вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2026 р. Справа№ 44/639-б (910/15659/24)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Сотнікова С.В.
Остапенка О.М.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.
За участю представників учасників справи:
представник ОСОБА_1 : адвокат Федосін А.В. (в режимі відеоконференції) - за ордером серії АА №1639480 від 27.10.2025
ліквідатор ТОВ «Бізнес Телеком»: арбітражний керуючий Курочкіна О.О. (в залі суду) - за посвідченням №2233 від 14.05.2024
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) про забезпечення позову в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно (суддя Чеберяк П.П., повний текст ухвали складено та підписано - 17.10.2025)
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Телеком» арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни
до ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5
ОСОБА_6
ОСОБА_7
ОСОБА_8
ОСОБА_9
ОСОБА_1
ОСОБА_10
ОСОБА_11
Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс»
Акціонерного товариства «Закритий недиверсіфікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Клевер Капітал»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Фінанс Груп»
Товариств з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоретта Агро»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Агф-Аква»
Адвокатське об'єднання «Ай Ем Джі Партнерс»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фініст АМ»
Публічного акціонерного товариства «Автотранссервіс»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Альстоніа Бак Холдінгс»
про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника
в межах справи № 44/639-б
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Телеком»
про банкрутство
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) (суддя Чеберяк П.П., повний текст ухвали складено та підписано - 17.10.2025), серед іншого, заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Телеком» арбітражного керуючого Курочкіної О.О. про забезпечення позову задоволено; до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 44/639-б (910/15659/24) за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Телеком» про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника в розмірі 77 579 290,59 грн. через доведення його до банкрутства, вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, зокрема, на належне ОСОБА_1 на праві власності все нерухоме майно.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов до висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується існування обставин можливості вчинення відповідачами дій, які у випадку задоволення вимог ліквідатора нівелюють мету звернення з ним, адже унеможливлять задоволення вимог кредиторів за рахунок покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб в силу відсутності у них необхідного обсягу коштів та майна для цього.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24); ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) про забезпечення позову, в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності усе нерухоме майно, скасувати; постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора - арбітражного керуючого Курочкіної О.О. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності все нерухоме майно відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 .
Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що доводи ліквідатора ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджують отримання ним будь-якої вигоди або вчинення недобросовісних дій.
Також наголошує на відсутності правових підстав для покладення на нього субсидіарної відповідальності, оскільки він не є ані учасником, ані керівником боржника та не мав впливу на його діяльність. Крім того, апелянт зазначає, що правомірність спірних правочинів уже була встановлена судами у пов'язаних справах, що свідчить про безпідставність тверджень про незаконне виведення активів.
Оскільки доводи та вимоги скаржника фактично зводяться до незгоди з ухвалою суду в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно, то у відповідності до ст. 269 ГПК України ухвала суду першої інстанції переглядається лише в цій частині.
В іншій частині ухвала місцевого господарського суду не переглядається.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
03.03.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення у даній справі.
Інші учасники справи не скористались своїм правом та не подали відзиви на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025 апеляційну скаргу у справі № 44/639-б (910/15659/24) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Козир Т.П., судді: Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 44/639-б (910/15659/24) та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
Листом від 25.11.2025 Господарський суд міста Києва повідомив, що матеріали справи були направлені до Верховного Суду у зв'язку із надходженням касаційної скарги і станом на 25.11.2025 матеріали справи до Господарського суду не повертались.
22.12.2025 в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» розміщено повний текст постанови Верховного Суду від 09.12.2025 у даній справі, якою постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24), ухвалену під головуванням судді Козир Т. П., скасовано в частині скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 20.12.2024 в частині накладення арешту в межах вимог заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника - ТОВ «Бізнес Телеком» в розмірі 77 579 290,59 грн на належне ТОВ «Лоретта Агро» (ідентифікаційний код: 37856886) майно (підпункт 5.1 пункту 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 20.12.2024). У цій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2024 залишено в силі.
Суддею Козир Т. П. заявлено самовідвід від даної справи на підставі ст. 35 ГПК України з тих мотивів, що підстави для накладення арешту в обох ухвалах, постановлених в межах однієї справи, тотожні, арешт накладено на майно осіб, щодо яких арбітражною керуючою Курочкіною О.О. заявлено позов про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника - ТОВ «Бізнес Телеком» в розмірі 77 579 290,59 грн, з метою виключення найменших сумнівів учасників справи у неупередженості складу суду при перегляді оскаржуваної ухвали суду та забезпечення довіри учасників справи та суспільства до судових рішень Північного апеляційного господарського суду.
Крім того, 23.12.2025 через систему «Електронний суд» від арбітражної керуючої Курочкіної Оксани Олегівни надійшла заява про відвід суддів Козир Т.П. і Доманської М.Л.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням суддів Пантелієнка В.О. та Доманської М.Л., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках до 31.12.2025 та 26.01.2026 відповідно.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Остапенка О. М, Сотнікова С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) задоволено заяву судді Козир Т.П. про самовідвід від розгляду справи № 44/639-б (910/15659/24); матеріали справи передано для визначення складу суду відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/786/25 від 26.12.2025 у зв'язку із задоволенням заяви судді Козир Т.П. про самовідвід, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 44/639-б (910/15659/24).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2025 справу № 44/639-б (910/15659/24) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 44/639-б (910/15659/24) за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Телеком» арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс», Акціонерного товариства «Закритий недиверсіфікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Клевер Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Фінанс Груп», Товариств з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоретта Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агф-Аква», Адвокатське об'єднання «Ай Ем Джі Партнерс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фініст АМ», Публічного акціонерного товариства «Автотранссервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альстоніа Бак Холдінгс» про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника в межах справи № 44/639-б за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Телеком» про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) про забезпечення позову в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
08.01.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 44/639-б (910/15659/24).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі № 44/639-б (910/15659/24), зокрема, задоволено клопотання ОСОБА_1 , та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) про забезпечення позову в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно; відкрито апеляційне провадження у справі № 44/639-б (910/15659/24); розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) про забезпечення позову в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно призначено на 04.03.2026.
06.02.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 , адвоката Федосіна А.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі № 44/639-б (910/15659/24) задоволено заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Федосіна А.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 44/639-б (910/15659/24) розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) відкладено на 15.04.2026.
13.04.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 , адвоката Федосіна А.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 року у справі №44/639-б(910/15659/24) заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Федосіна А.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 15.04.2026 з'явився представник скаржника, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та ліквідатор ТОВ «Бізнес Телеком» арбітражний керуючий Курочкіна О.О.
Інші представники учасників справи в судове засідання 15.04.2026 не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлялись завчасно та належним чином.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представника скаржника та ліквідатора ТОВ «Бізнес Телеком» арбітражного керуючого Курочкіної О.О.
Позиції учасників справи
Представник скаржника в судовому засіданні 15.04.2026 в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності усе нерухоме майно, скасувати; постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора - арбітражного керуючого Курочкіної О.О. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності усе нерухоме майно відмовити.
Ліквідатор ТОВ «Бізнес Телеком» арбітражний керуючий Курочкіна О.О. в судовому засіданні 15.04.2026 року проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Із матеріалів справи вбачається, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №44/639-б за заявою ТОВ "Бізнес Телеком" про банкрутство на стадії ліквідаційної процедури, відкритої постановою Господарського суду міста Києва від 27.04.2010.
18.12.2024 до Господарського суду м. Києва звернувся ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражний керуючий Курочкіна О.О. з заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 прийнято заяву ліквідатора ТОВ "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної О.О. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника до розгляду в межах справи № 44/639-б про банкрутство ТОВ "Бізнес Телеком", відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ТОВ "Лоретта Агро", ТОВ "АГФ-АКВА", АБ "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС", ТОВ "Фініст АМ", ПАТ "Автотранссервіс" та ТОВ "Альстоніа Бак Холдінгс". Підготовче засідання призначено на 10.02.2025.
Також, разом з вказаною заявою ліквідатором було подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 заяву ліквідатора ТОВ "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної О.О. про забезпечення позову задоволено частково та до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 44/639-б (910/15659/24) за заявою ліквідатора ТОВ "Бізнес Телеком" про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника в розмірі 77 579 290,59 грн. через доведення його до банкрутства наступних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , шляхом солідарного стягнення з них наведеної суми коштів, вжито заходів забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту у межах вимог заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника ТОВ "Бізнес Телеком" в сумі 77 579 290,59 грн. на належне ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на праві власності усе нерухоме майно;
- накладення арешту у межах вимог заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника ТОВ "Бізнес Телеком" в сумі 77 579 290,59 грн. на: частку у розмірі 90% від статутного капіталу ТОВ "Лоретта Агро"; частку у розмірі 100% від статутного капіталу ТОВ "АГФ-АКВА"; частку у розмірі 94,95% від статутного капіталу АО "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС"; частку у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Фініст АМ" (ідентифікаційний код 40250841);
- накладення арешту у межах вимог заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника ТОВ "Бізнес Телеком" в сумі 77 579 290,59 грн. на ТОВ "Лоретта Агро", ТОВ "АГФ-АКВА", АО "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС", ТОВ "Фініст АМ" майно;
- встановлення заборони ТОВ "Лоретта Агро", ТОВ "АГФ-АКВА", АО "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС", ТОВ "Фініст АМ" приймати рішення про збільшення чи зменшення статутного фонду товариства, рішення про припинення діяльності товариства та подавати відповідні форми для проведення державної реєстрації;
- встановлення заборони ТОВ "Лоретта Агро", ТОВ "АГФ-АКВА", АО "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС", ТОВ "Фініст АМ" проводити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (та в установчих документах підприємства одночасно), які пов'язані зі зміною розміру статутного капіталу;
- встановлення заборони державним реєстраторам, а також нотаріусам, та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб'єктам державної реєстрації в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" здійснення реєстраційних дій щодо реєстрації зменшення чи збільшення статутних капіталів, зміну учасників, рішень про припинення ТОВ "Лоретта Агро", ТОВ "АГФ-АКВА", АО "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС", ТОВ "Фініст АМ", крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 частково задоволено апеляційні скарги ТОВ "Лоретта Агро", ТОВ "АГФ-АКВА", ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 та змінено резолютивну частину ухвали Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 шляхом доповнення її: підпункту 4.1. резолютивної частини після слів і цифр "(ідентифікаційний код 37856886)" словами "що належить ОСОБА_2 ."; підпунктів 5.1. та 5.2. резолютивної частини після слова "майно" словами "крім того, що швидко псується.".
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2025 касаційні провадження на ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 закрито.
03.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни про скасування заходів забезпечення позову та про вжиття заходів забезпечення позову.
08.10.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни про відкликання клопотання про скасування заходів забезпечення позову від 03.10.2025 та клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
У судовому засіданні 15.10.2025 розглядалися: клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної О.О. про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 (крім накладеного арешту у межах вимог заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника ТОВ "Бізнес Телеком" в сумі 77 579 290,59 грн. на належне ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві власності усе нерухоме майно); заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту у межах вимог заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника ТОВ "Бізнес Телеком" в сумі 77 579 290,59 грн. на належне залученим співвідповідачам майно; клопотання про витребування доказів.
В обґрунтування вказаних вище клопотань ліквідатор ТОВ "Бізнес Телеком" арбітражний керуючий Курочкіна О.О. зазначила, що предметом розгляду даної справи є притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника в розмірі 77 579 290,59 грн., за наслідками недобросовісних та протиправних дій яких було обезцінено активи банкрута у вигляді належного йому пакету акцій ПАТ "Автотранссервіс" (по суті з 14 992 475,25 доларів США до 25 000 доларів США за рахунок виведення належного такому товариству майна), у зв'язку з чим за наслідками реалізації ліквідаційної маси залишилися непогашеними зобов'язання банкрута на суму 77 579 290,59 грн., обов'язок по виконанню якого і слід покласти на відповідачів.
При цьому, первісно відповідачами за поданою заявою було визначено безпосередніх виконавців, які приймали участь в погодженні та укладені договорів купівлі-продажу майна Публічного акціонерного товариства "Автотранссервіс".
Внаслідок дій наведених вище осіб, відбулось незаконне виведення з власності Публічного акціонерного товариства «Автотранссервіс» належного йому майна, а саме: нежилих будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4388,00 кв.м, що складає 96/100 частин від нежилих будівель площею 4557,00 кв.м, без справедливої рівноцінної компенсації грошовими коштами чи іншим шляхом, що безумовно призвело до завдання шкоди у вигляді значного знецінення акцій Публічного акціонерного товариства «Автотранссервіс», які у розмірі 90,3987% статутного капіталу належали банкруту - ТОВ «Бізнес Телеком».
В подальшому, ліквідатор зазначає про з'ясування обставин, які свідчать про безпосередню участь у виведенні активів із власності ПАТ "Автотранссервіс" ряду осіб, які займали керівні посади в товариствах причетних до даної "оборудки" та власника банкрута, які своєю недобросовісною поведінкою не тільки сприяли заподіянню шкоди, що призвело до банкрутства ТОВ "Бізнес Телеком", а також одержали вигоду, внаслідок таких протиправних дій, а саме: ОСОБА_7 - власник ТОВ "Бізнес Телеком", ОСОБА_8 - власник ТОВ "Буйфіш Холдінгс", ОСОБА_9 - керівник ТОВ "Альстоніа Бак Холдінгс", ОСОБА_1 - керівник ТОВ "Буйфіш Холдінгс", ОСОБА_10 - попередній власник ТОВ "Буйфіш Холдінгс", ОСОБА_11 - бенефіціарний власник ТОВ "Буйфіш Холдінгс", а також ТОВ "Буйфіш Холдінгс", ТОВ "Компанія з управління активами "Імідж Фінанс" та АТ "Закритий недиверсіфікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Клевер Капітал" - бенефіціарним власником яких є ОСОБА_11 та які використовуються для реалізації отриманого благо (продажу квартир у зведеному на місці виведеного майна ПАТ "Автотранссервіс" майна).
Наведене, на переконання ліквідатора, свідчить про те, що вжиті в межах даної справи заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна мають поширюватися в першу чергу на осіб, які причетні та фактично виконали ключову роль в обезціненні активів банкрута, а також, отримали безпосередню вигоду з цього, встановити яких вдалось вже після відкриття провадження у даній справі за наслідками аналізу зібраних матеріалів, у зв'язку з чим і було ініційовано питання про залучення їх в якості співвідповідачів.
Ліквідатор стверджує, що не потребує доведенню те, що після отримання клопотання про залучення в якості співвідповідачів і покладення субсидіарної відповідальності на нових відповідачів (співвідповідачів) ними може бути вжито дій щодо відчуження свого майна, в т.ч. квартир (набутих за наслідками незаконної оборудки з обезцінення активів банкрута), що у майбутньому утруднить, а можливо й нівелює в цілому, виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь заявника.
Тобто, на переконання ліквідатора, попередня поведінка щодо організації, проведення та отримання вигоди з обезцінення активів банкрута є обґрунтованим доводом відносно спроможності відповідних осіб вивести свої активи задля унеможливлення звернення стягнення на них в рамках відповідальності за свою недобросовісну поведінку.
Тому ліквідатор вважає, що саме накладення обтяжень у вигляді арешту майна нових відповідачів (співвідповідачів), частину якого становить в т.ч. нерухомість (квартири в будинку за адресою: АДРЕСА_2 ), здобута за наслідками дій, що і зумовили наразі необхідність залучення таких осіб до участі у даній в якості співвідповідачів, буде гарантуванням в послідуючому можливості досягнення реального виконання судового рішення про стягнення з них коштів у розмірі 77 579 290,59 грн.
Разом з цим, ліквідатор зазначає, що при вжитті таких заходів забезпечення можливість виконання в майбутньому (у випадку задоволення позову) судового рішення про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника в розмірі 77 579 290,59 грн. буде забезпечено майном безпосередніх ініціаторів та вигодонабувачів незаконної оборудки з обезцінення активів банкрута, більше того, створеним за наслідками цього майном, що на його переконання вказує на відсутність підстав подальшого існування вжитих ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 у справі №44/639-б (910/15659/24) заходів забезпечення позову, крім накладеного арешту на належне ОСОБА_3 на праві власності усе нерухоме майно, який займаючи керівні посади не вжив жодних заходів щодо припинення оборудки з незаконного виведення майна такого товариства. Відносно ОСОБА_4 ліквідатор звернула увагу на виникнення у неї тяжких сімейних обставин, які зумовлюють необхідність скасування вжитих щодо неї обтяжень майна з метою зменшення моральних страждань.
Тому, враховуючи абсолютну логічність в першу чергу отримання відшкодування за рахунок майна безпосередніх ініціаторів незаконної оборудки (ключових осіб), ліквідатор вказує на необхідність скасування раніше вжитих заходів у відповідній частині.
За наслідками розгляду вищевказаних клопотань, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини першої ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Частиною шостою статті 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.
За змістом статті 6 КУзПБ провадження у справі про банкрутство, зокрема юридичної особи, є судовим процесом, який складається з окремих процедур, кожна з яких (розпорядження майном, санація, ліквідація) має певні етапи її проведення та передбачає відповідні судові дії.
Так, за приписами ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частинами 1, 3 ст. 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наразі, суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вказані правові позиції взаємоузгоджуються із правовими позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду у справі №918/702/18 від 03.04.2019 та у справі №914/1257/18 від 17.04.2019.
З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку предметом ініційованого ліквідатором судового провадження є покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника з підстав того, що саме за наслідками їх протиправних та недобросовісних тій як посадових осіб / представників ТОВ "Бізнес Телеком" і АТВТ "Автотранссервіс" було обезцінено належні боржнику акції в статутному капіталі АТВТ "Автотранссервіс" шляхом виведення майна із власності останнього.
Зокрема, суд першої інстанції вказав, що доданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ "Бізнес Телеком" мало у своїй власності актив у вигляді пакету акцій АТВТ "Автотранссервіс" у розмірі 90,3987% від статутного капіталу останнього, переважна частина яких становила предмет забезпечення вимог одного із кредиторів і їх вартість на момент передачі в заставу визначалась у розмірі 75 712 000,00 грн. (14 992 475,25 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на 18.01.2008), однак, за наслідками реалізації в рамках ліквідаційної процедури такого пакету акцій їх було продано всього за 1 010 000,00 грн. (близько 25 000 доларів США згідно курсу НБУ на момент продажу).
Такі обставини на переконання ліквідатора зумовлені обезцінюванням такого активу шляхом виведення із власності АТВТ "Автотранссервіс" належного йому майна, зокрема: нежилих будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, загальною площею 4388,00 кв.м., та права на користування/забудову земельної ділянки, без справедливої рівноцінної компенсації грошовими коштами чи іншим шляхом.
Отже, за наслідками розгляду спору у даній справі (у випадку задоволення заявлених вимог) на відповідачів (як вказує ліквідатор - осіб, які ініціювали, реалізували та набули вигоди зі схеми по виведенню майна із власності ПАТ "Автотранссервіс", чим унеможливили наразі задоволення вимог кредиторів) може бути покладено обов'язок із сплати на користь ТОВ "Бізнес Телеком" коштів у розмірі 77 579 290,59 грн.
При цьому, ліквідатор звертає увагу, що сама по собі поведінка відповідачів, яка і призвела до виникнення такого спору, дає підстави для сумнівів у можливості отримання реального виконання судового рішення за відсутності вжиття заходів забезпечення позову визначеним у поданій заяві шляхом.
Вирішуючи питання необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову судом першої інстанції враховано наступне.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 вказала, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. За таких обставин (звернення із позовом про стягнення грошових коштів) саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
Аналогічний за змістом висновок наводиться Верховним Судом (постанови від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22 та інші), що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
У постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 Верховним Судом зазначено, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Суд першої інстанції зазначив, що звертаючись із даною заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на відповідачів ліквідатор переслідує мету реалізації механізму задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів та майна таких осіб, які своїми діями унеможливили здійснення цього за рахунок активів боржника.
Наведене в свою чергу зумовлює реальний інтерес в збережені майнової спроможності відповідачів виконати такі зобов'язання.
Однак, вже самі по собі обставини виникнення даного спору - твердження ліквідатора про недобросовісність та протиправність дій відповідачів щодо обезцінювання належного боржнику активу у вигляді акцій АТВТ "Автотранссервіс" за рахунок виведення майна останнього без належної грошової компенсації, а також зменшення вартості акцій в 600 разів з моменту їх набуття та використання боржником в якості забезпечення своїх зобов'язань з повернення кредиту в 2008 році (за вартістю близько 15 млн. доларів США) по день їх продажу в рамках ліквідаційної процедури в 2024 році (за вартістю близько 25 000 доларів США), дають підстави для обґрунтованих сумнівів щодо незмінності фінансово-майнового становища відповідачів за час вирішення даного спору.
В аспекті наведеного заслуговують на увагу також посилання ліквідатора щодо набуття окремими з відповідачів (співвідповідачів) (зокрема, ОСОБА_7 , ОСОБА_11 через належні йому як бенефіціару юридичні особи) майнових активів за наслідками виведення та подальшого розпорядження майном АТВТ "Автотранссервіс" шляхом зведення на їх місці багатоквартирного будинку, що підтверджується доданими ним інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та іншими документами.
В постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №5006/1/23б/2012 було зазначено: "Вочевидь, що на особу, яка отримала вигоду з протиправної, в тому числі недобросовісної, поведінки керівника чи засновників боржника поширюються правила субсидіарної відповідальності. Згідно з цими правилами суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в тому числі принципу добросовісності. (п.53-54)".
Таким чином, в світлі вирішуваного питання, суд першої інстанції правомірно погодився з доводами ліквідатора про те, що існує обґрунтована необхідність в забезпеченні можливості виконання судового рішення про притягнення до субсидіарної відповідальності осіб (у випадку задоволення позову) в першу чергу за рахунок майна, яке б не могло бути отриманим у випадку відповідності їх дій закону, в тому числі принципу добросовісності.
Разом з цим, у суду відсутні підтверджуючі документи щодо обсягу та вартості відповідного майна (квартир у зведеному на місці належного АТВТ "Автотранссервіс" майна будинку, які перебувають у власності залучених співвідповідачів), а тому, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що доцільним є накладення арешт на все майно з обмеженням суму заявленої позовної вимоги.
Відтак, суд першої інстанції дійшов до висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується існування обставин можливості вчинення відповідачами дій, які у випадку задоволення вимог ліквідатора нівелюють мету звернення з ним, адже унеможливлять задоволення вимог кредиторів за рахунок покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб в силу відсутності у них необхідного обсягу коштів та майна для цього.
Місцевий господарський суд зазначив, що безумовно відчуження (вивід) відповідачами власного майна за час розгляду ініційованого ліквідатором спору (у випадку його задоволення) може свідчити про фраудатоність відповідних дій та породжувати правові підстав для ініціювання ліквідатором позовів щодо їх оскарження з цих підстав, однак, допущення наведеного судом за існування можливості застосування процесуального механізму попередження (вжиття заходів забезпечення) не буде відповідати як основоположним гарантіям судового захисту, зокрема, його ефективності, так і меті процедури ліквідації щодо раціональності витрат часу і ресурсів на її проведення, адже ініціювання таких позовів однозначно призведе до додаткових витрат, що жодним чином не буде відповідати інтересам учасників справи про банкрутство.
У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Перший протокол/Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
З огляду на закріплені в наведених положеннях принципи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування (рішення від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії") вбачається, що Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд вірно вказав, що у даному випадку існує обґрунтована необхідність у збереженні існуючого на сьогоднішній день майнового становища відповідачів, що можливе не інакше як шляхом забезпечення позову.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення заяви ліквідатора ТОВ "Бізнес Телеком" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на відповідачів шляхом накладення арешту у межах вимог в сумі 77 579 290,59 грн. на належне, зокрема, ОСОБА_1 майно (в т.ч. майнові права на об'єкти житлової нерухомості в будинку за адресою: м. Київ, вул. Бойчука Михайла, 19-А).
Крім того, суд першої інстанції вірно відзначив, що існування таких заходів надасть реальну можливість поновлення порушених прав за захистом яких ліквідатор звернувся до суду у випадку задоволення його позову, адже метою такого позову є задоволення вимог кредиторів за рахунок осіб, які своїми протиправними діями унеможливили досягнення цього за рахунок активів банкрута та отримала істотну вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності їх дій закону, в тому числі принципу добросовісності.
При цьому, відповідний арешт є тимчасовими, обмежений сумою вимог та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання як особистій діяльності відповідачів - фізичних осіб, так і господарській діяльності відповідачів - юридичних осіб. Тобто вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірному нівелюванню можливості досягнення виконання судового рішення (у випадку задоволення позову), забезпечуючи збалансованість інтересів учасників при цьому.
Згідно із ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" про забезпечення позову, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
В свою чергу посилання скаржника на відсутність належного обґрунтування заяви про забезпечення позову та доказів необхідності накладення арешту є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, вирішуючи відповідне питання, надав детальну оцінку характеру спору, розміру заявлених вимог, а також ризикам невиконання можливого судового рішення, що прямо відповідає критеріям, визначеним процесуальним законом та усталеній судовій практиці.
Інші твердження апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків, викладених оскаржуваній ухвалі, а отже, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) про забезпечення позову в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) про забезпечення позову в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу №44/639-б (910/15659/24) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано - 22.04.2026.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді С.В. Сотніков
О.М. Остапенко