вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" березня 2026 р. Справа№ 910/4388/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Буравльова С.І.
Алданової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Рогозянський В.І.
від відповідача: Гаркавенко І.Г.
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024, повний текст якого складено 01.10.2024
у справі №910/4388/24 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Міністерства оборони України
до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»
про стягнення коштів,
Короткий зміст позовних вимог
10.04.2024 Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про стягнення 120 351 986,60 грн попередньої оплати, 43 280 810,30 грн пені та 16 646 465,50 грн штрафу за прострочення поставки товару понад 30 діб.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем умов Контракту в частині повної поставки товарів обумовлених Специфікацією до Контракту, а також несвоєчасна поставка товарів на частину суму передплати.
Матеріально-правовою підставою позову Позивач обрав ст. ст. 11, 509, 526, 530, 652 ЦК України, статті 13, 173, 181, 183, 193, 216 ГК України.
02.07.2024 до суду від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
У підготовчому засіданні 04.07.2024 суд прийняв до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка надійшла до суду 02.07.2024.
Доводи та заперечення Відповідача
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що 20.02.2023 замовник здійснив попередню оплату за Контрактом, то строк поставки товару 90 днів з моменту отримання попередньої оплати становить до 21.05.2023. Під час виконання договору 27.03.2023 продавець повідомив про настання форс-мажорних обставин у зв'язку із неотриманням виробником експортної ліцензії на поставку товару в Україну через що продавець не зміг отримати транзитні ліцензії на транспортування товару Європейським союзом до України, але продавець звернув увагу, що дані обставини роки що не впливають на виконання їх зобов'язань за контрактом з доставки товару. Станом на 12.05.2023 товар Агенції не було поставлено, крім того продавець не надав можливості Агенції проінспектувати наявність товару в повному обсязі в місцях їх зберігання перед його відвантаження.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на користь Міністерства оборони України 120 351 986,60 грн попередньої оплати, 41 853 970,40 грн пені, 16 646 465,50 грн штрафу та 1 051 412,10 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення, з посиланням на ст.ст. 509, 526, 530, 551, 617, 629, 652, 693, 712, мотивоване тим, що Відповідач свого обов'язку з постачання продукції у визначений строк до 21.05.2023 не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання з 22.05.2023.
Суд встановив, що у строк до 21.05.2023 Відповідач не здійснив поставку товарів на суму 138 208 250, 00 грн, у зв'язку з чим на вказану суму прострочення також підлягає нарахуванню пеня та штраф. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені в межах визначеного Позивачем періоду та з урахуванням встановленого періоду прострочення оплати Відповідачем з 22.05.2023 по 13.11.2023 суд встановив, що стягненню з Відповідача підлягає пеня у розмірі 24 324 652, 00 грн. При цьому, суд зазначив, що штраф у розмірі 7% за прострочення поставки товару понад 30 днів, нарахований на суму 138 208 250, 00 грн складає 9 674 577,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені суд відмовив.
Щодо застосування при перевірці розрахунку заявлених до стягнення сум пені розміру 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару суд зазначив, що оскільки за Відповідачем обліковується прострочення не грошового зобов'язання - поставити вчасно товар, то у спірних правовідносинах підлягає застосуванню при розрахунку сум пені ставка 0, 1%.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги позивача (Міністерства оборони України) та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд це рішення в частині відмови у стягненні 1 426 839,90 грн скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги.
А саме апелянт не погоджується з розрахунком суду першої інстанції щодо стягнення пені. Позивач зазначає, що суд не взяв до уваги положення додаткової угоди № 3 від 14.02.2023, у якій сторони погодили, що термін звітування щодо наданої попередньої оплати - до 15.05.2023 року. При перерахунку пені, суд виходив з того, що зарахування попередньої оплати проведено банком 20.02.2023, отже Відповідач мав здійснити поставку у строк до 21.05.2023. При цьому, суд визначає період прострочення з 22.05.2023 по 13.11.2023 тривалість періоду визначеного судом для розрахунку пені становить 176 днів, що є меншим ніж шестимісячне обмеження нарахування пені, встановлене частиною 6 статті 232 ГК України, та менше ніж фактичне прострочення постачання товару Відповідачем.
Окрім цього, Позивач просив відстрочити строк сплати судового збору за подання апеляційної скарги та поновити строк на апеляційне оскарження.
Доводи та заперечення Відповідача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу Відповідач з апеляційною скаргою Позивача не погодився, посилаючись на те, що судом першої інстанції здійснено перерахунок пені з дотриманням норм матеріального права, з врахуванням обставин справи, в той же час, апеляційна скарга Позивача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Зокрема, Відповідач зазначив, що Позивач помилково вважає, що початком строку права вимоги повернення попередньої оплати є термін звітування/погашення наданої попередньої оплати до 15.05.2023. В той же час пунктом 2.9. Контракту визначено, що у разі проведення попередньої оплати, товар має бути поставлений не пізніше строку поставки, зазначеного у Специфікації. Отже, на думку Відповідача, термін звітування щодо взятих бюджетних зобов'язань Позивачем не може бути строком поставки товару. Таким чином, Відповідач вважає, що розрахунок Позивача про прострочення Відповідачем строку поставки з 16.05.2023 є неправильним. Специфікація містить визначені строки поставки товару - протягом 90 днів з моменту отримання попередньої оплати. Стосовно тверджень Позивача про нарахування штрафних санкцій по 13.11.2023 Відповідач зазначив, що Позивач заявив позовну вимогу про стягнення штрафних санкцій саме по зазначену вище дату, а отже суд не може виходити за межі позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача (Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель») та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/4388/24 в задоволеній частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
А саме відповідач посилається на те, що:
- у нього відсутня його вина щодо неналежному виконання умов Державного контракту № 509/4/22/29 від 03.11.2022 та наявні підстави для звільнення його від відповідальності. Відповідач зазначив, що він вживав/вживає всіх залежних від нього заходів щодо виконання умов Державного контракту, повернення частини попередньої оплати від Продавця та не відмовляється від зобов'язання здійснити поставку товару. Судом першої інстанції не взято до уваги всі обставини справи, не враховано те, що Позивач фактично відмовився від поставки товару, вимагаючи від Відповідача креслення виробів, які не передбачені контрактами, не надавши інформацію про місце поставки товару, та відповідно, судом не надано таким діям Позивача належної правової оцінки, що стало підставою для прийняття незаконного, передчасного рішення про стягнення коштів попередньої оплати та штрафних санкцій;
- Відповідач перебуває в прямому управлінні і підпорядкуванні Позивача, а Позивач є вищим органом управління Відповідача, який повністю координує роботу Відповідача і саме на Позивача як кредитора у даному конкретному зобов'язанні, в цілому як орган виконавчої влади покладено функцію належного врядування діяльності Відповідача та здійснення
контролю за діяльністю Відповідача;
- прострочення зобов'язання Відповідачем не є наслідком його вини, що підтверджується висновками про істотну зміну обставин, виданого Торгово-промисловою палатою України, фактами бездіяльності Позивача та в свою чергу, є підставою для звільнення ДП «Агенція оборонних закупівель» від відповідальності за часткове невиконання договірних зобовязань (ст. 614 ЦК України).
Крім того, Відповідач зазначив, що якщо суд прийде до висновків про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, то в даному випадку, зважаючи на те, що Відповідач вжив усіх належних від нього заходів для виконання Державного контракту, суд може зменшити штрафні санкції, які стягуються, в тому числі за власною ініціативою. На думку Відповідача, справедливим і розумним в контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99% від суми обґрунтованих штрафних санкцій.
Окрім цього, Відповідач просив здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні та відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Доводи та заперечення Позивача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу Позивач з апеляційною скаргою Відповідача не погодився, вважає справедливими висновки суду першої інстанції про те, що Відповідач не довів належними та допустимим доказами наявність обставин, які відповідно до умов договору, а також статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України звільняють його від відповідальності за порушення умов вказаного договору.
Зокрема, Позивач зазначив, що:
- Відповідачем не було надано доказ виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) за Контрактом;
- Позивачем не було враховано висновки ТПП у частині перенесення строків постачання, оскільки із суті зобов'язання (метою визначено забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини) випливає, що умови щодо постачання не можуть бути змінені сторонами, так як такі очевидно суттєво змінюватимуть положення Замовника у негативний бік, суперечитимуть суспільним інтересам та потягнуть за собою шкоду у вигляді неотримання Збройними Силами України товарів критичної номенклатури в умовах правового режиму воєнного стану;
- Позивач вважає, що об'єктивно обставини не змінилися настільки, що зміни не могли бути передбачені сторонами під час укладання Контракту, а отримання Виконавцем відповідних дозвільних документів відноситься до звичайних ризиків господарської діяльності, що як звичайні господарські процеси (процедури) мають враховуватися суб'єктами господарювання у кожних окремо взятих господарських правовідносинах. Разом з тим, не досягнувши згоди з Міноборони щодо внесення змін до Контракту в частині строків постачання товару, ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" не було позбавлене можливості звернутися до суду з позовною заявою про внесення відповідних змін до Контракту у зв'язку з істотною зміною обставин на підставі частина 2 статті 652 Цивільного кодексу України;
- Позивач, уклавши Державний контракт на постачання товарів оборонного призначення, здійснивши попередню оплату у розмірі 232 405 404,00 грн. Задля своєчасного забезпечення потреб Збройних Сил України в оборонній продукції, відсічі і стримування збройної агресії добросовісно очікував на виконання виконавцем свого зобов'язання з поставки товару. В той час, як Відповідач, допустивши грубе порушення умов Контракту в частині постачання товару оборонного призначення, безпідставно стверджує про наявність підстав для звільнення його відповідальності або зменшенні розміру штрафних санкцій. Однак, Відповідач не повертає попередню оплату за непоставлений товар, у зв'язку із цим, Позивач позбавлений можливості розпоряджатися зазначеними коштами та використати їх для забезпечення потреб оборони, що є вкрай необхідним та нагальним в умовах широкомасштабного вторгнення.
Щодо зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99% від суми обґрунтованих штрафних санкцій Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов справедливого висновку щодо відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/4388/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4388/24. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/4388/24.
31.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4388/24.
У зв'язку з перебуванням суддів Гончарова С.А. та Яковлєва М.Л. у відпустках, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.11.2024 у справі №910/4388/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Сибіга О.М.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 13.11.2024 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/4388/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 відмовлено Державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024, апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/4388/24 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, надавши докази, що підтверджують сплату судового збору в сумі 1 261 694,52 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 поновлено Міністерству оборони України пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/4388/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/4388/24. Роз'яснено Державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Роз'яснено апелянту право подати до суду апеляційної інстанції заперечення на відзив (у разі його надання) в письмовій формі протягом 5 днів з дня його отримання (в разі надання - надати суду докази надсилання (надання) їх іншим учасникам справи). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Закінчено проведення підготовчих дій. Розгляд апеляційної скарги у справі № 910/4388/24 призначено на 12.12.2024.
29.11.2024 недоліки апеляційної скарги усунено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/4388/24. Об'єднано апеляційні скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» з апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/4388/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Роз'яснено апелянту право подати до суду апеляційної інстанції заперечення на відзив (у разі його надання) в письмовій формі протягом 5 днів з дня його отримання (в разі надання - надати суду докази надсилання (надання) їх іншим учасникам справи). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Закінчено проведення підготовчих дій. Розгляд апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду міста Києва від19.09.2024 у справі №910/4388/24 призначити для спільного розгляду з апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/4388/24 в судовому засіданні 12.12.2024. Запропоновано учасникам справи повідомити суд про можливість розгляду справи без участі їх представників або участю у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В судовому засіданні суддя Тарасенко К.В. заявила самовідвід від розгляду справи №910/4388/24. Вказана заява мотивована тим, що наявна в матеріалах справи інформація може бути віднесена до державної таємниці в розумінні положень Закону України «Про державну таємницю», що унеможливлює розгляд у відкритому доступі з метою недопущення запобігання розголошенню інформації, що може містити державну таємницю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2025 заяву судді Тарасенко К.В. про самовідвід від розгляду справи №910/4388/24 задоволено. Справу №910/4388/24 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №910/4388/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2025 прийнято до свого провадження справу №910/4388/24 за апеляційними скаргами Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М, Кравчук Г.А. Призначено справу №910/4388/24 до розгляду на 30.01.2025.
30.01.2026 судді Тищенко О.В. та Сибіга О.М. подали заяву про самовідвід від розгляду справи №910/4388/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2026 заяву суддів Тищенко О.В. та Сибіги О.М. про самовідвід від розгляду справи №910/4388/24 задоволено. Справу №910/4388/24 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України з урахуванням наявності у суддів допуску до державної таємниці.
Склад колегії суду неодноразово змінювався на підставі відповідних документів, які містяться у матеріалах справи №910/4388/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 призначено судову експертизу у справі №910/4388/24, на вирішення якої поставлено питання: "Чи містять матеріали справи №910/4388/24 відомості, що становлять державну таємницю?"
Проведення експертизи доручено державному експерту з питань таємниць Збройних Сил України - Заступнику начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Витрати по проведенню експертизи покладено на Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель». Матеріали справи надіслано до державного експерта. Зупинено апеляційне провадження до повернення матеріалів справи та висновку експертів.
05.05.2025 супровідним листом державний експерт з питань таємниць, Заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України на адресу суду повернуто матеріали справи №910/4388/24 та повідомлено про неможливість проведення призначеної експертизи через відсутність компетенції та необхідних знань, а також про необхідність залучення до розгляду матеріалів справи іншої посадової особи, яка виконує функції державного експерта з питань таємниць та посаду якої включно до Переліку посад державних експертів з питань таємниць Збройних Сил України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 (колегією суддів: головуючий суддя - Тищенко А.І., судді: Михайльська Ю.Б., Кравчук Г.А.) поновлено провадження у справі №910/4388/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі №910/4388/24 призначено судову експертизу на предмет наявності відомостей, що становлять державну таємницю, у державному контракті на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №509/4/22/29 від 03.11.2022 та додатках до нього. Проведення експертизи доручено державному експерту з питань таємниць Збройних Сил України - Заступнику начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Витрати по проведенню експертизи покладено на Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель». Матеріали справи надіслано до державного експерта. Зупинено апеляційне провадження до повернення матеріалів справи та висновку експертів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 поновлено провадження у справі №910/4388/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 задоволено заяву головуючого судді - Тищенко А.І., суддів: Михайльської Ю.Б., Кравчука Г.А. про самовідвід від розгляду справи №910/4388/24 задоволено. Справу №910/4388/24 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.
Згідно Розпорядженню керівника апарату суду від 18.09.2025 №09.1-07/587/25 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025, апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 апеляційні скарги Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/4388/24 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді: Алданова С.О., Буравльов С.І. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 24.11.2025.
Розгляд справи відкладався, зокрема до 02.03.2026.
У судовому засіданні 02.03.2026, після судових дебатів, колегія оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення у справі №910/4388/24, яка відбудеться 09.03.2026.
Явка представників учасників справи
У судовому засіданні 09.03.2026 проголошено короткий текст постанови за участі представника Відповідача.
На стадії судових дебатів, у судовому засіданні 24.11.2026 представник Відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник Позивача заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судові засідання 24.11.2026 та 15.12.2026 представники третіх осіб не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників учасників справи обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів, встановив такі обставини правовідносин сторін.
03.11.2022 між Міністерством оборони України, як замовником, та Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», як виконавцем, укладено Державний контракт №509/4/22/29 (далі Контракт) за умовами якого виконавець зобов'язався поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товар, зазначений у Специфікації (додаток №1 до Контракту), з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії рф, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1. Контракту).
Відповідно до п. 2.1. Контракту вартість (ціна) товару за цим Контрактом на момент його підписання зафіксована сторонами в Специфікації (Додаток №1 до цього Контракту) на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем від 01.11.2022 №21/3-1013 відповідно до вимог Постанови КМУ від 20.03.2022 №335 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» (із змінами).
Вартість (ціна) товару за цим Контрактом становить 226 914 250, 00 грн без ПДВ. Сторони визнають та підтверджують що згідно з абзацом п'ятим пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим Контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість (п. 2.2. Контракту).
Сторони визнають та підтверджують, що вартість (ціна) товару за цим Контрактом після його укладення не переглядається, окрім випадків прямо передбачених законодавством України (п. 2.3. Контракту).
На підставі листа виконавця від 01.02.2023 №21/2-389, пункту 2.3. Контракту, 08.02.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Контракту якою змінено ціну Контракту в бік збільшення на 239 593 200, 00 грн без ПДВ.
Відповідно до Специфікації, вартість товарів, що поставляються за Контрактом складає 239 593 200, 00 грн. Вказана Специфікація є додатком 1 до Додаткової угоди від 08.02.2023. Термін постачання товарів - 90 днів з моменту отримання попередньої оплати.
Строк дії Контракту встановлювався до 31.03.2023 (додатковою угодою від 14.02.2023 №4 - до 30.06.2023, додатковою угодою від 30.06.2023 №4 - до 29.09.2023, додатковою угодою від 26.09.2023 №5 - до 31.12.2023).
Згідно з п. 4.1. Контракту товар мав бути поставлений не пізніше 90 календарних днів з дати перерахування коштів (попередньої оплати) на розрахунковий рахунок виконавця.
Відповідно до підпункту 1 пункту 7.2 Контракту за порушення строків поставки товарів виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) товару, за кожний день прострочення поза встановлені Контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної суми.
При цьому, пунктом 2.9. Контракту було передбачено право Міноборони відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 №169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» здійснити попередню оплату в розмірі до 97% від вартості (ціни) товару на момент підписання Контракту на строк не більше, як 9 місяців з дати перерахування коштів на рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати, товар має бути поставлений не пізніше строку поставки, зазначеного у Специфікації.
Відповідно до рішенням тимчасово виконуючого обов'язки Міністра оборони України від 11.02.2023 №3597/з виконавцю 20.02.2023 було перераховано попередню оплату на загальну суму 232 405 404, 00 грн (платіжне доручення №509/6/9 від 17.02.2023 на суму 232 405 404, 00 грн, проведено банком 20.02.2023).
23.12.2023 виконавцем було поставлено товари, передбачені пунктом 2 Специфікації до Контракту, на суму 99 598 400,00 грн (Акт приймання-передачі № 879 від 24.12.2023 та Акт №1 від 19.03.2024, який уточнює суму поставленого товару в бік зменшення).
Відповідно до виписки з рахунку за 28.03.2024 Відповідачем здійснено повернення залишку попередньої оплати за Контрактом у розмірі 2 819 863, 40 грн.
Відповідно до виписки з рахунку за 29.03.2024 Відповідачем здійснено повернення залишку попередньої оплати за Контрактом у розмірі 9 635 154, 00 грн.
Оскільки Відповідач не поставив Позивачеві товар в кількості, обумовленій Специфікацією до Контракту, та враховуючи суму попередньої оплати, Позивач заявляє вимоги про стягнення 120 351 986,60 грн попередньої оплати, розрахованої наступним чином: 232 405 404,00 грн (попередня оплата) - 99 598 400,00 грн (вартість поставленої продукції) - 2 819 863,40 (повернення попередньої оплати згідно виписки з рахунка за 28.03.2024) - 9 635 154,00 грн (повернення попередньої оплати згідно виписки з рахунка за 29.03.2024) = 120 351 986,60 грн (залишок попередньої оплати).
Також, за порушення строків поставки товарів на суму 99 598 400, 00 грн, у відповідності до п. 7.2. Контракту, Позивач заявляє вимоги про стягнення пені та штрафу за період з 16.05.2023 по 13.11.2023.
За не поставку товару на суму 138 208 250, 00 грн Позивач також заявляє вимоги про стягнення пені та штрафу за період з 16.05.2023 по 13.11.2023.
Що стосується досудового врегулювання, то Позивач зазначає, що на адресу Відповідача з метою врегулювання спірних питань замовником спрямовувалися претензії від 25.05.2023 №18/29, від 08.09.2023 №25/29, від 16.11.2023 №27/29 та від 30.01.2024 №1/29, вимоги яких виконавцем не задоволено і що стало передумовою для звернення з розглядуваним позовом до суду.
Підставою звернення Позивача з позовом стало порушення Відповідачем умов Контракту в частині недопоставки товару на суму попередньої оплати - 120 351 986, 60 грн та не поставки товарів на суму 138 208 250,00 грн, та поставці товарів на суму 99 598 400,00 грн з порушенням строків, обумовлених Специфікацією до Контракту.
Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідач свого обов'язку з постачання продукції у визначений строк до 21.05.2023 не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання з 22.05.2023, такі дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, що є підставою для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Джерела права які застосовує суд апеляційної інстанції
Щодо поставки
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із частиною другою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є факт не передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Щодо висновків ТПП
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Частиною 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (далі - Закон № 671/97-ВР) встановлено, що Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати (далі - регіональні ТПП) засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Щодо неустойки
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання (стаття 235 ГПК України).
Частинами 1, 2 ст. 236 ГК України встановлено види оперативно-господарських санкцій. При цьому цей перелік оперативно-господарських санкцій, не є вичерпним; сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій (частини 1, 3 статті 237 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правова позиція суду апеляційної інстанції щодо апеляційної скарги Позивача
В апеляційній скарзі Позивач не погоджується з розрахунком суду першої інстанції щодо стягнення пені. Позивач вважає, що Відповідач мав здійснити поставку у строк до 21.05.2023. При цьому, суд першої інстанції визначив період прострочення з 22.05.2023 по 13.11.2023, тривалість якого становить 176 днів, що є меншим ніж шестимісячне обмеження нарахування пені, встановлене частиною 6 статті 232 ГК України, та менше ніж фактичне прострочення постачання товару Відповідачем.
Колегія суддів з такими доводами Позивача не погоджується з огляду на наступне.
Суд першої інстанції, правильно виснував, що за укладеним між сторонами Контрактом було погоджено поставку товару на умовах часткової попередньої оплати. При цьому строки поставки визначені у Специфікації товару що поставляється.
Позивач сплатив попередню оплату за товар у розмірі 232 405 404, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 50/6/9 від 17.02.2023. Оплату проведено банком 20.02.2023.
Специфікацією товару що поставляється (Додаток №1 до Додаткової угоди від 08.02.2023 №2) сторони погодили вартість товару 239 593 200, 00 грн зі строком поставки - 90 днів з моменту отримання попередньої оплати.
У матеріалах справи наявні докази поставки товару на суму 99 598 400,00 грн (акт №879 від 24.12.2023 з урахуванням акту №1 від 19.03.2024 щодо коригування обсягу поставленого товару в бік зменшення). Також в матеріалах справи наявні докази часткового повернення суми попередньої оплати Відповідачем 2 819 863,40 грн (повернення попередньої оплати згідно з випискою з рахунку за 28.03.2024) та 9 635 154,00 грн (повернення попередньої оплати згідно з випискою з рахунку за 29.03.2024).
Докази поставки товару на суму 120 351 986,60 грн з розрахунку 232 405 404,00 грн (попередня оплата) - 99 598 400,00 грн (вартість поставленої продукції) - 2 819 863,40 (повернення попередньої оплати згідно виписки з рахунка за 28.03.2024) - 9 635 154,00 грн (повернення попередньої оплати згідно виписки з рахунка за 29.03.2024) - матеріали справи не містять.
Позивач здійснив волевиявлення на повернення суми попередньої оплати, на яку не було поставлено товар.
З долученого до матеріалів платіжного доручення №509/6/9 від 17.02.2023 вбачається, що зарахування попередньої оплати проведено банком 20.02.2023.
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у строк до 21.05.2023 Відповідач мав здійснити поставку товару. Також суд правильно врахував, що строк поставки товару був безумовно встановлений Специфікацією товару що поставляється та сплив 21.05.2023 включно (90 днів з моменту отримання попередньої оплати), а тому відповідно до приписів частини другої статті 693 ЦК України з 22.05.2023 у Позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати від Відповідача. Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з 22.05.2023.
Наведені висновки суду першої інстанції Позивачем не спростовані.
Правова позиція суду апеляційної інстанції щодо апеляційної скарги Відповідача
Щодо вини Відповідача у простроченні зобов'язання
В цій частині Відповідач посилається на відсутність його вини щодо неналежного виконання умов Державного контракту та на наявні підстави для звільнення його від відповідальності.
Свої доводи Відповідач обґрунтовує тим, що він вживав/вживає всіх залежних від нього заходів щодо виконання умов Державного контракту, повернення частини попередньої оплати від Продавця та не відмовляється від зобов'язання здійснити поставку товару. Разом з тим судом першої інстанції не взято до уваги всі обставини справи, не враховано те, що Позивач фактично відмовився від поставки товару, вимагаючи від Відповідача креслення виробів, які не передбачені контрактами, не надавши інформацію про місце поставки товару, та відповідно, судом не надано таким діям Позивача належної правової оцінки, що стало підставою для прийняття незаконного, передчасного рішення про стягнення коштів попередньої оплати та штрафних санкцій.
Колегія суддів зазначає, що ці доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд надав їм належну правову оцінку, з якою суд апеляційної інстанції погоджується в повному обсязі.
Відповідно до матеріалів справи, встановлено порушення Відповідачем умов Контракту в частині недопоставки товару на суму попередньої оплати - 120 351 986,60 грн, непоставки товарів на суму 138 208 250,00 грн, а також поставки товарів на суму 99 598 400,00 грн із порушенням строків, обумовлених Специфікацією до Контракту.
У матеріалах справи наявні докази поставки товару на суму 99 598 400,00 грн (акт №879 від 24.12.2023 з урахуванням акту №1 від 19.03.2024 щодо коригування обсягу поставленого товару в бік зменшення). Також в матеріалах справи наявні докази часткового повернення суми попередньої оплати Відповідачем 2 819 863,40 грн (повернення попередньої оплати згідно з випискою з рахунку за 28.03.2024) та 9 635 154,00 грн (повернення попередньої оплати згідно з випискою з рахунку за 29.03.2024).
Докази поставки товару на суму 120 351 986,60 грн з розрахунку 232 405 404,00 грн (попередня оплата) - 99 598 400,00 грн (вартість поставленої продукції) - 2 819 863,40 (повернення попередньої оплати згідно виписки з рахунка за 28.03.2024) - 9 635 154,00 грн (повернення попередньої оплати згідно виписки з рахунка за 29.03.2024) - матеріали справи не містять.
З долученого до матеріалів платіжного доручення №509/6/9 від 17.02.2023 вбачається, що зарахування попередньої оплати проведено банком 20.02.2023. Отже, у строк до 21.05.2023 Відповідач мав здійснити поставку товару. Оскільки строк поставки товару був безумовно встановлений Специфікацією товару, що поставляється та сплив 21.05.2023 включно (90 днів з моменту отримання попередньої оплати), то відповідно до приписів частини другої статті 693 ЦК України з 22.05.2023 у Позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати від Відповідача. Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з 22.05.2023.
Суд першої інстанції правильно виснував, що оскільки Відповідач не надав доказів поставки товару на спірну суму у строк до 21.05.2023 включно, а також матеріали справи не містять доказів повернення залишку суми попередньої оплати у строк до 21.05.2023 включно, то позовні вимоги про стягнення з Відповідача попередньої оплати за Контрактом у розмірі 120 351 986,60 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідач свій обов'язок із поставки продукції у визначений строк (до 21.05.2023 включно) не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання з 22.05.2023. Зазначене є порушенням договірних зобов'язань та підставою для застосування відповідальності, встановленої законом або договором.
Перелічені обставини справи свідчать про наявність вини Відповідача у порушенні договору.
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже твердження Відповідача про вжиття всіх залежних від нього заходів не враховуються судом в контексті відсутності його вини у правопорушенні, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, відсутність у боржника необхідних засобів для виконання зобов'язання не звільняє його від відповідальності. Невиконання зобов'язань іноземним контрагентом Відповідача (продавцем) є комерційним ризиком самого Відповідача і не може бути перекладене на Державного замовника (Позивача)
В цьому контексті колегія відхиляє доводи Відповідача про те, що він перебуває в прямому управлінні і підпорядкуванні Позивача, а Позивач є вищим органом управління Відповідача, який повністю координує роботу Відповідача і саме на Позивача як кредитора у даному конкретному зобов'язанні, в цілому як орган виконавчої влади покладено функцію належного врядування діяльності Відповідача та здійснення контролю за діяльністю Відповідача.
ДП «Агенція оборонних закупівель» як професійний учасник ринку мала передбачити ризики логістики та затримок, підписуючи контракт під час дії воєнного стану.
Ці обставини не впливають на обов'язок Відповідача виконати умови контракту у встановлений ним строк.
Щодо висновку ТПП
Відповідач посилається на те, що прострочення зобов'язання Відповідачем є наслідком істотної зміни обставин, що підтверджується висновками Торгово-промислової палати України, що на його переконання є підставою для звільнення ДП «Агенція оборонних закупівель» від відповідальності за часткове невиконання договірних зобов'язань (ст. 614 ЦК України).
Враховуючи зміст правових відносин, що виникли між сторонами в умовах воєнного стану, посилання Відповідача на «істотну зміну обставин» (ст. 652 ЦК України) та «відсутність вини» (ст. 614 ЦК України) у сфері оборонних закупівель не приймаються судом апеляційної інстанції з таких підстав.
Не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили): фінансова та економічна криза, дефолт, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести:
- наявність обставин непереборної сили;
- їх надзвичайний характер;
- неможливість попередити за даних умов завдання шкоди;
- причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
За умовами пунктів 7.3.-7.5. Контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання (часткове чи повне) або неналежне виконання зобов'язань за ним у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін, а саме: аварія, катастрофа, стихійне лихо тощо. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами України.
Відповідач не довів неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Надаючи правову оцінку доводам Відповідача, суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, затвердженим рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент). Разом із тим, Відповідач не додав до відзиву доказів звернення до ТПП України. Відповідний сертифікат, виданий ТПП України або регіональними торгово-промисловими палатами, у матеріалах справи відсутній. Відповідачем не було надано жодних доказів виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) саме за цим Контрактом.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Щодо правової оцінки Висновку ТПП України від 04.10.2023 № 2844/1.5-7.1 про істотну зміну обставин, суд першої інстанції правильно зауважив, що на відміну від форс-мажору, істотна зміна обставин не звільняє сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання. Вона лише надає право ініціювати розірвання договору або зміну його умов (для досягнення балансу інтересів сторін, порушеного через таку зміну обставин).
Форс-мажор (ст. 617 ЦК України) та істотна зміна обставин (ст. 652 ЦК України) є різними правовими інститутами; стаття 652 ЦК України може бути застосована лише у разі відсутності форс-мажору. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, які відповідно до умов Договору, а також статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України, звільняють його від відповідальності за порушення умов вказаного Договору.
У цьому контексті колегія вважає слушними та не спростованими Відповідачем посилання Позивача на те, що об'єктивно обставини не змінилися настільки, що зміни не могли бути передбачені сторонами під час укладання Контракту, а отримання Відповідачем відповідних дозвільних документів відноситься до звичайних ризиків господарської діяльності, що як звичайні господарські процеси (процедури) мають враховуватися суб'єктами господарювання у кожних окремо взятих господарських правовідносинах.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та відхиляє посилання Відповідача про те, що Позивач, в підпорядкуванні якого він знаходиться, своєчасно не надав йому доручення на розірвання зовнішньоекономічного контракту, а наполягав на виконанні правочинів, що призвело до ініційованих судових/арбітражних проваджень, значних арбітражних витрат Агенції та нарахування Позивачем, як органо управління Відповідача значних штрафних санкцій.
В цьому контексті колегія зазначає, що відповідно до п. 3.1 Статуту Відповідача, він є юридичною особою, та набув прав і обов'язків юридичної особи з дати його державної реєстрації.
Згідно з п. 6.1 Статуту Агенція має право: самостійно на власний ризик здійснювати на комерційній основі свою діяльність з метою одержання прибутку відповідно до стратегічного плану розвитку Підприємства, затвердженого Уповноваженим органом управління; самостійно від свого імені укладати договори (контракти) з іншими підприємствами, установами, організаціями; обирати предмет договору, визначати зобов'язання, будь-які інші умови господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Позивач, уклавши Державний контракт на постачання товарів оборонного призначення, здійснивши попередню оплату задля своєчасного забезпечення потреб Збройних Сил України в оборонній продукції, відсічі і стримування збройної агресії добросовісно очікував на виконання виконавцем свого зобов'язання з поставки товару. В той час, як Відповідач, допустивши грубе порушення умов Контракту в частині постачання товару оборонного призначення, безпідставно стверджує про наявність підстав для звільнення його відповідальності.
Щодо зменшення розміру неустойки
Відповідач в апеляційні скарзі зазначив, що якщо суд прийде до висновків про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, то в даному випадку, зважаючи на те, що Відповідач вжив усіх належних від нього заходів для виконання Державного контракту, суд може зменшити штрафні санкції, які стягуються, в тому числі за власною ініціативою.
Обґрунтовуючи свою заву про зменшення неустойки Відповідач посилається на відсутність вини та те, що стягнення штрафних санкцій в повному обсязі може мати не компенсаційний характер (як те передбачає правова природа неустойки), а каральний, а отже бути надмірним тягарем для Відповідача, та зрештою може мати наслідком неможливість виконання рішення суду, перешкоджання діяльності Відповідача.
Проаналізувавши обставини справи, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Системний аналіз приписів статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Отже, суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України, правильно врахував загальні засади цивільного законодавства (справедливість, добросовісність, розумність), баланс інтересів сторін, ступінь виконання зобов'язання та інші обставини, що мають значення для вирішення цього питання.
Відповідно до матеріалів справи, поставці підлягав товар оборонного призначення, потреба в якому в умовах відсічі збройній агресії виникає щоденно. Прострочення поставки такого товару спричиняє негативні наслідки для боєздатності Збройних Сил України.
Оцінюючи ступінь виконання зобов'язання, слід враховувати, що воно не виконане належним чином, адже товар за Контрактом поставлений не в повному обсязі. Також Відповідач своєчасно не повернув попередню оплату за непоставлений товар. У зв'язку з цим Міністерство оборони України було позбавлене можливості розпоряджатися зазначеними коштами та використовувати їх для забезпечення потреб оборони, що є життєво необхідним у період воєнного стану.
Враховуючи викладені обставини у їх сукупності, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки.
Щодо клопотання Відповідача про закриття провадження у справі
На стадії апеляційного перегляду справи, 21.11.2015 Відповідач подав суду апеляційної інстанції клопотання, в якому просить закрити провадження у справі № 910/4388/24 в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача грошових коштів попередньої оплати в розмірі 120 351 986, 60 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Клопотання з посиланням на ст. 42, п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України мотивовано тим, що платіжною інструкцією від 19.11.2025 № 36 Відповідачем сплачено Позивачу суму попередньої оплати 120 351 986, 60 грн (копія платіжної інструкції додається).
Колегія не вбачає підстав для закриття провадження у справі з таких підстав.
Пунктом 2 ч.1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Добровільне виконання рішення суду першої інстанції після його винесення не є підставою для закриття провадження за відсутністю предмета спору в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Колегія суддів відхиляє клопотання Відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України з огляду на таке:
Відповідно до сталої практики Верховного закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору можливе лише в тому разі, коли предмет спору був відсутній на час відкриття провадження, або коли він припинив існування після відкриття провадження, але до моменту прийняття рішення судом першої інстанції шляхом добровільного виконання зобов'язання.
У справі, що розглядається, сплата грошових коштів у розмірі 120 351 986,60 грн відбулася 19.11.2025, тобто вже після того, як суд першої інстанції ухвалив рішення по суті спору та стягнув вказану суму.
Сплата коштів після ухвалення судового рішення є фактично виконанням рішення суду, а не добровільним врегулюванням спору, яке б усувало правову невизначеність між сторонами до моменту судового втручання.
Отже колегія роз'яснює, що повернення Відповідачем суми попередньої оплати у розмірі 120 351 986,60 грн на стадії апеляційного провадження є підставою для визнання судового рішення виконаним у відповідній частині під час виконавчого провадження, а не підставою для закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору.
Щодо цієї обставини, з метою запобігти подвійному стягненню Відповідач має подати відповідну заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (ст. 328 ГПК України).
Враховуючи викладене, колегія констатує, що підстави для закриття провадження у справі відсутні.
Щодо стягнення 7% штрафу за прострочку поставки товару понад 30 днів
На стадії апеляційного перегляду справи 17.03.2026 Відповідач звернувся з клопотанням, в якому просить не застосовувати положення абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7% та відмовити, в тому числі, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з нього штрафу у розмірі 16 646 465,50 грн.
Клопотання обґрунтовано тим, що 28.02.2025 набрав чинності Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», яким застосування цього виду відповідальності за порушення зобов'язань «не застосовується».
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» : « 4. Положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом».
Колегія суддів зазначає, що вказані доводи не були викладені Відповідачем у його апеляційній скарзі, що з огляду на вимоги статті 269 ГПК України обмежує межі апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до матеріалів справи, ці доводи щодо зміни законодавства не були предметом розгляду в суді першої інстанції та не зазначалися Відповідачем у його апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості виходити за межі апеляційної скарги та розглядати нові вимоги (щодо відмови у позові), які не були заявлені у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 та 2 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У справі що розглядається відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення порушив вимоги матеріального та процесуального права.
Скасування апеляційним судом штрафу, що нарахований на підставі договору та за законом, який був чинним на момент винесення рішення судом першої інстанції, порушить принцип правової визначеності. Суд першої інстанції діяв законно, застосовуючи норми, що діяли на момент розгляду справи. Разом з тим суд апеляційної інстанції не може виходити за межі доводів апеляційної скарги, якщо тільки не виявлено порушення норм, що ведуть до обов'язкового скасування рішення (ч. 3 ст. 269 ГПК України), до яких зміна матеріального закону після винесення рішення не належить.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що оцінка законності рішення суду першої інстанції здійснюється на момент його ухвалення. Метою апеляційного перегляду справи не є новий її розгляд, а виявлення та виправлення помилок суду першої інстанції щодо встановлених ним обставин та застосування норм матеріального та процесуального права. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції на момент його прийняття. Відповідно до принципу правової визначеності та ст. 269 ГПК України, зміна матеріального права після ухвалення рішення судом першої інстанції не є підставою для його скасування, якщо на момент проголошення воно відповідало чинному законодавству.
Таким чином подання Відповідачем клопотання про застосування нових норм Закону на стадії апеляції є фактично заявою нової вимоги, яка не була предметом розгляду в суді першої інстанції та не входила до обсягу апеляційної скарги. Крім того, положення нового Закону не містять вказівки на його ретроактивну дію щодо судових справ, у яких вже ухвалено рішення по суті спору.
У наведеній Відповідачем нормі не вказано, що вона поширюється на судові справи, які перебувають у провадженні, або на рішення, що не набрали законної сили. Відсутність такої вказівки означає, що закон діє лише «наперед» (проспективно), тобто для тих випадків, де рішення ще не прийнято. Етап правопорушення за період до прийняття закону є завершеним юридичним фактом. Нова норма звільняє від штрафу за порушення, які тривають або виникнуть після набрання чинності законом, але не анулює вже присуджені судом суми, що призвело б до порушення принципу правової визначеності.
Таким чином, заявлене Відповідачем клопотання щодо застосування зазначеної ним норми права задоволенню не підлягає.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/4388/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано, - 23.04.2026.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.І. Буравльов
С.О. Алданова