталеною практикою, це поняття може означати «існуюче майно» («existing possessions») або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі «Stretch v. The United Kingdom», заява № 44277/98, п. 32).

Водночас делікт, у результаті якого в заявника виник актив, несумісний із проявом мирного володіння заявником цим активом.

Тому в аспекті можливості конвенційного захисту майна, яке становить посесію у розумінні цієї норми, важливим питанням є законність його набуття заявником.

Зазначене узгоджується з національними законодавчими приписами ст. 328 ЦК України, згідно з якими право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.

У практиці ЄСПЛ це питання вирішується через категорію добросовісності заявника.

У своєму рішенні від 24.11.2015 у справі «Noreikiene and Noreika v. Lithuania» (заява № 17285/08, п. 30) ЄСПЛ зазначив, що для оцінки тягаря, покладеного на заявників, необхідно враховувати конкретні обставини справи, зокрема, умови набуття спірного майна та розмір компенсації, а також особисте і соціальне становище заявників.

Оскільки за обставинами згаданої справи добросовісність заявників при набутті майна на національному рівні не заперечувалася, вони не скористалися привілейованим становищем і не діяли незаконно, то ЄСПЛ вважав, що вони були добросовісними власниками. Як наслідок, ЄСПЛ у цій справі визнав, що заявники мали легітимні очікування того, що адміністративні рішення та договір купівлі-продажу не будуть скасовані ретроспективно їм на шкоду (п. п. 35, 36 зазначеного рішення ЄСПЛ).

Також у рішенні від 15.09.2020 у справі «Belova v. Russia» (заява № 33955/08, п. 41) ЄСПЛ наголосив, що набувач майна повинен ретельно перевіряти його походження, щоб уникнути можливих вимог про конфіскацію.

Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 28.08.2018 у справі «G.I.E.M. S.R.L. and others v. Italy» (заяви № № 1828/06 та ін., п. 301) виснував, що для оцінки того, чи була конфіскація пропорційною, може братися до уваги, зокрема, ступінь вини або недбалості з боку заявників або зв'язок між їхньою поведінкою та відповідним правопорушенням.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що досягнення справедливого балансу залежить від багатьох чинників, і поведінка власника майна, зокрема ступінь вини або обачності, яку він проявив, є одним з елементів сукупності обставин, що мають бути враховані. ЄСПЛ підкреслював необхідність вирішення питання, чи застосовані процедури були такими, що, серед іншого, дозволяли належним чином урахувати ступінь вини або обачності заявника або, принаймні, зв'язок між його поведінкою та порушенням закону (рішення ЄСПЛ від 24.10.1986 у справі «Agosi v. The United Kingdom» (заява № 9118/80, п. п. 54, 55), рішення від 05.11.1981 у справі «X v. The United Kingdom» (заява № 7215/75, п. 60), рішення від 26.11.2019 у справі «Ya?ar v. Romania» (заява № 64863/13, п. 60), рішенні від 21.04.2016 у справі «Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria» (заява № 46577/15, п. 75) тощо).

Погоджуючись із таким підходом, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у п. 78 постанови від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011 виснував, що для розкриття критерію «пропорційності» вагоме значення має визначення судами добросовісності / недобросовісності набувача майна.

Таким чином, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, у володіння якої відбувається втручання.

У позовній заяві керівник окружної прокуратури стверджує, що аукціон із продажу спеціального дозволу на користування надрами Токівського родовища (ідентифікатор аукціону в електронній системі «Prozorro.Продажі» - SUE001-UA-20210325-96071) відбувся в умовах вчинення всіма його учасниками (ТОВ «Токівський гранкар'єр» та Приватне підприємство «Техінвест МТ») антиконкурентних узгоджених дій, які стосувалися спотворення результатів цього аукціону.

Результати зазначеного аукціону створили можливість вчинення оспорюваних правочинів і видачу спірного спеціального дозволу на користування надрами.

Тому існує очевидний причинний зв'язок між антиконкурентними узгодженими діями ТОВ «Токівський гранкар'єр», які стосувалися спотворення результатів указаного аукціону, та набуттям ним права на користування надрами Токівського родовища (майнового активу). Спірними правочинами та дозвільним документом лише формалізовано факт передачі такого активу надрокористувачу.

Отже, у спірних правовідносинах допущене ТОВ «Токівський гранкар'єр» правопорушення стало підставою для виникнення в нього того активу, щодо володіння яким наразі керівником окружної прокуратури ініційовано судове провадження.

Таке правопорушення характеризується свідомим (ТОВ «Токівський гранкар'єр» усвідомлювало, що антиконкурентні узгоджені дії прямо заборонені ч. 4 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», є недопустимими згідно з ч. 2 ст. 42 Конституції України та ч. 5 ст. 13 ЦК України) та умисним (дії ТОВ «Токівський гранкар'єр» були спрямовані на здобуття перемоги в аукціоні будь-якою ціною, у тому числі шляхом змови з іншим учасником) способом їх вчинення.

Указані обставини набуття ТОВ «Токівський гранкар'єр» майнового активу (права користування надрами Токівського родовища) однозначно вказують на наявність винної та недобросовісної поведінки, яка виключає мирне володіння цим активом.

З урахуванням наведеного конвенційний захист, передбачений ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, не може поширюватися на право користування надрами Токівського родовища, набуте ТОВ «Токівський гранкар'єр» унаслідок вчинення оспорюваних правочинів і надання спеціального дозволу на користування надрами від 16.06.2021 № 6524.

Водночас у справі «Kurban v. Turkey», висновки ЄСПЛ у якій застосовано у постанові Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, констатовано добросовісність заявника (на відміну від цієї справи № 910/614/25).

Так, у справі «Kurban v. Turkey» заявник уклав договір публічної закупівлі після того, як відповідні закупівельні органи оголосили, що він пройшов кваліфікацію та виграв тендер. За умовами договору заявник ніс відповідальність за завершення будівельного проєкту в межах бюджету у розмірі 5 924 905,58 турецьких лір. Він також надав забезпечення виконання договору, сплативши гарантію у розмірі 160 000 турецьких лір. Коли закупівельні органи були поінформовані про кримінальне переслідування заявника, вони розірвали договір і утримали гарантію. Водночас ЄСПЛ зазначив, що на момент укладення договору публічної закупівлі ані закупівельний орган, ані сам заявник не знали про кримінальне переслідування останнього. Крім того, після підписання договору заявник розпочав облаштування будівельного майданчика та виставляв адміністрації рахунки за досягнутий ними прогрес у виконанні робіт. Цей договір до моменту його розірвання замовником був таким, що підлягав примусовому виконанню за національним правом. Те, що національні суди згодом підтвердили розірвання договору заявника та конфіскацію його гарантії, не є вирішальним з точки зору визначення того, чи міг заявник на момент його підписання і внесення гарантії мати законне очікування, що його передбачуване право не буде поставлене під сумнів ретроспективно (рішення ЄСПЛ у справі «Kurban v. Turkey» (заява № 75414/10, п. 64).

ЄСПЛ вважав за доцільне у цьому зв'язку підкреслити низку особливостей, які виникли у цій справі. По-перше, ЄСПЛ зазначив, що на момент оголошення запрошення до участі в тендері обвинувальний акт щодо заявника вже був поданий до кримінального суду і був прийнятий цим судом. За звичайних обставин і відповідно до турецького законодавства заявник ніколи не мав бути допущений до участі в тендері. Національне законодавство зобов'язувало органи обвинувачення без зволікання повідомляти органи публічних закупівель про будь-яку особу, щодо якої здійснюється кримінальне переслідування у зв'язку з правопорушеннями у сфері закупівель. У цій справі таке повідомлення від кримінального суду надійшло до відповідних органів через шість місяців після подання обвинувального акта до суду.

Таким чином, ЄСПЛ виснував, що органи влади діяли недбало у передачі ключової інформації, яка впливала на кваліфікацію учасників закупівельного процесу. По-друге, ЄСПЛ звернув увагу, що заявнику ніколи не було вручено обвинувальний акт.

Крім того, відсутність будь-яких доказів того, що заявник знав про кримінальне провадження проти нього на момент участі в тендері, дозволило ЄСПЛ дійти висновку, що заявника не можна звинувачувати у недобросовісній поведінці під час участі в цьому процесі (рішення ЄСПЛ у справі «Kurban v. Turkey» (заява № 75414/10, п. 85).

З урахуванням наведених вище конкретних обставин указаної справи, які мали вирішальний вплив на становище, в якому опинився заявник, ЄСПЛ дійшов висновку, що розірвання договору заявника із зворотною дією (ex tunc) та утримання гарантії були непропорційними. Зокрема, ЄСПЛ вважав, що навіть якщо припинення договору було необхідним і неминучим, принцип справедливого балансу принаймні вимагав застосування менш суворого заходу, який би полегшив фінансовий тягар, покладений на заявника, такого як повернення його гарантії та відшкодування частини або всіх понесених ним витрат (рішення ЄСПЛ у справі «Kurban v. Turkey» (заява № 75414/10, п. 86).

Таким чином, добросовісність заявника у справі «Kurban v. Turkey» стала ключовою підставою для висновку ЄСПЛ про непропорційність втручання в право на мирне володіння майном (договірними правами та гарантією).

Натомість у цій справі № 910/614/25 свідомі та умисні антиконкурентні узгоджені дії ТОВ «Токівський гранкар'єр», які стосувалися спотворення результатів аукціону, направлені на отримання перемоги в ньому будь-якою ціною та, як наслідок, на отримання дозвільного документа не на конкурентних засадах, що суперечить самій суті конкурсу, виключають добросовісність надрокористувача.

Тому ст. 1 Першого протоколу до Конвенції не може бути застосована до спірних у цій справі правовідносин.

Тобто втручання має ґрунтуватися на законі, переслідувати легітимну мету, а також бути пропорційним їй.

Принцип пропорційності означає необхідність дотримання справедливого балансу між суспільними інтересами, пов'язаними з цим втручанням, і приватними інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Отже, має існувати розумне співвідношення між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Суспільні інтереси (легітимна мета), які захищаються у позові заступника Генерального прокурора, полягають у необхідності забезпечення охорони та раціонального використання надр (власності Українського народу), припиненні незаконно отриманого внаслідок антиконкурентних узгоджених дій, які стосувалися спотворення результатів аукціону, права користування надрами.

Запропоновані у позовній заяві заступника Генерального прокурора заходи є реакцією на порушення цих інтересів.

Крім того, ці заходи направлені виключно на той актив, який набуто ТОВ «Токівський гранкар'єр» на незаконних підставах, унаслідок прямо заборонених законодавством його свідомих та умисних дій.

При цьому відповідач упродовж 5 років користувався та наразі продовжує користуватися надрами Токівського родовища.

Тобто, ТОВ «Токівський гранкар'єр» упродовж 1/4 строку, на який надано надра у користування, мало право здійснювати видобування у межах спеціального дозволу на користування надрами всього обсягу граніту, який придатний для використання у господарській діяльності.

У даному випадку необхідно взяти до уваги правову природу спірних відносин та обставин щодо фактичного користування ТОВ «Токівський гранкар'єр» надрами.

Зокрема, фактичне користування надрами на підставі дозвільного документа в разі визнання його недійсним (нікчемним) унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України, оскільки користування майном - «річ» безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо.

За обставинами цієї справи ТОВ «Токівський гранкар'єр» де-факто отримав у користування надра Токівського родовища і таке користування ним реалізоване.

Отже, специфіка правовідносин у цій ситуації полягає в тому, що здійснити подвійну реституцію в разі недійсності оспорюваних правочинів, зважаючи на закладений у ч. 1 ст. 216 ЦК України зміст, із дотриманням принципів рівноправності, пропорційності, справедливості неможливо.

Таким чином, фактичне користування надрами на підставі спеціального дозволу на користування надрами унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому права, які виникли на підставі спірних правочинів і дозвільного документа, - припиняються на майбутнє.

Подібний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 910/9652/23.

Таким чином, час, упродовж якого ТОВ «Токівський гранкар'єр» має право користування надрами, повернути об'єктивно не можливо.

Так само необмежений обсяг корисних копалин, які ТОВ «Токівський гранкар'єр» мало право видобути за цей час, ураховуючи специфіку формування гранітних порід, є фактично не відтворюваним.

Разом із тим запропоновані в позовній заяві заходи не направлені на вилучення обсягу видобутих ТОВ «Токівський гранкар'єр» корисних копалин. Тому їх вартість повинна визнаватися справедливим відшкодуванням можливої втрати ТОВ «Токівський гранкар'єр» права на користування надрами, отриманого внаслідок незаконних, умисних і свідомих дій самого відповідача.

Тому визнання оспорюваних правочинів і спеціального дозволу недійсними, з урахуванням недобросовісної винної поведінки ТОВ «Токівський гранкар'єр», яка стала підставою для набуття ним спірного активу, є пропорційними заходами.

Щодо відсутності негативного впливу на добросовісну сторону спірних правочинів.

У п. п. 91, 107- 110 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 указується, що у зазначеній справі при застосуванні конфіскаційної санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК України, не було дотримано принципу пропорційності, у тому числі щодо того учасника, який діяв добросовісно. На перший погляд, приписи цієї норми свідчать про те, що втручання у право володіння майном добросовісного учасника правочину не відбувається, невинна особа не має зазнавати збитків через недійсний правочин, адже сторона має отримати від порушника назад своє майно, а з неї стягується в дохід держави лише те, що вона отримала від порушника. Втім, за умови застосування відповідних приписів, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника.

По-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди.

Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було. По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи.

Натомість у справі № 910/614/25 добросовісна сторона оспорюваних правочинів (Держгеонадра) у разі застосування конструкції, визначеної ч. 3 ст. 228 ЦК України, не несе майнових наслідків.

Враховуючи, що згідно з п. 28 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України належить збір за видачу спеціальних дозволів на користування надрами та кошти від продажу таких дозволів.

Тому, оскільки в силу ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі, то реституційне зобов'язання, визначене ч. 3 ст. 228 ЦК України, зі стягнення з Держгеонадр у дохід держави коштів у вказаній сумі, що підлягали сплаті за зазначеним договором, не може виникнути, позаяк такі кошти є перерахованими до Державного бюджету України, тобто на користь держави.

У п. 4.1 договору купівлі-продажу від 31.05.2021 № 1/8-21 сторони погодили, що переможець аукціону зобов'язаний протягом 30 робочих днів із дня укладення цього договору сплатити до Державного бюджету України кошти в розмірі, що становить різницю між ціною реалізації лота та сумою гарантійного внеску, яка складає 1 942 293,80 гривень.

Платіжним дорученням від 11.06.2021 № 110, копія якого долучена до відзиву Держгеонадр, підтверджується, що кошти в сумі 1 942 293,80 грн перераховано одержувачу - Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві на банківський рахунок UA488999980313060119000026011 за кодом класифікації доходів бюджету 22012100.

Таким чином, Держгеонадра як учасник суспільних відносин не є набувачем коштів, які надійшли як збір (плата) за видачу спеціального дозволу на користування надрами від 16.06.2021 № 6524 та кошти від продажу такого дозволу.

Щодо важливості забезпечення раціонального використання надр, колегія суддів звертає особливу увагу на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

На цьому конституційному базисі розбудовано систему законодавчих актів, що регулюють користування надрами.

Так, у ст. 2 КУпН чітко вказується, що його завдання - забезпечити раціональне, комплексне використання надр.

Частина 1 ст. 4 КУпН, доповнюючи наведене конституційне положення, визначає, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними.

Таким чином, раціональність та ефективність використання надр стоїть у центрі правового регулювання цієї сфери: мінімізувати втрати - максимізувати, але без шкоди довкіллю, віддачу.

Преамбулою Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», зокрема, визначено, що раціональне використання природних ресурсів є невід'ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України.

Пункт 53 Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 14.09.2020 № 392/2020 (далі - Стратегія національної безпеки), передбачає, що для гарантування достатку й безпеки громадян потрібні ресурси, які при залученні та ефективному використанні зовнішніх джерел можуть забезпечити стале і динамічне економічне зростання. Для цього необхідно, серед іншого, розвивати ринкову конкуренцію, забезпечити демонополізацію економіки та детінізацію господарських відносин, а також створити конкурентні умови для залучення інвестицій, зокрема іноземних.

Екологічна безпека визнана одним із найвищих пріоритетів. Україна має, зокрема, забезпечити ефективне використання природних ресурсів (п. 56 Стратегії національної безпеки).

На потребі особливого захисту державних інтересів у сфері раціонального надрокористування наголошено також у рішеннях Ради безпеки і оборони України від 19.03.2021 «Щодо стану справ у сфері надрокористування» та від 16.07.2021 «Про стимулювання пошуку, видобутку та збагачення корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави», Національній економічній стратегії на період до 2030 року, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 № 179, тощо.

Тому раціональне використання надр - це, насамперед, необхідна складова для забезпечення національної безпеки, стратегічної незалежності та довгострокової життєздатності держави.

З урахуванням наведеного ефективне використання природних ресурсів як складова екологічної та економічної безпеки, невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України є одним із найвищих пріоритетів національної безпеки, стратегічним напрямом її діяльності.

Це пов'язано першочергово з тим, що корисні копалини належать до непоновлюваних природних ресурсів, геологічна швидкість утворення яких у сотні разів менша, ніж швидкість їх споживання людиною.

У період дії правового режиму воєнного стану забезпечення виваженого надання надр у користування набуває особливої уваги. Україна, боронячи свою територіальну цілісність і суверенітет, одночасно намагається зберегти підґрунтя для післявоєнної відбудови.

Щодо необхідності застосування правових висновків Верховного Суду у справах № 922/2645/20 та № 922/3322/20.

Як вказувалося, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 236 ГПК України визначають обов'язковість урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при застосуванні таких норм права у подібних правовідносинах.

Спірні у цій справі № 910/614/25 та справах № 922/2645/20 та № 922/3322/20 правовідносини полягають у дійсності результатів аукціонів із продажу спеціальних дозволів на користування надрами, договорів купівлі-продажу спеціальних дозволів на користування надрами та самих дозвільних документів.

З урахуванням критеріїв подібності спірних правовідносин, сформульованих у п. п. 96-98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, убачається, що спірні в справах № 910/614/25, № 922/2645/20 та № 922/3322/20 правовідносини подібні за змістом, суб'єктами та об'єктами.

Так, зміст спірних у цих справах правовідносин (змістовний критерій) характеризується тим, що вони виникли у зв'язку із проведенням Держгеонадрами аукціонів із продажу спеціальних дозволів на користування надрами.

За оспорюваними у зазначених справах договорами, укладеними між Держгеонадрами як продавцем і приватними суб'єктами господарювання як покупцями, останніми набуто права на отримання спеціальних дозволів на користування надрами. У покупців виникли зобов'язання зі сплати за надання дозвільних документів коштів до Державного бюджету України.

На підставі спірних у вказаних справах спеціальних дозволів на користування надрами, виданих Держгеонадрами на виконання оспорюваних договорів, переможці аукціонів отримали у користування надра.

Таким чином, зміст спірних у цих справах правовідносин полягає в тому, що на підставі спірних правочинів відбувся рух майнових активів - кошти перераховано на користь держави, права користування надрами надано приватним суб'єктам господарювання.

З урахуванням зазначеного змістовний критерій спірних у справах № 910/614/25, № 922/2645/20 та № 922/3322/20 правовідносин є тотожним.

Крім того, подібними є суб'єкти спірних у згаданих справах правовідносинах (суб'єктний критерій).

У справах № 910/614/25, № 922/2645/20 та № 922/3322/20 суб'єктами є прокурор як самостійний позивач і Держгеонадра (орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який сам порушує інтереси держави) та приватні суб'єкти господарювання - переможці аукціонів (надрокористувачі) як відповідачі - сторони оспорюваних правочинів.

З огляду на зазначене за суб'єктним критерієм спірні в цих справах правовідносини є подібними, оскільки у наведених справах спеціально уповноважений орган сам є учасником стверджуваних прокурором порушень інтересів держави.

Разом із тим подібні й об'єкти правовідносин (об'єктний критерій), які є спірними у справах № 910/614/25, № 922/2645/20 та № 922/3322/20.

У цих справах спірними матеріальними благами є права користування надрами Токівського родовища, Південно-Кисівської та Мурафинської площ відповідно, набуті внаслідок вчинення оспорюваних правочинів і отримання спірних дозвільних документів.

Тому спірні правовідносини у справах № 910/614/25, № 922/2645/20 та № 922/3322/20 є подібними, а отже правові висновки з питання застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, прийнятих у них, підлягають урахуванню згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Так, у п. п. 5.60- 5.62, 5.67 постанови Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20 викладено правову позицію, згідно з якою змагальність учасників конкурентних процедур закупівель ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами. У випадку, коли учасники аукціону домовляються між собою щодо умов своїх цінових пропозицій - усувається їх непевність, а тому усувається конкуренція між ними. Оскільки продавець обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, продавець не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибір переможця аукціону на принципах прозорої конкурентної процедури. Таким чином, узгодження учасниками електронних торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між ними, а отже спотворює результат, порушує тим самим право держави на отримання найбільш ефективного для неї результату, який досягається у зв'язку з наявністю лише справжньої конкуренції. Антиконкурентні узгоджені дії в силу закону характеризується антиконкурентною домовленістю між кількома (щонайменше двома) суб'єктами господарювання щодо їхньої поведінки на торгах. Метою антиконкурентних узгоджених дій на торгах, як правило, є зменшення ціни продажу нижче конкурентного рівня. Змагальність під час аукціону забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст ст. ст. 1, 5, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» змагальність учасників торгів передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Крім того, у п. 46 постанови Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20 та п. 5.92 постанови Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виснував, договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами, укладений за результатами аукціону, проведеного за відсутності добросовісної конкуренції серед його учасників, є недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 215 та ч. 3 ст. 228 ЦК України як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства щодо необхідності додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування та забезпечення добросовісної конкуренції при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування надрами.

Отже, позовні вимоги у цій справі узгоджуються з указаними обов'язковими правовими висновками Верховного Суду.

Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення в частині позовних вимог, які не є предметом апеляційного оскарження, а саме в частині, в якій прокурору було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи, наведені скаржниками в апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційних скаргах обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/614/25, за наведених скаржниками доводів та в межах апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Токівський гранкар'єр" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/614/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/614/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційних скарг залишити за Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Токівський гранкар'єр".

4. Матеріали справи №910/614/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 23.04.2026.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк