вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" квітня 2026 р. м.Київ Справа№ 911/1395/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Сотнікова С.В.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 07.04.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2025
у справі № 911/1395/21 - (суддя Янюк О.С.)
про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Рух справи, зміст поданої заяви та заперечень
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2021, зокрема: відкрито провадження у справ про неплатоспроможність ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , боржниця); введено процедуру реструктуризації боргів; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ); призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражного керуючого Середюка Сергія Миколайовича (свідоцтво №787 від 19.04.2013, далі - керуючий реструктуризацією, Середюк С.М. ); призначене попереднє засідання суду; вчинені інші процесуальні дії.
На виконання абз. 1 ч. 9 ст. 39 КУзПБ, 19.07.2021 суд, за допомогою автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду", здійснив офіційне оприлюднення відповідного оголошення, номер публікації якого 66870.
За результатами попереднього засідання, судом постановлено ухвалу від 20.12.2021, якою, зокрема: визнані кредиторські вимоги ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , далі - кредитор-1, ОСОБА_3 ) у загальному розмірі 300 000,00грн - основна заборгованість; кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - кредитор-2, КБ "Приватбанк") у розмірі 2 500 619,30грн (конкурсні) та у розмірі 11 011489,14грн (забезпечені) - відхилені; включені до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору ОСОБА_3 у розмірі 4 540,00грн.
Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 (з урахуванням ухвали від 22.08.2022) змінений п.2 ухвали суду від 20.12.2021 та викладений у редакції відповідно до якої: заява КБ "Приватбанк" від 12.08.2021 (вх. №19310/21 від 13.08.2021) про визнання грошових вимог задоволена частково; визнані вимоги КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 у загальному розмірі 3 671 292, 46грн, а саме, 3 348 979,73грн - вимоги забезпечені заставою, 203 632,85грн - друга черга, 118 679,88грн - третя черга, вимоги зі сплати судового збору в сумі 4 540грн - позачергово.
У свою чергу постановою Верховного Суду від 17.11.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 та ухвалу Господарського суду Київської області від 20.12.2021 в частині розгляду кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк" - скасовано в частині розгляду грошових вимог КБ "ПриватБанк" зі сплати процентів у сумі 56 691,73 доларів США (що за курсом НБУ станом на 12.08.2021 у розмірі 26,8042 складає 1 519 576,47грн), винагороди (комісії) в сумі 205 856,25грн та пені в сумі 9 182 085,88грн. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області. В іншій частині постанова ПАГС від 27.06.2022 залишена без змін.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2023 (суддя Гребенюк Т.Д.), яка залишена в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023, зокрема, визнані кредиторські вимоги АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 9 125 106,59грн, а саме, 1 623 547,01грн - заборгованість за кредитом, 205 856,25грн - заборгованість за винагородою (комісією), 1 599 316,29грн - заборгованість за процентами, 5 696 387,04грн- заборгованість з пені; у визнанні вимог в іншій частині - відмовлено; включено до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору КБ "Приватбанк" у розмірі 4540,00 грн.
Протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2024, за заявою керуючого реструктуризацією, залишені без розгляду клопотання останнього про затвердження плану реструктуризації (вх.2581/22 від 07.02.2022) та про затвердження звіту керуючого реструктуризацією про нарахування та виплату винагороди за період з 19.07.2021 по 19.10.2021 (вх.2579/22 від 07.02.2022).
Постановою Господарського суду Київської області від 03.06.2024, зокрема: клопотання керуючого реструктуризації від 02.05.2024 (вх. №5552/24 від 02.05.2024) про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів - задоволено; визнано банкрутом ОСОБА_1 ; введено процедуру погашення боргів; призначено керуючим реалізацією майна ОСОБА_1 арбітражного керуючого Середюка С.М. (далі - керуючий реалізацією); установлено строк до 04.07.2024 (включно) керуючому реалізацією майна банкрута для проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості у відповідності до положень КУзПБ, докази виконання зазначеного пункту ухвали надати суду до 10.07.2024 (включно).
На виконання абз. 3 ч. 1 ст. 130 КУзПБ, 03.06.2024 суд, за допомогою автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду", здійснив офіційне оприлюднення відповідного оголошення, номер публікації якого 73321.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.07.2024 залишено без задоволення клопотання арбітражного керуючого Середюка С.М. про затвердження звіту (вх.4362/24 від 26.03.2024) про нарахування і виплату основної грошової винагороди та пропорційне стягнення з кредиторів винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2025 за заявою керуючого реалізацією (вх.3215 від 01.08.2025) виключено зі складу ліквідаційної маси ОСОБА_1 1/3 частки житлової квартири, що належить ОСОБА_1 на праві спільної власності, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - вартістю 364 832,00грн.
28.05.2025 через електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" керуючим реалізацією заявлені до Господарського суду Київської області клопотання (вх.6004 від 29.05.2025, вх.9328/25 від 03.07.2025), в яких просить:
затвердити звіт керуючого реалізацією про результати проведення процедури погашення боргів та завершити процедуру погашення боргів боржника та закрити провадження у справі №911/1395/21;
затвердити звіт керуючого реалізацією про нарахування і виплати основної винагороди за період з 01.09.2024 по 30.04.2025 та стягнення з КБ "Приватбанк" на користь арбітражного керуючого Середюка С.М. 79 303,32 грн та з ОСОБА_3 - 2 452,68грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2025 розгляд зазначених клопотань призначений до розгляду у судове засідання на 23.06.2025, в якому на підставі ст.ст.202, 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) оголошена перерва до 07.07.2025 (протокол судового засідання від 23.06.2025). Крім того зазначеною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення/заперечення щодо заявлених керуючим реалізацією клопотань до 20.06.2025.
23.06.2025 через електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" від КБ "Приватбанк" судом отримані письмові пояснення (вх.8663/25), які залишені без розгляду.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 911/1395/21 клопотання керуючого реалізацією Середюка Сергія Миколайовича від 28.05.2025 (вх.6004 від 29.05.2025, вх.9328/25 від 03.07.2025) про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття справи про банкрутство - задоволено частково. Завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Грошові вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у справі № 911/1395/21 - визнано погашеними. Припинено повноваження керуючого реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Середюка Сергія Миколайовича (свідоцтво №787 від 19.04.2013). Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Київської області 19.07.2021. Закрито провадження у справі № 911/1395/21. В іншій частині клопотання керуючого реалізацією Середюка Сергія Миколайовича від 28.05.2025 (вх.6004 від 29.05.2025, вх.9328/25 від 03.07.2025) про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття справи про банкрутство - відмовлено. Клопотання арбітражного керуючого Середюка Сергія Миколайовича від 28.05.2025 № 02-03/1.1/2/2-2 (вх.6004 від 29.05.2025) про затвердження звіту про нарахування і виплату основної винагороди та пропорційне її стягнення з кредиторів - задоволено частково. Затверджено звіт арбітражного керуючого Середюка Сергія Миколайовича за виконання ним повноважень керуючого реалізацією у справі про неплатоспроможність особи ОСОБА_1 у період з 01.09.2024 по 30.04.2025 у розмірі 72 672,00грн. Стягнуто з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570; м. Київ, вул.Грушевського, 1Д) на користь арбітражного керуючого Середюка Сергія Миколайовича частину винагороди арбітражного керуючого у розмірі 70 491,84грн (сімдесят тисяч чотириста дев'яносто одна гривня 84 коп.). Стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь арбітражного керуючого Середюка Сергія Миколайовича частину винагороди арбітражного керуючого у розмірі 2 180,16грн (дві тисячі сто вісімдесят гривень 16 коп.). В іншій частині клопотання арбітражного керуючого Середюка Сергія Миколайовича від 28.05.2025 № 02-03/1.1/2/2-2 (вх.6004 від 29.05.2025) про затвердження звіту про нарахування і виплату основної винагороди та пропорційне її стягнення з кредиторів - відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
- зазначені кредитором-2 заходи, які необхідно додатково вжитті у процедури погашення боргів в частині заставного майна, а саме, звернення до суду із поданням про визначення частки боржника у такому майні з подальшим його продажем, боржниці у даному випадку є необґрунтованими;
- інших пропозицій, зауважень чи заперечень щодо вчинених/невчинених дій керуючим реалізацією після подання ним відповідного звіту від кредиторів до суду не надходило;
- скарг на дії/бездіяльність керуючого реалізацією щодо виконання ним окремих функцій та повноважень як загалом впродовж процедури погашення боргів у справі про неплатоспроможність боржниці, так і на окремих її етапах до суду від кредиторів не надходили;
- суд дійшов висновку, що керуючим реалізацією вчинені усі можливі та адекватні дії, які визначені КУзПБ, в частині проведення процедури погашення боргів;
- враховуючи відсутність іншого майна боржниці, загальну поведінку учасників справи, тривалість розгляду даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для завершення процедури погашення боргів боржниці та закриття провадження у справі про неплатоспроможність;
- судом перевірено здійснений арбітражним керуючим розрахунок суми грошової винагороди за виконання ним повноважень керуючого реалізацією за період з 01.09.2024 по 30.04.2025 та встановлено, що він є помилковим, оскільки відповідне нарахування у розмірі 81 756,00грн здійснено за 9 місяців, тоді як фактично арбітражний керуючий просить затвердити відповідний звіт за 8 місяців своє роботи, а тому, правильним є розрахунок основної грошової винагороди є 3028 (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024, 2025 роках)*3 (кількість місяців як розрахункова величина) *8 (кількість місяців виконання повноважень керуючого реалізацією) та становить 72 672,00грн., у зв?язку з чим наведений звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 01.09.2024 по 01.06.2025 підлягає затвердженню саме у розмір 72 672,00грн.;
- оскільки у боржниці повністю відсутні майнові активи, що унеможливлює здійснення оплати послуг керуючого реалізацією за рахунок її майна, суд вважає за можливе здійснити оплату грошової винагороди арбітражного керуючого Середюку С.М. за рахунок кредиторів у пропорційному відношенні до заявлених та визнаних вимог кредиторів, а саме АТ "Приватбанк" у розмірі 70 672,00грн, оскільки має 97% від усіх голосів, та ОСОБА_3 у розмірі 2 180,16грн, оскільки має 3% від усіх голосів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд поновити Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 911/1395/21 про неплатоспроможність ОСОБА_4 . Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 911/1395/21 про неплатоспроможність ОСОБА_4 . Апеляційну скаргу Акціонерного Комерційний банк" Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 911/1395/21 про неплатоспроможність ОСОБА_4 - задовольнити. Ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2025 року у справі № 911/1395/21 про неплатоспроможність ОСОБА_4 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання керуючого реалізацією Середюка Сергія Миколайовича від 28.05.2025 про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття справи про банкрутство. Відмовити у задоволенні клопотання Середюка Сергія Миколайовича від 28.05.2025 про затвердження звіту про нарахування і виплату основної винагороди та пропорційне її стягнення з кредиторів. Направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскажувана ухвала постановлена з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Зокрема, скаржник посилався на те, що:
- кредитора було позбавлено можливості задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки та керуючим реалізації не забезпечено повному дій в процедурі погашення боргів;
- АТ КБ «ПриватБанк» у справі про неплатоспроможність виступає забезпеченим кредитором та легітимно розраховувало на задоволення своїх грошових вимог за рахунок предмету іпотеки - належної боржнику 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
- банк на зборах кредиторів, на яких розглядалось питання звіту про результати проведення процедури погашення боргів, зазначав про необхідність керуючому реструктуризації вчинити дії направлені на реалізації предмету забезпечення, адже це обов'язок арбітражного керуючого у процедурі погашення боргів;
- цивільне законодавство визначає право кредитора вимагати від боржника реалізації його частки у спільній сумісній власності у разі неможливості виділу її в натурі, а тому неможливість виділу частки в натурі не може позбавляти кредитора предмету забезпечення;
- судом не враховано, що керуючим реалізації беззаперечно мали бути вчиненні заходи щодо реалізації предмету забезпечення в рамках виконання своїх обов'язків, зокрема, шляхом звернення до господарського суду із поданням/клопотанням/іншим процесуальним документом про визначення частки боржника у такому майні з подальшим його продажем та/або в будь який інший спосіб, але направлений на погашення вимог забезпеченого кредитора;
- боржник фізична особа (на відміну від юридичної особи) не припиняє свою діяльність, має можливість працевлаштування, продовжує існувати та відновлює свою платоспроможність, а відтак найбільш доцільним, справедливим і розумним є розглядати саме боржника належним суб'єктом відшкодування грошової винагороди арбітражного керуючого (саме боржник є реальним споживачем послуг арбітражного керуючого).
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
09.03.2026 від керуючого реалізацією - Середеюка Сергія Миколайовича, арбітражного керуючого, надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, в якому заявник відзиву просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з огляду на наступне:
- відповідно до ч. 3 ст. 131 Кодексу України з процедур банкрутства, до складу ліквідаційної маси може бути включено майно, що є часткою боржника у спільній власності. У такому разі відбувається виділення частки боржника із спільного майна за правилами, передбаченими цивільним законодавством;
- оскільки боржнику належить частка у спільній власності, яка окрім іншого - не визначена, для включення її до складу ліквідаційної маси керуючому реалізацією було необхідно здійснити її виділення за правилами, передбаченими цивільним законодавством;
- з метою визначення технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна, що належить боржнику, керуючим реалізацією було залучено експерта у категорії "Інженер з інвентаризації нерухомого майна", ОСОБА_5 (Кваліфікаційний Сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури Серія АЕ №002467);
- відповідно до наданого експертом Висновку від 01.07.2024, за результатом проведеної інвентаризації встановлено, що відсутня технічна можливість виділу частки квартири, незалежно від її розміру;
- оскільки частка боржника не підлягає виділенню з квартири, що належить їй на праві спільної власності разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , таке майно не може бути включеним до ліквідаційної маси;
- з метою визначення позиції кредиторів, як осіб, в інтересах яких відбувається реалізація майна боржника у процедурі банкрутства, керуючим реалізацією було ініційовано проведення зборів кредиторів шляхом опитування;
- за результатом голосування, збори кредиторів відхилили пропозицію керуючого реалізацією про виключення з ліквідаційної маси майно боржника, а саме: частки житлової квартири, що належить Боржнику на праві спільної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- керуючись ч. 1 ст. 132 Кодексу України з процедур банкрутства, керуючий реалізацією звернувся до господарського суду із заявою про виключення зі складу ліквідаційної маси майно боржника, а саме: частки житлової квартири, що належить Боржнику на праві спільної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і ухвалою господарського суду від 27.01.2025 було задоволено заяву керуючого реалізацією про виключення майна з ліквідаційної маси від 31.07.2024 (вх. № 3215 від 01.08.2024) та прийнято рішення: виключити зі складу ліквідаційної маси боржниці (банкрута) ОСОБА_1 1/3 частки житлової квартири, що належить їй на праві спільної власності, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 364 832,00 грн.;
- після виключення 1/3 частки житлової квартири, що належить боржниці, в останньої було відсутнє будь яке ліквідне майно, за рахунок реалізації якого було б можливе задоволення вимог кредиторів;
- АТ "Комерційний банк "Приватбанк" (скаржник) незважаючи на поінформованість про ухвалу суду, не звертався з заявою про скасування або перегляд ухвали щодо виключення частки квартири з ліквідаційної маси;
- позиція скаржника не відповідає припису ч. 2 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якого до складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу;
- спроба банку обґрунтувати необхідність продажу частки без її виділу в натурі, ігноруючи факт виключення цієї частки з ліквідаційної маси попереднім судовим рішенням, є спробою перегляду ухвали від 27.01.2025, що суперечить принципу правової визначеності та ст. 129-1 Конституції України щодо обов'язковості судового рішення;
- Довідкою про рух коштів по картці від 06.03.2026р за 12.12.2025 підтверджується, що АТ КБ «ПриватБанк» здійснив перерахунок коштів у сумі 70 491,84 грн на рахунок арбітражного керуючого Середюка С.М., і у платіжному документі чітко зазначено призначення платежу: «виконання ухвали Господарського суду Київської області від 07.07.2025 р. у справі № 911/1395/21», а тому здійснення оплати є актом добровільного виконання судового рішення, а тому сплативши винагороду, банк фактично визнав правомірність її нарахування та обов'язковість ухвали суду в цій частині;
- доводи АТ КБ «ПриватБанк» про те, що обов'язок з оплати винагороди арбітражного керуючого має покладатися виключно на боржника, прямо суперечать висновкам Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 21.01.2026 у справі № 927/149/22.
Від інших учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надходили, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 05.12.2025, справу № 911/1395/21 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Остапенко О.М., Сотніков С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 витребувано у Господарського суду Київської області справу № 911/1395/21, відкладено вирішення питань пов'язаних з рухом апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 визнано неповажними наведені Акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 (повний текст складено та підписано 03.11.2025). Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі № 911/1395/25 - залишено без руху.
24.02.2026 через підсистему "Електронний суд" від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій зазначено, що представник фактично ознайомився с повним текстом оскаржуваної ухвали 28.11.2025, і в найкоротший строк було подано апеляційну скаргу, а саме 04.12.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі № 911/1395/21 - задоволено, поновлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" пропущений процесуальний строк апеляційного оскарження на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2025, відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1395/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2025, розгляд справи призначено на 24.03.2026.
У зв'язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання у справі № 911/1395/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2025, не відбулось, з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що неодноразово продовжувався зокрема, станом на сьогодні.
Відповідно до розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду №3 від 18.07.2022 у разі оголошення сигналу "повітряна тривога", з метою збереження життя, здоров'я, відвідувачам, суддям та працівникам апарату суду, негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.
Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про призначення справи №911/1395/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2025, до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 розгляд справи № 911/1395/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2025 призначено на 07.04.2026.
Відповідно до статті 64 Конституції України права, громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 07.04.2026 з?явився представник скаржника - Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".
Інші учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема шляхом направлення ухвал суду у зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд», про що складені відповідні довідки, та поштовим відправленням.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні. Крім того, в ухвалі від 26.02.2026 учасників справи повідомлено, що їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
В судовому засіданні 07.04.2026 представник скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2021, зокрема: відкрито провадження у справ про неплатоспроможність ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , боржниця); введено процедуру реструктуризації боргів; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ); призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражного керуючого Середюка Сергія Миколайовича (свідоцтво №787 від 19.04.2013, далі - керуючий реструктуризацією, Середюк С.М. ).
Постановою Господарського суду Київської області від 03.06.2024, зокрема: клопотання керуючого реструктуризації від 02.05.2024 (вх. №5552/24 від 02.05.2024) про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів - задоволено; визнано банкрутом ОСОБА_1 ; введено процедуру погашення боргів; призначено керуючим реалізацією майна ОСОБА_1 арбітражного керуючого Середюка С.М. (далі - керуючий реалізацією); установлено строк до 04.07.2024 (включно) керуючому реалізацією майна банкрута для проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості у відповідності до положень КУзПБ, докази виконання зазначеного пункту ухвали надати суду до 10.07.2024 (включно).
За результатами попереднього засідання, судом постановлено ухвалу від 20.12.2021, якою, зокрема: визнані кредиторські вимоги ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , далі - кредитор-1, ОСОБА_3 ) у загальному розмірі 300 000,00грн - основна заборгованість; кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - кредитор-2, КБ "Приватбанк") у розмірі 2 500 619,30грн (конкурсні) та у розмірі 11 011489,14грн (забезпечені) - відхилені; включені до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору ОСОБА_3 у розмірі 4 540,00грн.
Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 (з урахуванням ухвали від 22.08.2022) змінений п.2 ухвали суду від 20.12.2021 та викладений у редакції відповідно до якої: заява КБ "Приватбанк" від 12.08.2021 (вх. №19310/21 від 13.08.2021) про визнання грошових вимог задоволена частково; визнані вимоги КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 у загальному розмірі 3 671 292, 46грн, а саме, 3 348 979,73грн - вимоги забезпечені заставою, 203 632,85грн - друга черга, 118 679,88грн - третя черга, вимоги зі сплати судового збору в сумі 4 540грн - позачергово.
У свою чергу постановою Верховного Суду від 17.11.2022 постанову Півнчного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 та ухвалу Господарського суду Київської області від 20.12.2021 в частині розгляду кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк" - скасовано в частині розгляду грошових вимог КБ "ПриватБанк" зі сплати процентів у сумі 56 691,73 доларів США (що за курсом НБУ станом на 12.08.2021 у розмірі 26,8042 складає 1 519 576,47грн), винагороди (комісії) в сумі 205 856,25грн та пені в сумі 9 182 085,88грн. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області. В іншій частині постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 залишена без змін.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2023 (суддя Гребенюк Т.Д.), яка залишена в силі постановою Північого апеляційного господарського суду від 13.09.2023, зокрема, визнані кредиторські вимоги АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 9 125 106,59грн, а саме, 1623547,01грн - заборгованість за кредитом, 205 856,25грн - заборгованість за винагородою (комісією), 1 599 316,29грн - заборгованість за процентами, 5 696 387,04грн- заборгованість з пені; у визнанні вимог в іншій частині - відмовлено; включено до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору КБ "Приватбанк" у розмірі 4540,00 грн.
Керуючим реалізацією заявлені до Господарського суду Київської області клопотання (вх.6004 від 29.05.2025, вх.9328/25 від 03.07.2025), в яких просить:
затвердити звіт керуючого реалізацією про результати проведення процедури погашення боргів та завершити процедуру погашення боргів боржника та закрити провадження у справі №911/1395/21;
затвердити звіт керуючого реалізацією про нарахування і виплати основної винагороди за період з 01.09.2024 по 30.04.2025 та стягнення з КБ "Приватбанк" на користь арбітражного керуючого Середюка С.М. 79 303,32 грн та з ОСОБА_3. - 2 452,68грн.
Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, із змісту звіту та матеріалів справи вбачається, що з метою пошуку майна боржника як керуючим реструктуризацією так і керуючим реалізацією були вчинені наступні дії:
14.08.2021 та 05.07.2024 здійснений пошук в Державному реєстрів речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за результатами якого встановлено, що у боржниці разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у власності знаходиться квартира за адресою АДРЕСА_1 , та яке на підставі договору іпотеки від 07.06.2007, 3623 є обтяженим (іпотекодержатель - КБ "Приватбанк");
у серпні 2021 року надіслані запити до державних та реєстраційних установ, а також контролюючих органів у відповіді на які відповідними установами/організаціями повідомлено, що у боржниці відсутні відповідні майнові активи. Додатково керуючий реалізацією зазначає, що ним здійснено повторну перевірку майнового стану боржниці через інформаційні ресурси, результати якої не виявили змін у майновому стані боржниці у порівнянні з уже встановленими на попередньому етапі обставинами;
на виконання розпорядження про проведення інвентаризації №02-03/4/2024 від 05.06.2024 керуючим реалізацією 01.07.2024 проведена інвентаризація майна боржниці за результатом якої складений звіт про проведену інвентаризацію у справі №911/1395/21 №02-04/3/2-1 від 09.07.2024. Інвентаризація проводилась в присутності представника боржниці, адвоката Левшунова Д.С. за адресами: АДРЕСА_2 (місце реєстрації) та АДРЕСА_1 (фактичне місце проживання). За результатами інвентаризації керуючим реалізацією встановлено, що до майнових активів боржниці, що були виявлені та підлягали оцінці належить 1/3 житлової квартири, що належить боржниці на праві спільної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оціночна вартість якої становить 364 832,00грн (звіт про оцінку майна від 01.07.2024 ТОВ "Кабінет Оцінки "АРКТУС").
Будь-яких зауважень/скарги щодо дій арбітражного керуючого під час виконання ним повноважень як керуючого реструктуризацією так і керуючого реалізації в частині пошуку майна боржниці з боку кредиторів суду не подавались.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 131 КУзПБ, майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного ч.ч. 6 і 7 цієї статті та ст.132 цього Кодексу. До складу ліквідаційної маси може бути включено майно, що є часткою боржника у спільній власності. У такому разі відбувається виділення частки боржника із спільного майна за правилами, передбаченими цивільним законодавством.
З метою формування ліквідаційної маси боржниці керуючим реалізацією:
замовлено технічну інвентаризацію квартири АДРЕСА_3 , за результатами якої встановлено, що відсутня технічна можливість виділу частки квартири, незалежно від її розміру (висновок від 01.07.2024, складений інженером з технічної інвентаризації нерухомого майна Бабенковою І.В., сертифікат АЕ№002764). Додатково на замовлення КБ "Приватбанк" судовим експертом Лісниченком С.В. (свідоцтво №965 від 24.02.2026, №1907 від 15.12.2017) складений висновок експерта №2 від 19.12.2024, із змісту якого вбачається, що з технічної точки зору поділ квартири за адресою АДРЕСА_1 - не можливий;
19.07.2024 проведені збори кредиторів із порядком денним до якого включено питання про виключення з ліквідаційної маси майна боржника, а саме 1/3 частки житлової квартири, що належить боржниці на праві спільної власності та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . За результатами голосування відповідна пропозиція керуючого реалізацією була відхилена (КБ "Приватбанк", 1805 (85,7%) голосів - "проти", ОСОБА_3 , 300 (14,3%) голосів - "ЗА"), що стало підставою для звернення 31.07.2024 із відповідною заявою до суду. Заперечуючи проти виключення з ліквідаційної маси наявної у боржниці частки кредитор-2 у своєму листі від 19.07.2024 вказав, що: технічна неможливість поділу нерухомого майна не є підставою для виключення частки житлової квартири, що належить боржниці на праві спільної власності із ліквідаційної маси; таке майно, що є предметом забезпечення вимог кредитора, підлягає реалізації в рамках процедури неплатоспроможності.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2025, виключено зі складу ліквідаційної маси боржниці 1/3 частки житлової квартири, що належить ОСОБА_1 на праві спільної власності, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку із неможливістю її виділу (поділу).
Вказана ухвала набрала законної сили і в апеляційному та касаційному порядках - не скасована і є чинною.
Інших відомостей та доказів на їх підтвердження щодо необхідності вжиття заходів у частині визнання відповідних правочинів недійсними, звернення до третіх осіб для повернення майна чи коштів боржниці з метою наповнення ліквідаційної маси учасниками справи надано не було. Також не надані учасниками справи і відомості про можливість отримання боржницею іншого майна у майбутньому за рахунок якого можливе повне чи часткове погашення кредиторських вимог .
15.05.2025 керуючим реалізацією проведені збори кредиторів, за результатами яких складений протокол №4.
Із змісту протоколу вбачається, що у порядок денний включенні питання щодо: розгляду звіту керуючого реалізацією про результати проведення процедури погашення боргів (питання №1); розгляд звіту керуючого реалізацією про нарахування і виплату основної винагороди за період з 01.09.2024 по 30.04.2025 (питання №2); вирішення питання про завершення процедури погашення боргів боржника (питання №3).
За результатами голосування збори вирішили: по першому питанню - прийняти до відома звіт керуючого реалізацією про результати проведення процедури погашення боргів (одностайно "ЗА"); по другому питанню - відкласти розгляд питання до завершення вжиття всіх заходів процедури погашення боргів (КБ "Приватбанк" - "ЗА"); по третьому питанню - рішення не прийнято через недостатність голосів присутніх на зборах кредиторів (КБ "Приватбанк" - "утримався", ОСОБА_3 - "ЗА").
Як зазначав КБ "Приватбанк" у своєму листі від 15.05.2025, адресованого арбітражному керуючому Середюку С.М., заходи процедури погашення боргів у даній справі не завершені. Із посиланням на ст. 131 КУзПБ, ст.ст. 366, 371 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що керуючим реалізацією мають бути вчинені додаткові заходи щодо реалізації предмету забезпечення, зокрема, шляхом звернення до суду із поданням про визначення частки боржника у такому майні з подальшим його продажем. У той же час, кредитор-2 висловив готовність до розгляду питання мирової угоди щодо врегулювання заборгованості без окремого звернення стягнення на предмет забезпечення. Також зазначив, що ним ініційоване судове провадження відносно інших майнових поручителів боржника в Києво-Святошинському районному суді Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 911/1395/21 клопотання керуючого реалізацією Середюка Сергія Миколайовича від 28.05.2025 (вх.6004 від 29.05.2025, вх.9328/25 від 03.07.2025) про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття справи про банкрутство - задоволено частково. Завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Грошові вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у справі № 911/1395/21 - визнано погашеними. Припинено повноваження керуючого реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Середюка Сергія Миколайовича (свідоцтво №787 від 19.04.2013). Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Київської області 19.07.2021. Закрито провадження у справі № 911/1395/21. В іншій частині клопотання керуючого реалізацією Середюка Сергія Миколайовича від 28.05.2025 (вх.6004 від 29.05.2025, вх.9328/25 від 03.07.2025) про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття справи про банкрутство - відмовлено. Клопотання арбітражного керуючого Середюка Сергія Миколайовича від 28.05.2025 № 02-03/1.1/2/2-2 (вх.6004 від 29.05.2025) про затвердження звіту про нарахування і виплату основної винагороди та пропорційне її стягнення з кредиторів - задоволено частково. Затверджено звіт арбітражного керуючого Середюка Сергія Миколайовича за виконання ним повноважень керуючого реалізацією у справі про неплатоспроможність особи ОСОБА_1 у період з 01.09.2024 по 30.04.2025 у розмірі 72 672,00грн. Стягнуто з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570; м. Київ, вул.Грушевського, 1Д) на користь арбітражного керуючого Середюка Сергія Миколайовича частину винагороди арбітражного керуючого у розмірі 70 491,84грн (сімдесят тисяч чотириста дев'яносто одна гривня 84 коп.). Стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь арбітражного керуючого Середюка Сергія Миколайовича частину винагороди арбітражного керуючого у розмірі 2 180,16грн (дві тисячі сто вісімдесят гривень 16 коп.). В іншій частині клопотання арбітражного керуючого Середюка Сергія Миколайовича від 28.05.2025 № 02-03/1.1/2/2-2 (вх.6004 від 29.05.2025) про затвердження звіту про нарахування і виплату основної винагороди та пропорційне її стягнення з кредиторів - відмовлено.
Суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно п. 17 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ч. 2 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства.
Ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно зі ст.ст.1, 6 КУзПБ, до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника (застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника) та погашення боргів боржника (застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом). Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Як зазначав Верховний Суд у своїй постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, у спеціальних нормах КУзПБ законодавець закріпив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Задля ефективної реалізації боржником цього права КУзПБ передбачає участь арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, залежно від судової процедури - як керуючого реструктуризацією боргів або керуючого реалізацією майна боржника.
Поряд із загальним правовим статусом арбітражного керуючого, закріпленим у ст.12 КУзПБ, деякі його аспекти у справах про неплатоспроможність фізичних осіб конкретизовано ст.114 КУзПБ, а особливості механізму реалізації - у інших нормах Книги четвертої цього Кодексу.
Згідно зі ст.114 КУзПБ, арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати інформацію і документи, що містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю; здійснювати огляд майна боржника. Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов'язаний організувати виявлення та складання опису майна боржника.
Своєчасне та належне виконання арбітражним керуючим завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг.
У процедурі погашення боргів боржника здійснюється формування ліквідаційної маси та вирішуються пов'язані з цим питання, зокрема: визначається майно боржника, яке підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника; виділення частки боржника із спільного майна у випадку включення до ліквідаційної маси майна, що є часткою боржника у спільній власності; випадки невключення майна до ліквідаційної маси; порядок задоволення вимог кредиторів, тощо (ст.ст. 130-133 КУзПБ).
КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
Завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 903/975/14).
Хоча вищезазначені висновки було сформовано Верховним Судом щодо здійснення процедури ліквідації юридичних осіб, разом з тим врахування зазначеного принципу також при розгляді справ про неплатоспроможність фізичних осіб є доцільним, враховуючи, що відповідно до ст.113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 18.11.2021 у справі № 915/2487/19, від 18.03.2025 у справі №921/493/21).
Водночас, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, і що також враховується і судом апеляційної інстанції, процедура банкрутства є процесом, який характеризуються як специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливим процесуальним правами та обов'язками, зумовленим характером відносин неплатоспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
Участь кредитора у такому проваджені не може бути формальною. Будучи учасником провадження у справі про банкрутство кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, зокрема, скликати збори кредиторів, правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із відповідною заявою, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого, реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.
Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, зокрема цікавитися вжитими керуючим реалізацією діями у процедурі погашення боргів та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти, за наявності в нього необхідного обсягу прав та повноважень. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про неплатоспроможність - задоволення (погашення) його вимог.
Відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредитора щодо вжитих керуючим реалізацією заходів у процедурі погашення боргів, свідчить про відсутність у нього зацікавленості у ефективності здійснення відповідної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі. До того ж така поведінка може сприяти збільшенню витрат у процедурі погашення боргів та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства.
При цьому, кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, вправі були подавати до суду скарги на його дії або бездіяльність, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2025справа №902/633/23).
Стосовно доводів скаржника про необхідність вжиття додаткових заходів у процедури погашення боргів, суд апеляційної інстанції відхиляє їх як необгрунтовані, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.4 ст.355 та ч.1 ст.356 ЦК України, спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Зі змісту вказаних статей випливає, що право кожного із співвласників пов'язується із часткою у праві спільної власності і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.
Згідно правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 357/3145/20, в якій міститься посилання на постанову Верховного Суду від 12.12.2018у справі № 442/7505/14-ц, суд виснував, що спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує: (а) множинність суб'єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об'єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних / неподільних речей, так і майнових прав та обов'язків.
Аналіз ст.361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об'єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не є тотожним розпорядженню частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.
Відповідно до ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Згідно до ч. ч.1, 2 ст.366 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 756/3456/19, правові норми ст.ст. 371, 366 ЦК України встановлюють для кредитора певний порядок та умови звернення до суду з позовом про виділ частки боржника із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме у кредитора наявне право вимоги до боржника про продаж його частки, про реалізацію якого він повинен заявити (ураховуючи витрати пов'язані із організацією продажу відповідного майна у процесі неплатоспроможності, вірогідність продажу частини права на майно за відповідною ціною тощо), яке повинно передувати зверненню до суду із відповідним позовом. Водночас обов'язку боржника (у даному випадку - керуючим реалізацією) самостійно вчиняти відповідні дії зазначена стаття не містить. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що під час процедури погашення боргів, КБ "Приватбанк", який є забезпеченим кредитором у відповідній частині своїх вимог до боржника, після встановлення факту неможливості виділу в натурі частки із спільного майна не реалізував своє право та не звернувся до керуючого реалізацією із вимогою про продаж боржником своєї частки у праві спільної часткової власності у встановлений КУзПБ спосіб. У свою чергу, посилання скаржника під час зборів кредиторів на наявне у нього право, не є тотожним заявити про намір скористатися цим правом.
Натомість, як зазначав скаржник, останній у судому порядку звернувся до інших співвласників майна, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , третя особа ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення (ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.01.2025 у справі № 369/17242/24).
З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що його, як кредитора, було позбавлено можливості задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки та керуючим реалізації не забезпечено повному дій в процедурі погашення боргів та про те, що банк на зборах кредиторів, на яких розглядалось питання звіту про результати проведення процедури погашення боргів, зазначав про необхідність керуючому реструктуризації вчинити дії направлені на реалізації предмету забезпечення, адже це обов'язок арбітражного керуючого у процедурі погашення боргів - є необгрунтованими та судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Крім того, ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2025 виключено зі складу ліквідаційної маси боржниці 1/3 частки житлової квартири, що належить боржниці на праві спільної власності. Вказана ухвала набрала законної сили і в апеляційному та касаційному порядках - не скасована і є чинною.
Суд апеляційної інстанції погоджується з обгрунтованими доводами арбітражного керуючого про те, що позиція скаржника не відповідає припису ч. 2 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якого до складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені скаржником заходи, які необхідно додатково вжитті у процедури погашення боргів в частині заставного майна, а саме, звернення до суду із поданням про визначення частки боржника у такому майні з подальшим його продажем, боржниці у даному випадку - є необґрунтованими, а інших пропозицій, зауважень чи заперечень щодо вчинених/невчинених дій керуючим реалізацією після подання ним відповідного звіту від кредиторів - не надходило.
Також, матеріалами справи підтверджується, що скарг на дії/бездіяльність керуючого реалізацією щодо виконання ним окремих функцій та повноважень як загалом впродовж процедури погашення боргів у справі про неплатоспроможність боржниці, так і на окремих її етапах, до суду від кредиторів - не надходили.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що керуючим реалізацією вчинені усі можливі, повні та такі, що узгоджуються з приписами КУзПБ дії щодо проведення процедури погашення боргів, а враховуючи відсутність іншого майна боржниці, загальну поведінку учасників справи, тривалість розгляду даної справи, а тому в сукупності наявні підстави для завершення процедури погашення боргів боржниці та закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст.133 КУзПБ вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У ст.134 КУзПБ визначено, що господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів. Фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов'язку повернення непогашених боргів, а саме: 1) відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; 2) сплати аліментів; 3) виконання інших вимог, які нерозривно пов'язані з особистістю фізичної особи. Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.
Суд першої інстанції обгрунтовано також звернув увагу ОСОБА_1 на обмеження, які визначені у ст.135 КУзПБ.
Так протягом п'яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому цим Кодексом.Протягом п'яти років після визнання фізичної особи банкрутом така особа зобов'язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів. Фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом.
Щодо затвердження звіту керуючого реалізацією про нарахування і виплату основної винагороди за період з 01.09.2024 по 30.04.2025 та стягнення з КБ "Приватбанк" 79 303,32грн та з ОСОБА_3 - 2 452,68грн, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що оскільки у боржниці повністю відсутні майнові активи, що унеможливлює здійснення оплати послуг керуючого реалізацією за рахунок її майна, суд вважає за можливе здійснити оплату грошової винагороди арбітражного керуючого Середюку С.М. за рахунок кредиторів у пропорційному відношенні до заявлених та визнаних вимог кредиторів, а саме АТ "Приватбанк" у розмірі 70 672,00грн, оскільки має 97% від усіх голосів, та ОСОБА_3 у розмірі 2 180,16грн, оскільки має 3% від усіх голосів.
При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано врахував, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що при перевірці здійсненого арбітражним керуючим розрахунку суми грошової винагороди за виконання ним повноважень керуючого реалізацією за період з 01.09.2024 по 30.04.2025, ним допущено помилку, оскільки відповідне нарахування у розмірі 81 756,00грн здійснено за 9 місяців, тоді як фактично арбітражний керуючий просить затвердити відповідний звіт за 8 місяців своє роботи. Отже, правильним є розрахунок основної грошової винагороди є3028,00 грн. (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024, 2025 роках)*3 (кількість місяців як розрахункова величина) *8 (кількість місяців виконання повноважень керуючого реалізацією) та становить 72 672,00 грн.
В свою чергу, скаржник в апеляційній скарзі зазначав, що боржник фізична особа (на відміну від юридичної особи) не припиняє свою діяльність, має можливість працевлаштування, продовжує існувати та відновлює свою платоспроможність, а відтак найбільш доцільним, справедливим і розумним є розглядати саме боржника належним суб'єктом відшкодування грошової винагороди арбітражного керуючого (саме боржник є реальним споживачем послуг арбітражного керуючого).
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними доводами скаржника, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 30 КУзПБ, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Згідно із ч. 2 ст. 30 КУзПБ, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реалізацією становить три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Як визначено в абз. 2, 3 ч. 6 ст. 30 КУзПБ, звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Із матеріалів справи вбачається, що арбітражний керуючий Середюк С.М. призначений керуючим реалізацією боргів боржниці - 03.06.2024, відповідний звіт про завершення процедури подав суду - 28.05.2025.
Водночас у клопотанні просить затвердити звіт за період виконання ним повноважень керуючого реалізацією з 01.09.2024 по 30.04.2025. Зазначений період був предметом розгляду і на зборах кредиторів. Проте 15.05.2025 на зборах кредиторів розгляд звіту керуючого реалізацією про нарахування і виплату основної винагороди за вказаний період (питання №2) - відкладений, у зв'язку із необхідністю вжиття всіх заходів процедури погашення боргів (протокол від 15.05.2025 №4).
Водночас неприйняття зборами кредиторів (комітетом кредиторів) рішення щодо схвалення або погодження звітів арбітражного керуючого не позбавляє господарський суд права розглянути їх самостійно.
З огляду на викладене, судом першої інстанції обгрунтовано затвердив звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 01.09.2024 по 01.06.2025 саме у розмір 72 672,00грн.
Згідно до абз. 6.7 ч.2 ст. 30 КУзПБ, сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).
Так із матеріалів справи вбачається, що майно боржниці, яке не перебуває в заставі, не виявлено, а кредитори не створювали фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
У даному випадку у сукупності із ст.113 КУзПБ, судом апеляційної інстанції береться до уваги висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 (п.п.7.7-7.12) згідно з якими діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси. Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (ч.14 ст.39 КУзПБ). Тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.
Беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов'язки, пов'язані з розглядом провадження у справі. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати: оплата послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого.
Згідно приписів ст.ст.12, 30 КУзПБ, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно.
Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абз.6 ч.2 ст.30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав (близький за змістом висновок викладено у численних постановах Верховного Суду: від 15.07.2020 у справі №Б14/040-07/15-08, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.02.2020 у справі №11/Б-921/1448/2013, від 14.08.2019 у справі №5/80-10, від 09.07.2019 у справі №15/55/2011/5003, від 18.04.2019 у справі №5010/1864/2011-Б-13/56, від 16.04.2019 у справі №914/2458/16, від 13.02.2019 у справі №910/22696/15, від 30.01.2019 у справі №910/32824/15, від 01.08.2018 у справі №912/1783/16, від 19.04.2018 у справі №265/2б-02/14/13-08, від 21.03.2018 у справі №3/67-Б).
Така практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів ст.43 Конституції України та ст.30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг, зокрема, керуючому реалізацією та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має бути завершеним.
Отже, оскільки у боржниці повністю відсутні майнові активи, що унеможливлює здійснення оплати послуг керуючого реалізацією за рахунок її майна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в контексті спірних правоідносин у даній справі, оплата грошової винагороди арбітражного керуючого Середюку С.М. підлягає здійсненню за рахунок кредиторів у пропорційному відношенні до заявлених та визнаних вимог кредиторів, а саме АТ "Приватбанк" у розмірі 70 672,00грн, оскільки має 97% від усіх голосів, та ОСОБА_3 у розмірі 2 180,16грн, оскільки має 3% від усіх голосів.
Крім того, суд апеляційної інстанції також враховує і посилання арбітражного керуючого у відзиві на апеляційну скаргу про те, що Довідкою про рух коштів по картці від 06.03.2026, за 12.12.2025 підтверджується, що АТ КБ «ПриватБанк» здійснив перерахунок коштів у сумі 70 491,84 грн на рахунок арбітражного керуючого Середюка С.М., і у платіжному документі чітко зазначено призначення платежу: «виконання ухвали Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 911/1395/21», а тому здійснення оплати є актом добровільного виконання судового рішення.
Отже, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, а також доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а судом першої інстанції правильно застосовані норми процесуального та матеріального права.
Інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані, проте є такими, що не впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваній ухвалі.
З огляду на наведене, судом першої інстанції обгрунтовано постановлено оскаржувану ухвалу, із чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, обумовлені ст. 277, 280 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування ухвали Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 911/1395/21 - відсутні.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 269, 270, 273, 275, 276, 280-284, Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 911/1395/21 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 911/1395/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 911/1395/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано: 22.04.2026.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді С.В. Сотніков
О.М. Остапенко