ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про зупинення провадження у справі
21 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2264/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників сторін:
від прокуратури: І.О. Коломійчук
від позивача: не з'явився
від відповідача: В.О. Воронков
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 (суддя Н.Д. Петренко, м.Одеса, повне рішення складено 19.12.2025)
у справі №916/2264/25
за позовом керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Арцизької міської ради Одеської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Триенерджі»
про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення штрафних санкцій,
У червні 2025 року керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Арцизької міської ради Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Триенерджі», в якій просив:
-визнати недійсною додаткову угоду №1 від 27.10.2023 до договору про закупівлю №167 від 09.10.2023, укладену між Арцизькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Триенерджі»;
-визнати недійсною додаткову угоду №2 від 30.10.2023 до договору про закупівлю №167 від 09.10.2023, укладену між Арцизькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Триенерджі»;
-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Триенерджі» на користь Арцизької міської ради Одеської області штрафні санкції у розмірі 146849,58 грн за прострочення строків поставки товару за договором №167 від 09.10.2023.
В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що, що спірні додаткові угоди укладено з порушенням вимог пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12.10.2022 №1178, а саме, за відсутності документального підтвердження об'єктивних обставин для продовження строку поставки товару, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання додаткових угод недійсними та стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафу) за порушення строків виконання зобов'язань.
При цьому прокурор зазначив, що відповідач поставив позивачу тверде паливо, за яке було перераховано бюджетні кошти відповідно до умов договору.
Наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Арцизької міської ради Одеської області шляхом пред'явлення цього позову прокурор обґрунтував наявними порушеннями інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Триенерджі» не тільки не виконало взятих на себе договірних зобов'язань зі своєчасного виконання договору щодо поставки вугілля кам'яного та дров, а й не сплатило до місцевого бюджету Арцизької міської ради Одеської області штрафні санкції, а також тим, що орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи достовірно обізнаним про існування такого порушення, не здійснює захисту інтересів держави.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у справі №916/2264/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив обставини укладення між сторонами договору поставки №167 від 09.10.2023, додаткових угод №1 від 27.10.2023 та №2 від 30.11.2023 до цього договору про продовження строку поставки товару, наявності листів відповідача з обґрунтуванням обставин для продовження строку поставки товару, договорів безоплатного зберігання відповідачем твердого палива для позивача, а також факт поставки відповідачем позивачу всього обсягу товару відповідно до договору поставки у строк, визначений додатковими угодами.
Водночас відмову у задоволенні позову суд мотивував тим, що визначення прокурором Арцизької міської ради у якості позивача у справі №916/2264/25 не відповідає реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим у позові слід відмовити через неналежний суб'єктний склад учасників справи, що є окремою підставою для відмови у позові, зважаючи на актуальні висновки Верховного Суду.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у даній справі та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що постанови Верховного Суду, на які посилався суд у своєму рішенні, ухвалені за іншої фактично-доказової бази, а також інших умов застосування правової норми, ніж у цій справі, у зв'язку з чим доводи суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог прокурора у даній справі з огляду на неналежний склад відповідачів є безпідставними та необґрунтованими.
Також прокурор послався на те, що судом першої інстанції, у порушення процесуальних норм, не надано оцінки всім доводам прокурора, в оскаржуваному рішенні взагалі не досліджено питання щодо наявності порушення положень умов договору та вимог бюджетного законодавства в частині обґрунтованості внесення змін до істотних умов договору.
При цьому прокурор наполягав на тому, що відповідно до статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підпункту 4 пункту 19 Особливостей та пункту 11.1. договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Триенерджі» мало надати документальне підтвердження об'єктивних обставин, що спричинили продовження терміну поставки товару, чого зроблено не було.
За вказаною апеляційною скаргою Південно-західним апеляційним господарським судом ухвалою від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження та встановлено учасникам справи строк до 12.02.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.03.2026 о 10:30 год.
05.02.2026 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач, зокрема, зазначив, що оспорювані додаткові угоди відповідають інтересам обох сторін та були належним чином узгоджені між сторонами.
Так, перша довіреність на отримання цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Триенерджі» була видана Арцизькою міською радою лише 27.11.2023, що підтверджує відсутність наміру з боку Арцизької міської ради отримувати товар за договором №167 від 09.10.2023 у початково затверджений строк.
Відповідно до видаткових накладних увесь товар за договором №167 від 09.10.2023 був поставлений у встановлений додатковими угодами строк. У той же час, на прохання Арцизької міської ради фактично товар за договором №167 від 09.10.2023 деякий час ще залишався у Товариства з обмеженою відповідальністю «Триенерджі», оскільки між Арцизькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Триенерджі» було укладено договір зберігання від 29.11.2023, який стосувався зберігання вугілля, та договір зберігання від 12.12.2023, який стосувався зберігання дров (копії договорів наявні у матеріалах справи). Відповідні договори дозволяли зберігати сплачені Арцизькою міською радою товари на складі Товариства з обмеженою відповідальністю «Триенерджі» до того моменту, поки Арцизька міська рада не зможе їх належним чином прийняти або коли вони їй знадобляться.
Отже, як вказував відповідач, він створив усі умови для комфортного отримання міською радою товару за договором №167 від 09.10.2023, міська рада позбулася витрат щодо розміщення та зберігання у належному стані вугілля та дров і одразу ж використала придбані товари за своїм цільовим призначенням, при цьому жодних прав та інтересів останньої порушено не було. Продовження строку поставки товару не призвело до нанесення шкоди бюджету України або бюджетній установі. При цьому наявний у матеріалах справи №916/2264/25 лист Арцизької міської ради від 12.12.2024 №02-23/1484, у якому Арцизька міська рада вказує, що договір від 09.10.2023 №167 було продовжено додатковими угодами, тому строк поставки було здійснено у встановлені строки, свідчить про те, що Арцизьку міську раду влаштовує строк поставки товару, узгоджений між сторонами договору, та не вважає свої права та інтереси порушеними.
Відтак, на переконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Триенерджі», визначення прокурором Арцизької міської ради у якості позивача у справі №916/2264/25 суперечить принципу розумності, оскільки Арцизька міська рада є учасником спірних відносин, які витікають із договору №167 від 09.10.2023, та, на думку прокурора, і є порушником інтересів держави, враховуючи погодження Арцизькою міською радою продовження строку поставки товару та відсутність жодних претензій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Триенерджі» щодо неналежного виконання договору.
У судовому засіданні 10.03.2026 Південно-західним апеляційним господарським судом шляхом постановлення протокольної ухвали було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на поважність причин його неявки у судове засідання та відкладено розгляд справи №916/2264/25 на 21.04.2026 о 10:00 год.
З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою апеляційного суду від 10.03.2026 вирішено розглянути апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у справі №916/2264/25 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Крім того, повідомлено позивача та відповідача про дату, час та місце проведення наступного судового засідання.
Дослідивши обставини справи, предмет та підстави позову, оскаржуване рішення суду першої інстанції та підстави його оскарження, судова колегія дійшла висновку про зупинення провадження у справі.
У аспекті предмету спору у цій справі за заявленими прокурором вимогами та його посилань на те, що товар за укладеним між позивачем та відповідачем договором був поставлений та оплачений, а також встановленої судом першої інстанції обставини щодо здійснення відповідачем поставки позивачу всього обсягу товару відповідно до договору поставки, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції перед апеляційним судом постало питання, зокрема, щодо ефективності обраного прокурором способу захисту.
Водночас Південно-західний апеляційний господарський суд встановив, що ухвалою від 11.02.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №916/270/25 за позовом заступника керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський асфальтобетонний завод» про визнання недійсною укладеною між радою та товариством додаткової угоди до договору про закупівлю, якою продовжено строк його дії та терміни виконання робіт, та про стягнення з товариства на користь ради штрафних санкцій за прострочення термінів виконання робіт.
Справу №916/270/25 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі № 916/1199/25, шляхом викладення правової позиції щодо неефективності обраного прокурором способу захисту у подібній категорії справ про визнання недійсною додаткової угоди до договору щодо продовження строку його дії через відтермінування виконання робіт, котрі вже виконані та оплачені на час звернення з позовом, а договором сторони не передбачили відповідальності підрядника за прострочення виконання зобов'язання.
Необхідність передачі справи №916/270/25 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду обумовлена тим, що:
(1) Верховний Суд вже переглядав у касаційному порядку судові рішення у подібних правовідносинах.
Зокрема, у справі №916/1199/25 про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення штрафних санкцій між тими самими сторонами, що й у справі №916/270/25, суд апеляційної інстанції також відмовив у позові з підстав обрання неефективного способу захисту, оскільки задоволення позовної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди не здатне поновити будь-які права ради та спричинить лише правову невизначеність сторін договору у спірних правовідносинах. При цьому суд встановив, що укладений договір не є державним контрактом, сторони в договорі не узгодили жодних штрафних санкцій за порушення підрядником строку виконання зобов'язань та не укладали будь-яких додаткових угод до договору щодо забезпечення виконання зобов'язань, отже, зважаючи на положення статті 231 Господарського кодексу України, будь-які підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення з нього на користь ради штрафних санкцій, у цьому випадку відсутні.
Проте постановою від 15.01.2026 Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та передав справу на новий розгляд з тих підстав, що такі висновки щодо обрання прокурором неефективного способу захисту порушених прав є необґрунтованими, Верховний Суд зауважив, що визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України (пункт 65 постанови).
(2) задля дотримання принципу правової визначеності та з метою формування єдиної правозастосовчої практики, Суд вважає за необхідне відступити від наведених вище висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №916/1199/25, шляхом викладення правової позиції щодо неефективності обраного прокурором способу захисту у подібній категорії справ про визнання недійсною додаткової угоди до договору щодо продовження строку його дії через відтермінування виконання робіт, котрі вже виконані та оплачені на час звернення з позовом, а договором сторони не передбачили відповідальності підрядника за прострочення виконання зобов'язання.
Тобто на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передана справа для вирішення правового питання, яке частково збігається з питанням, що підлягає з'ясуванню під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі, зокрема щодо ефективності / неефективності обраного прокурором в межах позову в інтересах держави способу захисту у виді визнання недійсною додаткової угоди до договору про публічну закупівлю на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», якою продовжено строк дії такого договору через відтермінування виконання робіт, котрі вже виконані та оплачені на час звернення з позовом.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 07.04.2026 прийняв до розгляду справу №916/270/25.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що предмети і підстави позовів, нормативно-правове регулювання у справі №916/2264/25 і у справі №916/270/25 схожі, а правовідносини в цих справах є подібними.
Південно-західний апеляційний господарський суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (стаття 36); висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста статті 13).
Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім цього, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За змістом названої норми, вирішення питання про зупинення провадження у справі обумовлено необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.
У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку іншої справи.
Враховуючи викладене у своїй сукупності та те, що правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №916/270/25 щодо ефективності/неефективності обраного прокурором способу захисту інтересів держави шляхом визнання недійсною додаткової угоди про продовження строку виконання робіт за договором про публічну закупівлю, якою продовжено строк дії такого договору через відтермінування виконання робіт, котрі вже виконані та оплачені на час звернення з позовом, може мати суттєве значення для з'ясування відповідного питання у межах цієї справи №916/2264/25, правовідносини у якій є подібними до правовідносин у справі №916/270/25, з огляду на принцип єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №916/2264/25 відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України до прийняття відповідного рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №916/270/25.
Керуючись п.7 ч.1 ст.228, 229, 232 - 235, 281 ГПК України, суд
Зупинити апеляційне провадження у справі №916/2264/25, відкрите за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2025, до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/270/25.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її оголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повну ухвалу складено 23.04.2026.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя О.Ю. Аленін