вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"22" квітня 2026 р. Справа№ 873/23/26
Північний апеляційний господарський суд
суддя: Коробенко Г.П.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР - ЕСТ Агро"
про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР - ЕСТ Агро"
про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно -Фінансового бізнесу"
від 19.01.2026
у третейській справі №1/26 (третейський суддя Мамченко Ю.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР -ЕСТ Агро"
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Зелені кошари" Селекційно-Генетичного Інституту - Національного центру Насіннєзнавства та Сортовивчення"
ОСОБА_1
про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв'язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов'язання
У провадженні судді Коробенка Г.П. перебувала заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР - ЕСТ Агро" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно Фінансового бізнесу" від 19.01.2026 у третейській справі №1/26.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР - ЕСТ Агро" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно - Фінансового бізнесу" від 19.01.2026 у третейській справі №1/26 задоволено.
07.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР -ЕСТ Агро" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить солідарно стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Зелені кошари" Селекційно-Генетичного Інституту - Національного центру Насіннєзнавства та Сортовивчення" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР - ЕСТ Агро" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 100,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР - ЕСТ Агро" про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, розгляд якої постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Дослідивши матеріали справи та розглянувши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження понесених витрат у розмірі 15 100,00 грн ТОВ "НОР - ЕСТ Агро" до суду надано копії таких документів: витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, договір про надання правової допомоги від 09.09.2025 №09/09/2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОР - ЕСТ Агро" та Адвокатським бюро "Василя Бонтлаба", акт здачі-приймання правничої допомоги №28 від 03.03.2026, платіжну інструкцію №317696502 від 03.03.2026, виписку з ЄДР ЮО, ФОП та ГО, рішення №1 від 12.12.2018 засновника АБ "Василя Бонтлаба" та наказ №1 від 12.12.2028 АБ "Василя Бонтлаба".
Судом встановлено, що 09.09.2025 між ТОВ "НОР - ЕСТ Агро" (Клієнт) та Адвокатським бюро "Василя Бонтлаба" (Бюро) було укладено договір №09/09/2025про надання правової допомоги, за умовами п. 1.1 якого Бюро зобов'язалося здійснити захист, представництво і суді або надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а клієнт - оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
В пункті 1.2 Договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.09.2025 №09/09/2025 сторони погодили перелік послуг адвоката в процесуальних діях, що надаються замовнику.
У 5 розділі Договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.09.2025 №09/09/2025 визначено розмір гонорару Бюро та подок їх розрахунків.
Так, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правничу допомогу, визначається сторонами в акті здачі-приймання виконаної правничої допомоги, який є невід'ємною частиною цього Договору і враховує обсяг та складність правничої допомоги, тривалість часу, необхідного для її виконання, досвід та кваліфікацію Адвоката, строки, ступінь терміновості виконання правничої допомоги та інші суттєві обставини (пункт 5.1.).
5.1.1. Вартість однієї години надання правничої допомоги Бюро складає від 1 100,00 гривень до 3 500,00 гривень (в залежності від різного роду умов та чинників). При цьому, сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу надання правничої допомоги в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення надання правничої допомоги, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.
5.1.2. Вартість участі представника Бюро як безпосередньо у судовому засіданні в приміщенні відповідного суду, так і в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів складає від 1 500,00 гривень до 3 500,00 гривень (в залежності від різного роду умов та чинників).
5.1.3. Розмір додаткової оплати («гонорару успіху "Адвоката"») Бюро за прийняття позитивного для Клієнта судового рішення (повного або часткового задоволення відповідних вимог Клієнта, а також повного або частково відхилення протилежних Клієнту вимог іншої зацікавленої сторони в межах певної справи), визначається на рівні від двох до тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в залежності від різного роду умов та чинників).
03.03.2026 сторонами підписано акт здачі-приймання правничої допомоги №28, відповідно до якого за період з 19.01.2026 по 03.03.2026 Бюро передало, а Кклієнт прийняв таку правничу допомогу:
- підготовка проекту заяви (вих. №20-1/01 від 20.01.2026) про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-Фінансового Бізнесу» від 19.01.2026 у справі №1/26. Направлення поштою відповідної заяви іншим учасникам справи - 3,5 години;
- виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2026 у справі №873/23/26 - 0,5 години;
- участь Адвоката Бонтлаб В.В. у засіданні Північного апеляційного господарського суду по справі №87323/26 - 2 500,00 гривень;
- додаткова оплата («гонорар успіху Адвоката») при позитивному для Клієнта Рішенні - задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду у справі №873/23/26 Північного апеляційного господарського суду - 5 800,00 гривень.
При цьому, сторони погодили, що вартість однієї години правничої допомоги Бюро складає 1 700,00 грн, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 2 500,00 гривень, а розмір додаткової оплати («гонорар успіху Адвоката») при позитивному для Клієнта рішенні щодо задоволення заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду у справі №873/23/26 Північного апеляційного господарського суду - 5 800,00 гривень.
Загальна вартість наданої правничої допомоги склала 15 100,00 грн.
Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.
Разом з тим, у вирішенні питання щодо витрат ТОВ "НОР - ЕСТ Агро", колегія суддів враховує, що розгляд справи №873/23/26 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР - ЕСТ Агро" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно - Фінансового бізнесу" від 19.01.2026 у третейській справі №1/26, не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів, а томуз огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи на стадії перегляду заяви про видачу виконавчого документа на рішення третейського суду, обсяг наданих адвокатських послуг, колегія суддів дійшла висновку, що визначений ТОВ "НОР - ЕСТ Агро" розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
Водночас процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 12.12.2024 у справі № 920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, від 19.11.2024 у справі № 873/103/24).
Отже, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу та розмір таких витрат, який може бути відшкодований за рахунок іншої сторони.
Таким чином, стягнення повної вартості послуг, заявлених ТОВ "НОР - ЕСТ Агро", не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованими і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником (справедлива сатисфакція).
Тому, за наведених обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), дійшов висновку, що визначений ТОВ "НОР - ЕСТ Агро" розмір витрат на послуги адвоката підлягає зменшенню до 5 000,00 грн і такий розмір буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Щодо стягнення "гонорару успіху", суд зазначає таке.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (пункт 135) зазначила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Оцінивши наведені заявником доводи щодо відшкодування "гонорару успіху", суд вважає, що такі витрати, у даному випадку, не відповідають критерію розумності, не є доведеним те, що останні є фактично понесеними, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, тому їх відшкодування, з огляду на обставини цієї справи, матиме необґрунтований та надмірний характер.
Крім того суд враховує, що погоджений додатковий "гонорар успіху" є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі "гонорару успіху", зазначеного заявником.
За наведеного вище, суд відмовляє у солідарному стягненні з ДП "Дослідне господарство "Зелені кошари" Селекційно-Генетичного Інституту - Національного центру Насіннєзнавства та Сортовивчення" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "НОР - ЕСТ Агро" "гонорару успіху".
Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.
Тому, за наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "НОР - ЕСТ Агро" та про необхідність покладення солідарно на ДП "Дослідне господарство "Зелені кошари" Селекційно-Генетичного Інституту - Національного центру Насіннєзнавства та Сортовивчення" та ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених заявником, в розмірі 5 000,00 грн, а в решті вимог заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР - ЕСТ Агро" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Державного підприємства "Дослідне господарство "Зелені кошари" Селекційно-Генетичного Інституту - Національного центру Насіннєзнавства та Сортовивчення" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР - ЕСТ Агро" витрати на професійну правничу допомогу, що понесені в Північному апеляційному господарському суді в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР - ЕСТ Агро" про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
Матеріали третейської справи №1/26 повернути до третейського суду.
Додаткова ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Г.П. Коробенко