ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
про відмову у відкритті апеляційного провадження
22 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1582/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «ТРОЯНДА»
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2020 (повний текст складено та підписано 07.12.2020, суддя Степанова Л.В.)
у справі №916/1582/20
за позовом Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006»
до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «ТРОЯНДА»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1
про стягнення 1086849,95 грн
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.11.2020 по справі №916/1582/20 позов задавлено, стягнуто з Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу “ТРОЯНДА» на користь Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006» 719448,91грн. основного боргу, 10072,28грн. інфляційних втрат, 143889,78грн. штрафу, 213438,98грн. процентів, 16302,75грн. судового збору.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу “ТРОЯНДА» на вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2020 по справі №916/1582/20.
Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що Сільськогосподарський Кооператив “Троянда» не отримував оскаржуваного рішення від суду першої інстанції, а про його наявність дізнався лише 27 лютого 2026 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Ухвалою суду від 01.04.2026 апеляційну скаргу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу “ТРОЯНДА» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2020 по справі №916/1582/20 залишено без руху, визначено Сільськогосподарському обслуговуючому кооперативу “ТРОЯНДА» усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати докази направлення копії апеляційної скарги з додатками третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , а також вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2020 по справі №916/1582/20, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Судом апеляційної інстанції отримано заяву Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу “ТРОЯНДА» про усунення недоліків, зокрема із зазначенням інших причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2020 по справі №916/1582/20.
В обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник зазначає, що не заперечує існування процесуального підходу, хоча і не погоджується з ним, відповідно до якого направлення рекомендованої кореспонденції за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у типовій ситуації може вважатися належним повідомленням учасника процесу.
Разом з тим, на переконання скаржника, цей загальний підхід не усуває обов'язку суду надати індивідуалізовану оцінку нетиповим фактичним обставинам конкретної справи. Саме така оцінка є необхідною у даній справі, оскільки скаржник посилається не на власну недбалість, а на тривалий корпоративний та реєстраційний спір, який виник через дії зловмисників, що унеможливлювало нормальне функціонування кооперативу як юридичної особи і, відповідно, реальне прийняття офіційної кореспонденції та належне процесуальне реагування.
Як стверджує апелянт, питання законного керівництва кооперативом, достовірності реєстраційних відомостей і легітимності змін у відомостях про юридичну особу протягом тривалого часу були предметом окремих спорів і судового втручання. Отже, у межах цієї справи йдеться не про звичайну ситуацію, коли юридична особа без поважної причини не забезпечила отримання поштової кореспонденції. Ідеться про ситуацію, за якої сам механізм нормального функціонування юридичної особи, її законного представництва та достовірності реєстраційних записів був порушений і згодом виправлявся в окремих судових процесах.
Саме в цьому аспекті, як зазначає апелянт, наведені скаржником обставини мають пряме значення для оцінки того, чи може в конкретній справі формальний факт повернення поштової кореспонденції бути безумовно ототожнений із належним і ефективним повідомленням сторони. Саме такий підхід відповідає природі процесуального строку як інструменту належного судочинства, а не як самодостатньої підстави для відмови в доступі до апеляційного перегляду без аналізу реального стану повідомлення сторони.
За твердженням апелянта, після того як кооперативу стало відомо про існування оскаржуваного рішення, що підтверджується Довідкою від 27.02.2026 року та скріншотом від 27.02.2026 року, апеляційну скаргу було подано 09.03.2026. Такий часовий проміжок свідчить не про зловживання процесуальними правами і не про спробу безпідставно переглянути рішення, а про належну і сумлінну поведінку скаржника після фактичного одержання інформації про наявність рішення.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, розглянувши заяву про усунення недоліків та дослідивши обставини викладені у ній, дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 19.11.2020, повний текст складено та підписано 07.12.2020.
Отже, останнім днем строку подання апеляційної скарги на вказане рішення є 28.12.2020, з урахуваннях вихідних, неробочих днів.
Втім, апеляційна скарга Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «ТРОЯНДА» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2020 по справі №916/1582/20 була подана апелянтом до суду апеляційної інстанції 09.03.2026, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, у червні 2020 Приватне підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «ТРОЯНДА» про стягнення заборгованості (т.1, а.с. 1-6).
До вказаної заяви було додано докази на підтвердження її направлення апелянту Сільськогосподарському обслуговуючому кооперативу «ТРОЯНДА», а саме опис вкладення, накладну та фіскальний чек (т. 1, а.с. 9-11).
У відповідності до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «ТРОЯНДА» є 68322, Одеська область, Кілійський район, село Червоний яр, вул. Шкільна, будинок 21 (т.1, а.с. 58-62).
З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, судом першої інстанції було надіслано копії ухвал на адресу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «ТРОЯНДА», однак, поштові повідомлення було повернуто відділенням поштового зв'язку з відміткою про «відсутність адресата за вказаною адресою» (т.1, а.с. 92-97, 115-118, 158-160, 176-180, 188-190, т. 2, а.с. 49-56, 67-72).
Оскаржуване рішення судом першої інстанції також було направлено за відомою суду адресою відповідача, однак також було повернуто з відміткою про «відсутність адресата за вказаною адресою» (т.2, а.с. 92-101).
Правила вручення судового рішення регламентовані положеннями статті 242 ГПК України.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5 частини шостої статті 242 ГПК України).
В частині одинадцятій статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Колегія суддів також звертає увагу на те, що в пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв'язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22).
Колегія суддів вважає, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, яке повернуто органами зв'язку з позначкою "відсутність адресата за вказаною адресою", з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належними доказами про виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.
Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав суду свої адреси, але не користується чи не стежить за ними.
Вищенаведене обставини у сукупності свідчать про те, що суд першої інстанції належним чином виконав свій процесуальний обов'язок щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи та прийняте рішення, а апелянт був належним чином повідомлений про наявність у провадженні Господарського суду Одеської області даної справи.
Колегія суддів також наголошує на тому, що за приписами ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Так наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення апелянтом суд першої інстанції про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи.
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі.
Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта на наявність об'єктивних причин, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду апеляційної інстанції, а саме тривалий корпоративний та реєстраційний спір, внаслідок протиправних діянь третіх осіб, з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні “Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Мушта проти України» зазначено: “право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані».
Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).
Частина третя статті 65 Господарського кодексу України, який діяв на час спірних відносин, встановлювала, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) виконавчий орган (одноосібний чи колегіальний) підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді (у разі її утворення). Керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер, голова та члени наглядової ради (у разі її утворення), голова та члени колегіального виконавчого органу підприємства є посадовими особами такого підприємства. Статутом підприємства посадовими особами підприємства можуть бути визнані й інші особи. Посадові особи підприємства мають обов'язки перед підприємством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління підприємством (фідуціарні обов'язки).
Верховний Суд у постановах від 03.11.2022 у справі № 560/15534/21, від 28.11.2022 у справі № 560/10645/21, від 03.11.2025 у справі № 917/2317/24 зазначив про те, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у підприємстві для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Подібний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 03.11.2025 у справі № 917/2317/24.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що своєчасне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2020 у даній справі, з огляду на наведені скаржником доводи (наявність корпоративного спору), не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який, будучи належним чином обізнаним про існування даної справи, не виявив жодного інтересу до цієї справи, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2017 у справі № 916/1499/17, рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2019 у справі № 916/400/18, рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2020 у справі № 916/1240/20 якими, як стверджує апелянт, було встановлено незаконну зміну складу членів/учасників скаржника, зміну статутних документів та органів управління були прийняті до прийняття оскаржуваного наразі рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2020, а рішення у справі №420/17324/21, яким, як стверджує апелянт, констатовано протиправну бездіяльність державного реєстратора щодо неприведення відомостей про скаржника до актуального стану, прийнято Одеським окружним адміністративним судом 26 травня 2022 року, та скасовано постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023.
Разом з цим, як вже було вказано вище, апеляційна скарга Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «ТРОЯНДА» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2020 по справі №916/1582/20 була подана апелянтом до суду апеляційної інстанції лише 09.03.2026, тобто з значним пропуском строку після настання обставин на які посилається апелянт в обгрунтування пропопуску строку на апеляційне оскарження.
Судова колегія також зазначає, що скаржником не наведено, із посиланням на відповідні докази, яким чином наявність судових (корпоративних) спорів пов'язаних з оскарженням рішень загальних зборів кооперативу, зокрема щодо зміни його керівника, об'єктивно вплинула на неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2020 по справі №916/1582/20.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).
З огляду на вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про те, що наведені апелянтом обставини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними та об'єктивно непереборними, а є виключно суб'єктивними та такими, що залежали від волі самого заявника та жодним чином не виправдовують пропуск строку на оскарження вказаного рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апелянтом було пропущено строк на апеляційне оскарження, а наведені обставини для його поновлення не є обґрунтованими, оскільки спосіб та можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.
Частиною 4 ст. 261 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки наведені Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом «ТРОЯНДА» підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються судом неповажними, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 3, 119, 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «ТРОЯНДА» на рішення на рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2020 по справі №916/1582/20.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.