ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/43/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Богацької Н.С., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв
на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2026 року суддя першої інстанції Олейняш Е.М., повний текст складено та підписано 04.02.2026
у справі № 915/43/24
за позовом Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), м. Миколаїв
до відповідача 1: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м.Миколаїв
до відповідача 2: Снігурівської міської ради, м.Снігурівка Миколаївської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України», м. Київ
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом визнання незаконними і скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки
Короткий зміст позовних вимог, рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.
15.04.2024 перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м.Миколаїв та Снігурівської міської ради, м. Снігурівка Миколаївської області, в якій просив суд (з урахуванням заяви прокурора про зміну предмета позову від 17.05.2024 вх.№5910/24):
усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, м. Миколаїв у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 17.12.2019 № 12068/0/14-19-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів), розташованих в межах території Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009;
усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, м. Миколаїв у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 08.12.2020 № 22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельної ділянки площею 52,0883 га з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009 (№ 171 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади в особі Снігурівської міської ради Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу);
усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, м.Миколаїв у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 16.12.2019 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009 площею 52, 0883 га, розташованої в межах території Снігурівської міської ради Миколаївської області;
усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, м. Миколаїв у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади в особі Снігурівської міської ради на земельну ділянку площею 52, 0883 га з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009 (запис № 40055932 від 04.01.2021) та стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв сплачений судовий збір за подачу позову.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 позовну заяву від 12.01.2024 № 15/1-3002-24 повернуто прокурору.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 апеляційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 року про повернення позовної заяви у справі № 915/43/24 задоволено. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 року про повернення позовної заяви у справі №915/43/24 скасовано. Матеріали справи № 915/43/24 передано Господарському суду Миколаївської області на розгляд.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №915/43/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.08.2024 прийнято справу № 915/43/24 до провадження судді Олейняш Е. М., розгляд справи почато спочатку, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України», м. Київ.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2025 позов задоволено частково.
Усунуто перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, м. Миколаїв у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 17.12.2019 № 12068/0/14-19-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів), розташованих в межах території Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009.
Усунуто перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, м. Миколаїв у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 16.12.2019 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009 площею 52, 0883 га, розташованої в межах території Снігурівської міської ради Миколаївської області.
Усунуто перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, м. Миколаїв у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади в особі Снігурівської міської ради, м. Снігурівка Миколаївської області на земельну ділянку площею 52, 0883 га з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009 (запис №40055932 від 04.01.2021).
Стягнуто з відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв, 6 056 грн витрат по сплаті судового збору.
Стягнуто з відповідача Снігурівської міської ради, м.Снігурівка Миколаївської області на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв 2 422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення Господарського суду Миколаївської області в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 21.10.2025.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2025 видано відповідні накази від 21.10.2025.
04.11.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему “Електронний суд» від Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв надійшла заява, в якій прокуратура просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 915/43/24 про стягнення з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв судового збору у сумі 3 028 грн за подання апеляційної скарги.
Заява мотивована тим, що судом не було вирішено питання щодо розподілу та стягнення судового збору, сплаченого прокуратурою за подання апеляційної скарги, у зв'язку з чим наявні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі № 915/43/24. Заява обґрунтована приписами ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України.
Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2026 року у справі №915/43/24 стягнуто з відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв 1 514 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з відповідача Снігурівської міської ради, м. Снігурівка Миколаївської області на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв, 757 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при ухваленні рішення від 28.05.2025 року судом не вирішено питання розподілу судового збору в сумі 3 028 грн, сплаченого Миколаївською обласною прокуратурою, м.Миколаїв за розгляд апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 186 від 16.02.2024 на суму 3 028 грн, з огляду на передачу справи для продовження розгляду до місцевого господарського суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки в даному випадку суд апеляційної інстанції не змінив та не ухвалив нового рішення, а лише скасував ухвалу місцевого господарського суду із передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат апеляційним судом не проводився та повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв з додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2026 в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким у стягненні на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та вимог процесуального закону.
Зокрема, за доводами апеляційної скарги, апелянт стверджує, що посилання суду першої інстанції на п.4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» є безпідставним, адже такі обставини, як «скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд» та «рішення за результатами нового розгляду справи» у справі №915/43/24 відсутні.
Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2026 вирішено питання стягнення витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, водночас скаржник зауважує, що така апеляційна скарга була подана уповноваженим прокурором у справі не з метою оскарження судового рішення, яким вирішено спір по суті, а саме на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 про повернення прокурору позовної заяви від 12.01.2024 № 15/1-3002-24.
На думку апелянта, висновок апеляційного суду про передачу справи на новий розгляд відсутній у резолютивній частині постанови від 04.04.2024 у даній справі. Це цілком узгоджується із положеннями ст.275 Господарського процесуального кодексу України, за яким до повноважень суду апеляційної інстанції не належить повноваження про направлення справи на новий розгляд.
Із вказаного слідує, що у Господарського суду Миколаївської області, під час ухвалення додаткового судового рішення від 04.02.2026, були відсутні підстави для покладення на скаржника витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, адже вони стосуються періоду, коли судове рішення про відкриття провадження у справі №915/43/24 ще не було прийняте, а Головне управління ще не реалізовувало у справі жодних процесуальних прав та не набуло жодних процесуальних обов'язків.
За приписами до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судовий збір належить до судових витрат.
Законом України «Про судовий збір» визначено диференційований підхід у сплаті судового збору, і в його основу покладено зокрема: правовий статус особи заявника, характер позовної вимоги, вид процесуального документу.
Відповідно до ч.3 ст.233 Господарського процесуального кодексу України та п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті. Водночас згідно до ч.2 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Як вважає скаржник, аналіз наведених норм, дає підстави стверджувати, що суд першої інстанції, зокрема, в межах судової справи №915/43/24, був уповноважений вирішувати питання покладення лише того судового збору, який пов'язаний із розглядом справи по суті.
Тобто того, який був сплачений на відповідний рахунок Господарського суду Миколаївської області за позовні вимоги, які вирішувалися судом. Водночас, судовий збір, який було сплачено Миколаївською обласною прокуратурою, м. Миколаїв за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 про повернення прокурору позовної заяви до такого судового збору не належить.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2026 року у справі №915/43/24, справу призначено до розгляду.
09.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній зазначає, що оскільки спір, спрямований на захист земель державного лісового фонду, вочевидь виник через протиправні дії Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, тому суд обґрунтовано поклав судовий збір за подачу апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 у цій справі на відповідача.
Відзив долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 року прийнято апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2026 року у справі №915/43/24 до свого провадження у новому складі.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв не потребує задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2026 року у справі №915/43/24 не потребує скасуванню, виходячи з наступного.
Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Як вже було зазначено вище за текстом постанови, та вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 позовну заяву від 12.01.2024 № 15/1-3002-24 повернуто прокурору.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 апеляційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 року про повернення позовної заяви у справі № 915/43/24 задоволено. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 року про повернення позовної заяви у справі № 915/43/24 скасовано. Матеріали справи № 915/43/24 передано Господарському суду Миколаївської області на розгляд.
Також у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 зазначено, що у зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.08.2024 прийнято справу № 915/43/24 до провадження судді Олейняш Е. М.; розгляд справи почато спочатку; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України», м. Київ.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2025 у справі №915/43/24 позов задоволено частково.
Усунуто перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, м. Миколаїв у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 17.12.2019 № 12068/0/14-19-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів), розташованих в межах території Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009.
Усунуто перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, м. Миколаїв у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 16.12.2019 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009 площею 52, 0883 га, розташованої в межах території Снігурівської міської ради Миколаївської області.
Усунуто перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, м. Миколаїв у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади в особі Снігурівської міської ради на земельну ділянку площею 52, 0883 га з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009 (запис №40055932 від 04.01.2021).
Стягнуто з відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській м. Миколаїв на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв 6 0560 грн витрат по сплаті судового збору.
Стягнуто з відповідача Снігурівської міської ради, м. Снігурівка Миколаївської області на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв 2 422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Отже, при ухваленні рішення 28.05.2025 судом здійснено розподіл між відповідачами сплаченого прокурором судового збору лише за подання позовної заяви.
Питання щодо відшкодування судових витрат за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 у справі №915/43/24 при цьому не було вирішено.
04.11.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему “Електронний суд» від Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв надійшла заява, в якій прокуратура просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 915/43/24 про стягнення з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв судового збору у сумі 3 028 грн за подання апеляційної скарги.
Заява мотивована тим, що судом не було вирішено питання щодо розподілу та стягнення судового збору, сплаченого прокуратурою за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024, у зв'язку з чим наявні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі № 915/43/24. Заява обґрунтована приписами ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України.
Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2026 року у справі №915/43/24 стягнуто з відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв 1 514 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з відповідача Снігурівської міської ради, м. Снігурівка Миколаївської області на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв, 757 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при ухваленні рішення від 28.05.2025 року судом не вирішено питання розподілу судового збору в сумі 3 028 грн, сплаченого Миколаївською обласною прокуратурою, м.Миколаїв за розгляд апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 186 від 16.02.2024 на суму 3 028 грн, з огляду на передачу справи для продовження розгляду до місцевого господарського суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки в даному випадку суд апеляційної інстанції не змінив та не ухвалив нового рішення, а лише скасував ухвалу місцевого господарського суду із передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат апеляційним судом не проводився та повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарги, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
За змістом частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок розподілу судових витрат.
Згідно із частиною першою, четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 233 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок ухвалення судових рішень і передбачено, що суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої зазначеної норми суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до частин першої, третьої та п'ятої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Аналіз положень статті 244 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що у разі якщо при ухваленні судового рішення за результатами розгляду справи (вирішення спору по суті) не було вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою сторони в тому самому складі ухвалити додаткове судове рішення. Заява сторони про ухвалення додаткового рішення має бути розглянута протягом десяти днів із дня надходження.
Відповідно до частини першої четвертої статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
Водночас, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з розглядом справи та вирішенням по суті, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (висновок, викладений у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц та у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №907/418/21).
Обґрунтовуючи подану до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідачів 3 028 грн судового збору, прокурор зазначив, що судовий збір у зазначеному розмірі був сплачений за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2024 про повернення позовної заяви, але за результатами розгляду справи залишився нерозподіленим.
Так, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що Миколаївською обласною прокуратурою за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2024 про повернення позовної заяви у справі №915/43/24 було сплачено 3 028 грн судового збору.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 апеляційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 року про повернення позовної заяви у справі № 915/43/24 задоволено. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 року про повернення позовної заяви у справі №915/43/24 скасовано. Матеріали справи № 915/43/24 передано Господарському суду Миколаївської області на розгляд.
Зі змісту мотивувальної частини постанови Південно-західного апеляційного господарського суду вбачається, що у зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Як вже було зазначено вище, положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначають порядок розподілу судових витрат за результатами вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції у цьому контексті звертає увагу, що загальні положення щодо розгляду справи по суті наведено у параграфі 1 глави 6 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, у статті 194 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Разом з тим, положення частини третьої статті 233 Господарського процесуального кодексу України визначають, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Отже, положеннями статті 233 Господарського процесуального кодексу України обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні інакше, ніж саме після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №914/201/19, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15).
Крім того, зміст статті 244 Господарського процесуального кодексу України також свідчить про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема, про судові витрати саме після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог (після розгляду по суті), якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів зазначає, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі №915/43/24 не є судовим рішенням, ухваленим за результатами розгляду справи по суті, оскільки не вирішує / змінює спір сторін по суті, а також не містить висновків про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимог, не досліджених у судовому засіданні щодо спору по суті.
Таким чином, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі №915/43/24 про скасування ухвали про повернення позовної заяви та її передачу для розгляду до суду першої інстанції не є остаточним вирішенням спору по суті.
У цій справі судовим рішенням, яким вирішено спір по суті, є рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2025, яким позов задоволено частково. Усунуто перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, м. Миколаїв у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 17.12.2019 № 12068/0/14-19-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів), розташованих в межах території Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009.
Усунуто перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, м. Миколаїв у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 16.12.2019 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009 площею 52, 0883 га, розташованої в межах території Снігурівської міської ради Миколаївської області.
Усунуто перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, м. Миколаїв у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади в особі Снігурівської міської ради на земельну ділянку площею 52, 0883 га з кадастровим номером 4825782700:26:000:0009 (запис №40055932 від 04.01.2021).
Стягнуто з відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області м. Миколаїв на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв 6 0560 грн витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з відповідача Снігурівської міської ради, м.Снігурівка Миколаївської області на користь Миколаївської обласної прокуратури, м.Миколаїв 2 422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Виходячи із положень Господарського процесуального кодексу України, а саме, статті 233 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні інакше, ніж саме після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті, судовий збір за подання першим заступником керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 року про повернення позовної заяви у справі № 915/43/24 мав бути розподілений місцевим господарським судом у рішенні від 28.05.2025, чого зроблено не було, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для прийняття додаткового рішення у даній справі, яким стягнув з відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв та Снігурівської міської ради, м. Снігурівка Миколаївської області на користь Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Доводи скаржника про відсутність у суду першої інстанції повноважень вирішувати питання щодо розподілу судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на ухвалу про повернення позовної заяви, є необґрунтованими та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права.
Так, відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому положення наведеної норми не містять обмеження щодо віднесення до судових витрат лише того судового збору, який сплачений виключно за подання позовної заяви або за вчинення процесуальних дій у суді першої інстанції.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги на ухвалу про повернення позовної заяви, безпосередньо пов'язаний із розглядом саме цієї справи, оскільки його сплата була зумовлена необхідністю усунення процесуальної перешкоди для відкриття провадження та подальшого розгляду спору по суті. Скасування апеляційним судом ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду свідчить про неправомірність відповідної процесуальної ухвали місцевого господарського суду, а відтак понесені заявником витрати на її оскарження є складовою судових витрат у цій справі.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності посилання суду першої інстанції на пункт 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 колегія суддів також відхиляє з огляду на те, що саме по собі помилкові посилання суду першої інстанції на зазначені роз'яснення Пленуму не призвело до прийняття невірного висновку суду щодо розподілу понесених судових витрат в зв'язку зі скасуванням помилкового процесуального рішення. Отже, доводи скаржника про відсутність у справі тотожних фактичних обставин ( щодо ненаправлення справи на новий розгляд) не спростовують правильності висновку місцевого господарського суду по суті вирішеного питання та не є підставою для скасування законного судового рішення.
Отже, як вбачається з вищевикладеного, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з таким способом розподілу судових витрат та до власного тлумачення норм процесуального права, однак не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин, не доводять неправильного застосування ним норм процесуального права та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення з мотивів, викладених судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м.Миколаїв не підлягає задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2026 року у справі № 915/43/24 відповідає вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м.Миколаїв на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2026 року у справі №915/43/24 залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2026 року у справі №915/43/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 23.04.2026 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.С. Богацька
Я.Ф. Савицький