вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" квітня 2026 р. Справа № 910/8885/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.04.2026
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Колозенка Сергія Юрійовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025
повний текст рішення складено 22.12.2025
та
апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025
повний текст рішення складено 22.12.2025
та
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025
повний текст додаткового рішення складено 22.12.2025
у справі № 910/8885/25 (суддя Ломака В.С.)
за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Колозенка Сергія Юрійовича
до Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича
про стягнення 166 597,00 грн та зобов'язання вчинити дії, -
та
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича
до Фізичної особи-підприємця Колозенка Сергія Юрійовича
про стягнення 646 287,93 грн, -
Короткий зміст первісних позовних вимог
Фізична особа-підприємець Колозенко Сергій Юрійович (позивач за первісним позовом) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича (відповідач за первісним позовом) про стягнення 166 597,00 грн та зобов'язання надати паролі доступу до хостинг-акаунту та паролі доступу до акаунту, де розташоване доменне ім'я для перенесення (остаточної передачі) сайту.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договором № 2607/1-24 від 26.07.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8885/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
Фізична особа-підприємець Смертельний Ігор Вікторович (позивач за зустрічним позовом) звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Фізичної особи-підприємця Колозенка Сергія Юрійовича (відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 642 171,00 грн основного боргу та 4116,93 грн 3% річних.
Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що у зв'язку із розірванням в односторонньому порядку договору № 2607/1-24 від 26.07.2024 сплачені замовником кошти в якості попередньої оплати (авансу) за цим правочином є такими, що збережені відповідачем за зустрічним позовом без належної правової підстави, тому підлягають поверненню позивачу за зустрічним позовом. Крім того, позивачем за зустрічним позовом нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за період з 02.07.2025 по 17.09.2025 у розмірі 4116,93 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду, об'єднано її в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/8885/25 та призначено до спільного розгляду з первісним позовом у підготовчому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/8885/25 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Колозенка Сергія Юрійовича на користь Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича 551 100,00 грн основного боргу, 3533,08 грн 3% річних та 8319,50 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що враховуючи розірвання договору № 2607/1-24 від 26.07.2024 в односторонньому порядку, сплачені виконавцю кошти попередньої оплати підлягають поверненню замовнику на підставі ст. 849, 1212 Цивільного кодексу України. Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів повернення попередньої оплати, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ФОП Колозенка С.Ю. попередньої оплати у розмірі 551 100,00 грн. При цьому, підстав для стягнення з виконавця попередньої оплати на суму 91 071,00 грн судом не встановлено. Крім того, перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що стягненню з виконавця на користь замовника підлягають 3% річних у розмірі 3533,08 грн за період з 02.07.2025 по 17.09.2025, нарахованих на суму 551 100,00 грн, в іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних відмовлено. Враховуючи часткову обґрунтованість зустрічних позовних, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/8885/25 заяву Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича про відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Колозенка Сергія Юрійовича на користь Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича 20 000,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги. У задоволенні решти вимог заяви про відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги - відмовлено.
В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом першої інстанції зазначено, що заявлений ФОП Смертельним І.В. до відшкодування розмір судових витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що справедливим та співрозмірним є стягнення з ФОП Колозенка С.Ю. на користь ФОП Смертельного І.В. витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/8870/25, 08.01.2026 Фізична особа-підприємець Смертельний Ігор Вікторович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/8885/25 в частині відмови у стягненні за зустрічним позовом 91 071,00 грн основного боргу, 583,85 грн 3% річних та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця Колозенка Сергія Юрійовича на користь Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича 91 071,00 грн основного боргу, 583,85 грн 3% річних. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/8885/25 залишити без змін. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/8885/25 в частині відмови у стягненні 104 500,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця Колозенка Сергія Юрійовича на користь Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича 104 500,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/8885/25 залишити без змін.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що умовами договору не визначена та не передбачена вартість окремих виконуваних етапів робіт, тому встановлення судом вартості робіт етапу 1 у розмірі 91 071,00 грн є необґрунтованим. Скаржник зазначає, що авансові платежі на суму 642 171,00 грн здійснено ФОП Смертельним І.В. в рахунок виконання робіт з розробки сайту інтернет-магазину, а не за окремо визначені етапи. Таким чином, кошти у розмірі 91 071,00 грн набуті ФОП Колозенком С.Ю. набуті без достатньої правової підстави, тому підлягають поверненню ФОП Смертельному І.В. Крім того, у зв'язку з наявністю підстав для повернення коштів у розмірі 91 071,00 грн, стягненню з ФОП Колозенка С.Ю. на користь ФОП Смертельного І.В. підлягають 3% річних у розмірі 583,85 грн. Також скаржник наголошує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 104 500,00 грн є доведеним, обґрунтованим, співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Колозенка Сергія Юрійовича та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/8885/25, 09.01.2026 Фізична особа-підприємець Колозенко Сергій Юрійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/8885/25 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги за первісним позовом та відмовити у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що замовником вчиняються дії по затягуванню процесу погодження сайту та навмисно не приймається сайт, що є порушенням зобов'язань за договором № 2607/1-24 від 26.07.2024, тому первісні позовні вимоги підлягають задоволенню.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026 матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича у справі № 910/8885/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Андрієнко В.В., Владимиренко С.В.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 09.01.2026 матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Колозенка Сергія Юрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/8885/25 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Андрієнко В.В., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8885/25.
16.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи № 910/8885/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 у зв'язку з перебуванням суддів Андрієнка В.В. та Владимиренко С.В. у відпустці для вирішення питання руху апеляційної скарги у справі № 910/8885/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8885/25 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 та призначено розгляд справи на 16.04.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Колозенка Сергія Юрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/8885/25 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
04.03.2026 Фізична особа-підприємець Колозенко Сергій Юрійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8885/25 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Колозенка Сергія Юрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025, розгляд справи № 910/8885/25 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Колозенка Сергія Юрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 та апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 об'єднано в одне апеляційне провадження.
20.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Колозенка Сергія Юрійовича та Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/8885/25 залишити без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 26.07.2024 між Фізичною особою-підприємцем Колозенком Сергієм Юрійовичем (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Смертельним Ігорем Вікторовичем (замовник) укладено договір № 2607/1-24 (надалі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг у сфері інформатизації, а саме: створення інтернет сайту (далі - сайт) відповідно до специфікації (додаток № 1).
Розділом 2 Договору передбачено, що вартість послуг за договором вказана в додатку № 1 до договору. Замовник проводить оплату відповідно до умов, зазначених в додатку № 1 до договору. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Згідно з п. 1.1., 2.1. додатку № 1 до договору послугами є створення іміджевого інтернет-магазину (сайту). Сума договору складає 21 160,00 USD без ПДВ в національній валюті України. Також сторони погодили, що як величина, що визначає курс гривні до долара США на дату здійснення платежу, є комерційний курс, що зазначений на сайті: https://kurs.com.ua.
В п. 3.1. договору визначено, що виконавець приступає до виконання робіт негайно з моменту перерахування першого авансу оплати замовником, зазначеного в додатку № 1 до договору. Протягом 3 робочих днів з моменту укладення договору замовник спільно з виконавцем формують загальне уявлення про структуру та наповнення сайту на основі наданих замовником матеріалів для інформаційного наповнення сайту.
У розділі 3 додатку № 1 до договору визначено, що замовник сплачує виконавцю перший аванс в розмірі 2200 USD без ПДВ, протягом 3 (трьох) днів з моменту укладення договору. У разі несплати першого авансу замовником у встановлений термін, виконавець має право розірвати договір в односторонньому порядку (п. 3.1.).
Після виконання пункту 3.1. виконавець зобов'язується розробити "Технічне Завдання на розробку Сайту" та "Прототипи сторінок Сайту", у термін 25 робочих днів з моменту отримання першого авансу від замовника. Замовник зобов'язується у термін 5 робочих днів затвердити "Технічне Завдання на розробку Сайту" та "Прототипи сторінок Сайту", або надати виконавцю зауваження (п. 3.2.).
Після виконання пунктів 3.1., 3.2. замовник сплачує виконавцю другий аванс у розмірі 6636 USD без ПДВ протягом 3 (трьох) днів з моменту прийняття робіт, вказаних у пункті 3.2. У разі несплати другого авансу замовником у встановлений термін, виконавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку (п. 3.3.).
Після виконання пунктів 3.1.-3.3. виконавець зобов'язується розробити "Дизайн-макет Сайту", у термін 25 робочих днів з моменту отримання другого авансу від замовника. Замовник зобов'язується у термін 5 робочих днів затвердити "Дизайн-макет Сайту", або надати виконавцю зауваження (п. 3.4.).
Після виконання пунктів 3.1.-3.4. замовник сплачує виконавцю третій аванс у розмірі 6636 USD без ПДВ протягом 3 (трьох) днів з моменту прийняття робіт, вказаних у пункті 3.4. У разі несплати замовником третього авансу замовником у встановлений термін, виконавець має право розірвати договір в односторонньому порядку (п. 3.5.).
Після виконання пунктів 3.1.-3.5. виконавець зобов'язується розробити верстку та програмування сайту в термін 30 робочих днів з моменту отримання третього авансу від замовника. Замовник зобов'язується у термін 10 робочих днів затвердити верстку та програмування сайту, або надати виконавцю зауваження (п. 3.6.).
Після виконання пунктів 3.1.-3.6. замовник сплачує виконавцю суму в розмірі 4000 USD без ПДВ протягом 3 (трьох) днів з моменту затвердження верстки та програмування сайту на тестовому хостингу виконавця (п. 3.7.).
Після виконання пунктів 3.1.-3.7. виконавець зобов'язується перенести сайт на домен та хостинг замовника у термін 10 робочих днів з моменту отримання четвертого авансу від замовника. Замовник зобов'язується у термін 5 робочих днів затвердити отриманий сайт, або надати виконавцю зауваження (п. 3.8.).
Після виконання пунктів 3.1.-3.8. замовник сплачує виконавцю залишкову суму по договору в розмірі 1688 USD без ПДВ протягом 3 (трьох) днів з моменту затвердження готового сайту на домені та хостингу замовника (п. 3.9.).
Відповідно до п. 3.2. договору термін виконання робіт за цим договором становить 90 робочих днів. Початком терміну виконання робіт вважається дата підписання замовником додатка № 2 до договору.
Робота, яка виконується виконавцем, ділиться на 2 етапи: виготовлення ескізу сайту та виготовлення готової версії сайту і розміщення його на хостингу замовника. При відмові замовника від затвердження першого варіанту дизайн-концепції сайту, виконавець проводить доопрацювання дизайн-концепції або створення нового варіанту дизайн-концепції протягом 7 робочих днів. Замовнику може бути послідовно надано до трьох варіантів дизайн-концепції сайту, а також до трьох інтерацій правок дизайну сайту. Четвертий і наступний варіанти дизайн-концепції та правок, надані виконавцем, оплачуються замовником додатково (п. 3.3. договору).
За умовами п. 3.4. договору замовник здійснює приймання етапу або всієї роботи в 5-денний термін (виключно робочі дні), рахуючи від наступного робочого дня, що йде за датою надання. За результатами приймання замовник зобов'язаний підписати з виконавцем акт виконаних робіт або направити виконавцю мотивовану відмову від приймання.
Прийняті замовником виконані виконавцем роботи (послуги) оформляються двостороннім актом прийому-передачі робіт (надання послуг). Акт прийому-передачі робіт (надання послуг) складається виконавцем у двох примірниках та направляється замовнику для підписання. В разі не підписання замовником акту прийому-передачі, а також відсутності вмотивованої відмови в підписанні акту, надісланої письмово Поштою України листом на замовлення, протягом 5 днів з моменту передачі його виконавцем, роботи вважаються прийнятими в повному обсязі без зауважень.
Відповідно до п. 3.5. договору в разі направлення мотивованої відмови замовником, сторони складають та підписують акт про необхідні доробки і терміни їх виконання. При цьому, строки виконання окремих етапів і всієї роботи в цілому, відтерміновуються на час, витрачений на узгодження акту і пересилання документації.
Згідно з п. 3.6., 3.7. договору замовник зобов'язаний перевірити отриманий сайт на наявність смислових, орфографічних і граматичних помилок, непрацюючих гіперпосилань, малюнків, що не завантажуються. Виконавець зобов'язаний усунути виявлені помилки в 5-денний термін (виключно робочі дні), повторні виявлення тих самих помилок, непрацюючих гіперпосилань або малюнків, що не завантажуються, мусять бути усунені протягом 24 годин з письмовим повідомленням про таку ситуацію.
У разі ненадходження зауважень від замовника в 5-денний термін (виключно робочі дні), доручена виконавцю робота вважається виконаною. Після надання виконавцем відкоригованої версії сайту в розпорядження замовника сторони підписують акт про здачу-приймання роботи.
Пунктами 4.3.1., 4.3.4.-4.3.6. договору на замовника покладені обов'язки: своєчасно оплачувати роботу виконавця в розмірі і в строки, передбачені в додатку № 1 до договору; прийняти етап і готовий сайт в термін, передбачений пунктом 3.4. договору, підписати з виконавцем акт здачі-приймання робіт; після закінчення дії договору змінити дані FTP доступу до сайту. В іншому випадку виконавець не несе відповідальності за несанкціонований доступ на сайт; надавати всіляке сприяння виконавцю у виконанні останнім своїх зобов'язань за договором.
Пунктом 4.2.1. договору визначено, що право виконавця не приступати до роботи, а розпочату роботу призупинити у випадках, коли дії (бездіяльність) замовника перешкоджають виконанню виконавцем своїх обов'язків. Термін виконання робіт збільшується на кількість днів призупинення робіт з вини замовника.
Відповідно до п. 4.1.3. договору виконавець зобов'язаний негайно повідомити замовника і до отримання від нього вказівок призупинити роботи при виявленні: непридатності або недоброякісності наданої інформації або технічної документації; інших, що не залежать від виконавця, обставин, які можуть вплинути на якість роботи або неможливість її завершення в строк.
Згідно з п. 6.1. договору всі виключні права на сайт переходять до замовника після оплати роботи виконавця і прийняття сайту за актом виконаних робіт.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 9.1. договору).
Звертаючись до суду з первісним позовом, Фізична особа-підприємець Колозенко Сергій Юрійович посилається на те, що починаючи з 20.12.2024 до липня 2025 року замовник тестував розроблений сайт, постійно присилав нові правки та зауваження, змінював затверджену Технічним завданням концепцію тощо, чим порушував встановлений пунктом 3.6. додатку № 1 до договору строк (10 робочих днів) для прийняття замовником сайту. Позивач за первісним позовом вказує, що наведені обставини також були зумовлені порушенням Фізичною особою-підприємцем Смертельним Ігорем Вікторовичем загальноприйнятого порядку прийняття робіт із розробки сайтів, який полягає в уважному вивченні замовником усього сайту, його тестуванні та направленні виконавцю всіх зауваження одним документом та після подальшого врахування виконавцем побажань замовника і виправлення зауважень - проведенні фінального тестування сайту і прийнятті замовником виконаного проекту.
Крім того, позивач за первісним позовом наголошує, що процес правильної організації виконання та прийняття робіт був неодноразово доведений до відома замовника, проте врахований останнім не був. На переконання виконавця, у таких діях замовника наявна вина, оскільки Фізична особа-підприємець Смертельний Ігор Вікторович усвідомлював, що "затягує" процес прийняття сайту.
01.07.2025 замовник звернувся до виконавця з листом від 01.07.2025 № 601, яким повідомив про одностороннє розірвання договору та вимагав повернення сплачених Фізичною особою-підприємцем Смертельним Ігорем Вікторовичем на виконання договору грошових коштів, оскільки умисні винні дії замовника свідчать про заздалегідь сплановане Фізичною особою-підприємцем Смертельним Ігорем Вікторовичем затягування строків приймання робіт зі створення сайту для подальшого пред'явлення вимог щодо повернення грошових коштів.
Позивач за первісним позовом стверджує, що договір № 2607/1-24 від 26.07.2024 є чинним, тому його умови мають бути виконані сторонами у повному обсязі. Враховуючи направлення замовнику актів надання послуг від 25.09.2024 № 0107-01, від 25.10.2024 № 2509-01, від 21.02.2025 № 2410-01 та відсутність вмотивованої відмови останнього від їх підписання, невиконаними залишились зобов'язання з надання виконавцеві паролів доступу до хостинг-акаунту та паролів доступу до акаунту, де розташоване доменне ім'я для перенесення (остаточної передачі) сайту, та сплати коштів у розмірі 166 597,00 грн, які підлягали сплаті виконавцем після затвердження верстки та програмування сайту на його тестовому хостингу.
В свою чергу, заперечуючи проти первісного позову та обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, Фізична особа-підприємець Смертельний Ігор Вікторович посилається на те, що незважаючи на належне виконання ним обов'язків з авансування робіт за договором, виконавець за час дії вказаного правочину жодного разу не направляв замовникові актів здачі-приймання виконаних робіт, а також фактично не передав замовникові ні окремих етапів таких робіт, ні кінцевого результату їх виконання - сайту. Враховуючи тривале прострочення виконавця та недосягнення мети укладення договору ні протягом передбаченого строку його дії, ні впродовж розумного строку, Фізична особа-підприємець Смертельний Ігор Вікторович листом від 01.07.2025 № 601, керуючись приписами частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, повідомив позивача за первісним позовом про одностороннє розірвання договору та повернення сплачених ним коштів за вказаним правочином.
Враховуючи невиконання Фізичною особою-підприємцем Колозенком Сергієм Юрійовичем цієї вимоги у добровільному порядку, Фізична особа-підприємець Смертельний Ігор Вікторович звернувся до суду з зустрічним позовом про стягнення з виконавця (з урахуванням заяви про збільшення розміру зустрічних позовних вимог) 642 171,00 грн основного боргу та 4116,93 грн. 3% річних за період з 02.07.2025 по 17.09.2025.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Як встановлено судом, 26.07.2024 між Фізичною особою-підприємцем Колозенком Сергієм Юрійовичем, як виконавцем, та Фізичною особою-підприємцем Смертельним Ігорем Вікторовичем, як замовником, укладено договір № 2607/1-24, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг у сфері інформатизації, а саме: створення інтернет сайту відповідно до специфікації (додаток № 1).
Відповідно до п. 3.1. договору виконавець приступає до виконання робіт негайно з моменту перерахування першого авансу оплати замовником, зазначеного в додатку № 1 до договору. Протягом 3 робочих днів з моменту укладення договору замовник спільно з виконавцем формують загальне уявлення про структуру та наповнення сайту на основі наданих замовником матеріалів для інформаційного наповнення сайту.
Розділом 3 додатку № 1 до договору визначено, що замовник сплачує виконавцю перший аванс в розмірі 2200 USD без ПДВ протягом 3 (трьох) днів з моменту укладення договору. У разі несплати першого авансу замовником у встановлений термін, виконавець має право розірвати договір в односторонньому порядку (п. 3.1.).
Після виконання пункту 3.1. виконавець зобов'язується розробити "Технічне Завдання на розробку Сайту" та "Прототипи сторінок Сайту", у термін 25 робочих днів з моменту отримання першого авансу від замовника. Замовник зобов'язується у термін 5 робочих днів затвердити "Технічне Завдання на розробку Сайту" та "Прототипи сторінок Сайту", або надати виконавцю зауваження (п. 3.2.).
Після виконання пунктів 3.1., 3.2. замовник сплачує виконавцю другий аванс у розмірі 6636 USD без ПДВ протягом 3 (трьох) днів з моменту прийняття робіт, вказаних у пункті 3.2. У разі несплати другого авансу замовником у встановлений термін, виконавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку (п. 3.3.).
Після виконання пунктів 3.1.-3.3. виконавець зобов'язується розробити "Дизайн-макет Сайту", у термін 25 робочих днів з моменту отримання другого авансу від замовника. Замовник зобов'язується у термін 5 робочих днів затвердити "Дизайн-макет Сайту", або надати виконавцю зауваження (п. 3.4.).
Після виконання пунктів 3.1.-3.4. замовник сплачує виконавцю третій аванс у розмірі 6636 USD без ПДВ протягом 3 (трьох) днів з моменту прийняття робіт, вказаних у пункті 3.4. У разі несплати замовником третього авансу замовником у встановлений термін, виконавець має право розірвати договір в односторонньому порядку (п. 3.5.).
Після виконання пунктів 3.1.-3.5. виконавець зобов'язується розробити верстку та програмування сайту в термін 30 робочих днів з моменту отримання третього авансу від замовника. Замовник зобов'язується у термін 10 робочих днів затвердити верстку та програмування сайту, або надати виконавцю зауваження (п. 3.6.).
Після виконання пунктів 3.1.-3.6. замовник сплачує виконавцю суму в розмірі 4000 USD без ПДВ протягом 3 (трьох) днів з моменту затвердження верстки та програмування сайту на тестовому хостингу виконавця (п. 3.7.).
Після виконання пунктів 3.1.-3.7. виконавець зобов'язується перенести сайт на домен та хостинг замовника у термін 10 робочих днів з моменту отримання четвертого авансу від замовника. Замовник зобов'язується у термін 5 робочих днів затвердити отриманий сайт, або надати виконавцю зауваження (п. 3.8.).
Після виконання пунктів 3.1.-3.8. замовник сплачує виконавцю залишкову суму по договору в розмірі 1688 USD без ПДВ протягом 3 (трьох) днів з моменту затвердження готового сайту на домені та хостингу замовника (п. 3.9.).
Згідно з п. 3.2. договору термін виконання робіт становить 90 робочих днів. Початком терміну виконання робіт вважається дата підписання замовником додатка № 2 до договору (тобто 26.07.2024 року).
За умовами п. 3.3. договору робота, яка виконується виконавцем, ділиться на 2 етапи: виготовлення ескізу сайту та виготовлення готової версії сайту і розміщення його на хостингу замовника. При відмові замовника від затвердження першого варіанту дизайн-концепції сайту, виконавець проводить доопрацювання дизайн-концепції або створення нового варіанту дизайн-концепції протягом 7 робочих днів. Замовнику може бути послідовно надано до трьох варіантів дизайн-концепції сайту, а також до трьох інтерацій правок дизайну сайту. Четвертий і наступний варіанти дизайн-концепції та правок, надані виконавцем, оплачуються замовником додатково.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору № 2607/1-24 від 26.07.2024 замовником на підставі виставленого виконавцем рахунку від 01.07.2024 № 0107-01 перераховано 91 071,00 грн, що становить визначену п. 3.1. розділу 3 додатку № 1 до договору суму першого авансу в розмірі 2200 USD, що підтверджується платіжними інструкціями від 01.08.2024 № 236 на суму 46 071,00 грн, від 06.08.2024 № 237 на суму 25 000,00 грн та від 07.08.2024 № 239 на суму 20 000,00 грн.
Виходячи з умов пунктів 3.1., 3.2. договору, виконавець зобов'язаний був негайно приступити до виконання робіт з моменту перерахування йому сума першого авансу, тобто з 07.08.2024, та виконати обумовлений договором обсяг робіт до 11.12.2024 включно (90 робочих днів).
Як вбачається з матеріалів справи, що на підставі виставленого виконавцем рахунку від 25.09.2024 № 2509/01 на суму 275 799,00 грн замовником перераховано 275 799,00 грн, що становить визначену п. 3.3. розділу 3 додатку № 1 до договору суму другого авансу в розмірі 6636 USD, що підтверджується платіжними інструкціями від 26.09.2024 № 254 на суму 75 799,00 грн та від 27.09.2024 № 255 на суму 200 000,00 грн.
Також на підставі виставленого виконавцем рахунку від 24.10.2024 № 2410/01 на суму 275 301,00 грн замовником перераховано 270 301,00 грн, що становить визначену п. 3.5. розділу 3 додатку № 1 до договору суму третього авансу в розмірі 6636 USD, що підтверджується платіжними інструкціями від 25.10.2024 № 279 на суму 140 301,00 грн та від 26.10.2024 № 280 на суму 135 000,00 грн.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом встановлено, що роботи у визначений договором строк замовником не виконано, доказів їх виконання матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1); якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2); якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3); замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4).
Тобто, стаття 849 Цивільного кодексу України визначає три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
При цьому, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.
Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.
Слід зазначити, що частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України законодавчо закріплено право замовника на односторонню відмову від договору в разі, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.
Судом встановлено, що 01.07.2025 замовник звернувся до виконавця з листом від 01.07.2025 № 601, яким повідомив про одностороннє розірвання договору та вимагав повернення сплачених Фізичною особою-підприємцем Смертельним Ігорем Вікторовичем на виконання договору грошових коштів.
Статтею 631 Цивільного кодексу України унормовано, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що лист від 01.07.2025 № 601 було вручено виконавцю 01.07.2025.
З вимогою про розірвання договору та повернення коштів виконавець не погодився, про що замовника повідомив листом від 03.07.2025 № 2607-1.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов'язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб'єкта; вчиняються суб'єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов'язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Так, у цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651-654 Цивільного кодексу України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах Цивільного кодексу України досить часто використовується формулювання "відмова від договору". Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.
За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Відтак, відмова від договору підряду за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав замовника, а тому не вимагає згоди другої сторони.
При цьому, у випадку наявності права, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22, від 28.02.2023 у справі № 909/899/21, від 06.07.2022 у справі № 904/8118/21, від 09.02.2022 у справі № 922/1372/21, від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19 та інших.
Враховуючи, що право замовника на одностороннє розірвання договору підряду в разі, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, прямо передбачене частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання, виходячи з положень цивільного законодавства та фактичних обставин справи, правочин у вигляді односторонньої відмови замовника від договору є вчиненим, а договір № 2607/1-24 від 26.07.2024 - розірваним після 01.07.2025.
При цьому, за доводами виконавця, передбачені розділом 3 додатку № 1 до договору етапи робіт є технічним завданням для кожного наступного етапу робіт, без виконання попереднього етапу виконавець позбавлений можливості переходити до наступного етапу з огляду на фактичну відсутність чітко затвердженого завдання. На твердження виконавця, факт оплати (авансування) замовником кожного наступного етапу робіт свідчить про прийняття замовником робіт за попередніми етапами, а пунктом 3.4. договору визначено можливість підписання актів приймання-передачі виконаних робіт після завершення кожного етапу робіт або після завершення виконання робіт за договором в цілому.
Також виконавець зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язку сторін договору підряду підписувати акт виконаних робіт, однак встановлено пріоритет за реальним виконанням робіт та послуг, а не за формальним фактом наявності/відсутності підписаних актів виконаних робіт.
В частині вказаних доводів виконавця суд звертається до положень пунктів 3.4., 3.5. договору, згідно яких замовник здійснює приймання етапу або всієї роботи в 5-денний термін (виключно робочі дні), рахуючи від наступного робочого дня, що йде за датою надання. За результатами приймання замовник зобов'язаний підписати з виконавцем акт виконаних робіт або направити виконавцю мотивовану відмову від приймання. Прийняті замовником виконані виконавцем роботи (послуги) оформляються двостороннім актом прийому-передачі робіт (надання послуг). Акт прийому-передачі робіт (надання послуг) складається виконавцем у двох примірниках та направляються замовнику для підписання. В разі направлення мотивованої відмови замовником, сторони складають та підписують акт про необхідні доробки і терміни їх виконання. При цьому, строки виконання окремих етапів і всієї роботи в цілому, відтерміновуються на час, витрачений на узгодження акту і пересилання документації.
Як встановлено судом, доказів підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт за договором ні за конкретним етапом виконання робіт, ні за фактом їх повного та остаточного виконання робіт за договором в цілому виконавцем матеріали справи не містять.
Крім того, доказів фактичного виконання виконавцем погоджених сторонами етапів робіт, передбачених, зокрема, пунктами 3.4., 3.6. розділу 3 додатку № 1 до договору, з визначенням чітких періодів (дат) їх виконання та прийняття (погодження) таких етапів робіт замовником (у тому числі протягом встановленого договором терміну у 90 робочих днів з моменту отримання першого авансу, тобто до 11.12.2024 включно) матеріали справи не містять.
Позаяк, факт та дата прийняття належним чином виконаних робіт не ставиться умовами договору чи імперативними законодавчими приписами в залежність від авансування замовником наступних етапів таких робіт.
Серед іншого суд відмічає, що доказів у підтвердження підстав для відтермінування виконання виконавцем робіт за договором (з урахуванням часу, витраченого на узгодження акту і пересилання документації, внаслідок прострочення замовника чи вчинення останнім дій чи бездіяльності, які перешкоджають виконавцю виконувати його обов'язки за договором тощо), як і доказів внесення сторонами змін до договору в частині продовження строків виконання таких робіт, матеріали справи також не містять.
Також суд зазначає, що виконавець посилається на затягування замовником прийняття виконаних робіт шляхом направлення виконавцеві нових правок та зауважень у період з 20.12.2024 по липень 2025 року, тобто вже фактично після закінчення встановленого договором кінцевого строку на виконання всього обсягу погоджених сторонами робіт.
Відповідно до п. 9.8. договору у разі, якщо замовник ініціює розірвання договору з причин, не пов'язаних з порушенням виконавцем умов договору, сума передоплати, перерахована замовником на рахунок виконавця, поверненню не підлягає і утримується в якості штрафу за дострокове розірвання договору.
За висновком суду, положення п. 9.8. договору не підлягають застосуванню у даному спірному випадку, тому що відмова замовника від договору зумовлена неналежним виконанням умов договору виконавцем, про що було прямо зазначено у листі від 01.07.2025 № 601.
Так, зі змісту листа від 01.07.2025 № 601 вбачається, що замовник просив виконавця повернути кошти у розмірі 551 100,00 грн., сплачені замовником платіжними інструкціями від 26.09.2024 № 254 на суму 75 799,00 грн, від 27.09.2024 № 255 на суму 200 000,00 грн, від 25.10.2024 № 279 на суму 140 301,00 грн та від 26.10.2024 № 280 на суму 135 000,00 грн. При цьому, вимог про повернення коштів, сплачених замовником за виконання робіт згідно п. 3.2. розділу 3 додатку № 1 до договору з розробки "Технічного Завдання на розробку Сайту" та "Прототипів сторінок Сайту" та визнання факту виконання виконавцем цих робіт у наведеному листі не зазначено.
З наведеного підставним є висновок, що дії замовника, який, виходячи зі змісту листа від 01.07.2025 № 601, враховуючи не підписання актів приймання-передачі, наголошував про виконання виконавцем робіт за договором на суму 91 071,00 грн та не пред'явлення заперечень щодо якості та строків виконання таких робіт, що свідчить про фактичне їх прийняття замовником, а після звернення виконавця до суду з позовом у даній справі стверджує про невиконання ним робіт на суму 91 071,00 грн, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.
За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зустрічних вимог в частині стягнення з виконавця попередньої оплати (авансу) в розмірі 91 071,00 грн.
Водночас, судом встановлено, що у добровільному порядку виконавцем не повернуто замовнику кошти у розмірі 551 100,00 грн.
Статтею 570 Цивільного кодексу України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 у справі № 910/13391/20 виснував, що з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави, а тому наявні підстави для застосування положень статті 849 Цивільного кодексу України в сукупності із приписами статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічні правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 910/4725/22, від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19 та від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Як вбачається з матеріалів справи, замовник скористався правом на одностороннє розірвання договору в порядку ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України шляхом звернення до суду із зустрічним позовом про повернення попередньої оплати.
Враховуючи вищевикладене, зустрічні позовні вимоги про стягнення з виконавця на користь замовника попередньої оплати в розмірі 551 100,00 грн в аспекті ст. 849, 1212 Цивільного кодексу України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 Цивільного кодексу України та можливість стягнення з підрядника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 24.11.2021 у справі № 910/17235/20, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Норма вказаної статті регулює відносини, коли у боржника існує обов'язок, але строк його виконання не встановлений, тоді такий обов'язок боржник має виконати у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором йому вимоги. Ця норма зазвичай застосовується у договірних відносинах, коли сторони в договорі встановлюють певний обов'язок, але не визначають строк його виконання. У такому випадку кредитор, направляючи вимогу боржнику, повідомляє про готовність прийняти виконання від боржника.
Проте, у статті 1212 Цивільного кодексу України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.
Положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України до недоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України не застосовуються.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, положення законодавства, суд першої інстанції, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних, дійшов обґрунтованого висновку, що зустрічні позовні вимоги про стягнення з виконавця на користь замовника 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 3533,08 грн за період з 02.07.2025 по 17.09.2025, нарахованих на суму 551 100,00 грн, в іншій частині зустрічних позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 583,85 грн. позивачу за зустрічним позовом належить відмовити.
Таким чином, зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Як вже зазначалося судом, оскільки право замовника на одностороннє розірвання договору підряду в разі, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, прямо передбачене ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання, суд, виходячи з положень цивільного законодавства та фактичних обставин справи, дійшов висновку, що правочин у вигляді односторонньої відмови замовника від договору є вчиненим, а договір № 2607/1-24 від 26.07.2024 - розірваним після 01.07.2025.
Частиною другою статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Таким чином, направлення замовнику актів надання послуг від 25.09.2024 № 0107-01 на суму 91 071,00 грн, від 25.10.2024 № 2509-01 на суму 275 799,00 грн та від 21.02.2025 № 2410-01 на суму 275 301,00 грн не свідчить про виникнення у нього обов'язку з оплати передбаченої пунктом 3.7. розділу 3 додатку № 1 до договору суми в розмірі 4000 USD без ПДВ (підлягає сплаті після затвердження верстки та програмування сайту на тестовому хостингу виконавця), тому що направлення таких актів після розірвання договору та припинення у сторін зобов'язань за вказаним правочином, враховуючи відсутність доказів фактичного виконання виконавцем робіт за договором, не зумовлює виникнення у замовника обов'язку з оплати робіт чи необхідності надання письмової вмотивованої відмови від підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.
Твердження виконавця про сплановане замовником затягування процесу прийняття робіт з метою подальшої вимоги повернення сплачених ним за договором коштів не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин (зокрема, наданим виконавцем листуванням у месенджері "Telegram").
Суд відмічає, що судове рішення не може бути абстрактним чи альтернативним, тобто, таким, яке унеможливлює досягнення мети судового рішення в розумінні положень статті 129-1 Конституції України - обов'язковості до виконання.
Отже, задоволення позовних вимог про зобов'язання замовника надати паролі доступу до хостинг-акаунту та паролі доступу до акаунту, де розташоване доменне ім'я для перенесення (остаточної передачі) сайту, має супроводжуватися визначенням судом в резолютивній частині рішення зрозумілих та чітких, для можливості його фактичного виконання, критеріїв, за якими виконавець (у випадку відсутності добровільного виконання) мав би можливість встановити належне (повне) виконання замовником (боржником) такого рішення.
Однак, прохальна частина первісного позову відповідних відомостей не містить.
Більше того, потенційне задоволення позовних вимог про зобов'язання замовника надати паролі доступу до хостинг-акаунту та паролі доступу до акаунту, де розташоване доменне ім'я для перенесення (остаточної передачі) сайту, фактично зумовить автоматичне виникнення у замовника обов'язку сплатити виконавцю залишкову суму за договором у розмірі 1688 USD, передбачену пунктом 3.9. розділу 3 додатку № 1 до договору.
За таких обставин, враховуючи встановлений судом факт розірвання договору з 01.07.2025, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги задоволенню н підлягають.
Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність первісних позовних вимог та часткове задоволення зустрічного позову.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржників фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційних скарг та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржників, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Щодо доводів скаржника в частині оскарження додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Колегія суддів звертає увагу сторін на те, що відшкодування судових витрат не є додатковим заходом відповідальності чи штрафними санкціями.
За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Так, у відзиві на позовну заяву та у зустрічному позові зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат, понесених ФОП Смертельним І.В. на професійну правничу допомогу, становить 124 500,00 грн.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ФОП Смертельним І.В. подано до суду: договір про надання правничої допомоги від 29.07.2025 та акт наданих послуг від 12.12.2025.
Судом встановлено, що 29.07.2025 між ФОП Смертельним І.В. (замовник) та адвокатом Побережною Мариною Олександрівною (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого адвокат бере на себе зобов'язання з представництва інтересів замовника у Господарському суді міста Києва (та у разі виникнення потреби в суді апеляційної інстанції):
- як відповідача у справі № 910/8885/25 за первісним позовом ФОП Колозенка С.Ю. про стягнення з ФОП Смертельного І.В. заборгованості за договором № 2607/1-24 від 26.07.2024 в розмірі 166 597,00 грн. та зобов'язання надати паролі доступу до хостинг-акаунту та паролі доступу до акаунту, де розташоване доменне ім'я для перенесення (остаточної передачі) сайту;
- як позивача у справі № 910/8885/25 за зустрічним позовом ФОП Смертельного І.В. про визнання договору № 2607/1-24 від 26.07.2024 розірваним/про розірвання договору та/або стягнення з ФОП Колозенка С.Ю. на користь ФОП Смертельного І.В. грошових коштів (у тому числі інфляційних втрат та 3% річних), що сплачені у якості авансу за договором № 2607/1-24 від 26.07.2024.
Відповідно до п. 3.1. договору за правничу допомогу замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 124 500,00 грн, що в еквіваленті на дол. США складає 3000,00 доларів.
Гонорар є винагородою адвокату за представництво інтересів замовника у суді першої інстанції в справі № 910/8885/25. Представництво інтересів замовника у справі № 910/8885/25 (за потреби) у суді апеляційної інстанції за цим договором адвокатом здійснюється безоплатно (п. 3.2. договору).
В п. 3.3. договору визначено, що ціна договору є фіксованою та не залежить від часу, що витратив адвокат на надання правничої допомоги.
Згідно з п. 3.4. договору оплата гонорару адвокату здійснюється замовником протягом 30 днів після проголошення судом першої інстанції рішення у справі № 910/8885/25.
12.12.2025 між ФОП Смертельним І.В. (замовник) та адвокатом Побережною Мариною Олександрівною (адвокат) складено та підписано акт наданих послуг, відповідно до якого адвокатом надано, а замовником прийнято правові послуги на загальну суму 124 500,00 грн.
Представництво інтересів ФОП Смертельного І.В. у даній справі здійснювалося адвокатом Побережною Мариною Олександрівною на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВВ № 1050724 від 04.08.2025.
За правилами частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).
При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.
Принагідно слід зазначити, що надмірна деталізація виконаної адвокатом роботи задля досягнення певної процесуальної дії в межах виконання договору про надання правничої допомоги не є підставою для формування завищеної вартості таких послуг при її стягненні зі сторони, на користь якої рішення не винесено.
Вдаючись до правового аналізу послуг, що виразилися у «складанні відзиву на позовну заяву (тривалістю 16 годин), а також направленні примірників відзиву з додатками на адресу ФОП Колозенка С.Ю. (тривалістю 1,5 години) за своїм змістом частково дублюють послуги з визначення правової позиції за зустрічним позовом та складання зустрічного позову (тривалістю 16 годин) та направлення примірників зустрічного позову з додатками на адресу ФОП Колозенка С.Ю. (тривалістю 1,5 години)», які є схожими за змістом, містять тотожні мотиви та правове обґрунтування, та у «складанні заяви про повернення судового збору (за зустрічним позовом) від 17.09.2025 та направлення її на адресу господарського суду міста Києва (тривалістю 2 години)» - не відповідають принципу неминучості вказаних витрат.
Колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд, оцінивши заяву ФОП Смертельного І.В. про ухвалення додаткового рішення, документи щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на ФОП Колозенка С.Ю. витрат, понесених ФОП Смертельним І.В. на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн., оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності та справедливості.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду скаржника з висновками суду щодо розподілу судових витрат, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції юридично неспроможними.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Колозенка Сергія Юрійовича та Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/8885/25 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Колозенка Сергія Юрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/8885/25 - залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Смертельного Ігоря Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/8885/25 - залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/8885/25 - залишити без змін.
4. Судовий збір за розгляд апеляційних скарг розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
5. Матеріали справи № 910/8885/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 23.04.2026.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко